Перші чотири методи застосовувалися в бухгалтерському обліку до введення Національних стандартів, а останні два є новими, вони широко використовуються в міжнародній практиці обліку.
Для всіх одиниць обліку запасів, які мають однакове призначення і однакові умови використання, застосовується тільки один з перелічених методів.
Метод ідентифікованої собівартості
За ідентифікованою собівартістю оцінюються запаси, що відпускаються для виконання спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, що не заміняють один одного.
Суть методу — вартість запасів, які вибули, визначається окремо по кожній одиниці, тобто одиниця запасів вибуває за тією ж вартістю, за якою вона була оприбуткована при надходженні (табл. 1.32).
Таблиця 1.32 — Розрахунок оцінки запасів за методом ідентифікаційної собівартості
| Показники | Кількість | Собівартість одиниці, грн. | Загальна сума, грн. |
| Залишок на початок періоду | |||
| Придбано, всього | |||
| У тому числі | |||
| Реалізовано, всього | |||
| У тому числі | |||
| Залишок на кінець періоду | |||
| У тому числі | |||
Метод середньозваженої собівартості
Такий метод зручний для підприємств, які мають велику кількість запасів різноманітної номенклатури. Оскільки в ході господарської діяльності вартість того самого виду запасів коливається, то по кожній одиниці запасів визначається середньозважена величина.
Середньозважену собівартість одиниці запасів розраховують шляхом співвідношення вартості залишку запасів на початок місяця і вартості запасів, що надійшли в звітному місяці, до сумарної кількості одиниць певного виду запасів на початок місяця та кількості одиниць запасів певного виду, що надійшли протягом місяця (табл. 1.33).
Таблиця 1.33 — Розрахунок оцінки запасів за методом середньозваженої собівартості
| Показники | Кількість одиниць | Собівартість одиниці, грн. | Загальна сума, грн. |
| Залишок на початок періоду | |||
| Надійшло: 8.03 | |||
| 14.03 | |||
| 21.03 | |||
| Реалізовано за період | 10300-3891,30= =6408,70 | ||
| Залишок на кінець періоду | 22,89 | 3891,30 |
Розрахунок середньозваженої собівартості
грн.
Метод нормативних витрат
Цей метод застосовують при оцінці матеріальних витрат у складі незавершеного виробництва і готової продукції. Собівартість запасів, які вибули, визначається за нормами витрат на одиницю продукції (робіт, послуг). Норми витрат встановлюються підприємством самостійно.
Для того, щоб нормативні витрати і ціни були максимально наближені до фактичних, вони постійно переглядаються з періодичністю одного разу на місяць.
Метод ціни продажів
Оцінка за цінами продажів заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торгової націнки на товари. Собівартість визначається як різниця між продажною чи роздрібною ціною і сумою торгової націнки на ці товари. Сума торгової націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості на середній відсоток торгової націнки. Середній відсоток визначається розподілом суми залишку торгових націнок на початок місяця і торгових націнок товарів, які надійшли в звітному місяці, на суму продажної вартості залишку на початок місяця і продажної вартості отриманих товарів у звітному місяці:
Ср = Сп –Тн,
де Сп — продажна (роздрібна) вартість товарів;
Тн — торгова націнка на реалізований товар
Тн = Сп х Втн;
Тнпп + Тнп
Втн = ------------------------,
Зпм + О
де Втв — середній відсоток торгової націнки;
Тнпп — залишок торгової націнки на початок періоду;
Тнп — торгова націнка по одержаних у звітному місяці товарах;
Зпм — залишок вартості товару на початок звітного періоду;
О — продажна вартість одержаних у звітному місяці товарів.
Метод ФІФО
Оцінка за методом ФІФО означає — першим надійшов, першим списався. Ґрунтується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, в якій вони надійшли на підприємство. При цьому вартість залишку запасів на кінець місяця, визначається за собівартістю останніх за часом надходження запасів (табл. 1.34).
Таблиця 1.34 — Розрахунок оцінки запасів за методом ФІФО
| Показники | Кількість одиниць | Собівартість одиниці, грн. | Загальна сума, грн. |
| Залишок на початок періоду | |||
| Надійшло: 8.03 | |||
| 14.03 | |||
| 21.03 | |||
| Залишок на кінець періоду, всього | |||
| У тому числі | |||
| Реалізовано за період, всього | |||
| У тому числі | |||
Метод ЛІФО
Оцінка запасів базується на припущенні, що запаси використовуються в послідовності, протилежній надходженню на підприємство, тобто першими вибувають ті запаси, які придбані останніми. У результаті на кінець періоду залишаються запаси, придбані першими, тобто оцінка занижена.
