Рахунок 65 Розрахунки за страхуванням кореспондує

	за дебетом з кредитом рахунків:		за кредитом з дебетом рахунків:
	"Каса"		"Капітальні інвестиції"
	"Рахунки в банках"		"Виробництво"
	"Розрахунки з покупцями та замовниками"		"Брак у виробництві"
	"Рахунки в банках"
	"Розрахунки з різними дебіторами"		"Витрати майбутніх періодів"
	"Забезпечення майбутніх витрат і платежів"
	"Довгострокові позики"
	"Довгострокові векселі видані"		"Розрахунки за податками й платежами"
	"Інші довгострокові зобов'язання"		"Розрахунки з оплати праці"
	"Короткострокові векселі видані"		"Розрахунки за іншими операціями"
	"Розрахунки за податками й платежами"	70	"Доходи від реалізації"
	"Відрахування на соціальні заходи"
	"Короткострокові позики"
	"Розрахунки з оплати праці"		"Інші операційні витрати"
	"Розрахунки за іншими операціями"		"Інші затрати"
	"Загальновиробничі витрати"
	"Інші доходи"		"Адміністративні витрати"
			"Витрати на збут"
			"Інші витрати операційної діяльності"
		97	"Інші витрати"
			"Надзвичайні витрати"

 

.

Розмірі ставок нарахування та утриманя із ЗП єдиного соціального внеску.

 

Нарахування ЄСВ (на ФОП)	Утримання ЄСВ (із ЗП конкретного робітника)
37% (від ФОП)	3,6 %
33,2 (від суми лікарняних)	2 % (із суми лікарняних)
36,3 % (для бюджетників)

 

 

Синтетичний облік розрахунків по страхуванню ведеться в журналі – ордері № 5 (3-й розділ).

Типові проводки по рахунку 65 „Розрахунки за страхуванням”:

1. Нараховано ЄСВ від фонду зарплати робітників:

- основного виробництва Д23 К651

- адміністративно – управлінського персоналу Д92 К651

- відділу збуту Д93 К651

2. Утримано із зарплати:

- ЄСВ Д661 К651

- за індивідуальним страхуванням Д 661 К 654

3. Перераховано органам соц страхування сума збору:

Д 65 К 311

 

3. Облік розрахунків за індивідуальним страхуванням

На субрахунку 654 "За індивідуальним страхуванням" ведеться облік розрахунків зі страховими організаціями по індивідуальному страхуванню персоналу підприємства, за їх письмовими дорученнями, у разі добровільного страхування, з нарахованої їм заробітної плати страхових внесків за договорами та по обов'язковому страхуванню, що встановлюється законодавством.

 

Контрольні питання за темою:

1. Що таке єдиний соціальний внесок?

2. Хто є платниками єдиного соц внеску?

3. Які виплати звільняються від обкладання єдиним соц внесокм?

4. Який орган уповноважений стягувати з СПД єдиний соц внесок?

5. Від чого залежить розмір ставки єдиного соц внеску?

6. на якому рахунку ведеться синтетичний облік єдиного соц внеску?

Модуль 4.Облік виробництва та готової продукції

 

Тема 4.1 Облік виробничих запасів

1. Виробничі запаси, їх класифікація і оцінка.

2. Документальне оформлення руху ТМЦ

3. Синтетичний облік та аналітичний облік запасів.

4. Інвентаризація ТМЦ

5. Методи обліку вибуття ТМЦ

 

1 Виробничі запаси, їх класифікація і оцінка.

Одним із обов’язкових умов здійснення процесу виробництва є забезпечення підприємства предметами праці (виробничими запасами). Згідно з Положенням (Стандартом) № 9 „ Запаси”

запаси - це активи, які:

- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності,

- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва,

- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

Важливою передумовою раціональної організації обліку виробничих запасів виступає економічно обґрунтована їх класифікація:

1) сировина, основні та допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші запаси, що призначені для виготовлення продукції (рах.20);

2) незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою та зборкою деталей, вузлів, незавершених виробничих процесів (рах 23);

3) готова продукція (виготовлена на підприємстві, закінчена в обробці, відповідає технічним умовам, призначена для продажу) рах 26;

4) товари у вигляді ТМЦ, що утримуються для подальшого продажу (рах 28);

5) малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП), строк використання яких < 1 року(рах 22) та інші.

Важливе значення для правильного обліку запасів має порядок оцінки запасів.

При надходженні запаси обліковуються за первісною вартістю, яка включає в себе:

1.при придбанні за плату первісна вартість включає:

- сума, що сплачується покупцю,

- непрямі податки,

- ввізне мито,

- транспортування, страхування, навантаження – розвантаження,

- витрати на доопрацювання запасів, підвищення їх технічних характеристик.

2. при виготовленні власними силами - первісна вартість це:

- собівартість їх виробництва, згідно П (С) № 16 „ Витрати”

3. для безоплатно отриманих - первісна вартість це:

- їх справедлива вартість (тобто сума, за якою може бути здійснено обмін активу)

4. для отриманих в обмін на подібні запаси - первісна вартість це:

- балансова вартість переданих запасів.

Не включаються до первісної вартості:

- понаднормові втрати та нестачі запасів,

- проценти за користування позиками,

- витрати на збут,

- загальгоногосподарські витрати та інші, що не пов’язані з придбанням і доставкою запасів.

Ці витрати відносяться до витрат діяльності того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо первісна вартість запасів суттєво змінилася на дату складання балансу або запаси зіпсовані, застарілі, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду, то як балан­сова вартість використовується чиста вартість реалізації.

Чиста вартість реалізації запасів — очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Різниця між первісною вартістю запасів і чистою вартістю реалізації та вартість повністю втрачених запасів списуються на витрати звітного періоду із відображенням у позабалансовому обліку. Після встановлення осіб, які мають право відшкодовувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості й доходу звітного періоду.

Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, що були уцінені, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше суми попереднього зменшення сторнується запис про попереднє зменшення вартості запасів.

Відповідно до наведеної класифікації у плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій передбачені для обліку наявності і руху запасів рахунки класу 2, що відображено на рис. 1.1.

 

Рисунок 1.1 - Рахунки класу 2 «Запаси»

2. Документальне оформлення руху ТМЦ

 

Підприємство отримує виробничі запаси з таких джерел:

- купвля у постачальників,

- внеску засновників підприємства до статутного капіталу,

- обміну на неподібні активи,

- безоплатної передачі,

- оприбуткування раніше не врахованих запасів на балансі....

