Е. П. Петровський
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ СТУДЕНТАМ ДЛЯ НАПИСАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНИХ ЗАВДАНЬ (РЕФЕРАТІВ)
З КУРСУ «ІСТОРІЯ УКРАЇНИ»
Сучасні трансформації навчального процесу вищої школи у напрямку креативності та підвищення наукового рівня знань передбачають активізацію самостійної роботи студентів, яка значною мірою наближається до дослідницької праці. Рівень її підготовки та організації визначає міру засвоєння студентом здобутих знань, культуру його мисленнєвої діяльності, інтелектуальний розвиток та навички наукового аналізу. Головним сенсом самостійної індивідуальної навчально-дослідної роботи студентів є ознайомлення з азами наукового дослідження через самоорганізацію у підготовці до семінарських занять, освоєнні лекційного матеріалу та написанні і захисті наукової роботи (реферату чи тез на конференцію). Основною метою виконання таких робіт – глибоко й творчо вивчити одне з конкретних питань теорії і практики дисципліни «Історія України», оволодіти методами наукового дослідження.
У процесі самостійної роботи студенти вдосконалюють і розвивають навички та вміння наукового дослідження:
• самостійне формулювання проблеми визначеного дослідження;
• визначення мети, предмета, об’єкта та основних дослідницьких завдань;
• здійснення наукового пошуку та диференціація потрібної наукової інформації з визначеної тематики;
• висловлювання логічно і аргументовано своїх думок та пропозицій;
• узагальнення та систематизація висновків;
• вірно оформлювати науково-довідковий матеріал;
• публічно захищати підготовлену роботу (робити наукові повідомлення, відповідати на запитання, захищати свою точку зору тощо).
У наш час різко зросла історична допитливість суспільства, особливо підвищився інтерес до осмислення пройденого історичного шляху, до всього, що пережито і зроблено попередніми поколіннями. Це – потяг до усвідомлення правди історії для того, щоб сприйняти і розвинути все краще, що було у минулому, та, разом з тим, усвідомити його гіркий досвід, помилки та трагедії, аби уникнути їх у майбутньому. Досвід свідчить, що глибоке проникнення в минуле надає можливість краще розуміти сьогодення і передбачати майбутнє.
Написання студентом ІНДЗ ‒ індивідуального навчально-дослідного завдання (реферату) з історії України покликане сприяти розширенню його світоглядного кругозору, підвищенню професійної самодостатності, формуванню, виховуванню та культивуванню здатності самостійно і творчо мислити, працювати з науковою літературою, робити висновки та узагальнення.
Успіх виконання ІНДЗ (реферату) визначається багатьма чинниками, одним з яких є вибір теми. Доцільно обрати з рекомендованої тематики ту тему, яка найбільше відповідає морально-естетичним інтересам студента або ж його бажанню поглибити знання з тієї чи іншої проблеми. Можливий варіант запропонування власної теми реферату не зазначеної у загальному переліку тем, але вона обов’язково повинна бути узгоджена з викладачем.
Серед тем рефератів немає «легких» або «важких», все залежить від рівня зацікавленості виконанням роботи, ерудиції та працездатності студента. Важливою обставиною є забезпеченість реферату літературою, наявною у бібліотеці навчального закладу або реально доступною у інших місцях (бібліотеках міста тощо). Допускається використання під час написання реферату ресурсів Інтернету або матеріалів на компакт-дисках. Проте вони можуть виступати лише у якості допоміжних та супровідних і у жодному разі не повинні ставати стовідсотковим відбитком «роботи» студента, перетворюватися на готовий макет реферату. Використання цього виду джерела інформації часто стає спокусою для студентів і перетворюється на небажання працювати самим. Багато хто думає, що ідентичність теми його реферату зі знайденим в Інтернеті чи на компакт-диску гарантує ніби-то вже виконану роботу. При цьому не звертається увага на те, що переважна більшість таких матеріалів низької якості, містить велику кількість помилок, а структура і оформлення не відповідають поставленим вимогам. Ще раз наголошуємо, що дане джерело інформації може бути лише допоміжним, давати додаткову інформацію, а головним у процесі роботи студента мусить лишатися книга чи інше друковане або електронне джерело.
Приступаючи до написання реферату, студентові, насамперед, необхідно ознайомитися з матеріалами, які найбільш повно і загально розкривають тему, подають її у загальному контексті історичного процесу, містять сучасні оцінки історичних подій, явищ, діяльності особистостей, які існують у науковій літературі. Це дає можливість краще вникнути у суть проблеми і визначитися з питаннями на які слід звернути особливу увагу. Найбільш доступними для студентів серед матеріалів загального характеру є підручники з історії України написані різними авторами, монографії, енциклопедії, довідники та журнальні статті з різноманітних наукових видань. Бажано ознайомитись з декількома роботами, щоб скласти для себе більш об’єктивну картину і необхідність власних дій у процесі написання.
Лише після такого ознайомлення доцільно починати складання попереднього плану ІНДЗ (реферату). Він повинен складатися з таких частин: Вступ; Розділи, в яких розкривають зміст теми реферату; Висновок, в якому містяться узагальнення по темі роботи та її результати; Список вивченої літератури. План вміщують на початку роботи після титульного аркушу. У ньому послідовно вказують назви всіх розділів роботи (у т.ч. «Вступ», «Висновок», «Список вивченої літератури») і сторінки, на яких починається кожен з них. Рекомендується уникати зайвого дроблення під час поділу реферату на розділи. Залежно від специфіки теми доцільно основні питання розглядати у 2 – 4 розділах. Слід уникати характерної помилки: ототожнювання заголовку одного з розділів з назвою всього реферату. По-перше, тема не може бути розкрита в одному розділі, а по-друге, ідентичність назв реферату і його розділу виключає необхідність існування у ньому інших розділів.