З погляду оцінки, першими вибувають запаси, що оцінюються за собівартістю останніх за часом надходжень. Залежно від обраного методу списання запасів на витрати підприємства в кожному випадку будуть списані різні суми (табл. 1.35).
Таблиця 1.35 — Розрахунок оцінки запасів за методом ЛІФО
| Показники | Кількість одиниць | Собівартість одиниці, грн. | Загальна сума, грн. |
| Залишок на початок періоду | |||
| Надійшло: 8.03 | |||
| 14.03 | |||
| 21.03 | |||
| Залишок на кінець періоду, всього | |||
| У тому числі | |||
| Реалізовано за період, всього | |||
| У тому числі | |||
Відпуск запасів у виробництво
Вартість відпущених у виробництво запасів відноситься на витрати звітного періоду. Для узагальнення інформації про витрати підприємства застосовуються рахунки 8 і 9 класу. Рахунок 8-го класу призначений для обліку витрат за елементами, а 9-го — збирається інформація про витрати всіх видів діяльності.
Вартість запасів, відпущених у виробництво, включається до складу матеріальних витрат підприємства і враховується на рахунку 80 «Матеріальні витрати». По Дт цього рахунка відбивається сума визнаних матеріальних витрат, які відразу списуються з цього рахунка по напрямках витрат, а саме в Дт рахунка 23 «Виробництво» в сумі прямих матеріальних витрат, що включаються у виробничу собівартість продукції.
Продаж запасів
Відповідно до П(С)БО методика визначення фінансового результату від реалізації полягає в наступному: по Кт рахунка 70 «Доходи від реалізації» відбиваються суми доходу від реалізації з урахуванням ПДВ, причому дохід у бухгалтерському обліку виникає в момент відвантаження товарно-матеріальних цінностей і підписання акта про виконані роботи.
Обмін запасами
З метою обміну активи підрозділяються на подібні й неподібні.
Подібні — це активи, що мають функціонально однакове призначення і однакову справедливу вартість.
Неподібні — це активи, що мають різне функціональне призначення і різну справедливу вартість.
Первісна вартість одиниці запасів, придбаних в обмін на подібні, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. При обміні подібними запасами не визнається дохід і не визначається фінансовий результат.
Первісна вартість одиниці запасів, придбаних в обмін на неподібні, дорівнює справедливій вартості отриманих запасів (табл. 1.36).
Таблиця 1.36 — Обмін неподібними запасами
| Господарські операції | Дт | Кт |
| Проведено відвантаження товару (перша подія) | ||
| Нараховано податкові зобов’язання | ||
| Списана первісна вартість товарів | ||
| Списаний дохід на фінансовий результат | ||
| Списані витрати по реалізованих запасах на фінансовий результат | ||
| Одержано матеріали від постачальника (друга подія) | 201, | |
| Нараховано податковий кредит | ||
| Проведено залік заборгованості |
Безоплатна передача запасів
Безоплатна передача товарів супроводжується такими записами (табл.1.37).
Таблиця 1.37 — Безоплатна передача товарів
| Господарські операції | Дт | Кт |
| Списання за первісною вартістю переданих товарів | ||
| Сума ПДВ по переданих товарах |
Відповідно до ПБО, МШП відносяться малоцінні швидкозношувальні предмети терміном використання менше одного року чи нормального операційного циклу, якщо він більше року.
Вартісний критерій стандартом не встановлений.
Первинні документи та документальне оформлення операцій
Операції, пов’язані з рухом матеріальних цінностей, оформляють первинними документами типової форми, що затверджені наказом Міністерства статистики України від 21.06.96 №193.
Усі матеріальні цінності, які прибули на підприємство, повинні бути вчасно оприбутковані, а також зареєстровані в журналі обліку прибулих вантажів (типова форма М-1).
Матеріали, що надійшли на склад підприємства, підлягають ретельній перевірці на відповідність їхньому асортименту, кількості, вазі, обсягу і якості, зазначених у супровідних документах.
Приймання та оприбуткування матеріалів і тари під матеріалами, що надходять від постачальників, оформляють шляхом складання прибутковим ордером за типовою формою М-4, що виписується на підставі розрахункових та інших супровідних документів постачальника.