Але основну масу матеріалів підприємство отримує від постачальників, на підставі укладених договорів через довірену особу(підприємство виписує довіреність на отримання від постачальника ТМЦ). Відпущення ТМЦ постачальником здійснюється на підставі Накладної на відпуск ТМЦ (ф.М-20), яка виписується в трьох екземплярах:

1- залишається на складі постачальника і слугує підставою для списання ТМЦ,

2- вручається підприємству, що купує ТМЦ, і слугує підставою для оприбуткування ТМЦ,

3- залишається на пропускному пункту постачальника і слугує для дозволу вивозу ТМЦ з території постачальника.

Матеріальні цінності, які відпускаються і вивозяться автотранспортом на сторону, оформлюються Товарно – транспортною накладною (ф.1-ТН), яка слугує для постачальника – підставою для списання ТМЦ, для покупця – оприбуткування ТМЦ, для транспортної організації – для записів у шляховому листі.

На кожну партію товару постачальник виписує рахунок – фактуру на ім’я покупця, в якій вказує суму до оплати за придбані ТМЦ.

Матеріально – відповідальні особи (МВО) на отримані матеріали складають Прибуткові ордери(ф.М-4. Основні реквізити прибуткового ордера: номенклатурний номер, назва, сорт, розмір, одиниця виміру, кількість за даними документів і прийнята на склад, ціна, сума, підписи того, хто здав цінності (експедитор, представник постачальника тощо), і того, хто прийняв (завідувач складу, комірник).

У разі невідповідності фактичної наявності цінностей даним документів постачальника при прийманні вантажу від залізниці (або пристані) складається комерційний акт, а при оприбуткуванні на складі — акт приймання (форма № М-7). Ці документи є підставою для пред’явлення претензії постачальнику або транспортній організації.

У разі, коли від постачальників надходять виробничі запаси, які не відповідають умовам договору, то підприємство має право на відмову від оплати рахунків. Такі запаси приймаються за актом на відповідальне зберігання, а їх облік до прийняття рішення про відправку постачальнику або реалізацію ведеться на забалансовому рахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні».

Оприбуткування запасів, що надійшли від постачальників без супроводжувальних документів, здійснюється на підставі акта. Такі поставки називаються невідфактурованими.

Облік запасів на складах ведеться у картках складського обліку матеріалів (ф.М-12), які відкриваються на кожний номенклатурний номер матеріалів. Записи в картках здійснюються кожен день МВО на підставі прибутково - витратних документів з виведенням залишку після кожного запису. Основні реквізити картки складського обліку: назва матеріалу, коротка технічна характеристика, номенклатурний номер, норма запасу, дата запису, № документа, на підставі якого здійснено оприбуткування або видача матеріалу, від кого одержано або кому видано, надходження, видаток, залишок після кожної операції.

Виробничі запаси відпускаються зі складу підприємства для:

1) виробництва продукції, надання послуг,

2) виправлення браку,

3) обслуговування устаткування,

4) пакування готової продукції тощо.

Крім того, виробничі запаси можуть бути реалізовані на сторону або використані для фінансових інвестицій.

ТМЦ відпускаються в виробництво на підставі:

1) лімітно - заборних карток (ф.М - 8,9) – слугують для багаторазового відпуску матеріалів одного номенклатурного номеру в виробництво в межах ліміту. Заповнюються планово – виробничим відділом. Ліміт визначається виходячи з виробничої програми цеху та норм витрат матеріалів. Після кожного відпуску матеріалів виводиться залишок невикористаного ліміту. Додатковий понадлімітний відпуск матеріалів оформлюєт

Основні реквізити лімітно-забірної карти: місяць, рік, назва матеріалу, ліміт видачі, дата видачі, видана кількість, залишок ліміту, підписи начальника відділу, що встановив ліміт, начальника підрозділу-одержувача, завідувача складом.

2) накладної – вимоги на відпуск(внутрішнє переміщення) матеріалів (ф. М-11) – для оформлення одноразового відпуску ТМЦ.

Основними реквізитами цього документа є дата складання, підстава видачі, прізвище того, кому видати, назва матеріальних цінностей, одиниця виміру, кількість, що вимагається, і фактично видана, ціна, сума, підписи осіб, що дозволили і здійснили відпуск, а також головного бухгалтера і одержувача.

Наприкінці місяця всі документи про видачу запасів зі складу передаються за реєстром до бухгалтерії для відображення витрат у системі рахунків бухгалтерського обліку.

Оскільки складський облік запасів у сучасних умовах ведеться переважно в натуральному виразі, то для відображення витрат запасів за рахунками бухгалтерського обліку необхідно здійснити оцінку витрачених запасів. З цією метою використовуються облікові ціни.

Облікова ціна — ціна, за якою запаси відображаються у поточному обліку.

В кінці місяця здаються до бухгалтерії для обліку витрат матеріалів.

Окрім використання на виробничі цілі запаси можуть вибувати зі складу з метою їх реалізації.

Виробничі запаси можуть також використовуватися підприємством для внеску до статутного капіталу іншого підприємства, тобто для фінансових інвестицій.

 

3. Синтетичний облік та аналітичний облік запасів

 

Синтетичний облік виробничих запасів ведеться на активному рахунку 20 „ Виробничі запаси” за відповідними субрахунками.

Рахунок 20 має такі субрахунки:

201 "Сировина й матеріали" (для обліку сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні)

202 "Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби" (для обліку покупних напівфабрикатів, готових комплектуючих виробів (включаючи у підрядних будівельних організаціях будівельні конструкції та вироби - дерев'яні, залізобетонні, металеві, інші), що придбані для комплектування продукції, що випускається, які потребують додаткових витрат праці з їх обробки або збирання)

203 "Паливо"(нафтопродукти, тверде паливо, мастильні матеріали) обліковуються наявність та рух палива, що придбається чи заготовляється для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, а також для вироблення енергії та опалення будівель. Тут також обліковуються оплачені талони на нафтопродукти і газ)

204 "Тара й тарні матеріали" (для обліку усіх видів тари, крім тари, яка використовується як господарський інвентар, а також матеріали й деталі, які використовують для виготовлення тари і її ремонту (деталі для збирання ящиків, бочкова клепка тощо).

205 "Будівельні матеріали" (рух будівельних матеріалів, конструкцій і деталей, обладнання і комплектуючих виробів, які належать до монтажу, та інших матеріальних цінностей, необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт, виготовлення будівельних деталей і конструкцій.)

