Бухгалтерський облік вихідної допомоги 2 страница

Д-т 742 “Дохід від реалізації необоротних активів”;

К-т 641 “Розрахунки з податками”;

г’) отримання готової продукції в обмін на нематеріальні активи:

Д-т 26 “Готова продукція”

К-т 631 “розрахунки з вітчизняними постачальниками”;

д) відображення ПДВ:

Д-т 641 “Розрахунки з податками”;

К-т 631 “розрахунки з вітчизняними постачальниками”;

е) отримання грошових коштів (на суму різниці між переданим та отриманим активом):

Д-т 311 “Поточні рахунки в національній валюті”;

К-т 377 “Розрахунки з іншими дебіторами”;

є) відображення заліку взаємної заборгованості з обміну:

Д-т 972 “Собівартість реалізованих необоротних активів”;

К-т 125 “Авторські та суміжні з ними права”;

ї) визначення фінансового результату:

Д-т 793 “Результати іншої звичайної діяльності”;

К-т 972 “Собівартість реалізованих необоротних активів”;

Д-т 742 “Дохід від реалізації необоротних активів”;

7. К-т 793 “Результати іншої звичайної діяльності

Облік вибуття нематеріальних активів

Нематеріальний актив підлягає списанню з балансу в разі його вибуття або неможливості отримання підприємством у подальшому економічних вигод від його використання.

У разі вибуття нематеріального активу:

- його балансова вартість виключається з активу балансу;

- фінансовий результат визначається як різниця між сумою чистих надходжень від продажу (чи іншого вибуття) нематеріального активу, та його балансовою вартістю і відображається у звіті про фінансові результати.

Вибуття нематеріальних активів на підприємстві може виникати внаслідок їх: реалізації; ліквідації; безоплатної передачі; внеску до статутного капіталу інших підприємств; обміну на інші активи.

Облік операцій з реалізації об’єктів нематеріальних активів відображається записами:

1) на суму доходу (виручки) від реалізації нематеріальних активів:

Д-т 37 “Розрахунки з різними дебіторами”;

К-т 742 “Дохід від реалізації необоротних активів”;

1а) на суму ПДВ:

Д-т 742 “Дохід від реалізації необоротних активів”;

К-т 641 “Розрахунки за податками”;

2) на суму нарахованого зносу за час використання об’єкта нематеріальних активів:

Д-т 133 “Знос нематеріальних активів”;

К-т 12 “Нематеріальні активи”;

3) списання залишкової вартості реалізованого об’єкта нематеріальних активів:

Д-т 972 “Собівартість реалізованих необоротних активів”;

К-т 12 “Нематеріальні активи”;

Облік операцій з ліквідації об’єктів нематеріальних активів відображається записами:

1) на суму зносу, нараховану за час використання об’єкта нематеріальних активів:

Д-т 133 “Знос нематеріальних активів”;

К-т 12 “Нематеріальні активи”;

2) на суму залишкової вартості ліквідованого об’єкта нематеріальних активів:

Д-т 976 “Списання необоротних активів”;

К-т 12 “Нематеріальні активи”.

Облік безоплатної передачі об’єктів нематеріальних активів відображається записами:

1) на суму списаного зносу, нарахованого за час використання переданого об’єкта:

Д-т 133 “Знос нематеріальних активів”;

К-т 12 “Нематеріальні активи”;

2) на суму залишкової вартості списаного об’єкта:

Д-т 976 “Списання необоротних активів”;

К-т 12 “Нематеріальні активи”;

3) на суму ПДВ від залишкової вартості переданого об’єкта:

Д-т 976 “Списання необоротних активів”;

К-т 641 “Розрахунки за податками”.

