Японське лінгвістичне чудо, або Те, що володіє безліччю мов

Інтерв'ю з японським професором Тетсуо Суґою

Про чудеса японської науки написано надзвичайно багато. Щодня в Японії з ються нові запатентовані винаходи, що постають із на перший погляд нездійснені-^? ідей-фікс.

Нещодавно світ облетіла новина про те, що японський учений зумів створити програму, здатну опановувати різні мови. Цей винахідник — японський професор Тетсу: Суґа, а його творіння — робот, що має програму для вивчення різних мов світу. Са?.!0-го робота та його мовні здібності можна порівняти зі здібностями дитини у п'ятиріч:-::-му віці. Професор Суґа взявся за розв'язання складних механізмів продукування мовг в мозку людини, але для цього здійснив методологічний переворот: його не влаштозу вав погляд дорослої людини на структуру мови, а тому він вирішив подивитися на із: проблему з точки зору дитини. Така зухвалість зустріла опір у традиційних мовозна> чих колах, проте вчений і надалі працює над удосконаленням своєї програми.

— Професоре Суґа, моє перше запитання пов'язане з тим, яким є ваше наукове розуміння природи мови як знакової системи?

— Я, на жаль, не зовсім добре знаюся на сучасних теоріях мови, зокрема щодо І зв'язку зі знаком. Це окреме складне питання, на яке лінгвістика шукає відповіді. Я ж натомість працюю в іншому вимірі лінгвістичних учень: я завжди намагався зрозуміти. як діти опановують рідну мову. Програма МЬА5, яку я розробив, показує, як від: вається вивчення мови. Мені здається, що зараз моя відповідь на це запитання видається відповіддю плохенького студента на іспиті із загального мовознавства. Тал мова — це складна знакова система. Мені важко щось додати, бо після-цієї фрази починаються труднощі, адже знак — це замкнена система в системі, яку ми ще до кінця еє розшифрували. Мова — це система, що дає можливість описати всі об'єкти світу, вг. зв'язки між об'єктами, всі почуття людини, зокрема, настрій, стан думки, а також сам феномен знакової природи мови. Інша важлива риса мови — її експліцитність, пре ті репрезентаційна функція символів і знаків, не мовних, видається мені конотативною тобто додатковою.

— Отже, найбільшим вашим досягненням, про яке сьогодні пишуть світові наукові журнали, є Ми11і-Ьап§иа§е АеяиізШоп 8у8Іет (МЬА8), тобто Система вивчення багатьох мов?

— Так. Цю систему можна визначити в такий спосіб: це комп'ютерна симуляція першої мови дитини. Насправді МІА8 вивчає мову, що ґрунтується на мовленнєвій інформації про віртуальний світ і досвід у цьому світі, яку вводять через клавіатур М1А8 було презентовано на двох конференціях психолінґвістів та мовознавців як до-

— зі когнітивної лінгвістики. Презентація була англійською та японсь-а може навчитися мови дитини віком 4—5 років. Ми працюємо над оріг було збільшено. нкла ваша «божевільна» ідея створити цю програму? Якими були перші

— іасна ідея, а не предмет наукового дослідження, розроблений групою їді я не мав жодного Гранту на свій проект, але мене живило прагнен-:тини та думки колег, які вірили в мене.

— ка стосується МІА5, то перше, що вплинуло на мене, були ідеї мовоз-омського (Чомського в інших перекладах. — Д.Д.). Його універсальна лася настільки цікавою, що змусила працювати далі, аби розширити по-іеного, вийти на новий рівень.

— ояснити мою ідею програми МІА8. По-перше, одним із аспектів є вив-

— них операцій дорослих із точки зору тих самих дорослих (мені подо-

— ги цей механізм ІзДорослоїТочкиЗору). Але другий аспект — конструю-

—; зв'язків із погляду дитячої системи мислення (нульовий щабель у моїй

— чергу, це дослідження заторкує складні і небезпечні в разі невдалих рухів

— та естетики, на які шукають відповіді вже кілька тисяч років. І ці пробле-

— ло розв'язано. Жоден із філософів не дав остаточної (єдино правильної)

— іке краса і що таке справедливість. Тобто йдеться про те, що в мові існу-

— жі семантично необмежені, бо вони апріорно в разі спроби визначення

— огось, що в кожної людини є неповторним. Існує безліч ланцюжків, через

—;ати ці поняття, але немає граничного, кінцевого слова в цих ланцюжках.

— цо є безмежною, не може бути обмежувачів, бо тоді йдеться про штучну

— іретворення безкінечності на відрізок. Труднощі у вивченні інших (не

— ^являють цю проблему, адже людина, яка вивчає чужу мову, до того

— очима своєї мови^епер починає сприймати світ очима своєї мови (на

— них процесів) через форми іншої мови. І тоді вона інтуїтивно починає

— знструкти, які в чужій мові є, хоч і викладачі кажуть, що так писати чи ка-

— іьно.

— угу кілька найвідоміших прикладів із теорії Хомського:
з еазу Іо ріеазе¹» (2) «Іопп із еа§ег Іо ріеазе²».

— зок із еазу Іо геасі³» (4) «Тпе Ьоок із еа§ег іо геасі⁴».

— з еазу Іо геаа¹⁵» (6) «Тпе Ьоок із еа§ег іо ріеазе⁶».

— тачити, що всі ці речення завше подають без будь-якого контексту, а ли-:ві теоретичні конструкти (тобто семантики сусідніх речень не врахову-к забути про семантику речень, то таких варіантів-покручів може бути

— і гарантувати, що комбінації ИР і УР обов'язково створять прозоре речен-цо лінгвісти будуть сперечатися над відповіддю. Але вся хиба в тому, що і ця граматична ситуація є з точки зору системи ІзДорослоїТочкиЗору, що є складається з контекстуально вільних речень.