206 "Матеріали, передані в переробку" (матеріали, передані в переробку на сторону та які надалі включаються до складу собівартості отриманих з них виробів)

207 "Запасні частини" (придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі та обороті)

208 "Матеріали сільськогосподарського призначення" (мінеральні добрива, отрутохімікати для боротьби зі шкідниками й хворобами сільськогосподарських культур, біопрепарати, медикаменти, хімікати, що використовуються для боротьби з хворобами сільськогосподарських тварин)

209 "Інші матеріали" (бланки суворого обліку (за вартістю придбання), відходи виробництва (обрубка, обрізка, стружка тощо), невиправний брак, матеріальні цінності, одержані від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали, паливо або запасні частини на цьому підприємстві (металобрухт, утиль), зношені шини тощо).

По Д 20 – надходження запасів, К 20 – вибуття запасів.

Аналітичний облік ведеться окремо в розрізі за:

- місцями зберігання ТМЦ,

- МВО,

- групами запасів,

- видами діяльності,

- витратами за нормами та відхиленням від норм.

 

Рахунок 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети"

Цей рахунок призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух малоцінних та швидкозношуваних предметів, що належать підприємству та знаходяться у складі запасів. До малоцінних та швидкозношуваних предметів належать предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року, зокрема: інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо.

Рахунок 23 «Виробництво». Залишки незавершеного виробництва на початок звітного періоду є одним із видів запасів підприємства.До незавершеного виробництва відносяться продукція, роботи, що не пройшли всіх стадій (фаз, переділів) виробництва, передбачених технологічним процесом, а також вироби, які не укомп­лектовані та не пройшли випробувань і технічного приймання.

На рис. 4.1 наведена схема, що відображає зміст записів за дебетом і кредитом рахунка 23 «Виробництво».

 

Дебет	Рахунок 23 «Виробництво»	Кредит
Сальдо — витрати на незавершене виробництво на початок звітного періоду	· фактична собівартість готової продукції, виконаних робіт та послуг
· операційні витрати · загальновиробничі витрати · втрати від браку продукції
Оборот — витрати за місяць	Оборот — фактична собівартість готової продукції, виконаних робіт та послуг
Сальдо — витрати на незавершене ви­робництво на кінець звітного періоду

 

Рисунок 4.1 - Зміст господарських операцій, що відображаються за рахунком 23 «Виробництво»

 

Рахунок 24 "Брак у виробництві"

Цей рахунок призначено для обліку та узагальнення інформації про втрати від браку у виробництві. Браком у виробництві вважається продукція, напівфабрикати, деталі, вузли й роботи, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення. Брак продукції поділяється на зовнішній, тобто виявлений споживачем і пред'явлений для відшкодування збитків, та внутрішній, який виявлений в процесі виробництва. У залежності від характеру відхилень від нормативів він може бути остаточним або виправним.

Рахунок 25 "Напівфабрикати"

Цей рахунок призначений для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух напівфабрикатів власного виробництва.

Облік напівфабрикатів власного виробництва на окремому рахунку ведуть підприємства, у яких напівфабрикати, крім використання у виробництві, реалізуються на сторону як готова продукція. До напівфабрикатів належить продукція, що не пройшла всіх установлених технологічним процесом стадій виробництва й потребує доопрацювання або укомплектування. Зокрема, на цьому рахунку можуть обліковуватися виготовлені підприємством напівфабрикати: чавун передільний у чорній металургії; сира гума і клей в гумовій промисловості; сірчана кислота на азотно-туковому комбінаті хімічної промисловості; солод у пивоварній промисловості; пряжа і сирова тканина в текстильній промисловості.

Рахунок 26 "Готова продукція"

Цей рахунок призначено для узагальнення інформації про наявність та рух готової продукції підприємства.

До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам.

За дебетом рахунку 26 "Готова продукція" відображається надходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю або за нормативною вартістю.

Собівартість реалізованої готової продукції визначається за методами оцінки вибуття запасів.

Рахунок 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва"

Цей рахунок призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух сільськогосподарської продукції. На цьому рахунку обліковують продукцію, одержану від власних рослинницьких, тваринницьких та промислових підрозділів підприємства, яка призначена для продажу на сторону та для іншого невиробничого споживання (видачі й продажу працівникам, передачі в невиробничу сферу, наприклад в дитячі садки, їдальні тощо); продукцію, яка призначена для споживання в тваринницьких підрозділах як корми або для виробництва кормів у кормоцехах; продукцію, яка вирощена для годівлі худоби, наприклад зелену масу, корм, плоди тощо, а також побічну продукцію та відходи, одержані при доведенні товарної продукції та насіння до належних кондицій; насіння та посадкового матеріалу, включаючи саджанці, призначені для закладання та ремонту власних насаджень.

Рахунок 28 "Товари"

На рахунку 28 "Товари" ведеться облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу. Цей рахунок використовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства і організації, а також підприємства громадського харчування.

На промислових та інших виробничих підприємствах рахунок 28 "Товари" застосовується для обліку будь-яких виробів матеріалів, продуктів, які спеціально придбані для продажу, або тоді, коли вартість матеріальних цінностей, що придбані для комплектування на промислових підприємствах, не включається до собівартості готової продукції, що виробляється на цьому підприємстві, а підлягає відшкодуванню покупцями окремо.

Рух запасів відображається в журналі – ордері № 5 та 5А та Відомості 5.1 аналітичного обліку запасів(записи в регістрах ведуться на підставі первинних і зведених документів.)

Типові проводки по обліку запасів:

А) виробничі запаси:

1. Оприбутковані виробничі запаси із виробництва

Д20 К23

2. Зменшено суму браку на вартість відходів

Д20 К24

3. Оплачено витрати, пов’язані з транспортуванням виробничих запасів

Д20 К31

4. Відображено надходження виробничих запасів в погашення дебіторської заборгованості

Д20 К37

5. Оприбутковані виробничі запаси у рахунок внеску до статутного капіталу Д20 К40

6. Надійшли запаси від постачальника

Д20 К63

7. Відпущено запаси зі складу до виробництва

Д23 К20

8. Витрачено матеріали на виправлення браку Д24 К20

9.Списано запаси для:

- загально виробничих потреб Д91 К20,

- адміністративних потреб Д92 К20,

- збутових потреб Д93 К20

10. Відображено суму нестачі запасів у складі витрат звітного періоду

Д947 К20

Б) готова продукція:

