Процес нормативного та організаційного оформлення заходів протидії корупції розпочався в середині 90-х років, коли був прийнятий Закон України „Про боротьбу з корупцією” від 5.10.1995 р., в який постійно вносилися зміни і доповнення. 24.04.1998 р. була затверджена Указом Президента України Концепція боротьби з корупцією на 1998-2005 роки. після цього приймалася низка додаткових законів, указів, інших нормативно-правових актів, концепцій, програм, спрямованих на боротьбу з корупцією.; створені чисельні державні органи, безпосереднім завданням яких стала боротьба з корупцією.
В останні роки також була прийнята низка законів, спрямованих на протидію корупції.
11 червня 2009 року Верховною Радою України було прийнято три антикорупційні закони: „Про засади запобігання та протидії корупції”, „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення”, „Про відповідальність юридичних осіб за корупційні правопорушення”, які мали бути введені в дію з 1.01.2010 р. Але термін введення їх в дію неодноразово переносився. Наприкінці 2009 року Верховна Рада ухвалила перенести введення в дію цих законів на 1 квітня 2010 року, а згодом і на 1 січня 2011 року. Верховний Суд України вніс до Конституційного суду України подання про невідповідність Конституції України цілого ряду положень, вказаних законів. В Міністерстві юстиції України ці закони за дорученням Президента України доопрацьовувалися з метою внесення до них змін. Народні депутати України внесли 13 законопроектів про внесення змін до прийнятих ними антикорупційних законів. А Законом України „Про визнання такими, що втратили чинність деяких законів України щодо запобігання та протидії корупції” від 23.12.2010 р. були скасовані вищезазначені антикорупційні закони. Суперечливість та незрозумілість цих законів обмежувала права та свободи громадян, дозволяла втручатись в їх приватне життя. Деякі положення законів перенесені із чинних міжнародно-правових актів без належного їх аналізу. Саме з огляду на ці обставини Верховною Радою України неодноразово приймалися рішення про перенесення строків введення в дію цих законів. З урахуванням зазначених проблем Міністерством юстиції України спільно з Національним антикорупційним комітетом, із залученням міністерств, парламентських комітетів, органів прокуратури, вчених, представників громадських організацій, була проведена комплексна та системна робота щодо вдосконалення антикорупційних законів. Результатом цієї роботи стало приведення всіх неузгодженостей у відповідність до Конституції України, пропозиціями, висловленими Групою країн проти корупції (GREKO) та висновків, зроблених Конституційним Судом України у Рішенні від 6 жовтня 2010 року № 21/рп 2010, а також пропозиції експертів та представників громадськості.
В результаті 7 квітня 2011 року Верховна Рада України прийняла закон України „Про засади запобігання і протидії корупції” № 3206–VІ, та закон „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення” № 3207–VІ, які набрали чинності з 1 липня 2011 року, крім статей 11 і 12 закону № 3206–VІ, які набрали чинності з 1 січня 2012 року.
Відмінною рисою нового антикорупційного законодавства є визнання запобіжної діяльності пріоритетним напрямом протидії корупції, на відміну від попереднього законодавства, в якому акцент ставився на відповідальності за корупційні правопорушення.
Але, суттєвих змін та доповнень зазнали і законодавчі положення щодо відповідальності за вчинення корупційних правопорушень. Так, Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнено главою 13–А „Адміністративні корупційні правопорушення”. Кримінальний кодекс України було доповнено низкою нових статей, які передбачають кримінальну відповідальність за вчинення злочинів з ознаками корупції, внесено зміни до розділу ХУІІ Особливої частини КК, який отримав назву „Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг”.
Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності” запроваджено два види покарань: штраф та позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Також запроваджені значні суми штрафів за вчинення корупційних злочинів.
Відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень на Кабінет Міністрів України покладено обов’язок у тримісячний термін з дня набрання чинності цим Законом: внести на розгляд ВРУ пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим законом, забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим законом; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим законом; забезпечити приведення у відповідність із цим законом нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.
На даний час прийнято низку нормативно–правових актів і інших відомчих актів, спрямованих на забезпечення діяльності і з запобігання і протидії корупції:
- Указ Президента України «Про національну антикорупційну стратегію на 2011-2015 роки» №1001/2011 р. від 21.10.2011 р.
- Указ Президента України «Про першочергові заходи з реалізації ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції»» №964/2011 р. від 05.10.2011 р.
- Указ Президента України «Про порядок організації проведення спеціальної перевірки відомостей щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування» №33/2012 від 25.01.2012 р. р. р.
- Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку інформування національного агентства з питань державної служби про осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які звільнені у зв’язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення» № 1072 від 12.10.2011 р.
- Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підготовки та оприлюднення звіту про результати проведення заходів щодо запобігання і протидії корупції» №1094 від 20.10.2011 р.
- Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми щодо запобігання і протидії корупції на 2011-2015 роки» №1240 від 28.11.2011 р.
- Постанова Кабінету Міністрів України «Про реєстр адміністративних послуг» №1274 від 05.12.2011 р.
- Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про Національного координатора з питань реалізації Стамбульського плану дій по боротьбі з корупцією» №553-р від 09.06.2011 р.
- Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Методології проведення антикорупційної експертизи проектів нормативно—правових актів» № 1380/5 від 23.06.2010 р.
- Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення» №39/5 від 11.01.2012 р.
- Роз’яснення Міністерства юстиції України «Корупційні ризики в діяльності державних службовців» від 12.04.2011 р.
- Роз’яснення Міністерства юстиції України «Участь громадськості у заходах щодо запобігання корупції як запорука успішної антикорупційної політики» від 26.08.2011 р.
- Лист Міністерства юстиції України «Участь України в міжнародному співробітництві у сфері запобігання і протидії корупції» від 22.06.2011 р.
- Загальні правила поведінки державного службовця. Затверджені наказом Головного управління державної служби України № 214 від 04.08. 2010 р.
- Інструкція про порядок обліку кримінальних та адміністративних корупційних правопорушень. Затверджена наказом Генерального прокурора України, Міністра внутрішніх справ України, Голови Служби безпеки України, Голови Державної податкової служби України, Міністра оборони України, Голови Державної судової адміністрації України № 83/519/311/463/483/122 від 05.08. 2011 р.
- Наказ Генерального прокурора України „Про організацію діяльності органів прокуратури у сфері запобігання і протидії корупції” № 10гн від 21.06. 2011 р.
- Вказівка щодо єдиного порядку обліку кримінальних справ про злочини з ознаками корупційних діянь, прийнята ГПУ, МВС України, СБУ України, ДПС України №107 від 01.07.2011 р..
- Розпорядження ГПУ №85 від 21.06.2011 р.
Отже, нагальним завданням у сфері забезпечення протидії корупції є приведення антикорупційної нормативної бази у відповідність до Закону України „Про засади запобігання і протидії корупції в Україні”. Однак це не виключає і відповідного корегування положень цього закону з урахуванням майбутньої практики застосування, результатів нових наукових досліджень, аналізу ефективності визначених у ньому антикорупційних заходів.
