Методичні прийоми активізації пізнавальної

ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

 

МЕТА: розкрити суть і показати переваги застосування учителем різних методичних прийомів активізації пізнавальної діяльності учнів, визначити найбільш ефективні з них; детально розкрити такі методичні прийоми, як застосування проблемного викладу матеріалу, логіко-пізнавальних та творчих завдань для учнів, різних видів завдань самостійної роботи.

ПЛАН:

1. Характеристика методичних прийомів активізації пізнавальної діяльності учнів.

2. Використання проблемних методів навчання. Види проблемних ситуацій.

3. Логіко-пізнавальні завдання, один із прийомів активізації пізнавальної діяльності учнів.

 

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ: у першій половині заняття студенти аналізують методичні прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів, а потім під керівництвом викладача, на прикладі конкретних тем з історії, готують питання проблемного характеру, логіко-пізнавальні та творчі завдання, розробляють різні варіанти завдань для самостійної роботи учнів.

 

ЗАВДАННЯ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ:

1. На основі обраного Вами навчального матеріалу поясніть варіанти постановки різних видів проблемних ситуацій. Наведіть приклади.

2. Поясніть, як ви в ході вивчення певної теми уроку будете використовувати логіко - пізнавальні завдання.

 

ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

Баханов К. Роль пізнавальних задач у навчанні історії в школі // Історія і суспільствознавство в школах України. – 2011. - №3. – С. 18-22.

Вишковський І.В. Методи активізації пізнавальної діяльності // Історія та правознавство. – 2007. – №12. – С. 2-7.

Глазунов С.Н. Метод анализа проблемных ситуаций как способ активизации мыслительной деятельности учащихся // Преподавание истории в школе. – 2010. – №6. – С. 52-55.

Десятов Д. Використання наочності як основи створення проблемної ситуації на уроці історії // Історія та правознавство. – 2010. - №6. – С. 4-7.

Дудка Л.Г. Технологія проблемного навчання. Теоретико-прикладний аспект // Історія України. – 2009. – №19. – С. 12-16.

Ермаков Д.С. Учить школьников решать проблемы // Педагогика. – 2005. – №10. – С. 33-38.

Журба Л. Теорія та практика проблемного навчання історії в старших класах загальноосвітньої школи // Історія в школах України. – 2007. – №8. – С.11-14.

Иванова О.В. Проблемное обучение в курсе истории // Преподавание истории в школе. – 1999.– №8. – С. 16-21.

Осмоловська О. Проблемність викладання: рівні завдань та технології їх застосування // Історія в школі. – 1999. – №7. – С.34.

Фурман А. Теорія навчальних проблемних ситуацій: психолого-дидактичний аспект. – Тернопіль, 2007. – С.43-128.

 

Додаткова:

Абдулаев Э.Н. Наглядность и проблемный подход в обучении истории // Преподавание истории в школе. – 2008. – №1. – С. 23-26.

Бирзул О.В. Проблемне навчання з використанням елементів ТРВЗ (технологія розв’язання винахідницьких завдань) на уроках історії // Історія та правознавство. – 2009. – №29. – С. 18-22.

В’яземський Е.Е., Стрелова О.Ю.Методические рекомендации учителю истории. Основы профессионального мастерства: Практическое пособие. – М., 2001. – С. 92-94.

Гергун Н. Проблемне навчання як засіб формування пізнавальних і творчих здібностей учнів // Директор школи. – 2006. – № 23-24. – С.33-36.

Журба Л. Організація навчальної діяльності учнів у процесі проблемного вивчення новітньої історії // Історія в школі. – 2007. – №3. – С. 18-22.

Кметь В.Б Використання пізнавальних завдань і задач у пошуково-дослідницькій діяльності учнів // Історія та правознавство. – 2007. – №14. – С. 16-20.

Короткова М.В.Проблемные игры и познавательные задания на уроках истории средних веков // Преподавание истории в школе.-1991.- №4.- С. 137-144.

Ксьондзик Т.Проблемне навчання як засіб формування культури історичного мислення // Історія України. – 2005 (листопад). – №43. – С.10-12.

Мірошник С. Проблемне навчання як метод активізації пізнавальної діяльності старшокласників // Наука і сучасність: Збірник наукових праць. – К., 2001. – т. ХХVIII. – С. 46-50.

Мороз П. Теоретичні засади розвитку вмінь бачити проблеми на уроках історії // Історія в школах України. – 2008. – № 9 (вересень). – С.11-15.

Осадчук Р. Роль запитань учителя у застосуванні словесно-діалогічних методів навчання // Історія в школі.- 2000. - №8.- С.20-22.

Студеникин М. Методика преподавания истории в школе. – М., 2000. – С.75-88.

Теорія проблемного навчання // Васьков Ю.В. Педагогічні теорії, технології, досвід (Дидактичний аспект). – Х., 2000. – С. 44-51.

Терно С. Проблемні задачі з історії для старшокласників: Дидактичний посібник для учнів 10-11 класів. – Запоріжжя, 2008. – С. 7-28.

Топузов О.Становлення проблемного навчання в педагогічній науці // Рідна школа. – 2005. – №11. – С. 57-60.

Шимановський М. Інтелектуальна гра в процесі навчання історії // Історія в школі. – 1997. – №6. – С.17-19.

 

 

Заняття № 6

БЕСІДА НА УРОКАХ ІСТОРІЇ

 

МЕТА: розкрити роль бесіди з учнями на уроці як одного з видів усного викладу історичного матеріалу, вказати на різновидності бесід, дати їм коротку характеристику; детально зупинитись на особливостях підготовки й проведення різних видів бесід; формувати уміння добирати і ставити запитання учням з метою поглиблення їх знань або ж самостійного пошуку відповіді на поставлене завдання пізнавального характеру.

 

ПЛАН:

1. Бесіда – один з видів усного викладу історичного матеріалу. Різновидності бесід з історії, їх загальна характеристика.

2. Підготовка й проведення вступної і заключної бесід по одній з тем уроку.

3. Методика підготовки і проведення аналітичної та еврістичної бесід.

 

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ: передумовою успішної підготовки студентів до заняття є актуалізація їх знань з педагогіки, пов’язаних з розумінням суті принципів і методів навчання. Готуючись до заняття, в першу чергу слід звернути увагу на особливості діалогічної форми усного викладу історичного матеріалу, її роль в активізації пізнавальної діяльності учнів. У ході підготовки до заняття студенти повинні опрацювати указану літературу, звернути увагу на те, з якою метою учитель вдається до проведення вище вказаних видів бесід, як при цьому враховуються вікові особливості учнів і зміст конкретної теми. Після питань теоретичного характеру студенти під керівництвом викладача самостійно розробляють питання різних видів бесід.