1. Оприбуткована готова продукція із виробництва Д26 К23

2. Відвантажена ГП покупцям Д36 К70

3.Списана фактична собівартість відвантаженої ГП Д90 К26

4.Оприбутковано надлишки ГП виявлені під час інвентаризації Д26 К719

5. Списано ГП, втрачену внаслідок надзвичайних подій Д99 К26

В) брак:

1. Списано витрати від невиправного браку, виявленого в основному виробництві

Д24 К23

2. Нараховано зарплату та зроблені нарахування органам соцстраху робітникам, які задіяні в виправленні браку

Д24 К66,65

3. Відображено вартість робіт по виправленню браку сторонніми організаціями

Д24 К685

4. Оприбутковані запаси, що залишилися після виправлення браку

Д20 К24

5. Віднесено на собівартість продукції втрати від браку

Д23 К24

6. Пред’явлено претензії підприємствам, винуватцям виникнення браку Д374 К24

7. Віднесено втрати від кінцевого браку на винних осіб

Д375 К24

8. Списано на витрати вартість втрат від браку у випадку не встановлення винних осіб Д94,99 К24

 

3. Інвентаризація ТМЦ

Інструкція по інвентаризації ОЗ, ТМЦ, грошових коштів і документів, розрахунків.

Задачі інвентаризації ТМЦ:

1) виявлення фактичної наявності та дотримання правил зберігання ТМЦ,

2) виявлення не використовуваних ТМЦ,

3) перевірка реальності ТМЦ, що обліковуються на балансі.

Терміні проведення інвентаризації:

- 1 раз у рік – не раніше 1 жовтня;

- 2 рази на квартал – грошових коштів.

Проведення інвентаризації запасів обов’язкове у випадках:

- зміні МВО,

- виявленні зловживань, розкрадань ТМЦ,

- надзвичайних подіях...

Наказом керівника підприємства призначається дата проведення інвентаризації та інвентаризаційна комісія.

До початку інвентаризації в бухгалтерії повинно бути закінчено обробку всіх документів по надходженню і витраченню запасів, здійснено записи, визначено залишки на день інвентаризації.

На складах матеріальні цінності повинні бути розкладено за найменуваннями, сортами та розмірами.

Дані інвентаризації заносяться в Інвентаризаційний опис (ф. М -21), яка складається в двох екземплярах:

1 – віддається МВО,

2- для бухгалтерії, де фактичні залишки ТМЦ, які зафіксовані в описах, звіряються з даними бух. обліку.

Матеріальні цінності, за якими виявлено розбіжності, записують в Звіряльну відомість, а МВО повинні дати інвентаризаційній комісії письмові пояснення щодо причин їх виникнення.

Свої висновки і пропозиції комісія оформлює протоколом і подає на утвердження керівнику підприємства, який повинен у 5 –ти денний термін після закінчення інвентаризації затвердити протокол.

Проводки щодо відображення результатів інвентаризації матеріальних цінностей:

1) оприбутковані виявлені надлишки запасів

Д20,22,26 К746 "Дохід від безкоштовно отриманих активів".

2) відображено нестачі та порчі ТМЦ, якщо винуватця не встановлено

Д947"Нестачі і втрати від псування цінностей" К20,22,26…

3) Відображено суму нестачі, що відноситься на винну особу

Д375 Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків" К746
4) Відшкодування винними особами нестачі ТМЦ

Д30,66 К375

5)Сума нестач у межах норм природного убутку

Д91 К20

Якщо на час виявлення нестачі винуватця не встановлено, то одночасно із списанням цінностей на витрати балансова вартість списаного активу зараховується на позабалансовий рахунок № 07 "Списані активи".

З винуватих осіб в нестачі виробничих цінностей стягуються суми відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей.

Цей порядок встановлює механізм визначення розміру збитків
від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних
цінностей, крім дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та
валютних цінностей.

 

Розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення
(псування) матеріальних цінностей визначається за балансовою
вартістю таких цінностей (з вирахуванням амортизаційних
відрахувань), але не нижче 50 відсотків балансової вартості на
момент встановлення такого факту з урахуванням індексів інфляції,
які визначає щомісяця Держкомстат, відповідного розміру податку на
додану вартість та розміру акцизного збору за формулою:

 

Рз = [(Бв - Ам) х І інф + ПДВ + Азб ] х 2 + Вп + Вр,

де Р - розмір збитків (у гривнях);

Бв - балансова вартість на момент встановлення факту розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей (у гривнях);

А - амортизаційні відрахування з дати початку експлуатації (у гривнях);

І інф - загальний індекс інфляції, який розраховується з дати початку
експлуатації на підставі визначених щомісяця Держкомстатом
індексів інфляції;

ПДВ - розмір податку на додану вартість (у гривнях);

А зб - розмір акцизного збору (у гривнях);

Вп - фактичні витрати підприємства для відновлення пошкоджених або придбання нових матеріальних цінностей (у гривнях);

Вр - фактична вартість робіт з відновлення (витрати на доставку матеріалів і усунення пошкоджень) за цінами на день вчинення правопорушення (у гривнях).

2- це коефіцієнт, він може мати і інші значення (спирт етиловий - 3, тварини – 1,5, бланки цінних паперів – 5.)

 

5. Методи обліку вибуття ТМЦ

 

Облікова ціна — ціна, за якою запаси відображаються у поточному обліку.

Причина використання облікових цін — коливання ціни на один і той же вид запасів протягом звітного періоду.

Підприємство самостійно обирає метод оцінки запасів при вибутті. На підприємстві можуть одночасно застосовуватися для різних запасів різні методи. Вибір методу оцінки запасів при їх вибутті повинен бути обов'язково зафіксований в наказі про облікову політику..

Методи визначення облікових цін:

1) ідентифікованої собівартості одиниці запасів;

2) середньозваженої собівартості;

3) собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

4) нормативних затрат;

5) ціни продажу.

За ідентифікованою собівартістю оцінюються запаси, що використовуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного.

Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Розрахунок можна проводити за формулою:

, (1.1)

де Сс - середньозважена собівартість

Сп - собівартість запасів на початок періоду

Кп - кількість запасів на початок періоду

Сн - собівартість запасів на кінець періоду

Кн - кількість запасів на кінець періоду

Метод ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво або продаж, оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю останніх за часом надходження запасів.

Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей, цін.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торговельної націнки.

Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця й торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

 

Вибір методу визначення облікових цін є надзвичайно важливим питанням фінансового менеджменту, оскільки визначає підходи до розмежування витрат на придбання запасів між використаними у виробництві запасами і їх залишком на складі на початок нового звітного періоду.

