· Машинний, автоматизований технологічний спосіб виробництва. Людина-виробник перетворилася на придаток до машини, частку виробничого процесу. Основний вид енергії ― механічна (двигуни парові та внутрішнього згорання, різноманітні генератори), електрична, нафтова. Інтенсивний тип економічного зростання. Наука й освіта ― складові продуктивних сил. Інноваційний розвиток економіки на основі науково-технічного прогресу.
Революційні форми науково-технічного прогресу охопили такі періоди:
– останню третину XVIII — середину XIX ст. ― перша НТР або промисловий переворот, завершення якого знаменувало утвердження індустріальної цивілізації;
– кінець XIX — початок XX ст. ― друга НТР, на основі досягнень якої відбувалася індустріалізація світової економіки до 50-х років XX ст.;
– 1950—1960-ті роки ― сучасна науково-технічна революція (СНТР, третя НТР), з якою пов’язано завершення індустріалізації в усіх сферах господарства, її пролонгація в сучасну науково-технічну і технологічну революцію (СНТТР) та інформаційно-комунікаційну революцію.
· В організації господарської діяльності головну роль відіграє капітал ― база виробничих відносин, основна форма багатства суспільства. Панування приватної власності, різноманітність її форм і видів. Багатоукладність економіки. Домінтною є корпоративна форма власності.
· Розвинена система поділу праці. Структура народного господарства характеризується постійною зміною співвідношення сфер, секторів і галузей щодо їхнього внеску в створення валового внутрішнього продукту (ВВП) і частки в зайнятості населення. У загальному обсязі промислового та сільськогосподарського виробництва промислове становить 80—90 %. У промисловості зайнято 45—65 % працездатного населення.
· Стандартизація виробничих процесів та продукції, вузька спеціалізація, максимізація обсягів виробництва.
· Повна економічна самостійність і економічна відповідальність товаровиробників. Співіснування багатоваріантності організаційних видів і форм суб’єктів господарювання. Суб’єкти ринкової економіки: домашні господарства, підприємства, держава. Домінування індивідуального інтересу.
· Панування товарної форми виробництва та обігу. Система ринків і конкуренції. Розвинена ринкова інфраструктура.
· Зростаюче значення вдосконалення організації та управління економікою на макро-, мега- і мікрорівнях. Розвиток менеджменту і маркетингу.
· Еволюція від об’єктивного саморегулювання економіки і вільної конкуренції до державно-монополістичної та соціально орієнтованої економіки. Держава втручається у накопичення національного доходу і впливає на його розподіл між різними сферами економіки.
· Розвиток міжнародної економіки як системи світового господарства і міжнародних економічних відносин. Міжнародна економіка розвивається циклічно, нерівномірно за країнами та регіонами.
· Соціальна структура суспільства базується на майнових факторах і не є жорстко ієрархічною. Зростання споживання, рівня та якості життя. Основний соціальний конфлікт ― між працею та капіталом.
Загальні характеристики постіндустріальної економіки (вона не має остаточних характеристик, наука створила нові поняття: інформаційне суспільство, мережева економіка, інтелектуальна економіка, суспільство знань, нова економіка):
· розвиток технологічного способу виробництва на основі сучасної науково-технічної, технологічної, інформаційно-телекомунікаційної революції. Розвиток самовідтворювальних технологічних структур. Інноваційно-інвестиційний тип економічного зростання. Перетворення знань та інформації на визначальні необмежені фактори суспільного виробництва поряд з традиційними ― землею, працею та капіталом;
· утвердження та переважання в структурі національних і світового господарства сфери послуг, всебічний розвиток інформаційного сектору суспільного виробництва;
· інтеграція сфер матеріального та духовного виробництва, їх органічне поєднання у структурну цілісність, спрямованість на всебічний розвиток особистості;
· домінуючий об’єкт власності ― інформація. Домінуючий тип праці ― інтелектуальна творча праця. Перетворення знань людської особистості на основну форму багатства суспільства, людини — в критерій і головний фактор розвитку. Переважання частки людського капіталу в національному багатстві розвинутих країн;
· основними рисами структури власності є змішана економіка із єдністю ринкового механізму та державного регулювання, багатоманітністю форм власності. Домінуючі позиції корпоративної форми власності, зростання значення індивідуально-трудової форми власності. Використання державної форми власності у загальнонаціональних інтересах;
· формування єдиної глобальної світової економіки.