Прибуткові ордери повинні виписуватися на фактично прийняту кількість цінностей. У разі невідповідності матеріалів, що надійшли, їхньому асортименту, якості й кількості, що зазначені в документах постачальника, складається акт за формою М-7 (акт приймання матеріалів). Наявність такого акта виключає необхідність складання прибуткового ордера. Передача дільницями або цехами на склад матеріальних цінностей оформляється шляхом виписки накладної-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів за типовою формою М-11. За цією ж формою здійснюється приймання відходів від виробництва продукції, а також браку від ліквідації основних засобів.
Відпуск матеріальних цінностей зі складу проводять матеріально-відповідальні особи. Під відпуском сировини, матеріалів, палива та ін. у виробництво розуміється відпуск їх для виготовлення продукції і на ремонтні та господарські потреби. Матеріали у виробництво відпускаються на підставі попередньо встановлених меж, виходячи з видаткових нормативів, обсягу виробництва продукції і перехідних невитрачених залишків матеріалів до початку місяця.
Відпуск матеріалів, систематично споживаних при виготовленні продукції, оформляється лімітно-забірними картами за типовою формою М-8 і М-9, що виписуються на один чи кілька номенклатурних номерів матеріалів терміном на один місяць (квартал).
При відпуску матеріалів у виробництво, потреба в яких виникає періодично, виписуються накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів за типовою формою М-11. Понадграничний відпуск матеріалів у виробництво оформляється випискою спеціального акта вимоги на заміну чи додатковий відпуск матеріалів за формою М-10. До понадграничний — це такий відпуск, що виникає при перевиконанні виробничої програми, на покриття перевитрат і відшкодування браку.
Понадграничний відпуск здійснюється тільки з дозволу керівника підприємства.
Переміщення матеріалів з одного складу на інший оформляється накладною-вимогою М-11. Таким же первинним документом оформляється відпуск матеріалів на сторону, але у випадку перевезення вантажів автотранспортом замість накладної-вимоги на відпуск виписується товарно-транспортна накладна 1-ТН. Підставою для відпуску матеріалів на сторону є належним чином оформлений договір, а також доручення на одержання цінностей, оформлене у встановленому порядку.
Одним з найбільш прогресивних і раціональних методів організації аналітичного обліку матеріальних цінностей є оперативно-бухгалтерський, рекомендований Положенням з обліку матеріалів на підприємствах і будівництвах, затвердженим Міністерством фінансів СРСР 30.04.1974. При цьому методі основою є сортовий кількісний облік матеріалів, що ведеться безпосередньо матеріально-відповідальною особою (постачальником) у картках складського обліку за формою М-12.
Синтетичний облік руху матеріальних цінностей у грошовому вираженні здійснюється на відповідних синтетичних рахунках запасів, а всередині них по субрахунках, складам (матеріально-відповідальною особою) і групам матеріалів.
Така організація обліку дозволяє забезпечити дублювання облікових записів на складах і в бухгалтерії.
Етапи організації обліку матеріалів
оперативно-бухгалтерським методом
На кожну номенклатурну облікову позицію матеріалів на складі відкривається окрема картка складського обліку. На підставі первинних документів (прибуткових ордерів, акта приймання, лімітно-забірних карт, накладних, товарно-транспортних накладних) матеріально-відповідальна особа робить запис про надходження і витрату матеріалів у картках складського обліку в день здійснення операції і щодня виводить залишок матеріалів.
Бухгалтер зобов’язаний систематично, не рідше одного разу на тиждень (декаду) перевіряти правильність оформлення первинних документів про надходження і витрату матеріалів і своєчасність запису складського обліку. Перевірку записів і виведених комірником залишків бухгалтер підтверджує своїм підписом у відповідному рядку складської картки. Одночасно проводиться приймання-здача первинних документів, що оформляються спеціальним реєстром за типовою формою М-13.
Лімітні картки здаються на склад в міру використання ліміту. Взаємозв’язок складського сортового обліку з даними бухгалтерського обліку контролюється за допомогою відомості або в книзі обліку залишків матеріалів на складі за типовою формою М-14. Вона відкривається бухгалтером на один рік по кожному складу. В неї матеріально-відповідальна особа з карток складського обліку переносить кількісні залишки на початок нового місяця. Щомісяця кількісні залишки по відомостях збільшуються на прийняті облікові ціни. Підсумкові дані підраховують по окремих групах матеріалів, рахунках і субрахунках. Первісні документи, що надійшли зі складу, після перевірки таксуються і групуються по складах і облікових групах матеріалів для складання групових накопичувальних відомостей окремо по приходу і витраті матеріальних цінностей.