Контрольні питання за темою:

1. Що таке запаси?

2. Яким чином класифікуються запаси підприємства?

3. Дайте визначення виробничих запасів.

4. Якими документами оформлюється рух виробничих запасів?

5. Що таке МШП? На якому рахунку вони обліковуються?

6. Які методи вибуття запасів ви знаєте?

7. Порядок проведеня інвентаризації

8. Відображення у обліку результатів івентаризації

Тема 4.2 Облік витрат виробництва

 

1. Прямі та непрямі витрати

2. Облік операційних витрат

3. Облік витра від фінансової, іншої та надзвичайної діяльності.

4. Облік витрат за елементами

5. Принципи та методи калькуляції собівартості

1. Прямі та непрямі витрати

До складу виробничої собівартості продукції включають прямі та непрямі витрати.

До прямих витрат відносять:

1) прямі матеріальні витрати – це вартість сировини, основних матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, що без посеред ньо відносяться до конкретного об’єкту;

2) на оплату праці – зарплата та інші виплати робітникам, що задіяні в виробництві продукції;

3) інші прямі – відрахування на соц. заходи, амортизація, втрати від браку...

Облік прямих витрат ведеться на рахунку 23 «Виробництво.» Кількість субрахунків 23 рахунку підприємтмсво визначає самостійно, виходячи із умов кожного підприємства.

За дебетом 23 рахунку відображають прямі виробничі витрати:

Д 23 К 20

Д 23 К 661

Д 23 К 65

Д 23 К 685, 63

Д 23 К 91

За кредитом 23 рахунку відображають вартість:

- готової продукції для реалізації Д 26 К 23

- напівфабрикатів, які не призначені для продажу Д 25 К23

- виконаних робіт та послуг Д 903 К 23

- браку продукції Д 24 К 23

- інструменту Д 22 К 23

- обладнання для власних потреб Д 153 К 23

До непрямих витрат належать загальновиробничі витрати, до яких входять:

1) витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами,), відрахування від їх ФЗП органам соц. страхування (Д91 К66,65);

2) оплата службових відряджень персоналу цехів, ділянок (Д91 К372);

3) амортизація ОЗ цехового призначення (Д91 К13);

4) ремонт, експлуатацію ОЗ цехового призначення (Д91 К20,66,65);

5) опалення, освітлення, водопостачання цехів (Д91 К685);

6) охорона праці, техніка безпеки...

Синтетичний облік загально виробничих витрат ведеться на активному рахунку 91 „Загально виробничі витрати”: по Д91 - збираються заг.-виробничі витрати, а за К 91 – списуються на виробництво. Наприкінці місяця загально виробничі витрати, що збиралися по Д 91 необхідно розподілити за об’єктами пропорційно ЗП основних робочих, потужності.

Д23 К91

Нерозподілениі постійні загально виробничі витрати списуються на собівартість Д 90 К 91

Прямі та загальногосподарські витрати складають виробничу собівартість продукції.

 

2. Облік операційних витрат

До операційних витрат відносять:

1) адміністративні витрати,

2) витрати на збут,

3) інші операційні витрати.

1. Адміністративні витрати обліковуються на активному рахунку 92 „Адміністративні витрати”:

Д92 – збирання адміністративних витрат,

К92 – списання витрат на фінансовий результат (в кінці місяця рахунок закривається, С-до не має).

До адміністративних витрат відносяться:

- загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, на проведення зборів),

- витрати на службові відрядження та утримання апарата управління,

- витрати на утримання основних засобів загальногосподарського призначення(арен до, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона...),

- витрати на зв’язок...

Синтетичний облік адміністративних витрат ведеться в 1 розділі журналу – ордеру № 5 (за К92).

Типові проводки за рахунком 92 „Адміністративні витрати ”:

- списані витрати матеріалів на потреби адміністрації Д 92 К 20

- нараховано зарплату амін. Персоналу Д92 К66,

- нараховано органам соц. страхування Д92 К65

- списані витрати на оплату послуг телефонного, поштового зв’язку, юридичних та аудиторських послуг Д 92 К 685

- нарахована амортизація необоротних активів загальногосподарського призначення Д92 К13

- списано адміністративні витрати на фінансовий результат Д791 К92

 

2. Витрати на збут обліковуються на активному рахунку 93 „Витрати на збут”:

Д93 – накопичення збутових витрат,

К93 – списання витрат на фінансовий результат.

До збутових витрат відносять:

- витрати на пакувальні матеріали, на ремонт тари,

- оплата праці робітників відділу збуту (продавці, торгові агенти...)

- витрати на реклами, вивчення ринку,

- на відрядження робітників відділу збуту,

- витрати на утримання ОЗ, пов’язаних зі збутом продукції,

- витрати на транспортування, страхування готової продукції..

Облік витрат на збут ведеться в журналі – ордері № 5.

Типові проводки по рах.93:

1) нарахована зарплата робітникам відділу збуту

Д93 К66,

2) нараховано органам соц. страхування

Д93 К65

3) списані витрати матеріалів на упакування готової продукції

Д93 К204

4) нараховано амортизацію ОЗ збутового призначення

Д93 К13

5) створення резерву на гарантійний ремонт та обслуговування продукції

Д93 К47

6) відображено заборгованість стороннім організаціям за послуги (реклама, перевезення, страхування вантажів...)

Д93 К685

7) списані витрати на збут

Д791 К93

3. Інші операційні витрати – обліковуються на активному рахунку 94 „ Інші витрати операційної діяльності”:

Д94 – збираються інші операційні витрати,

К 94 – списання витрат на фінансовий результат.

До інших операційних витрат відносять:

- витрати на дослідження та розробки,

- собівартість реалізованої іноземної валюти,

- собівартість реалізованих виробничих запасів,

- списана сума безнадійної дебіторська заборгованість,

- створення резерву сумнівних дебіторських боргів,

- втрати від знецінювання запасів,

- визнані штрафи, пені,

- виплата матеріальної допомоги...

Облік ведеться в журналі – ордері № 5.

Типові проводки по рахунку 94:

1)відображено собівартість реалізованої валюти

Д942 К312

2) відображена собівартість реалізованих виробничих запасів Д943 К20

3) створений резерв сумнівних боргів Д9444 К38

4) відображені втрати від курсових різниць Д945 К302,312..

