Загальна вібрація діє на весь організм, а місцева лише на окремі його частини: верхні кінцівки, плечовий пояс, судини серця. Часто ці види вібрацій збігаються. В результаті такої вібрації в тілі або окремих його частинах виникають коливальні рухи - поперечні, повздовжні скручуючі коливання. Якщо частоти коливань робочих місць збігаються з власними частотами коливань внутрішніх органів людини (явище резонансу), то можливі механічні пошкодження цих органів.
Так, весь організм і більшість внутрішніх органів резонують при частоті 6-9 Гц, голова - 17-25 Гц, для людини в положенні «стоячи» є два резонансні піки - 5-12 Гц і 17-25 Гц, а для положення «сидячи» - 4-6 Гц.
Людина відчуває вібрацію при віброшвидкості Ѵ=10 
м/с, а при Ѵ=1м/с та при певних частотах ця вібрація викликає страх, біль, гнів або розгубленість. Систематична дія вібрації призводить до різних порушень в здоров'ї людини, зокрема, може бути причиною вібраційної хвороби - професійного захворювання, яке піддається лікуванню лише на перших стадіях розвитку, пізніше виникають незворотні зміни, що призводять до інвалідності. Це стійкі порушення фізіологічних функцій організму, в першу чергу центральної нервової системи. Змінюється регуляція тонусу периферичних нервових судин, що викликає спазми кінцівок. Порушується вазомоторна координація, розвивається вегетативний поліневрит. Загальна вібрація спричиняє порушення нормальних корково-підкоркових зв’язків у центральній нервовій системі, зміни у функціональному стані периферичних судин, порушення білкової та температурної чутливості, зміни в суглобах, які призводять до обмеження їх рухливості.
Дія на руки працюючих місцевої вібрації через вібруючий інструмент спричиняє порушення чутливості шкіри, втрату міцності кровоносних судин, чутливості нервових волокон, окостеніння сухожиль, відкладання солей у суглобах та інші небажані впливи. Людина починає скаржитись на порушення серцевої діяльності, запаморочення, головний біль, поганий сон і самопочуття, зниження працездатності.
Вібрація негативно впливає не лише на працюючих, а й на машини та обладнання, обмежує їх технологічні можливості та довговічність.
Вібрація підвищеної частоти (понад 16-20 Гц) проявляється у вигляді шуму, а тому зниження вібрації рівнозначне зниженню шуму у виробничих приміщеннях.
Гігієнічні норми вібрації приймаються окремо для кожного встановленого напрямку в кожній активній смузі.
Середньогеометричні частоти активних смуг для вібрації стандартизовані та становлять 1, 2, 4, 8, 16, 31.5, 63, 125, 500, 1000 Гц.
Загальна вібрація нормується з урахуванням джерел її виникнення. Для загальної локальної вібрації нормують величини віброшвидкості та віброприскорення як у лінійних одиницях (м/с, м/с 
), так і в логарифмічних (дБ) залежно від частоти вібрації. Загальна вібрація нормується в діапазоні частот 0,8-80 Гц, а місцева (локальна) - в діапазоні частот 8-1000Гц. Оскільки вібрація здебільшого включає як горизонтальну, так і вертикальну складові, то при її нормуванні враховують напрям дії вібрації.
Гігієнічна оцінка вібрації здійснюється згідно з ГОСТ 12.1.012-90 «Вібрація. Загальні вимоги безпеки.» Існує ще технічне та санітарно-гігієнічне нормування. Стандарт рекомендує оцінювати вібрацію такими методами: частотним аналізом параметра, що нормується; інтегральною оцінкою за частотою параметра, що нормується; дозою вібрації.
Загальну вібрацію вимірюють у таких координатних осях:
z - вертикальна, перпендикулярна до опірної поверхні, що йде уздовж тулуба;
x - горизонтальна, від спини до тулуба;
y - горизонтальна, від правого плеча до лівого;
При вимірюванні локальної вібрації вісь х паралельна до осі місць охоплення джерел вібрації, вісь z - лежить у площині, утвореній віссю х та напрямом подачі або прикладання сили (віссю передпліччя, якщо сила не прикладається), вісь у перпендикулярна до площини осей х та z.