При передачі об’єктів нематеріальних активів як внеску до статутного капіталу іншого підприємства складаються наступні бухгалтерські записи:

1) на суму списаного зносу, нарахованого за час використання переданого об’єкта нематеріальних активів:

Д-т 133 “Знос нематеріальних активів”;

К-т 12 “Нематеріальні активи”;

2) на суму залишкової вартості переданого об’єкта нематеріальних активів:

Д-т 14 “Довгострокові фінансові інвестиції”;

К-т 12 “Нематеріальні активи”;

3) на суму різниці між залишкової вартістю переданого об’єкта нематеріальних активів і справедливою вартістю інвестицій (в обмін на нематеріальні активи були отримані акції іншого підприємства):

Д-т 14 “Довгострокові фінансові інвестиції”;

К-т 746 “Інші доходи від звичайної діяльності”.

 

2. Амортизація нематеріаальних активів

 

Амортизація нематеріальних активів здійснюється на систематичній основні протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не більше 20 років.

Метод амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод.

Розрахунок амортизації здійснюється згідно з П(С)БО 7 “Основні засоби”. Як правило, методом амортизації нематеріальних активів є метод прямолінійного списання. Ліквідаційна вартість нематеріальних активів в розрахунку звичайно прирівнюється до нуля, крім випадків:

1) коли існує невідмовне зобов’язання іншої особи щодо придбання цього об’єкта наприкінці строку його корисного використання;

2) коли ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації існуючого активного ринку і очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці строку корисного використання цього об’єкта;

Термін корисного використання визначається з урахуванням:

- очікуваного терміну використання активу підприємством;

- науково-технічного прогресу та змін на ринку товарів, робіт, послуг, що виробляються з допомогою цього активу;

- морального зносу;

- юридичних та інших обмежень щодо термінів його використання.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому нематеріальний актив став придатним для використання, і припиняється, починаючи з місяця наступного за місяцем вибуття нематеріального активу.

Особливістю нарахування амортизації на нематеріальні активи є те, що за чинним українським законодавством на нематеріальні активи, вартість яких не зменшується в процесі їх використання, амортизація не нараховується. До таких нематеріальних активів відносять: гудвіл, “ноу-хау”, товарний знак тощо.

Згідно з П(С)БО 8 “Нематеріальні активи” не існує жодних обмежень відносно амортизації нематеріальних активів. Отже амортизувати можна ділову репутацію (“гудвіл”), “ноу-хау”, торговельну марку, торговий знак та інші нематеріальні активи протягом терміну, коли вони визнаються як активи у балансі.

Планом рахунків для узагальнення інформації про нараховану амортизацію нематеріальних активів, що підлягають амортизації призначено рахунок 13 “Знос необоротних активів” за субрахунком 133 “Знос нематеріальних активів”.

За кредитом рахунку 133 відображається сума нарахованого зносу нематеріальних активів, за дебетом – зменшення суми зносу.

Аналітичний облік зносу ведеться відповідно за видами нематеріальних активів.

Бухгалтерські записи з обліку амортизації нематеріальних активів (для підприємств, що не використовують рахунки класу 8 “Витрати за елементами”) мають вигляд:

Д-т 23 “Виробництво”, 91 “Загально виробничі витрати” – в разі нарахування амортизації нематеріальних активів виробничого призначення;

Д-т 92 “Адміністративні витрати” – в разі нарахування амортизації нематеріальних активів загальногосподарського призначення;

Д-т 93 “Витрати на збут” – в разі нарахування амортизації нематеріальних активів, що забезпечують збут, тощо і

К-т 133 “Знос нематеріальних активів”.

Нарахування амортизації нематеріальних активів підприємствами, що використовують рахунки класу 8 “Витрати за елементами” має вигляд:

Д-т 83 “Амортизація”;

К-т 133 “Знос нематеріальних активів”;

з наступним списанням:

Д-т 23 “Виробництво” чи 79 “Фінансові результати”;

К-т 83 “Амортизація”.

 

3. Облік переоцінки нематеріальних активів (на самостійне вивчення

 

Кожне підприємство має право здійснювати переоцінку нематеріальних активів за справедливою вартістю, щодо яких існує активний ринок. У разі переоцінки одного нематеріального активу слід переоцінити і всі інші нематеріальні активи даної групи. Причому, якщо підприємством проведена переоцінка нематеріальних активів певної групи, то в подальшому таку переоцінку необхідно здійснювати щорічно.