5)відображені втрати від знецінювання запасів Д946 К 20,26,28

6) відображена вартість втрат від порчі цінностей Д947 К20,26,28

7) відображені признані економічні санкції Д948 К63,65,66

8) списані інші операційні витрати на фінансовий результат Д791 К94

 

3. Облік витра від фінансової, іншої та надзвичайної діяльності

. Витрати, пов’язані з фінансовою діяльністю.

До витрат, пов’язаних з фінансовою діяльністю, відносять:

1) фінансові витрати,

2) втрати від участі в капіталі.

Фінансова діяльність – діяльність, яка приводить до зміни розміру власного та залученого капіталу підприємства. До них відносять витрати за відсотки (за користування кредитами, за облігаціями, за фінансовою орендою). Фінансові витрати обліковуються на активному рахунку 95 „ Фінансові витрати”:

Д95 – відображають суму визнаних витрат,

К 95 – списання витрат на фінансові результати.

Д951 „ Відсотки за кредит”- облік витрат, пов’язаних з нарахуванням та виплатою відсотків за використання кредитом,

Д952 „ Інші фінансові витрати”- витрати, пов’язані з випуском власних цінних паперів, нарахуванням відсотків по фінансовому лізінгу.

На рахунку 96 “Втрати від участі в капіталі” ведеться облік втрат від зменшення вартості інвестицій, облік яких ведеться за методом участі в капіталі, що виникають в процесі інвестиційної діяльності підприємства. Основні вимоги до обліку інвестицій викладені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 12 “Інвестиції”.

Рахунок 96 “Втрати від участі в капіталі” має такі субрахунки:

1) 961 “Втрати від інвестицій в асоційовані підприємства”

2)962 “Втрати від спільної діяльності”

3) 963 “Втрати від інвестицій в дочірні підприємства”

За дебетом рахунку відображається сума визнаних втрат, за кредитом – списання на рахунок 79 “Фінансові результати”.

На субрахунку 961 “Втрати від інвестицій в асоційовані підприємства” ведеться облік втрат, пов’язаних зі зменшенням частки інвестора в чистих активах об’єкта інвестування, зокрема внаслідок одержання асоційованими підприємствами збитків або зменшення власного капіталу асоційованих підприємств внаслідок інших подій (переоцінка необоротних активів та інвестицій тощо).

На субрахунку 962 “Втрати від спільної діяльності” ведеться облік витрат, пов’язаних зі зменшенням частки інвестора в чистих активах об’єкта інвестування, зокрема внаслідок одержання спільними підприємствами збитків або зменшення їх власного капіталу внаслідок інших подій (переоцінка необоротних активів та інвестицій тощо).

На субрахунку 963 “Втрати від інвестицій в дочірні підприємства” ведеться облік витрат, пов’язаних зі зменшенням частки інвестора в чистих активах об’єкта інвестування, зокрема внаслідок одержання дочірніми підприємствами збитків або зменшення їх власного капіталу внаслідок інших подій (переоцінка необоротних активів та інвестицій тощо).

Синтетичний облік - в журналі – ордері № 5.

Типові проводки по обліку фінансової діяльності:

1) нараховані відсотки за використання банківськими кредитами

Д951 К685

2) нараховані відсотки по фінансовому лізингу Д952 К684

3) списані фінансові витрати на фінансовий результат Д792 К95

4) відображено втрати від участі в капіталі Д 96 К 14

5) списано втрати від участі в капіталі на фін результат Д 792 К 96

4. Витрати від надзвичайних подій (НП).

Надзвичайна подія – подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності, і не очікується, що вона буде повторюватися періодично або в кожному звітньому періоді.

До втрат від надзвичайних подій відносять:

- втрати від стихійних лих,

- втрати від техногенних катастроф та аварій тощо.

Вказані втрати можуть бути частково відшкодовуватися страховою організацією(якщо майно), із бюджету або іншими організаціями.

Для обліку втрат та доходів, що виникають внаслідок надзвичайних подій передбачені активний рахунок 99 „ Надзвичайні витрати” та пасивний рахунок 75 „Надзвичайні доходи”.

Рахунок 99 „ Надзвичайні витрати”(ж/ордер № 5):

Д 99 - відображаються прямі втрати від НП,

сплата стороннім організаціям,

зарплата робітникам, зайнятим на відновлюваних роботах,

вартість використаної сировини, матеріалів...

К 99 – списання втрат на фінансовий результат.

 

4. Облік витрат за елементами

 

Відповідно до Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), витрати, які включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами:

1) Матеріальні витрати

2) Витрати на оплату праці.

3) Відрахування на соціальні заходи.

4) Амортизація.

5) Інші операційні витрати.

Інші затрати.

1. Елемент «Матеріальні витрати»

- витрати сировини й матеріалів;

- витрати купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів;
- витрати палива й електроенергії, що використовуються на технологічні, та інші виробничі потреби підприємства;

- витрати тари і тарних матеріалів;

- витрати будівельних матеріалів. До них належать: лісові матеріали, будівельний метал (сталь листова), електротехнічні матеріали (кабель силовий,) та ін.;

- витрати запасних частин - раніше виготовлені деталі та вузли машин, призначені для заміни зношених при експлуатації, головним чином швидкозношуваних деталей (втулок, підшипників, шестерень, поршнів та ін.);
- витрати матеріалів сільськогосподарського призначення;

- витрати товарів;

- інші матеріальні витрати.

Із витрат на матеріальні ресурси, що включаються до собівартості продукції, вираховується вартість зворотних відходів.
Зворотні відходи - це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, утворених у процесі виробництва продукції (робіт, послуг), що втратили повністю або частково споживчі якості початкового ресурсу і в зв'язку з цим використовуються з підвищеними витратами продукції або зовсім не використовуються за прямим призначенням.

Для узагальнення інформації про матеріальні витрати за звітний період призначений рахунок № 80 "Матеріальні витрати":

на Д80 відображаються суми визнаних матеріальних витрат,

на К80 списання на рахунок № 23 "Виробництво" прямих матеріальних витрат, що включаються до виробничої собівартості
продукції, на рахунки класу 9 - матеріальних витрат, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок № 79 "Фінансові результати", якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

2. Елемент «Витрати на оплату праці»

811 «Виплати за окладами й тарифами" (основна заробітна плата персоналу відповідно до системи оплати праці, прийнятої на підприємстві.)