Виведені у відомостях залишки в грошовому вираженні повинні бути зіставлені по кожному синтетичному рахунку з аналітичними даними, наведеними в накопичувальній відомості чи групових відомостях синтетичного обліку.
Тотожність цих даних служить підтвердженням правильності ведення аналітичного обліку матеріалів.
Основні правила документального оформлення операцій по оприбуткуванню матеріальних цінностей, що залишаються у результаті ліквідації основних засобів відбиті в «типовій інструкції про порядок списання будинків, які прийшли в непридатність, споруд, машин, устаткування, транспортних засобів та іншого майна стосовного до основних фондів», затвердженій Міністерством фінансів СРСР 1.07.1985 №100.
Слід мати на увазі, що відповідно до постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР» від 12.09.1991 №1545 – XII, ці документи діють у частині, що не суперечить чинному законодавству.
Оприбуткування товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ)
після списання основних фондів і малоцінних необоротних активів
Після ліквідації основних засобів чи списання малоцінних необоротних активів у розпорядженні підприємства можуть залишатися різні матеріальні цінності, які обов’язково повинні бути зараховані на баланс підприємства. Операції з оприбуткування ТМЦ, отриманих у результаті ліквідації як і будь-які господарські операції, відбиваються відповідно до Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 24.05.95 №88.
Основні правила організації і документального оформлення по оприбуткуванню матеріальних цінностей, отриманих у результаті ліквідації, відбиті в типовій інструкції «Про порядок списання будинків, що прийшли в непридатність, споруд, машин і устаткування, транспортних засобів і іншого майна, що відноситься до основних засобів», затвердженій Міністерством фінансів СРСР від 1.07.85 №100, а після списання малоцінних швидкозношуваних предметів у Інструкції «Малоцінні і швидкозношувані предмети», затвердженій Міністерством фінансів СРСР від 18.10.79 №166.
Визначення можливості використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, списаних об’єктів, а також їхня оцінка проводяться постійнодіючою комісією на підприємстві. Такі комісії створюються наказом керівника підприємства для визначення приналежності об’єкта основних засобів чи неможливості проведення їхнього відновлення та ремонту.
До складу комісії входять: головний інженер або заступник керівника підприємства, який є головою комісії; начальник відповідного структурного підрозділу; головний бухгалтер або його заступник; матеріально-відповідальні особи, на яких покладена відповідальність за схоронність основних засобів.
Оприбуткування матеріальних цінностей проводиться на підставі акта приймання матеріальних цінностей, що може складатися в довільній формі на підставі типової форми М-7, затвердженій Міністерством статистики України від 21.06.96 №193.
Дані про надходження матеріальних цінностей від списання об’єкта на підставі акта приймання матеріальних цінностей наведені на зворотній стороні форми ОЗ-3 (акт на списання основних засобів) чи на 4-й сторінці ОЗ-4 (акт на списання автотранспортних засобів).
Можливість використання або реалізації матеріалів, отриманих від списання малоцінних необоротних активів, визначається постійно діючою комісією. Вона робить огляд предметів, установлює їхню непридатність до відновлення і оформляє необхідну документацію на списання.
Малоцінні необоротні активи, визнані непридатними, здають на спеціальний склад для утилізації в міру надходження актів на списання. При цьому застосовується форма МШ-8 — акт на списання, затверджений Міністерством статистики України 22.05.96 №145. Акт за формою МШ-8 складають в одному примірнику на основі разових актів форми МШ-4 — вибуття малоцінних швидкозношуваних предметів, що до них додаються.
Якщо комісія прийняла рішення про можливість використання утилю від списання малоцінних матеріальних активів, то він підлягає оприбуткуванню. Утиль, що не може бути використаний, за рішенням комісії підлягає знищенню.
Усі деталі, вузли, агрегати розібраного і демонтованого устаткування, придатні для інших машин, а також інші матеріальні цінності, отримані від ліквідації, оприбутковуються на відповідні рахунки бухгалтерського обліку, на яких враховуються ці цінності, а деталі, матеріали та інші цінності, не придатні для використання оприбутковуються як відходи, утиль, брухт з наступною реалізацією відповідним організаціям.