Сума дооцінки залишкової вартості об’єкта нематеріальних активів відображається у складі додаткового капіталу записами:

Д-т 12 “Нематеріальні активи”;

К-т 423 “До оцінка активів” – на суму до оцінки балансової вартості нематеріальних активів;

Д-т 423 “До оцінка активів”;

К-т 133 “Знос нематеріальних активів” – на суму до оцінки зносу нематеріальних активів.

Сума уцінки відображається у складі витрат звітного періоду записами:

Д-т 133 “Знос нематеріальних активів”;

К-т 12 “Нематеріальні активи”.

На суму різниці між балансовою та уціненою вартістю;

Д-т 975 “Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій”;

К-т 12 “Нематеріальні активи”.

Якщо при використанні нематеріальних активів виникають витрати від зменшення їхньої корисності, то вони включаються до складу витрат звітного періоду із збільшенням у балансі суми зносу нематеріальних активів записом:

Д-т 975 “Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій”;

К-т 133 “Знос нематеріальних активів”.

 

 

4. Розкриття інформації про нематеріальні активи у примітках до фінансових звітів (на самостійне вивчення)

 

Згідно стандарту № 8 «нематеріальні активи» в примітках до фінансової звітності щодо кожної групи нематеріальних активів з виділенням інформації щодо створених підприємством нематеріальних активів наводиться така інформація:

36.1. Вартість (первісна або переоцінена), за якою нематеріальні активи відображені в балансі.

36.2. Методи амортизації та діапазон строків корисного використання нематеріальних активів.

36.3. Наявність та рух у звітному році:

36.3.1. Первісна (переоцінена) вартість нематеріальних активів та сума накопиченої амортизації на початок звітного року.

36.3.2. Первісна вартість нематеріальних активів, які визнані активом, з виділенням вартості нематеріальних активів, отриманих у результаті об'єднання підприємств.

36.3.3. Сума зміни первісної (переоціненої) вартості та накопиченої амортизації нематеріальних активів у результаті переоцінки.

36.3.4. Первісна (переоцінена) вартість та сума накопиченої амортизації нематеріальних активів, які вибули.

36.3.5. Сума нарахованої амортизації.

36.3.6. Сума втрат від зменшення корисності і сума вигід від відновлення корисності, відображені в звіті про фінансові результати в звітному періоді.

36.3.7. Інші зміни первісної (переоціненої) вартості та сума накопиченої амортизації нематеріальних активів.

36.3.8. Первісна (переоцінена) вартість та сума накопиченої амортизації на кінець звітного року.

37. У примітках до фінансової звітності наводиться така інформація:

37.1. Первісна (переоцінена) вартість та накопичена амортизація нематеріальних активів, щодо яких існує обмеження права власності.

37.2. Первісна (переоцінена) вартість та накопичена амортизація переданих у заставу нематеріальних активів.

37.3. Сума угод на придбання у майбутньому нематеріальних активів.

37.4. Загальна сума витрат на дослідження та розробки, включена до складу витрат звітного періоду.

37.5. Первісна вартість, залишкова вартість та метод оцінки нематеріальних активів, отриманих за рахунок цільових асигнувань.

37.6. Причини визнання невизначеним строку корисного використання нематеріального активу та його балансова вартість.

37.7. Склад нематеріальних активів, інформація про які є суттєвою, їх балансова вартість та строк корисного використання, що залишився.

 

 

5. Інвентаризація нематеріальних активів (на самостійне вивчення)

 

При інвентаризації нематеріальних активів їх наявність установлюється або за документами, що були підставою для оприбуткування, або додатково за документами, якими оформлені (тобто підтверджуються) майнові права.

При інвентаризації нематеріальних активів до інвентаризаційного опису вписуються такі дані: назва, характеристика, первісна вартість, сума зносу, дата придбання, термін корисного використання. При цьому перевіряється обґрунтованість сум.

