Фактори, причини та умови вчинення корупційних правопорушень і злочинів

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ

ДО ЗАЛІКУ З ДИСЦИПЛІНИ

«ПРАВОВІ ЗАСОБИ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ»

1. Поняття і форми корупції.

2. Фактори, причини та умови вчинення корупційних правопорушень.

3. Види корупційних правопорушень.

4. Загальнодержавні програмні документи щодо запобігання і протидії корупції, їх зміст і стан виконання.

5. Міжнародне співробітництво у сфері запобігання і протидії корупції.

6. Правове забезпечення протидії та запобігання корупції.

7. Організаційне забезпечення протидії та запобігання корупції.

8. Контроль у сфері запобігання і протидії корупції.

9. Загальна характеристика компетенції суб’єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання і протидії корупції.

10. Спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції.

11. Суб’єкти відповідальності за корупційні правопорушення.

12. Прокуратура в системі органів запобігання і протидії корупції.

13. Участь громадськості у запобіганні і протидії корупції.

14. Загальна характеристика заходів щодо протидії та запобігання корупції в Законі України «Про засади запобігання і протидії корупції».

15. Фінансовий контроль.

16. Обмеження щодо використання службового становища.

17. Обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності.

18. Обмеження щодо одержання дарунків.

19. Обмеження щодо роботи близьких осіб.

20. Обмеження, які покладаються на осіб, що звільнилися з посад або припинили діяльність, пов’язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.

21. Антикорупційна експертиза проектів нормативно-правових актів.

22. Вимоги до осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.

23. Урегулювання конфлікту інтересів.

24. Вимоги щодо прозорості інформації та відповідальність за їх порушення.

25. Усунення наслідків корупційних правопорушень.

26. Відмежування корупційних злочинів від корупційних адміністративних правопорушень.

27. Суб’єкти корупційних злочинів.

28. Загальна характеристика корупційних злочинів у публічній сфері.

29. Відмежування пропозиції або давання хабара від зловживання впливом.

30. Відмежування зловживання владою або службовим становищем від перевищення влади чи службових повноважень та інших суміжних злочинів.

31. Загальна характеристика корупційних злочинів у приватній сфері

32. Кримінальна відповідальність за підроблення документів, печаток, штампів та бланків, а також збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів та бланків.

33. Кримінальна відповідальність за комерційний підкуп.

34. Кримінальна відповідальність за підкуп особи, яка надає публічні послуги.

35. Кримінальна відповідальність за незаконне збагачення.

36. Види корупційних адміністративних правопорушень.

37. Порядок адміністративного провадження у справах про корупційні правопорушення.

38. Повноваження прокурора при розгляді справ про корупційні правопорушення.

39. Розгляд справи про корупційне правопорушення судом апеляційної інстанції.

40. Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень у справах про корупційні правопорушення.

Поняття і форми корупції.

За роки незалежності корупція в Україні набула широкого розповсюдження. Вона негативно впливає на різні сторони суспільного життя. Здійснювані в державі та суспільстві заходи не привели до відчутних позитивних результатів у справі протидії корупції. Причин цьому багато, як об’єктивних, так і суб’єктивних. Тому, завдання протидії корупції в Україні розглядається як загальнодержавний пріоритет в цілому і діяльності органів прокуратури зокрема.

7 квітня 2011 року Верховна Рада України прийняла Закони України «Про засади запобігання іпротидії корупції» № 3206-VІ та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» № 3207-VІ, які набрали чинності з 1 липня 2011 року, крім статей 11 і 12 закону № 3206-VІ, які набрали чинності з 1 січня 2012 року.

Відмінною рисою нового антикорупційного законодавства є визнання запобіжної діяльності пріоритетним напрямом протидії корупції, на відміну від попереднього законодавства, в якому акцент ставився на відповідальності за корупційні правопорушення.

Стаття 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» встановлює, що корупція – це використання особою, зазначеною у ч. 1 ст. 4 цього Закону наданих їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі зазначеній в ч.1 ст. 4 цього Закону або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей.

Аналіз поняття «корупція», яке міститься в Законі приводить до висновку, що під корупцією розуміються наступні форми поведінки:

- використання особою, зазначеною в ч.1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» наданих їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди;

- прийняття такою особою обіцянки/пропозиції неправомірної вигоди для себе чи інших осіб;

- обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди такій особі або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей.

