Історія становлення педагогічної науки

ПРЕДМЕТ І СТАНОВЛЕННЯ ПЕДАГОГІКИ ЯК НАУКИ.

ДИДАКТИКА ЯК ТЕОРІЯ НАВЧАННЯ

1. Історія становлення педагогічної науки.

2. Предмет, задачі педагогіки. Структура педагогічної науки.

3. Поняття про дидактику. Основні дидактичні системи.

4. Структура, зміст, принципи, види навчання.

5. Методи навчання. Класифікація методів навчання.

6. Форми організації навчання.

 

Література.

1. Лозниця В.С. Педагогіка.

2. Основи педагогіки і психології / О.М. Степанов, М.М.Фіцула.

3. Мойсею Н.Є. Педагогіка.

4. Фібула М.М. Педагогіка.

5. Психология и педагогика / Под ред. А.А.Радугина.

6. Подласый И.П. Педагогика / в 2 кн.

 

 

ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ НАУКИ

Педагогіка є комплексною наукою, яка об’єднує, синтезує дані природничий і суспільних наук, що стосуються процесів виховання, навчання і розвитку особистості.

Педагогіка – сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості.

Термін «педагогіка» походить від давньогрецького «paidos» дитина та «ago» – вести. У давній Вавилоні, Єгипті, Сирії «пайдагогос» (дослівно – поводир дітей), тобто вихователями-вчителями найчастіше були жерці. А в Давній Греції педагогом називали раба, який брав за руку дитину свого господаря і супроводжував її до школи. У Давньому Римі цю роботу доручали найосвіченішим державним чиновникам, які багато мандрували, знали іноземні мови, культуру і звичаї різних народів. Так в історії залишилось ім’я Марка Фабія Квінтіліана (приблизно 35-96 рр.), який відкрив у римі власну риторичну школу, де навчав ораторському мистецтву. Згодом ця школа стала державною, а Квінтіліану вперше було призначено платню з імператорської скарбниці.

Становлення педагогіки

Давня Греція(в складі філософії)
Демокрит	Людину формує передусім життєвий досвід.
Сократ Платон	Для формування людини необхідно пробудити в її свідомості те, що в ній закладено від народження.
Аристотель	Залежність мети і засобів виховання від політичних завдань держави. Джерело пізнання – матеріальний світ.

 

Епоха Відродження(в складі філософії)
Вітторіо да Фельтре	Італія	Гуманістичні ідеї: людина – найвища цінність, її всебічного розвитку можна досягти вихованням
Франсуа Рабе	Франція
Мішель Монтень
Еразм Роттердамський	Голандія
Виокремлення педагогіки з філософії у самостійну науку
Ян Амос Каменський	Чехія	«Велика дидактика». Започаткував науку про процес навчання, де з позиції гуманізму трактує основні педагогічні категорії – «виховання», «навчання», «освіта» як процеси, що відбуваються відповідно до законів природи та залежать від особливостей дитини.
Джон Локк	Англія	Теорія виховання джентльмена – людини, впевненої у собі, що поєднує широку освіченість з діловими якостями, вишуканість манер з міцністю моральних переконань.
Жан-Жак Руссо	Франція	Ідея природної досконалості дітей, теорія «вільного виховання», за якою виховання повинно проводитися лише за інтересами і бажаннями дітей і сприятиме їхньому розвиту.
Іоганн Генріх Песталоцці	Швейцарія	Прогресивна теорія морального виховання учнів, ідея гуманного виховання, доброзичливого ставлення до дітей, поєднання навчання і виховання дітей з організацією їхньої посильної праці.
Іоганн Фрідріх Гербарт	Германія	Автор теоретичних узагальнень у галузі психології навчання і дидактики (чотири етапна модель уроку, поняття виховую чого навчання, система розвиваючих вправ).
Фрідріх Адольф Дістервег	Германія	Активізація навчальної діяльності учнів, посилення їхньої самостійної роботи

 

Українська педагогіка
Г.С.Сковорода	В центрі уваги – дитина, її почуття, сосунки зі світом, її справи, навички, обдарування. Мета гуманістичного процесу – формування «істинної» людини: мислячої, чуйної. Освіченої, зі світлим розумом, гарячими почуттями, підготовленої для праці за для її щастя і блага народу.
К.Д.Ушинський	Автор стрункої та оригінальної педагогічної системи, що охоплювала основні проблеми виховання і навчання. Основна ідея цієї системи – народність, тобто своєрідність кожного народу, обумовлена його історичним розвитком, соціальними умовами життя, географічними особливостями. Найголовніші риси народності – любов до батьківщини, рідна мова, віра в могутні сили народу.
А.С. Макаренко	Принципи створення дитячого колективу і педагогічного керівництва ним, методика трудового виховання, виховання свідомої дисципліни. Виховання в колективі і через колектив.
В.О.Сухомлинський	Проблеми розумового, морального, естетичного, морального та фізичного виховання школярів. Питання політехнічної освіти, теорії навчання, виховання дітей у сім’ї, самовиховання і самоосвіти, професійної майстерності вчителя.

Історичний шлях становлення педагогіки як науки свідчить про те, що її виникнення і розвиток визначались об’єктивними соціально-економічними потребами суспільства в підготовці підростаючого покоління до життя.