У разі виявлення надлишків об'єктів нематеріальних активів, інвентаризаційна комісія записує їх в інвентаризаційний опис із внесенням потрібних даних. Оцінка таких об'єктів проводиться відповідно до дійсної відновлювальної вартості і оформлюється відповідними актами.

Результатами проведення інвентаризації нематеріальних активів знаходять своє відображення у документі "Інвентаризаційний опис основних засобів". Описи складаються у двох екземплярах, один з яких передається до бухгалтерії, а інший залишається у матеріально-відповідальної особи.

Виявлені при інвентаризації розходження між фактичними залишками нематеріальних активів з даними бухгалтерського обліку врегульовуються на підприємстві у наступному порядку:

- нематеріальні активи, які виявлені в надлишку, підлягають оприбуткуванню та зарахуванню відповідно на збільшення доходів підприємства з подальшим з'ясуванням причин виникнення надлишків і винних у цьому осіб;

- нестача нематеріальних активів, а також втрати від псування цінностей відносяться на рахунок матеріально-відповідальних осіб за цінами, за якими обчислюється розмір шкоди від крадіжок, недостач, знищення і псування матеріальних цінностей;

недостачі основних засобів і нематеріальних активів у випадках, коли винні не встановлені або у стягненні з винних осіб відмовлено судом, відносяться на збільшення витрат, які пов'язані із списанням необоротних активів.

Визначення розмірів збитку від нестачі основних засобів врегульовано постановою Кабінету Міністрів України N2116 від 22.01. 1996 р. "Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей".

Розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається за балансовою вартістю цих цінностей (з вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не нижче 50 відсотків від балансової вартості на момент встановлення такого факту з урахуванням індексів інфляції, які щомісячно визначає Мінстат, відповідного розміру податку на добавлену вартість та розміру акцизного збору за формулою:

Рз = [ (Бв - А) х Іінф. + пдв + Азб) х 2,

де Рз - розмір збитків (у гривнях);

Бв - балансова вартість на момент встановлення факту розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей (у гривнях);

А - амортизаційні відрахування (у гривнях);

Іінф. - загальний індекс інфляції, який розраховується на підставі щомісячно визначених Мінстатом індексів інфляції;

пдв - розмір податку на добавлену вартість (у гривнях);

Азб - розмір акцизного збору (у гривнях).

Із сум, стягнутих відповідно до цього Порядку, здійснюється відшкодування збитків, завданих підприємству залишок коштів перераховується до Державного бюджету України.

6. Облік капітальних інвестицій

 

При організації бухгалтерського обліку капітальних інвестицій необхідно керуватися відповідними законодавчими та нормативними документами, а саме:

1. Законом України „ Про бух. облік та фінансову звітність в Україні”,

2. Законом України „ Про ПДВ „,

Капітальні інвестиції – це витрати підприємства на придбання або створення основних засобів, інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів, а також витрати на реконструкцію, розширення та технічне переоснащення діючих підприємств.

Синтетичний облік кап. інвестицій здійснюється на активному рахунку

15 „ Капітальні інвестиції”. По дебету рах.15 відображають витрати на придбання та створення матеріальних та нематеріальних активів, а за кредитом - їх списання на собівартість прийнятих в експлуатацію об’єктів (журнал – ордер № 4).

Всі підприємства при відображенні джерел фінансування капітальних інвестицій використовують рахунок 48 „ Цільове фінансування та цільові інвестиції”. Джерелами фінансування можуть бути:

- кошти державного бюджету,

- кредити банку,

- цільве фінансування та цільові надходження,

- прибуток підприємтсва,- вкладення засновників в Статутний капітал,

- кошти від продажу акцій під розширення виробництва...

Аналітичний облік кап. інвестицій ведеться відповідно за видами основних засобів, інших матеріальних і нематеріальних активів, а також за окремими суб’єктами кап. вкладень.

 

Підрядний спосіб будівництва.