Командно-адміністративна економіка характеризується пануванням державної форми власності, одержавленням управління народним господарством, відсутністю конкуренції, неринковими господарськими зв’язками, жорстокою ієрархією суб’єктів господарювання та економічних інтересів (реалізація державного інтересу забезпечує відтворення системи), адміністративно-командними методами економіки, централізованим директивним плануванням економіки, домінуванням політики над економікою.
1.4. Мета і завдання навчальної дисципліни «Історія економіки та економічної думки»
Історія економіки та економічної думки як навчальна дисципліна ― це навчальний курс, у процесі якого студенти оволодівають історико-економічними знаннями.
Мета вивчення дисципліни:
· оволодіння студентами теоретичними знаннями з історії економіки на мікро-, мезо-, макро- і глобальному рівнях; формування системи знань з порівняльного історико-економічного аналізу моделей розвитку світового господарства;
· ознайомлення з вітчизняним і зарубіжним господарським досвідом минулих поколінь у різних країнах та різні епохи. Предметом уваги є вивчення процесу становлення, розвитку та функціонування ринкової економіки для розуміння сучасної практики соціально-економічної трансформації України, формування наукового підходу до вироблення української моделі переходу до ринкового господарства;
· формування у студентів системного бачення розвитку економічної думки та методології економічної науки, навичок виявлення найбільш суттєвих положень у структурі наукового дискурсу базових наукових течій та сучасних економічних теорій;
· формування принципів економічного мислення, надання йому реалізму, історизму та масштабності; сприяння підвищенню соціальної активності майбутнього спеціаліста народного господарства України;
· забезпечення реалізації функцій економічної історії, формування стратегічного та оперативного фахового світогляду;
· вдосконалення вмінь студентів щодо методики усних виступів і повідомлень, дискусій, письмового викладу матеріалу, захисту реферативних і пошукових робіт.
Мета передбачає в свою чергу виконання таких завдвань:
· висвітлення цілісного бачення історії економіки, знань про зміну форм господарського розвитку в історичній послідовності, напрямів цих змін, зв’язку сучасних господарських форм та їх історичних аналогів, економічної політики з господарським досвідом попередніх поколінь;
· систематизація історико економічної інформації, втіленої в економічних уявленнях, шляхом використання методу історико-економічного аналізу процесів і явищ економічного життя суспільства в його історичному, альтернативному (багатоваріантному) розвитку, дослідження довготривалих процесів розвитку, розкриття причинно-наслідкових зв’язків;
· поглиблення та обґрунтування знань з економічної теорії, перевірка істинності економічних теорій, використання синтезу історико-економічних і теоретичних знань.
Зважаючи на поставлені мету та завдання дисципліни, студенти повинні:
а) знати:
· зміст робочої програми, предмет і періодизацію, понятійний апарат історії економіки та економічної думки, її значення в системі економічних наук;
· сутність, основні характеристики типів економічних систем у контексті цивілізаційного процесу та залежно від різних критеріїв класифікації;
· головні напрями та школи економічної думки, в яких знайшли відображення процеси господарського розвитку суспільств Європейської цивілізації;
· історичний розвиток типів і моделей економічних систем, їх структурних підсистем та елементів на різних економічних рівнях і на прикладі провідних країн світу (Велика Британія, Франція, Німеччина, США, Японія) й України з урахуванням чинників політичної, соціальної та духовної сфер суспільного життя, його відображення в економічній літературі;
· історію сфер і галузей народного господарства, економічних інститутів і процесів;
· економічну політику провідних держав на різних етапах історичного розвитку, історичний досвід соціально-економічних реформ;
· історію міжнародної економіки як системи світового господарства та міжнародних економічних відносин;
· історію економіки України в контексті європейського та світового цивілізаційного процесу;
б) вміти:
· систематизувати, узагальнити, критично осмислити та адекватно оцінити нагромаджений в історії зарубіжний та вітчизняний історико-економічний досвід;
· використовувати здобуті знання при вивченні інших економічних дисциплін, у практичній діяльності, для аналізу сучасної економіки, визначення історичного походження і причинно-наслідкового механізму сучасних економічно-соціальних проблем України та світового економічного розвитку;
· оцінювати наукову довершеність та внесок у розвиток економічної науки різних шкіл та напрямків економічної думки;
· аналізувати економічний розвиток як результат взаємодії з політичними, соціальними та духовними чинниками, наукову літературу, статистичну інформацію;
Навчальний тренінг