Під корупційним правопорушенням у ст. 1 Закону розуміється умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначено у ч. 1 ст. 4 цього Закону за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно‑правову та дисциплінарну відповідальність.

Фактори, причини та умови вчинення корупційних правопорушень і злочинів

Згідно Національної антикорупційної стратегії на 2011-2015 роки. затвердженої Указом Президента України № 1001/2011 від 21 жовтня 2011 р. пріоритетним напрямком антикорупційної політики держави повинно бути виявлення та усунення умов, що сприяють або можуть сприяти виникненню корупції.

Факторами корупції слід визнавати явища, процеси, інші чинники, які здійснюють будь-який детермінуючий вплив на корупцію, обумовлюючи корупцію як явище та породжуючи її конкретні прояви. Залежно від характеру детермінуючого впливу на корупцію їх можна поділити на загальні причини та умови корупції і причини та умови конкретних корупційних діянь.

Загальні причини та умови корупції - це чинники, які породжують корупцію як свій наслідок або сприяють її існуванню. Причини та умови ж конкретних корупційних діянь, перебуваючи у причинному зв'язку з корупційним діянням, породжують його та сприяють його вчиненню.

Такий поділ є умовним, оскільки соціальні явища та процеси перебувають у постійній взаємодії та взаємозв'язку, відповідно, і їх значення може змінюватися.

При цьому слід зазначити, що фактори корупції можуть бути поділені на ті, які властиві: усім державам; переважно державам певного рівня розвитку; безпосередньо конкретній державі.

Об'єктивною передумовою корупції у всіх державах є інститут делегування народом влади окремим своїм представникам і наявність механізму управління державою. В результаті в таких осіб з'являється можливість зловживати наданими повноваженнями в корисливих та інших особистих інтересах. Перетворення ж такої можливості в реальність, яке втілюється у конкретному корупційному діянні, пов’язано із соціальними передумовами, які існують у різних соціальних сферах.

Суб'єктивною передумовою існування корупції є психологічна схильність певної частини людей до задоволення життєвих потреб у протиправний спосіб, у тому числі шляхом неправомірного використання влади чи службових повноважень. Дана властивість може мати різні ступені вираження: від цілеспрямованого проникнення у владні структури – до ситуативного використання влади в особистих інтересах.

За сферами поширення та змістом фактори корупції можна поділити на політичні, економічні, організаційно-управлінські, правові, ідеологічні та морально-психологічні.

До політичних слід віднести:

- відсутність політичної волі у керівників держави більш рішуче протидіяти корупції;

- неналежний розвиток громадянських інституцій суспільства, їх несформованість та неготовність до співпраці з державними органами у розв’язанні суспільних проблем;

- відсутність системи формування у державних службовців моральних та професійних якостей;

- непослідовність і поверховість у проведенні антикорупційної політики, що породжує у службовців почуття безкарності.

В якості економічних виступають:

- недостатня економічна обґрунтованість антикорупційних заходів;

- відсутність сприятливого режиму щодо сплати податків, відрахувань до бюджету, одержання державної підтримки, кредитів тощо;

- відсутність прозорості економічних операцій, що створює умови їх вирішення за додаткову "винагороду".

 

Правовими факторами є:

- недоліки законодавства, що має регулювати розв'язання політичних, економічних, соціальних, організаційно-управлінських проблем запобігання корупції та корупційним діянням;

- відсутність правових засобів захисту особи від зловживань з боку державних органів та посадових осіб;

- суперечності між законодавством про кримінальну та адміністративну відповідальність за вчинення корупційних правопорушень.

В якості організаційно-управлінських факторів виступають:

- низька якість роботи правоохоронних і судових органів щодо виявлення корупційних діянь, встановлення винних у їх вчиненні, судовому розгляді справ, призначення покарань або стягнень;

- відсутність чіткої регламентації діяльності державних службовців щодо процедури прийняття рішень та видачі документів;

- наявність у посадових осіб надто широких дискреційних повноважень;

- відсутність тестування на відповідність професійним та моральним якостям, періодичної ротації службовців;

- формальне ставлення до проведення конкурсу на заміщення посад та атестації.

Соціально-психологічними факторами можуть бути:

- нерозвиненість у значної частини населення громадянської свідомості, вплив традиційних стереотипів стосовно переважання державних засобів у впорядкуванні суспільних справ;

- професійна деформація частини керівників, яка виявляється у вчиненні або поблажливому ставленні до вчинення корупційних діянь, порушень службової етики.