В темі розглядаються питання:
1. Ефективність праці: теоретичні аспекти.
2. Продуктивність і рентабельність праці як основні показники її ефективності.
3. Показники і методи вимірювання продуктивності праці.
4. Фактори і резерви підвищення продуктивності праці.
5. Програми управління продуктивністю праці на підприємстві.
Основні терміни і поняття:
Виробіток, етапи програми управління продуктивністю праці, ефективність праці, інтенсивність праці, класифікація факторів зростання продуктивності праці, показники виробітку: натуральні, умовно – натуральні, вартісні, трудові, програми управління продуктивністю праці, продуктивність праці, рентабельність, рентабельність витрат на персонал, резерви зростання продуктивності праці, рівень екстенсивного використання праці, трудомісткість: виробнича, обслуговування, повна, технологічна, управління, фактори зростання продуктивності праці, фактори зростання продуктивності праці організаційно – економічні, фактори зростання продуктивності праці соціально – економічні
Продуктивність праці – це показник її ефективності, результативності, що характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг та кількістю праці, витраченої на виробництво цього обсягу.
В широкому розумінні зростання ефективності праці означає постійне вдосконалення людьми економічної діяльності, можливості працювати краще, виробляти більше якісніших благ при тих самих або і менших затратах праці, що забезпечує підвищення реального продукту і доходу взагалі і в розрахунку на душу населення, зростання рівнів споживання, а отже і рівня життя.
Існують два напрями у використанні трудових ресурсів і робочої сили: інтенсивний (скорочення витрат на одиницю продукції) та екстенсивний (залучення до праці осіб, які ще не зайняті у національному виробництві чи з будь яких причин тимчасово не працюючих, або зростання бюджету робочого часу). Економічно вигідно і доцільно розвивати інтенсивний напрям використання ресурсів праці, який характеризується продуктивністю праці.
В залежності від прямого чи оберненого співвідношення результативності та витраченого робочого часу маємо два показника продуктивності праці: виробіток і трудомісткість.
Виробіток – це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виробленої одним працівником за одиницю робочого часу, розраховується за формулою
Виробіток 
, де
Q – обсяг виробництва продукції (робіт, послуг); T – час витрачений на виробництво продукції або чисельність працівників.
Трудомісткість – обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виготовлення одиниці продукції (робіт, послуг), розраховується за формулою
Трудомісткість 
або 
Основні методи обчислення продуктивності праці.
1. Натуральний, який характеризується показниками виробітку, обчисленими в одиницях фізичного обсягу. Вимір обсягу продукції – т, шт., метри, кг, а витрати праці – люд.-годин, люд.-днів. Виробіток та трудомісткість відносяться до натуральних показників.
2. Вартісний характеризується вартісними показниками продуктивності праці. Вартісні показники обчислюються як співвідношення виробленої продукції в грошових одиницях до витрат робочого часу. Наприклад: валова продукція в поточних або в порівняних цінах або товарна продукція в поточних цінах в розрахунку на одного працівника за певний проміжок часу (рік, півріччя, квартал, місяць).
3. Трудовий метод використовується в умовах випуску на підприємстві різноманітної незавершеної продукції. В якості сумірника застосовуються норма-години, тобто кількість праці, в людино-годинах, яка потрібна за нормами для виготовлення одиниці продукції. Застосування цього методу потребує добре поставленого нормування праці.
Для визначення динаміки або характеристики виконання плану з продуктивності праці розраховуються індекси продуктивності, які є відносними величинами.
При натуральному методі вимірювання продуктивності праці застосовують індивідуальний індекс, який визначають за формулою
, де
- індивідуальний індекс; 
, 
- обсяг виробленої продукції в натуральному вираженні відповідно у звітному та базисному році; 
, 
- затрати робочого часу на виробництво всієї продукції у звітному та базисному році.
При визначенні індексів продуктивності праці по декількох підприємствах, які випускають однорідну продукцію, слід мати на увазі, що середній виробіток продукції в цілому по групі підприємств (цехів) може змінюватись у результаті змін: виробітку на одиницю часу в деяких з них або питомої ваги окремих підприємства з високим рівнем продуктивності праці. Індекс продуктивності праці змінного складу визначають за формулою
Найбільшою багатогранністю та енциклопедичністю наукового дослідження процесів людської праці характеризуються роботи патріарха кількох поколінь радянських економістів академіка С.Г. Струміліна (1877р. -1974р.). Великий внесок академіка Струмиліна і в розробку проблем підвищення продуктивності праці. Аналізуючи ефективність нової техніки, він дослідив співвідношення між зростанням продуктивності праці і зниженням собівартості.
Середньоарифметичний індекс продуктивності праці по методу Струмиліна визначається зважуванням індивідуальних індексів продуктивності праці по числу працюючих або відпрацьованому часу звітного періоду ():
Вартісний індекс продуктивності праці змінного складу визначається за формулою
, де p – порівнянні ціни за одиницю продукції.