На організацію обліку капітальних інвестицій впливає спосіб виконання робіт: - підрядний спосіб (тобто спеціалізованими організаціями на підставі угоди) або

- господарським способом (тобто силами самого підприємства).

Підрядний спосіб виконання робіт: облік матеріальних, трудових і фінансових витрат на роботи, що виконуються, здійснює сам підрядник. Підприємство – замовник, в даному випадку, здійснює тільки облік витрат на капітальні інвестиції і веде розрахунки з підрядниками за виконані і прийняті до за актами роботи.

Типові проводки:

1) відображено заборгованість підрядній організації за виконані і прийнятті будівельно – монтажні роботи

Д15 «Капітальні інвестиції» К63 «Розрахунки з постачальниками»

Таким же записом оформлюються вартіст придбаних об’єктів основних засобів, що не потребують монтажу.

2) Придбано обладнання, що потребує монтажу

Д205” Будівельні матеріали” К63 «Розрахунки з постачальниками»

3) Передано на баланс обладнання, що потребує монтажу

Д15 «Капітальні інвестиції» К205 «Будівельні матеріали»

4)Відображено суму податкового кредиту по ПДВ, на яку підприємство має право зменшити податкове зобов’язання

Д64 «Розрахунки за податками» К63 «Розрахунки з постачальниками»

Господарський спосіб будівництва.

При господарському способі виконання будівельно – монтажних робіт облік матеріальних, трудових і фінансових витрат на роботи, що виконуються, здійснює само підприємство.

За дебетом рахунку 15 збираються матеріальні, трудові і фінансові витрати. За даними 15 рахунку розраховують фактичну собівартість виконаних робітЄ, закінчених об’єктів будівництва (реконструкції, модернізації, придбання).

Введення в експлуатацію кожного об’єкта оформлюється Актом приймання – передачі основних засобів (ф. № 03 -1), що є підставою для списання вартості капітальних інвестицій на завершені об’єкти, а також зарахування їх на баланс в складі основних засобів.

Типові проводки:

1) відображено вартість витрачених будівельних матеріалів, обладнання, що потребує монтажу

Д15 «Капітальні інвестиції» К205 «Будівельні матеріали»

2) Нараховано зарплату робітникам за виконанні роботи по монтажу обладнання

Д15 «Капітальні інвестиції» К66 «Розрахунки з постачальниками»

3) Нараховано органам соціального страхування на фонд зарплати робітників, що зайняті монтажем обладнання

Д 15 «Капітальні інвестиції» К65 «Розрахунки за соц страхуванням»

4) Прийнято на баланс введені в експлуатацію основні засоби

Д10 «Основні засоби» К15 «Капітальні інвестиції»

Джерелами фінансування капітальних інвестицій можуть бути як власні засоби, так і залучені засоби.

Відображені кошти, отримані від пайщиків для пайової участі в будівництві об’єкта

Д31 «Рахунки в банку» К48 «Цільове фінансування»

Після оформлення документів про право власності на відповідну частину побудованого об’єкта підприємство відображає використання коштів цільвого фінансування

Д48 «Цільове фінансування» К15 «Капітальні інвестиції»

Перераховані пайщиком кошти для пайової участі в будівництві об’єкта Д377 «Розрахунки з іншими дебіторами» К31 «Рахунки в банку»

Після отримання відповідних документів на частину побудованого об’єкта роблять запис

Д15 «Капітальні інвестиції» К377 «Розрахунки з дебіторами»

 

Контрольні питання за темою:

 

1. Дайте визначення нематеріальних активів

2. Яким чином класифікуються нематеріальні активи

3. Порядок оцінки нематеріальних активів

4. Яким чином проводиться інвентаризація нематеріальних активів

5. Який порядок обліку надходження нематеріальних активів

6. Як на рахунках бухгалтерського обліку вибуття нематеріальних засобів.

7. Яка інформація про нематеріальні активи відображається у Примітках до фінансових звітів?