— вагу цьому, в системі МЬА8 (ІзТочкиЗоруДитини) речення (1), (2) і (3) мо-тегровані в одну реченнєву структуру і розведені у два семантичні боки. діляє такі випадки у дві різні групи, відповідно до життєвого досвіду, а та-: значення (семантику) також відповідно до життєвого контексту. Частіше не інтегрувати речення (4), (5) і (6) в одну реченнєву структуру. Причина в я подібних речень немає життєвого контексту. Такі речення М1А8 інтер-ігадані, фікцію. Отже, програма ІзТочкиЗоруДитини уникає небезпек, які ограмі ІзДорослоїТочкиЗору.

— я мови дитини показує, що в мові потенційно існує безліч механізмів сполу-звести це в універсальний файл неможливо. Найперше, на чому я хочу на-

— егко задовольнити.

— же хоче задовольнити.

— пегко читати.

— дуже хоче, щоб її прочитали.

— егко читати.

— дуже хоче задовольнити.

—голосити, так це на вивченні дитячої мови, на когнітивних процесах, що відбуваються в мозку дитини, коли вона починає опановувати мову. Першим кроком у цьому масштабному проекті є програма МЬА8.

—— Як ви визначаєте речення як лінгвістичну одиницю?

—— У своїй дисертації (2003 рік) я описав усі фрази, які віртуальна людина познача.": як речення. МЬА8 класифікує частини фраз за їхнім розташуванням у мовленнєво>.г-потоці. Перший рівень вивчення мови у МЬА8 співвідноситься з початковим станом дитини, коли вона вже готова сприймати членороздільні звуки й аналізувати їх. Назви об'єктів (мама, книга, годинник) — це перший етап, а імена атрибутивних компонентів (червоний, синій, зелений), а також непрямі імена (цей, там) й «я», «ти», «він» — наступні етапи у вивченні мови. Потім починається етап вивчення реляції (зв'язків) між концептами, на кшталт «так», «ні», «хто», «є». Отже, на цьому етапі МЬА8 конкретизує формули речень, як, приміром: «(цей той) (є) (...) — тобто будь-який/а/е) (годинник, книга, вікно)», (що, хто) (є) (цей той) тощо. Усі ці частинки можна звести до спільно; формули: «8 -> ОТ УР». Тільки словесне (значеннєве) наповнення весь час буде різним

—— Мені здається, що ваша система має й багатьох опонентів, тобто прибічників традиційної теорії мови?

—— На мою думку, лінгвістичну історію потрібно поділити на два відрізки: до появи вчення Хомського та після нього. Мовознавча наука завжди прагнула пояснити систему мови кожного індивіда, в такому аспекті виникли психолінгвістика, нейролінгвістика, когнітологія. Всі ці наукові системи мали відповісти на запитання: якою є універсальна індивідуальна мова людини. Але це неможливо зробити, адже сам філософський підхід був неправильним. Індивідуальна мова — незамкнена безкінечна система, і тому вона не може бути законсервована у формі навіть дуже складного алгоритму. Було створено систему чітких правил, якою має бути мова. Створена літературна мова як варіант живої індивідуальної мови — частина айсбергу. МЬА8 було задумано як програму, до алгоритмів якої не закладено жодних правил, вона все вибирає із персонального досвіду інших осіб і лише корелює результати. МЬА8 створює певні правила ді^:своєї мови, але вони не канонічні, а тому мою програму, мабуть, не сприймуть ортодоксальні мовознавці, які бачать мову як обмежену граматичними правилами систему.

—Дозвольте мені продемонструвати це кількома прикладами:

—(1) Хлопець (будь-який)

—(2) хлопець на сцені (3) хлопець, який на сцені

—МЬА8 вибере два сегменти «хлопець» і «на сцені» як спільні, а «який (в українському варіанті тут буде пропущено дієслово-зв'язку є) на сцені» та «який (також пропущено с)» як варіанти.

—Варто зазначити, що вибір «хлопець», «на сцені» та «який на сцені» відповідає вимогам ортодоксальної мовознавчої науки. Але подумаймо, чи відповідає фраза «який (є)» цьому вибору?! Для МЬА8 цей фрагмент також є важливим, без нього не обійтися. Проте цей вибір зроблено поза каноном ортодоксальної лінгвістики. Чи можу я сказати, що МЬА8 витягнуло хибну структуру? Ні, насправді ця реченнєва фраза важливі для подальшої побудови мовних цеглинок. Інша річ, що вона не є важливою ІзДорос-лоїТочкиЗору. Ось так японському лінгвісту доводиться «ворогувати» з представниками класичної лінгвістики, які не хочуть поступатися новим експериментам у когніто-логії.

—— Професоре Суґа, як ви вважаєте: конструювання мови має універсальні закони, незалежно від типу мови (аглютинативний, полісинтетичний, флективний тощо)?

—— МЬА8 було створено як систему для вивчення будь-якої людської мови, але тестування відбулося лише з англійською, японською та французькою мовами. Поза експериментом залишалася безліч мов: турецька, суахілі, таґалоґ та багато-багато іншго: Я не думаю, що з якоюсь мовою наш дослід не вдасться, але цікаві нюанси будуть.

—Експерименти в цих мовах виводять нас на інший рівень у вивченні процесів творення мови та конструювання штучного інтелекту, що може опанувати будь-яку мову. Що ж, експеримент триває.

— Усі три розмови проеи Дмитро ДРОЗДОВСЬКНЙ