812 "Премії та заохочення" (витрати на виплату додаткової заробітної плати (премії, заохочення тощо) персоналу відповідно до системи оплати праці, прийнятої на підприємстві)

813 "Компенсаційні виплати" (витрати на гарантійні та компенсаційні виплати персоналу, пов'язані з індексацією заробітної плати тощо, в порядку і розмірах, передбачених законодавством_

814 "Оплата відпусток" (витрати на оплату щорічних відпусток персоналу підприємства або щомісячні відрахування на створення забезпечення майбутніх виплат відпусток)

815 "Оплата іншого невідпрацьованого часу" (витрати на виплати персоналу підприємства за невідпрацьований час, що передбачені законодавством: оплата праці працівників, яким не виповнилося 18 років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи, оплата часу, пов'язаного з проходженням обов'язкових медичних оглядів, виконанням державних обов'язків, тощо)

816 "Інші витрати на оплату праці" (витрати, пов'язані з підготовкою і перепідготовкою кадрів: виплата заробітної плати за час їх навчання з відривом від виробництва; за керівництво виробничою практикою учнів, виплата звільненим працівникам вихідної допомоги)

Для узагальнення інформації про витрати на оплату праці за звітний період призначений рахунок № 81 "Витрати на оплату праці":

на Д81 - відображається сума визнаних витрат на оплату праці,

на К81 - списання цих витрат на виробництво продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг); на рахунки класу 9 - витрати, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок № 79 "Фінансові результати", якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9

3. ЕЛЕМЕНТ "ВІДРАХУВАННЯ НА СОЦІАЛЬНІ ЗАХОДИ":

Має такі субрахунки:

821 "Відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"

824 "Відрахування на індивідуальне страхування"

Для узагальнення інформації про витрати та відрахування на соціальні заходи призначений рахунок № 82 "Відрахування на соціальні заходи":
- Д 82 - відображається належна сума відрахувань на соціальні заходи,

- К 82 - списання на рахунок № 23 "Виробництво" суми відрахувань, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 - суми відрахувань, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок № 79 "Фінансові результати", якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

4. Елемент «Амортизація»

Для узагальнення інформації про суму нарахованої амортизації основних засобів (рахунок 831), інших необоротних матеріальних активів (рах.832) та нематеріальних активів (рах.833) призначено рахунок № 83 "Амортизація":

Д83 - відображається сума нарахованих амортизаційних відрахувань,

К83-списання на рахунок № 23 суми амортизаційних відрахувань, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 - суми амортизаційних відрахувань, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок № 79 "Фінансові результати", якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

5. Елемент «Інші операційні витрати»

Включають:
- вартість робіт, послуг сторонніх підприємств;

- сума податків, зборів (обов'язкових платежів), крім податків на прибуток;

- втрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, списання та уцінки активів;

сума фінансових санкцій тощо.

Обліковуються на рахунку № 84 "Інші операційні витрати":

Д 84 - відображається сума визнаних витрат,

К 84 - списання на рахунок № 23 суми відрахувань, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 - суми відрахувань, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок № 79 "Фінансові результати", якщо підприємство не застосовує рахунки класу 8.

6. Елемент Інші затрати"

Рахунок 85 "Інші затрати" призначено для обліку витрат на інвестиційну та фінансову діяльність підприємства, а також витрат від надзвичайних подій. На цьому рахунку також узагальнюється інформація про суму податків на прибуток.

Такі витрати періоду не можуть збільшувати вартість активів підприємства.

За дебетом рахунку 85 "Інші затрати" відображається сума визнаних витрат, за кредитом - списання на рахунок 79 "Фінансові результати".

 

5. Принципи та методи калькуляції собівартості

 

Завершуючим етапом обліку витрат на виробництво є калькулювання собівартості продукції, яке необхідно для правильного визначення ціни, економічного аналізу собівартості та виявлення шляхів її зниження.

Основними методами обліку витрат і калькулювання собівартості є:

1) простий (однопередільний) метод калькуляції,

2) позамовний метод калькуляції,

3) попередільний,

3) нормативний метод калькуляції.

Простий (однопередільний) метод калькуляції -

застосовується в виробництвах, що виробляють один вид продукції з коротким виробничим циклом (підприємства добувної промисловості, електростанції...).

Сутність методу:

фактична собівартість одиниці продукції = сума виробничих витрат (за всіма статтями калькуляції) / фактичну кількість виробленої продукції.

 

2. Позамовний метод калькуляції-

застосовується в індивідуальних, дрібносерійних виробництвах, що виробляють невеликі партії товарів

Сутність методу:

витрати обліковуються за замовленнями. На кожне замовлення відкривається калькуляційна картка.

Синтетичний облік ведуть на рахунках № 23, 91, 92, а для аналітичного обліку відокремлюють витрати по кожному замовленню. Непрямі витрати щомісяця розподіляють між замовленнями (збираються на Д91 і розподіляються пропорційно базі).

Фактичну собівартість окремих замовлень визначають або після передачі на склад, або перед здаванням замовнику безпосередньо.

Недоліки методу:

Визначення витрат відбувається не на звітний період, а за замовленнями, тому є неспівпадання калькуляційного та звітнього періоду(що задає труднощі при виявленні результатів за звітній період).

3. Попередільний метод

застосовується в виробництвах, де готову продукцію отримують шляхом послідовної переробки сировини на окремих стадіях (переділах) виробництва, наприклад: металургійне, хімічне виробництво, тощо.

Сутність: витрати обліковуються за кожним переділом. Непрямі витрати розподіляють пропорційно базису.

Синтетичний облік ведуть на рахунку № 23 "Виробництво".

Аналітичний облік обмежують переділами та фазами.

 

4.Нормативний метод обліку витрат на виробництво

застосовують для щоденного виявлення відхилень від діючих норм на виробництво з метою запобігання надмірних витрат коштів підприємства.
Суть методу:

що витрати на виробництво обліковуються з поділом їх на три елементи обліку:
1) витрати в межах норми (плану, кошторису, квоти тощо);

2)зменшення (економія) або збільшення (перевитрати) витрат порівняно з нормою (квотою, кошторисом тощо) внаслідок зміни норми під впливом технічного прогресу;

3) відхилення витрат порівняно з нормою у бік зменшення (економія) або збільшення (перевитрати).

Фактична собівартість одиниці продукції =

∑ витрат за нормами +- відхилення від норм за кожною калькуляційною статтею.

Важливим елементом нормативного методу обліку витрат на виробництво є складання нормативної калькуляції. Нормативна калькуляція складається на основі діючих на початку року норм витрат на конкретний вид продукції в розрізі витрат елементами собівартості.

