Фузаріозне в'янення рослин

Збудник - Fusarium oxyporus Schlecht, F. roseum (Link.) Syd. et Hans. Хвороба уражає айстри, гвоздику, жоржини, левкої, хризантеми, цикламени, гладіолуси та ін. Міцелій гриба проникає через кореневу шийку в судини стебла, де спричиняє їх закупорювання, що порушує режим живлення; виділені міцелієм токсичні речовини прискорюють процес в'янення рослин. Уражені рослини буріють; стебло, коренева шийка і корені загнивають і відмирають. Судини всередині стебла також набувають бурого забарвлення. Листки на уражених рослинах одночасно і рівномірно жовтіють, втрачають тургор і в'януть не опадаючи. Уражені тканини набувають бурий або червоно-бурий відтінок. На поверхні уражених органів утворюється спороношення гриба у вигляді рожевих подушечок.

Уражені рослини звичайно гинуть, особливо - молоді рослини навесні або в період бутонізації і цвітіння. Це дуже поширена і небезпечна хвороба при вирощуванні декоративних квіткових рослин у відкритому грунті і теплицях.

Боротьба із хворобами типу в'янення^ 3 профілактичною метою проводять пропарювання ґрунту при температурі 98-100°С. Слід дотримуватися агротехніки вирощування рослин: поливають рослини ранком, після чого добре провітрюють теплиці та парники, не допускаючи високої вологості. Заміна зараженого ґрунту. Вибраковування та знищення хворих рослин. Перед посівом проводять протруювання насіння протягом 10-15 хв. в 0,01% розчині формаліну. Ступінь зараження рослин фузаріозом знижують вапнуванням ґрунтів, а також фосфорно-калійними підживленнями.

Хвороби листків

Несправжня борошниста роса квіткових рослин.

Збудники - різні види з родів: Peronospora і Вгетіа. Дана хвороба уражає значну кількість квіткових рослин, для неї характерні такі загальні ознаки. На нижній стороні листків з'являються блідо-сірі або сіро-фіолетові нальоти грибниці із спорами. На верхній стороні листків відповідно в тих же місцях з'являються блідо-зелені, пізніше блідо-жовті, а потім жовто-бурі плями. Уражені листки деформуються. Гриб уражає також і стебла, верхівки з бутонами, які Жовтіють і сильно деформуються. Листки і пагони поступово засихають, хворі рослини припиняють ріст і гинуть.

Несправжньо-борошнисті гриби утворюють на нижній стороні листків велику кількість розгалужених конідієносців, які виходять через про-дихи, на кінцях конідієносців утворюються конідії. Всередині уражених тканин статевим шляхом формуються ооспори. На різних квіткових рослинах трапляються різноманітні види несправжньо-борошнистих грибів, які відрізняються рядом морфологічних ознак.

Боротьба. Дотримання агротехніки вирощування. Обприскування препаратами групи міді (бордоська рідина, купрозан, хлорокис міді, ценеб, альєст).

Борошниста роса троянди.

Збудник - Sphaerotheca pannosa (Wallr.) Lev. 3 початку червня на верхній стороні листків з'являються ніжні білі борошнисті нальоти, які тонким шаром покривають верхню сторону листка (рис. 54), поступово переходячи і на нижню. Розвиток листків загальмовується, місцями вони жовтіють, край листка згинається вниз. Міцелій розвивається на молодих пагонах, бутонах, де утворює порівняно товстий шар повстяного міцелію.

Наприкінці літа весь кущ покривається білим нальотом і виглядає як би посипаний мукою. При сильному ураженні кущів передчасно обпадають листки, загальмовується розвиток усієї рослини, різко знижується цвітіння.

Рис. І 4. Борошниста роса листків троянди

1 — пошкоджений листок, 2 — клейстоцити

Борошниста роса одна з найбільше поширених і небезпечних хвороб троянди. Особливо велику шкоду завдає вона в теплицях, де гриб постійно може розвиватися в коні-діальній стадії. Більше всього уражаються кучеряві сорти, а також чайні і чайно-гібридні троянди з ніжним листям.