Загальний трудовий індекс продуктивності праці
, де
різниця між знаменником і чисельником показує економію (-) або перевитрати (+) праці внаслідок зростання (зниження) продуктивності праці.
Фактори зростання продуктивності праці – це вся сукупність рушійних сил і причин, що призводять до збільшення продуктивності праці. Вони класифікуються за рівнем керованості, за змістом, за сферою виникнення і дії.
Резерви зростання продуктивності праці – це такі можливості її підвищення, які вже виявлені, але з різних причин поки ще не використані. Для повного використання резервів зростання продуктивності праці на підприємствах розробляються програми управління продуктивністю, в яких визначаються види резервів, конкретні терміни і заходи по їх виявленню і реалізації, плануються витрати на ці заходи і очікуваний економічний ефект від їх впровадження.
Завдання 1
Визначте індекси продуктивності праці по наступним даним.
| Марка виробу | Базисний період | Звітний період | p | ||||||
|
|
| 
| 
|
|
| 
| 
| ||
| А | |||||||||
| Б | |||||||||
| В |
Умовні позначення:
Q – кількість виробів, шт.; T – відпрацьовано люд.-днів; p – оптова ціна за одиницю виробу, грн.
Завдання 2
У звітному періоді в цеху було встановлено нове устаткування. Робітник на новому верстаті виробляє за годину 50 виробів, а в базисному періоді на старому верстаті виробіток становив 40 виробів. Визначити індекс і відсоток зростання виробітку.
Завдання 3
Визначте індекси продуктивності праці по наступним даним.
| № виробу | Кількість виробів, шт. | Затрати праці на 1 виріб у звітному періоді,
нормо-год.
| |
| базисний період
| звітний період
| ||
Завдання 4
За даними таблиці визначити рівень та індекси годинного, денного, річного виробітку на одного робітника цеху та пояснити причини їх розбіжності.
| Показники | Базисний період | Звітний період |
| 1. Нормативно – чиста продукція, грн. | ||
| 2. Відпрацьовано робітниками: - людино – годин - людино – днів | ||
| 3. Середньооблікова чисельність робітників, осіб |
Завдання 5
В звіті підприємства по праці є дані про використанні часу працівників за 1 півріччя. Побудуйте баланс робочого часу.
1. Відпрацьовано людино – днів фактично 54000
2. Кількість людино – днів цілоденних простоїв 50
3. Кількість людино – днів неявок на роботу всього 32950, у тому числі:
- відпустки чергові 4000
- відпустки по навчанню 2400
- по вагітності та народженню дітей 200
- хвороби 2000
- неявки з дозволу адміністрації 250
- прогули 100
- святкові і вихідні дні 24000
4. Сума людино – днів явок та неявок на роботу (календарний фонд робочого часу) 91000.
Баланс робочого часу
| Показники | Людино – дні |
| 1. Ресурси робочого часу: | |
| - календарний фонд часу | |
| - святкові і вихідні дні | |
| - табельний фонд часу | |
| - відпустки чергові | |
| - Максимально можливий фонд робочого часу | |
| 2. Використання робочого часу: | |
| - відпрацьовано фактично | |
| - час, невикористаний по поважним причинам всього, у т. ч. | |
| а) відпустки по навчанню | |
| б) відпустки по вагітності та | |
| народженню дітей | |
| в) хвороби | |
| г) інші неявки, дозволені законодавством | |
| 3. Втрати робочого часу: | |
| - неявки з дозволу адміністрації | |
| - цілоденні простої | |
| - прогули |
Табельний фонд робочого часу визначається як різниця між календарним фондом робочого часу та святковими і вихідними днями. Максимально можливий фонд робочого часу визначається як різниця між табельним фондом робочого часу та черговими відпустками.
Визначте коефіцієнти використання:
1) календарного фонду робочого часу
;
2) табельного фонду робочого часу
;
4) максимально можливого фонду робочого часу
.
Завдання 6
Визначте індекси продуктивності праці по наступним даним
| Вид продукції | Базисний період | Звітний період | p | ||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
| ||
| пшениця | 40,58 | ||||||||
| соняшник | 88,02 | ||||||||
| виноград | 147,58 |
Q – вироблено продукції, ц.; T – відпрацьовано люд.-год; p – порівняна ціна за 1 ц, грн.
Завдання 7
Розрахувати показники продуктивності праці, фондоозброєності, фондовіддачі. Визначити частку приросту продуктивності праці в звітному періоді в порівнянні з базисним за рахунок зміни фондовіддачі та фондоозброєності. Зробить висновки.