 

Модуль 3 Облік зобов’язань

Тема 3.1 «Облік довгострокових зобов’язань»

1. Облік довгострокових кредитів банку
2. Облік довгострокових облігацій
3. Конвертовані облігації (на самостійне вивчення)
4. Облік довгострокових зобов’язань з оренди (на самостійне вивчення)

 

 

1.Облік довгострокових кредитів банку

 

Банківський кредит полягає в передачі у тимчасове користування грошових коштів. В економічній теорії під кредитом розуміють позику в грошовій або товарній формі на умовах повернення у певний строк зі сплатою відсотка. Заклади банків видають підприємствам кредити під визначені цілі. Тобто кредитування здійснюється на основі суворо встановлених принципів цільового характеру, забезпеченості, строковості і поверненості кредиту.

В економічній літературі виділяють різні класифікації кредитів: за призначенням, за наявністю забезпечення, за характером процентної ставки, за способом погашення та ін. Однак, з точки зору бухгалтерського обліку важлива класифікація за строками надання кредитів (короткострокові і довгострокові) та порядком погашення (строк сплати, яких не настав; пролонговані; прострочені).

Як вже зазначалось, в обліку підприємства будь-який кредит, незалежно від його виду, визнається зобов'язанням, що регламентується П(С)БО 11 "Зобов'язання". Крім того, така заборгованість є одним з видів фінансових інструментів (П(С)БО 13 Фінансові інструменти").

З метою обліку кредитів необхідно виділяти основні об'єкти обліку:

облік основної суми отриманого кредиту;

облік процентів за користування кредиту;

облік витрат, пов'язаних з отриманням кредиту.

Слід зазначити, що основна сума кредиту не визнається в обліку ^Ні Доходами (при отриманні), ні витратами (при погашенні) (П(С)БО 15,16).

При здійсненні облікового процесу кредитних коштів важливо виділяти кредити за способом погашення (План рахунків):

- кредити, що погашаються згідно встановленого графіка погашення (рах.501, 502, 601,602);

- відстрочені кредити, за якими перенесений термін погашення (рах. 503, 504, 603, 604);

- прострочені кредити, за якими порушено термін погашення (рах. 505, 605).

Рахунок 50 "Довгострокові позики" призначений для обліку розрахунків за довгостроковими позиками банків та інших залучених позикових коштів, які не є поточними зобов'язаннями. За кредитом рахунку відображається сума одержаної позики, за дебетом - її погашення. При цьому слід постійно відстежувати та відображати поточну частину довгострокового боргу, тобто ту, яку необхідно буде погашати протягом найближчих 12 місяців. Для цього передбачений рахунок 61. "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями".

При отриманні довгострокового кредиту здійснюється кореспонденція: Дт 31 "Рахунки в банках"

Кт 50 "Довгострокові позики".

Перший платіж для погашення основної суми боргу, що припадає на найближчі 12 місяців, слід буде відразу виділити як поточну частину боргу: Дт 50 "Довгострокові позики"

Кт 61 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями".

За умови відстрочення чи непогашення кредиту у визначений угодою термін, кредит переноситься на субрахунок 503 "Відстрочені довгострокові кредити банків" або на субрахунок 505 „Прострочені довгострокові кредити банків". Важливою вимогою П(С)БО 11 є відображення довгострокових зобов'язань за теперішньою вартістю.

Що стосується процентів, то вони є частиною фінансових витрат підприємства (рах. 951). Тобто, будь-які нараховані проценти як за довгостроковими, так і за короткостроковими кредитами визнаються в обліку підприємства витратами періоду, в якому вони були нараховані.

В обліку нарахування процентів відображатиметься наступною кореспонденцією рахунків: Дт 951 "Відсотки за кредит"

Кт 684 "Розрахунки за нарахованими відсотками".

Сплата процентів здійснюється з розрахункового рахунку:

Дт 684 "Розрахунки за нарахованими відсотками"

Кт 31 "Рахунки в банках".

Необхідно відмітити, що проценти як фінансові витрати не включаються до первісної вартості активів, придбаних за рахунок такого кредиту (П(С)БО 7,8,9).