 

 

 

Контрольні питання за темою:

1. Дайте визначення прямим витратам.

2. На якому рахунку обліковують прямі витрати?

3. Що таке непрямі витрати?

4. На якому рахунку обліковують непрямі витрати, дайте його характеристику?

5. Яким чином розподіляються загальновиробничі витрати?

6. На якому рахунку обліковуються адміністративні витрати?

7. Що включають у себе збутові витрати?

8. Які елементи витрат ви знаєте?

9. За якими методами калькулюють собівартість продукції?

 

 

Тема 4.3 «Облік готової продукції»

 

1 Загальна характеристика ГП

2 Облік реалізації готової продукції (робіт, послуг)

3 Облік товарів. Торгова націнка

 

 

1 Загальна характеристика ГП

 

 

Готова продукція - це продукція (виріб, напівфабрикат, робота, послуга), що повністю закінчена обробкою на даному підприємстві, пройшла всі стадії технічного випробування (якщо вимагають відповідні її особливості), відповідає технічним умовам і стандартам, не потребує подальшої обробки на цьому підприємстві і здана на склад.

Усі елементи виробничого процесу - сировина, матеріали, паливо тощо, які перебувають на різних стадіях технологічного процесу, утворюють незавершене виробництво.

Готова продукція на промисловому підприємстві проходить такі операції:
а) випуск продукції з виробництва і здача її на склади;

б) зберігання продукції на складах підприємства;

в) відпуск продукції на місці одно місцевим і відправка (відвантаження) іногороднім покупцям;

г) відпуск продукції для внутрішніх потреб основних цехів, для збуту продукції (наприклад, тара власного виробництва) та ін.;д) реалізація продукції (одержання грошей від покупців за відпущену продукцію).

Готова продукція оформлюється здавальною накладною і передається на склад. На невеликих підприємствах готова продукція прямо з виробництва, проминувши склад, відвантажується покупцям. Виконані роботи та послуги оформлюються приймально-здавальним актом.

На складі готова продукція обліковується в кількісному виразі за її видами на картках або в книгах складського обліку. В картці або книзі визначаються назва продукції, її номенклатурний номер, одиниця виміру, розмір, марка, ціна за одиницю. Облік готової продукції на складі ведеться в міру її надходження на склад або відпуску зі складу. В картках або книгах складського обліку робляться записи про надходження та відпуск готової продукції і щоденно виводяться її залишки. На підставі здавальних накладних, що виписуються у двох примірниках, складається відомість випуску продукції. Оцінка у звітному періоді може здійснюватися за фактичною собівартістю і за обліковими цінами з деяким відхиленням від фактичної собівартості. Наприкінці місяця обов'язковою умовою є облік готової продукції за фактичною собівартістю (визначається за даними аналітичного обліку затрат на виробництво).

Зі складу до бухгалтерії передаються прибуткові та видаткові документи за реєстром під розписку бухгалтеру.

Для синтетичного обліку готової продукції призначено активний рахунок № 26 "Готова продукція".

На дебеті цього рахунка відображається надходження готової продукції власного виробництва на склад за фактичною виробничою собівартістю;

на кредиті - відпуск готової продукції за фактичною виробничою собівартістю.

Залишок є тільки дебетовим і показує фактичну виробничу собівартість готової продукції на кінець звітного періоду.

Якщо готова продукція даного виробництва повністю спрямовується для використання на самому підприємстві, то на рахунку № 26 "Готова продукція" вона може не оприбутковуватися, а враховуватися на субрахунку № 201 "Сировина і матеріали" або інших залежно від призначення цієї продукції.

Для правильного визначення фактичної виробничої собівартості готової продукції, виконання робіт та послуг доцільно на кінець звітного періоду визначити залишки незавершеного виробництва, тобто незакінчену обробкою продукцію в процесі виробництва.

 

 

2 Облік реалізації готової продукції (робіт, послуг)

 

 

Реалізованою продукцією підприємства вважається продукція (товари, роботи, послуги), за яку покупцеві (замовникові) пред'явлені розрахункові документи. Пред'явленими розрахунковими документами (покупцеві, замовникові) вважаються документи з моменту подачі їх до установи банку (за умови здійснення розрахункових операцій через установи банків), або передачі їх покупцеві (замовникові) відповідно до умов, передбачених договором (контрактом), тобто без участі установ банків.

Якщо покупець (замовник) за умовами договору одержує продукцію безпосередньо на підприємстві-виготовлювача, то така продукція вважається реалізованою після видачі і відповідного оформлення документами та пред'явлення покупцеві-замовникові розрахункових документів.

Реалізованою вважається також продукція, за яку підприємство-продавець одержало плату або авансові платежі.

Для відображення собівартості реалізованої продукції введено активний рахунок № 90 "Собівартість реалізації", який наприкінці звітного періоду списується в дебет рахунка № 79 "Фінансові результати". Для відображення податків на додану вартість, акцизного збору використовується рахунок № 70 "Доходи від реалізації" (в дебет рахунка). Витрати на збут (рах. № 93) списуються на зменшення фінансових результатів - в дебет рахунка № 79 "Фінансові результати". Доходи від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відображаються на кредиті рахунка № 70 "Доходи від реалізації", субрахунок №701 "Доходи від реалізації готової продукції". Для отримання фінансових результатів від реалізації продукції (робіт, послуг) наприкінці звітного періоду одержане сальдо на рах. № 70 Доходи від реалізації" списуємо на активно-пасивний рахунок № 79 "Фінансові результати".

У зв'язку з реалізацією продукції підприємство здійснює витрати, пов'язані з вивезенням цієї продукції своїм транспортом. Ці витрати відносяться за рахунок підприємства і включаються до складу витрат, на збут. Вивезення відвантаженої продукції можливе також і транспортом сторонньої організації.

Запис в обліку такий:

Д 93 К 63

Рахунок № 93 "Витрати на збут" призначений для обліку інформації про витрати, пов’язані з реалізацією продукції (робіт, послуг).

До позавиробничих витрат відносяться:

- витрати на здійснення складських, вантажно-розвантажувальних, пакувальних і страхових операцій постачальника, які включаються до ціни продукції відповідно до базису поставки, передбаченого договором;

- витрати на рекламу і попередню підготовку товарів;

-витрати на оплату транспортно-експедиційних, страхових і посередницьких послуг, вартість яких включається до ціни продукції згідно з базисом поставки, передбаченим угодою сторін, на оплату експортного мита і митних зборів та ін.

До витрат на рек