Александр Блок О, весна без конца и без краю

Перекладач Д. Павличко

Поль Верлен Так тихо серце плаче...

* * *
Тихенький дощ падає на місто...
Артюр Рембо

Так тихо серце плаче,
Як дощ шумить над містом.
Нема причин неначе,
А серце ревно плаче!

О, ніжно як шумить
Дощ по дахах, по листю!
У цю тужливу мить
Як солодко шумить!

Відкіль цей плач, не знати,
В осиротілім серці?
Ні зради, ні утрати,—
Відкіль журба, не знати.

 

Найтяжчий, певне, сум —
Без гніву, без любові,
Без ревнощів, без дум —
Такий нестерпний сум.

Перекладач М. Рильський

Артюр Рембо Відчуття

В блакитні вечори стежками йтиму я;

Колотиме стерня, траву почну топтати:

Відчує свіжість піль тоді нога моя,

Я вітру голову дозволю овівати.

 

Отож мовчу собі, сповільнюю ходу.

В душі безмежної любові лиш припливи;

Все далі й далі, мов бродяга той, піду,

З Природою, немов із жінкою, щасливий.

Перекладач Г. Кочур

Райнер Марія Рільке Слова убогі і щоденно вжиті

Слова убогі і щоденно вжиті,-
я їх люблю, непишні ці слова.
Я їх здоблю в барви розмаїті,
і радість в них пробудиться жива.

Своє суття, яке в собі сховали,
нам радо являть, світлі і ясні;
вони ніколи співом не бували,-
тож ввійдуть трепетно в мої пісні.

 

Гійом Аполлінер Міст Мірабо

 

Під мостом Мірабо струмує Сена

Так і любов

Біжить у тебе в мене

Журба і втіха крутнява шалена

 

Хай б’є годинник ніч настає

Минають дні а я ще є

 

Рука в руці постіймо очі в очі

Під мостом рук

Вода тече хлюпоче

Од вічних поглядів спочити хоче

 

Хай б’є годинник ніч настає

Минають дні а я ще є

 

Любов сплива як та вода бігуча

Любов сплива

Життя хода тягуча

Надія ж невгамовано жагуча

 

Хай б’є годинник ніч настає

Минають дні а я ще є

 

Минають дні години і хвилини

Мине любов

І знову не прилине

Під мостом Мірабо хай Сена плине

 

Хай б’є годинник ніч настає

Минають дні а я ще є

Александр Блок О, весна без конца и без краю

 

О, весна без конца и без краю —

Без конца и без краю мечта!

Узнаю тебя, жизнь! Принимаю!

И приветствую звоном щита!

 

Принимаю тебя, неудача,

И удача, тебе мой привет!

В заколдованной области плача,

В тайне смеха — позорного нет!

 

Принимаю бессонные споры,

Утро в завесах темных окна,

Чтоб мои воспаленные взоры

Раздражала, пьянила весна!

 

Принимаю пустынные веси!

И колодцы земных городов!

Осветленный простор поднебесий

И томления рабьих трудов!

 

И встречаю тебя у порога —

С буйным ветром в змеиных кудрях,

С неразгаданным именем бога

На холодных и сжатых губах...

 

Перед этой враждующей встречей

Никогда я не брошу щита...

Никогда не откроешь ты плечи...

Но над нами — хмельная мечта!

 

И смотрю, и вражду измеряю,

Ненавидя, кляня и любя:

За мученья, за гибель — я знаю —

Всё равно: принимаю тебя!

Анна Ахматова Реквием (уривок з поеми «Реквієм»)

Посвящение
Перед этим горем гнутся горы,Не течет великая река,Но крепки тюремные затворы,А за ними "каторжные норы"И смертельная тоска.Для кого-то веет ветер свежий,Для кого-то нежится закат -Мы не знаем, мы повсюду те же,Слышим лишь ключей постылый скрежетДа шаги тяжелые солдат.Подымались как к обедне ранней,По столице одичалой шли,Там встречались, мертвых бездыханней,Солнце ниже, и Нева туманней,А надежда все поет вдали.Приговор... И сразу слезы хлынут,Ото всех уже отделена,Словно с болью жизнь из сердца вынут,Словно грубо навзничь опрокинут,Но идет... Шатается... Одна...Где теперь невольные подругиДвух моих осатанелых лет?Что им чудится в сибирской вьюге,Что мерещится им в лунном круге?Им я шлю прощальный свой привет.

Володимир Маяковський А ви змогли б? («А вы смогли бы?») Я сразу смазал карту будня,плеснувши краску из стакана;я показал на блюде студнякосые скулы океана.На чешуе жестяной рыбыпрочел я зовы новых губ.А выноктюрн сыгратьмогли бына флейте водосточных труб? Борис Пастернак Зимова ніч («Мело. мело по всей земле»)
Мело, мело по всей землеВо все пределы.Свеча горела на столе,Свеча горела. Как летом роем мошкараЛетит на пламя,Слетались хлопья со двораК оконной раме. Метель лепила на стеклеКружки и стрелы.Свеча горела на столе,Свеча горела. На озаренный потолокЛожились тени,Скрещенья рук, скрещенья ног,Судьбы скрещенья. И падали два башмачкаСо стуком на пол.И воск слезами с ночникаНа платье капал. И все терялось в снежной мглеСедой и белой.Свеча горела на столе,Свеча горела. На свечку дуло из угла,И жар соблазнаВздымал, как ангел, два крылаКрестообразно. Мело весь месяц в феврале,И то и делоСвеча горела на столе,Свеча горела.