Крім основної суми боргу і процентів, у підприємства можуть виникати витрати, пов'язані з одержанням кредиту: комісійні та інші послуги банку; витрати на державну реєстрацію договорів застави або нотаріальне посвідчення; оплата юридичних, консультаційних послуг, пов'язаних з підготовкою документації та ін. Усі ці витрати слід включати до витрат того періоду, в якому вони були понесені. Облік таких витрат ведеться на рахунку 95 "Фінансові витрати", оскільки згідно П(С)БО 16 "Витрати" до фінансових витрат, крім витрат на проценти, належать й інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу.

За умови неможливості погасити довгострокову позику підприємство може домовитися з банком про відстрочку (пролонгацію) на підставі заяви банку (за 2-3 дня до закінчення терміну) та попередньої узгодженості. Відсоткова ставка по пролонгованій позиці буде вищою, ніж стандартна ставка. Різниця між відсотковою ставкою за пролонговану позику та стандартною ставкою розглядається як штрафна санкція. В випадку, якщо банк не погодиться на пролонгацію, своєчасно не погашену позику вважають простроченою. Всі передбачені договором штрафні санкції списують на субрахунок 948 „ Визнані штрафи, пені, неустойки”, а відсотки за простроченими позиками – на 951 „ Відсотки за кредит”.

Синтетичний облік розрахунків за довгостроковими позиками банків ведеться на пасивному рахунку 50 „ Довгострокові позики”:

за кредитом 50 – відображають суми одержаних довгострокових позик;

за дебетом 50 – погашення заборгованості за довгостроковими позиками.

Облік довгострокових позик ведеться у журналі – ордері № 2 (за к- том рах. 50), аналітичний облік ведеться за позикодавцями (банками)у розрізі кожного кредиту та строками погашення кредиту.

 

 

1. Облік довгострокових облігацій

 

 

Важливим джерелом фінансування діяльності підприємств можуть бути довгострокові позики в формі облігацій. Облігації вважаються довгостроковими, якщо вони розраховані на термін більше одного року від дня реєстрації їх в бухгалтерському обліку.

Облігації - цінні папери, що засвідчують внесення їх власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цих цінних паперів з виплатою фіксованого проценту.

Облігації можуть випускатися іменними і на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільовими). Облігації підприємств випускаються підприємствами усіх форм власності і не дають їх власникам права на участь в управлінні. Тобто власники облігацій - тільки кредитори.

Рішення про випуск облігацій підприємств приймається емітентом і оформляється протоколом.

Облік розрахунків за облігаціями ведеться на пасивному рахунку

52 „ Довгострокові зобов’язання за облігаціями „, що має три субрахунки (довгострокові облігації - це такі, строк погашення яких більше 12 місяців):

№ 521 „Зобов’язання за облігаціями”

№ 522 „Премія за випущеними облігаціями”

№ 523 „Дисконт за випущеними облігаціями”.

За кредитом 52 рахунку ведеться облік боргових зобов’язань за номінальною вартістю облігацій, нарахованих сум премій, сум дисконту.

За дебетом 52 рахунку – погашення заборгованості перед власниками облігацій, з нарахованих премій, списання сум дисконту.

Облік довгострокових зобов’язань за облігаціями ведеться в 2-му розділі журналу – ордеру № 3. Аналітичний облік ведеться за термінами погашення облігацій.

Випуск облігацій в бухгалтерії відображається на рахунку 521 "Довгострокові зобов'язання за облігаціями". За кредитом рахунка ведеться облік боргових зобов'язань за номінальною вартістю облігацій, за дебетом """ погашення заборгованості.

Приклад.

ТОВ "Мрія" вирішила випустити 1 січня 2005 року 12%-ні облігації на суму 100 000 грн. терміном на 5 років. Проценти Повинні виплачуватись один раз на рік 1 січня. При цьому облігації Продаються з 1 січня 2005 року за їх номінальною вартістю.