Завданням «Вступу» є обгрунтування та розкриття значимості теми реферату, подання короткої загальної характеристики історичного часу якого стосується тема та пояснення обраної структури реферату. Його розмір, зазвичай, до 1-2 сторінок.
Виклад матеріалу в розділах повинен бути логічним, послідовним, стислим, який виключав би непотрібні повтори. Доцільно в тексті розділів наводити цитати, але їх обсяг не повинен бути великим. Виклад матеріалу супроводжують науковим апаратом – посторінковими підрядковими посиланнями. Після наведення цитат, статистичних даних, думок інших вчених стосовно оцінки того чи іншого історичного явища, факту і т.д. необхідно зазначати джерело, звідки була взята дана інформація. Приклади підрядкових посилань дивись у Додатку 1. Кожен розділ повинен логічно закінчуватись, мати узагальнення викладеного матеріалу або ж його оцінку. Об’єм розділу 5-7 сторінок.
«Висновок» містить в цілому підсумок, результати, до яких дійшов студент у процесі написання реферату. Треба зазначити важливість даної теми, її вплив на подальший розвиток історії, дати загальну оцінку того що вивчалося, яка панує у сучасній науці або ж висловити автором реферату власну думку до якої він дійшов внаслідок роботи. «Висновок» краще викласти у вигляді тез розміром до 1-2 сторінок.
Після «Висновку» вміщують «Список вивченої літератури», який містить перелік використаних студентом наукових історичних праць (монографії, статті, підручники, енциклопедії і т.і). Використану літературу розміщують за абетковим принципом першої літери прізвища автора праці (від «А» до «Я»). Приклади бібліографічного оформлення даних про використану літературу для запису у «Список...» дивись у Додатку 2.
Всі сторінки реферату (крім титульного аркуша), включаючи «Список вивченої літератури», повинні мати нумерацію, яку проставляють у верхньому правому куті кожної сторінки. Обсяг реферату повинен бути в середньому 15-20 сторінок, незалежно від того, набрана вона на комп’ютері чи у рукописному вигляді. Зазначимо, що одна сторінка містить близько 1800 знаків – 30 рядків по 60 знаків. Рекомендується використання шрифту Times New Roman, розмір 14. Міжрядковий інтервал має складати 1,5, а відступ абзацу ‒ 1,25 см.
Реферат у готовому вигляді здається викладачеві на перевірку. Якщо тема реферату співпадає з тими питаннями, які виносяться для розгляду на найближчому семінарському занятті, то студент отримує можливість виступити зі своєю роботою перед студентською аудиторією.
Додаток 1. Оформлення підрядкових посилань.
Наводячи ті чи інші дані або факти, цитуючи тексти джерел чи досліджень, у всіх випадках автор реферату зобов’язаний робити наприкінці кожної сторінки посилання, які б указували, звідки взятий відповідний матеріал. Підрядкові посилання відокремлюють від основного тексту короткою суцільною горизонтальною лінією (5 см.) зліва направо. Нумерацію посилань наводять посторінково арабськими цифрами (1, 2, 3 і т.д).
У посиланні на книгу вказують прізвище (прізвища) авторів та їх ініціали або першу літеру ім’я, заголовок, місце, рік видання та сторінку, на якій опубліковано наведені дані або цитати. У багатотомних виданнях вказують том.
Посилаючись на статтю, вказують прізвище (прізвища) авторів та їх ініціали або першу літеру ім’я, заголовок, далі ставлять подвійну риску (//). Після подвійної риски вміщують відомості про видання (назву журналу, газети, енциклопедії), далі вказують рік, номер (том або випуск) його виходу та сторінку на якій наведені дані зі статті. Всі відомості про видання розділяють крапкою та тире (. –).
Приклад:
Наприкінці 1647р. Богдан Хмельницький втік в поніззя Дніпра, де до нього приєдналися прибічники рішучої боротьби.
“До вас несу я душу й тіло – сховайте мене, давнього товариша, захищайте сами себе, бо й вам це загрожує!” – сказав він у своїй промові на січовій раді. Запорожці-микитинці пройнялися, повірили і обрали Богдана Хмельницького своїм гетьманом. З цього часу на Україні повелося – кошовий став керувати запорожцями, а гетьман – всіма українськими козаками[1].
Вождь англійської револьціі О.Кромвель дає оцінку Б.Хмельницькому: “Б.Хмельницький, Божою Милістю генералісімус греко-східної церкви, вождь всіх козаків запорозьких, гроза й викоренитель польського дворянства, покоритель фортець, винищувач римського духівництва, гонитель язичників, антихриста та юдеїв”[2].
Б.Хмельницький звернувся з універсалами до українського народу, закликаючи його повстати проти чужоземних гнобителів: “Не підкоряйтесь більше, – читаємо в одному з універсалів, – своїм урядникам як невільники, ви, чиї батьки не визнавали ніяких законів і не підкорялись ніяким королям…Ніколи ви не одержите перемоги над поляками, якщо зараз не скинете ярма урядників і не здобудете волю, ту волю, яку батьки наші купили своєю кров'ю”[3].