Матеріали, що залишаються від списання, оприбутковуються на рахунки запасів як поворотна сировина. Деталі і вузли списаних основних засобів і малоцінних необоротних активів, які містять дорогоцінні метали і камені, підлягають здачі спеціальним підприємствам України, які здійснюють прийом і переробку відходів і брухту і мають відповідну ліцензію.
Списання з балансу таких деталей проводиться відповідно до Положення «Про порядок збору і здачі відходів і брухту дорогоцінних металів» від 23.06.94 №54/11/161/91/15 таким чином (табл. 1.38).
Таблиця 1.38 — Облік матеріалів, що залишаються після списання МШП
| Господарські операції | Дт | Кт |
| 1. Списано витрати, пов’язані з ліквідацією основних засобів | ||
| а) використовують 8-й клас | 63,64,65,66 | |
| б) використовують 9-й клас | 63,64,65,66 | |
| 2. Списано суму витрат на фінансовий результат | ||
| а) використовують 8-й клас | ||
| б) не використовують 9-й клас | ||
| 3. Оприбутковані від ліквідації об’єкта основних засобів | ||
| - матеріали | ||
| - паливо для технічних потреб | ||
| - тара | ||
| - будівельні матеріали | ||
| - металобрухт | ||
| - устаткування | ||
| - МШП | ||
| 4. Списано доходи на фінансовий результат |
Облік товарів
Товарами називаються товарно-матеріальні цінності, придбані і збережені для подальших продажів. На рахунку 28 «Товари» ведуть облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство для продажу. Цей рахунок використовують в основному збутові, торговельні, заготівельні підприємства й організації, а також підприємства громадського харчування. Постачальницькі, збутові й торговельні організації на рахунку 28 «Товари» ведуть облік покупної тари і тари власного виробництва, крім інвентарної.
На субрахунку 281 «Товари на складі» ведуть облік руху і наявності товарних запасів, що знаходяться на оптових і розподільних базах, складах.
На субрахунку 282 «Товари в торгівлі» ведуть облік наявності товарів, що знаходяться на підприємствах роздрібної торгівлі.
На субрахунку 283 «Товари на комісії» відбиваються товари, передані в торгівлю і по яких не передбачається перехід права власності на товар.
На субрахунку 284 «Тара під товарами» відбивається облік наявності й руху тари під товарами і порожньою тарою. Торговельні підприємства можуть вести облік тари по середніх облікових цінах, що диференційовані за видами.
Різниця між цінами придбання і середніх облікових цін на тару відносяться на субрахунок 285 «Торгова націнка». На цьому рахунку торговельні, постачальницькі й збутові підприємства при веденні обліку за продажними цінами відображають торгові націнки на товари, тобто різницю між покупною і продажною (роздрібною) вартістю товару. По кредиту рахунка 285 «Торгова націнка» відбивається збільшення суми торгових націнок, а по дебету — її списання. Списання по розрахунках суми торгової націнки на реалізовані товари відбивається по дебету рахунка 285 «Торгова націнка» і кредиту рахунків 281 «Товари на складі», 282 «Товари в торгівлі».
У звітність включається згорнуте по всіх субрахунках сальдо рахунка 28 «Товари».
На підприємствах роздрібної торгівлі і громадського харчування сума витрат на залишок товару розраховується по середньому відсотку транспортних витрат у такому порядку:
1) сума транспортних витрат на залишок товару на початок звітного місяця додається до суми транспортних витрат за звітний місяць;
2) до вартості товарів, реалізованих за звітний місяць, додається вартість залишку товару на кінець звітного місяця;
3) сума транспортних витрат розподіляється на вартість товарних запасів і в підсумку визначається середній відсоток транспортних витрат у загальній вартості товару.
Сума витрат, що доводиться на залишок товару на кінець місяця, визначається як добуток залишку товару на кінець місяця на середній відсоток транспортних витрат.
На підприємствах роздрібної торгівлі товари приймають за товарно-транспортними накладними та рахунками-фактурами. Оприбуткування товарів проводиться в день їх надходження. На підставі прибуткових і видаткових документів матеріально-відповідальна особа складає товарний звіт, що здається у встановлений термін у бухгалтерію.
