Вібрація - це сукупність механічних коливань пружних тіл. Найпростішим видом механічних коливань є гармонійні коливання. Коливання - це рух точки або механічної системи з почерговим наростанням та спаданням в часі (за синусоїдальним законом) значень щонайменше однієї координати, при частоті коливань менше 16 Герц такий рух сприймається як вібрація. При частоті більше 16 Герц - як вібрація і шум. Вібрацію викликають неврівноважені силові впливи, які виникають у процесі роботи машин і механізмів, деталі яких здійснюють зворотно-наступальні рухи. До такого устаткування належать оброблювальні верстати, штампувальні та ковальські молоти, електро- та пневмоперфоратори, електроприводи, насосні установки, компресори, механізований інструмент та ін. Сюди також належать механізми, в яких деталі, що рухаються, здійснюють ударні впливи, зубчасті передачі, підшипники. Існують також спеціальні вібраційні установки, що використовуються при ущільненні бетонних сумішей, подрібненні та сортуванні сипких матеріалів тощо. Класифікацію і гігієнічні норми вібрації встановлює ГОСТ 12.1.012-90 «Вібрація. Загальні вимоги безпеки.»
За способом передачі на людину вібрація поділяється на загальну, яка передається через опорні поверхні на тіло людини, що стоїть або сидить, і локальну, яка передається через руки людини.
За напрямком дії вібрація поділяється в залежності від дії за напрямком координатних осей (вертикальної та горизонтальної) як для загальної, так і локальної вібрацій.
Загальнавібрація за джерелом виникнення поділяється на транспортну, яка виникає при русі машин; транспортно-технологічну, яка виникає при роботі машин, що виконують технологічну операцію в стаціонарному положенні або переміщуються по спеціально підготовлених поверхнях; технологічну, яка виникає при роботі стаціонарних машин або передається на робочі місця, що не мають джерел вібрації.
За місцем дії технологічна вібрація поділяється на таку, що виникає:
- на постійних робочих місцях виробничих приміщень підприємств;
- на робочих місцях складів, їдалень, побутових, чергових та інших виробничих приміщень, де немає джерел вібрації;
- на робочих місцях заводоуправлінь, конструкторських бюро, лабораторій, обчислювальних центрів, медпунктів, конторських приміщень, робочих кімнат та інших приміщень для працівників розумової праці.
За часовими характеристиками загальна та локальна вібрації поділяються на:
- постійну, для якої величина віброприскорення чи віброшвидкості змінюється менше, ніж у два рази (менше 6 дБ) за робочу зміну;
- непостійну, для якої параметри віброприскорення чи віброшвидкості змінюються не менше, ніж у два рази (6 дБ і більше) за робочу зміну.
Непостійні вібрації поділяються на переривчасті, коливні, імпульсні.
Локальну вібрацію за джерелом виникнення поділяють на таку, що передається від:
- ручних машин або ручного механізованого інструменту, органів керування машинами та устаткуванням;
- ручних інструментів без двигунів та деталей, які обробляються..
Основними характеристиками вібрації є:
- частота вібрації (періодичність коливань) f, Гц;
- амплітуда віброзміщення (вібропереміщеня) A, м;
- віброшвидкість (коливальна швидкість) ֥Ѵ, мм/с;
- віброприскорення (прискорення коливання) a, м/с 
;
- період вібрації (коливаня) T, с.
На практиці частіше використовують поняття логарифмічного рівня коливань - характеристики коливань, яка порівнює дві однойменні фізичні величини, пропорційні десятковому логарифму відношення оцінюваної і опорного (порогового) значення цієї величини. За початок відліку приймаються опорні значення параметрів:
- амплітуда віброзміщення (вібропереміщення) A 
=8*10 м;
- віброшвидкість Ѵ 
=5*10 
м/с;
- віброприскорення Q 
=3*10 
м/с 
.
При цьому вібрація оцінюється величиною, вираженою в децибелах, дБ.
Найчастіше для оцінки вібрації використовують логарифмічний рівень віброшвидкості (коливальної швидкості)
L 
=20 lg Ѵ/ Ѵ (дБ),
де Ѵ - абсолютне значення віброшвидкості, м/с;
Ѵ - опорне значення віброшвидкості, м/с.