Продуктивність праці визначають шляхом ділення обсягу валової продукції на чисельність працівників, що її виробляли. Фондоозброєність визначають діленням вартості фондів на чисельність працівників. Фондовіддача визначається як відношення вартості валової продукції до вартості фондів.
| Показники | Умовні позначення | Базисний період | Звітний період | |
| Валова продукція, тис. грн. | Q | |||
| Чисельність працівників, осіб | T | |||
| Вартість фондів, тис. грн. | F | |||
| Продуктивність праці | V= Q/T | |||
| Фондоозброєність | ФО= F/T | |||
| Фондовіддача | ФВ= Q/ F | |||
| Приріст продуктивності праці | Δ V = V1–V0 | |||
| за рахунок | ||||
| фондовіддачі | ΔФВ=ФО0∙(ФВ1-ФВ0) | |||
| фондоозброєності | ΔФО=ФВ1∙(ФО1-ФО0) | |||
| зміна продуктивності праці | Δ V= ΔФВ + ΔФО | |||
Завдання 8
Дайте відповіді на питання
1. В чому полягають суть і соціально–економічне значення зростання продуктивності праці?
2. Які показники ефективності Ви знаєте? Розкрийте зміст понять «продуктивність» та «рентабельність».
3. Чому інтенсивність праці та рівень екстенсивного її використання мають обмежений вплив на зростання продуктивності праці?
4. Що є невичерпним джерелом зростання продуктивності праці?
5. Охарактеризуйте виробіток як один з показників продуктивності праці.
6. Які види трудомісткості Ви знаєте? Чим вони визначаються і для чого використовуються?
7. Яке значення для результатів економічної діяльності має вивчення факторів зростання продуктивності праці?
8. Назвіть соціально–економічні, матеріально–технічні й організаційно–економічні фактори зростання продуктивності праці.
9. Що таке резерви зростання продуктивності праці? Які з них Ви можете назвати?
10. Назвіть і охарактеризуйте основні етапи програми управління продуктивністю праці на підприємстві.
Завдання 9
Знайдіть правильну відповідь
1. 
= 1,15
а) продуктивність праці зросла в 1,15 рази, що свідчить про економію робочого часу
б) перевитрати робочого часу внаслідок зниження трудомісткості
2. Екстенсивний напрям у використанні трудових ресурсів і робочої сили:
а) залучення до праці осіб, які ще не зайняті у національному виробництві чи з будь яких причин тимчасово не працюючих, або зростання робочого часу;
б) скорочення витрат на одиницю продукції.
3. Головний виробничий ресурс суспільства є:
а) трудовий потенціал;
б) праця.
4. Чи кожна країна має свої виробничі можливості?
а) так; б) ні.
5. Якщо 
=1,05 це означає:
а) економію робочого часу;
б) перевитрати робочого часу.
6. Чим повніше використаний робочий час, тим...
а) більше простоїв та інших втрат робочого часу;
б) менше простоїв та інших втрат робочого часу.
7. Чим триваліший робочий день,...
а) тим вище рівень екстенсивності використання праці і продуктивності праці;
б) нижче рівень екстенсивності використання праці і продуктивності праці.
8. Що характеризує міру напруженості і визначається кількістю фізичної і розумової енергії людини витраченої за одиницю робочого часу?
а) працемісткість; б) інтенсивність праці.
9. Індекс Струмиліна визначається:
а) ; б) 
10. Трудомісткість визначається:
а) 
; б) 
.
11.Інтенсивний напрям у використанні трудових ресурсів і робочої сили:
а) скорочення витрат на одиницю продукції;
б) залучення до праці осіб, які ще не зайняті у національному виробництві чи з будь яких причин тимчасово не працюючих, або зростання робочого часу.
12. Ринкова вартість усіх кінцевих товарів та послуг, вироблених національними підприємства протягом певного періоду:
а) ціна; б) ВНП.
13. Чи можна вважати, що виробіток і трудомісткість відносяться до натуральних показників продуктивності праці:
а) так; б) ні.
14.Вартісний індекс продуктивності праці змінного складу визначається за формулою:
а) ; б) .
15. Узагальнюючим показником ефективності використання робочої сили є:
а) працездатність;
б) продуктивність праці.
16. Якщо =1,20 це означає:
а) економію робочого часу;
б) перевитрати робочого часу.
17. Якщо підприємство випускає однорідну продукцію, то індекс продуктивності праці змінного складу визначають за формулою:
а) 
;
б) 
.
18. Виробіток
а) це прямий показник рівня продуктивності праці, визначається кількістю робіт, послуг вироблених одним працівником за одиницю робочого часу;
б) це обернений показник продуктивності праці, він показує відношення витрат праці до обсягів продукції.
19. Вироблено 2000 ц зерна, витрачено праці 100 люд/год, виробіток
а) 20; б) 0,05
20. Здатність людини створити в одиницю робочого часу певну кількість матеріальних благ – це:
а) продуктивність праці; б) праця.