Облік суми нестач, псування і втрат
Після проведення на підприємстві інвентаризації, тобто звірення фактичного й облікового залишків можуть бути виявлені нестачі, надлишки. У випадку, якщо фактичний залишок основних фондів виробничих запасів виявляється менше, ніж залишок, зафіксований в обліку, і коли при прийманні товарів їхня кількість і якість не відповідають даним, зазначеним у супровідних документах постачальника, значить має місце нестача, що повинна бути зафіксована в обліку.
Для відображення в бухгалтерському обліку суми нестач чи втрат необхідно враховувати наступні фактори:
- місце виникнення нестачі (у дорозі, при збереженні);
- характер нестачі: крадіжка, псування, нестачі в межах норм природного збитку і понад норми природного збитку;
- виявлення винної особи і приналежність відсутніх матеріальних активів до розряду оборотних чи необоротних.
Нестача матеріальних цінностей може відбутися в результаті крадіжки матеріальних цінностей, порушення посадових обов’язків відповідальною особою і порушення умов постачання.
Якщо при виявленні нестачі зафіксовані сліди злому, то про цей факт повідомляється в органи ВС для з’ясування обставин крадіжки і встановлення винної особи.
При виявленні псування на складі чи за місцем експлуатації відповідальність покладається на матеріально-відповідальну особу. Якщо в ході внутрішнього розслідування встановлено, що причиною псування стали обставини, не пов’язані з порушенням обов’язків такою особою, то відповідальність знімається. У разі нестачі придбаних цінностей при одержанні їх на складі відповідальність покладається на учасника договору, який доставляє цінності. Якщо доставка здійснювалася продавцем, або сторонньою організацією, то на суму нестачі підприємством-покупцем пред’являється претензія на адресу постачальників.
Особа, до якої пред’явлені претензії щодо нестачі чи псування, визнається винною після самостійного визнання своєї провини чи за рішенням суду. У випадку, якщо судом відмовлено в позові, то особа, до якої пред’являлася претензія, винною не визнається і відповідальність по відшкодуванню збитків не настає.
Виявлені нестачі чи втрати можуть бути наслідком природних процесів, що обумовлені особливостями хімічного складу продукції в результаті транспортування і збереження. Нестача матеріальних цінностей унаслідок перерахованих причин у межах норм природного збитку не відноситься на матеріально-відповідальну особу, а нестача сум, що перевищують норми природного збитку, розглядається як розкрадання.
Винна особа зобов’язана відшкодувати підприємству збитки, заподіяні нестачею чи псуванням. Визначення розміру збитку, що відшкодовується винною особою, регулюється Порядком №116 0т 22.01.96 за формулою
З = {(Б-А)*i +ПДВ+АС}*2,
де З — сума збитків, що відшкодовуються винною особою;
Б — балансова вартість відсутніх матеріальних цінностей:
а) для сировини і матеріалів — вартість, за якою вони були оприбутковані на склад;
б) для готової продукції — вартість на рівні фактичної собівартості;
в) для необоротних матеріальних активів — первісна вартість.
А — сума нарахованої амортизації по відсутніх необоротних активах;
i — індексінфляції у сформованій в період часу між датою придбання і датою виявлення нестачі. Розраховується як добуток щомісячних індексів інфляції за даними Міністерства статистики;
АС — акцизний збір.
Сума відшкодування збитків по матеріальних цінностях визначається в такий спосіб: вартість вузлів, деталей, продукції, виготовлених для виробничих потреб, а також вартість незавершеного виробництва, визначається на рівні собівартості виробництва з урахуванням усередненої норми прибутку із застосуванням коефіцієнта 2.
Вартість спирту етилового, спирту для виготовлення вина, шампанського, коньячного спирту, соків застосовується на рівні оптимальних цін з урахуванням акцизного збору і ПДВ із застосуванням коефіцієнта 3.
Сума збитку в зв’язку з розкраданнями і загибеллю тварин застосовується на рівні закупівельних цін із застосуванням коефіцієнта 1,5.
Вартість бланків цінних паперів і суворої звітності визначається на рівні номінальної вартості з застосуванням коефіцієнта 5.
Якщо на бланку не встановлена номінальна вартість, то сума відшкодування визначається на рівні покупної вартості з коефіцієнтом 50.
Сума, що повинна бути відшкодована винною особою, відображається таким чином (табл. 1.39).
Таблиця 1.39 — Сума відшкодування,