Борошниста роса квіткових рослин. Збудники - рі номанітні види грибів - з родів: Trysiphe, Spnaerotheca, Leveillula, Phyllactinia і Oidium. Міцелій грибів поширюється на поверхні листків та пагонів, проникаючи всередину тільки за допомогою присосок (гаусторій). Листки, пагони, стебла, бутони покриваються суцільно або окремими плямами борошнистим нальотом, спочатку білого, біло-сірого, пізніше сіро-бурого кольору. У результаті ураження борошнистою росою листки деформуються, відмирають, що знижує або зовсім припиняє цвітіння. Влітку гриби розмножуються за допомогою конідій. Таким шляхом йде розмноження і в теплицях. Наприкінці літа утворюються плодові тіла -клейстотеції із сумкоспорами. Борошнисторосяні гриби уражають хризантеми, цинерарію, айстри, горошок запашний, незабудки, люпин, гортензію, вербену та інші квіткові рослини.

Боротьба із борошнисторосяними хворобами. Для зменшення ураження проводять підживлення фосфорно-калійними добривами. Можна застосовувати соду та мильну рідину, для приготування якої беруть 30-50 г кальцієвої соди та 40-50 г мила на 10 л води. Обробіток проводять 3-4 рази з інтервалом 14 днів. Ефективним заходом є трьохразове обприскування розчином гноївки — добре перепрівший коров'ячий гній заливають водою (1:3), настоюють протягом 3-5 днів розбавляють в 3 рази. Інтервал між обробками 12-14 днів. З хімічних препаратів застосовують 1%-ну колоїдну сірку або препарат квадріс.

Іржа троянди.

Збудник - Phragmidium disciflorum (Tode) James. Всі стадії розвитку цього гриба проходять на троянді. Спермогонії утворюються на верхній стороні листків під кутикулою, розташовані малими групами, плоскі, жовті.

Рис. 55. Іржа троянди. 1 - весняне (ецидіальне) спороношення; 2 - плями уредоспороношення налистках

Весною на пагонах, черешках, листках, квітконіжках утворюється спороношення у вигляді жовтих подушечок (рис. 55). Пагони в місцях ураження розтріскуються і через розірвану кору вилітають спори. В місцях ураження пагони і листки деформуються, на листках, крім того, утворюються великі жовті плями. Влітку уражені листки жовтіють, скручуються і передчасно опадають. На сильно уражених кущах цвітіння слабке і відбувається із запізненням; кущі малостійких сортів нерідко гинуть. Поширена і небезпечна хвороба троянди, яка часто трапляється в теплицях.

Іржа гвоздики.

Збудник - Uromyces caryophyllinus (Schr.) Wint. Первинне зараження гвоздики відбувається еціоспорами, які утворюються на проміжному господарі - молочаї. В місцях ураження, на листках, пагонах, стеблах з'являються жовті плями, на яких утворюються дрібні, округлі, розсіяйі, які проривають епідерміс, коричневі уредінії (рис. 56).

 

Рис. 56. Іржа гвоздики. 1 - уражена рослина; 2 — уредініоспори; З — уредінії: 4 - телюспори

Уредініоспори округлі, еліпсоїдальні, розміром 25-36x18-24 мкм із жовто-коричневою оболонкою, рідко-шипуваті. Уредініоспор утворюється велика кількість, і вони є джерелом поширення інфекції в літній період та в теплицях. Пізніше, наприкінці літа на листках з'являються теліопустули, вони округлі, іноді зливаються, прикриті епідермісом, потім порошать, темно-коричневі, майже чорні. Телюспори кулясті, яйцеподібні або довгасті, розміром 32-40x16-14 мкм, із каштаново-бурою оболонкою, густобородавчасті, на вершині з невеличким безбарвним сосочком. Ніжка коротка безбарвна.

Спочатку уражаються листки в нижній частині, пізніше хвороба переходить на всю рослину. Уражені листки скручуються, засихають, тріщини в епідермісі різко знижують тургор, що веде до послаблення рослин, зниження цвітіння, нерідко рослина гине.

Дуже небезпечна хвороба гвоздики, особливо при вирощуванні в закритому ґрунті.

Боротьба. При появі перших ознак хвороби слід добре отоплювати та провітрювати теплиці. Хворі листки та рослини знищувати. Профілактичні обприскування препаратами цинеб та цирамон (0,3-0,5%-ний розчин, повторюваність - через 7-10 днів) або препаратами групи міді (повторюваність через 10-15 днів). Перед висаджуванням рослин Грунт обробляють 2%-ним формаліном або 0,2%-ним хлорпікрином (10-12 л/м2).