Призначення команд головного меню

Бази даних

Моделі даних, бази даних та системи керування базами даних

Термін «база даних» почали використовувати у 60-х роках ХХ століття. Існує кілька означень цього поняття:

База даних – це структурована сукупність даних, які відображають стан об’єктів певної предметної області та зв’язки між ними. Предметна область (ПО) – це сфера застосування конкретної бази даних. Наприклад, медицина, освіта, залізничний транспорт, літакобудування і т.д.

База даних (за Дж. Мартіном) є сукупністю взаємозалежних даних, які спільно використовуються декількома додатками й зберігаються з мінімальною регульованою надлишковістю. Дані запам'ятовуються таким чином, щоб вони у міру можливості не залежали від програм.

База даних (скорочено — БД) — впорядкований набір логічно взаємопов'язаних даних, що використовуються спільно та призначені для задоволення інформаційних потреб користувачів. Головне завдання БД — гарантоване збереження значних обсягів інформації (так звані записи даних) та надання доступу до неї користувачеві або ж прикладній програмі. Таким чином, БД складається з двох частин: збереженої інформації та системи керування нею.

База даних є досить складним за своєю структурою об’єктом, тому перед створенням вона заздалегідь проектується – створюється модель бази даних.
Моде́ль да́них (англ. Data model) — абстрактне представлення реального світу, що відображає тільки ті об'єкти, що безпосередньо стосуються програми. Це, як правило, визначає специфічну групу об'єктів, їх атрибутивне значення і відношення між ними. Вона не залежить від комп'ютерної системи і пов'язана тільки з структурою даних. Це фіксована система понять і правил для представлення даних структури, стану і динаміки проблемної області в базі даних.
Подання інформації за допомогою даних вимагає уніфікованого підходу до поняття даних як незалежного об’єкта моделювання. Тому для розробника ІС вибір відповідної моделі даних є однією з найважливіших проблем.
Аспекти моделювання в обробці даних:
• інформаційне моделювання;
• концептуальне моделювання (моделювання семантики ПО);
• логічне моделювання даних;
• фізичне моделювання;
• створення моделей доступу до даних;
• оптимізація фізичної організації даних в апаратному середовищі.
Модель даних має три складові:
• Структура даних визначає спосіб організації даних, множину можливих типів даних, набір операцій, які можна над ними виконувати.
• Засоби опрацювання даних визначають набір команд, які забезпечують опрацювання даних залежно від способу їх організації.
• Обмеження цілісності визначає вимоги для забезпечення правильності даних у будь-який момент часу.
Для обробки даних застосовується загальний керуючий метод доступу. Якщо БД не перетинаються за структурою, то говорять про систему баз даних. У разі застосування концепції БД для створення ІС природно виникає питання, - а хто або що повинне все це підтримувати? Таким чином, постає питання про Систему управління базою даних (СУБД).
Систе́ма управління ба́зами да́них (СУБД) — комп'ютерна програма чи комплекс програм, що забезпечує користувачам можливість створення, збереження, оновлення, пошук інформації та контролю доступу в базах даних.

До основних функцій СУБД слід віднести:
• забезпечення мовних засобів опису та маніпуляції даними;
• забезпечення підтримки логічної моделі даних;
• забезпечення взаємодії логічної та фізичної структур даних;
• забезпечення захисту та цілісності даних;
• забезпечення підтримки БД в актуальному стані.

Інформаційно-пошукова система
База даних та СУБД, що її обслуговує, становлять інформаційно-пошукову систему, яка функціонує як одне ціле.

Інформаційно-пошукова система забезпечує:
• задоволення інформаційних потреб користувачів;
• вірогідність і несуперечність інформації, що зберігається;
• доступ до даних тільки за спеціальним дозволом;
• видачу інформації у вигляді, встановленому користувачем;
• багаторазове використання одноразово введених даних.

Поняття бази даних не ґрунтується на єдиній концепції, це ціле сімейство пов’язаних між собою понять з ПO, програмного й апаратного забезпечення, аналізу й моделювання даних і додатків.
СУБД є складними програмними системами, що працюють на різних операційних платформах, повинні надавати засоби визначення й маніпулювання даними, варіанти безлічі різних подань даних, зробивши дані незалежними від прикладних програм, що їх використовують. Саме над розробкою таких СУБД працювали видатні вчені в різних країнах світу.

Графічні редактори

Різновиди та призначення графічних редакторів

Графічний редактор — це комп'ютерна програма, яка надає можливість користувачу створювати і редагувати на екрані комп'ютера зображення і зберігати їх для подальшого використання. Деякі графічні редактори призначені для редагування фотографій, тоді як інші — переважно для створення та редагування малюнків.
Перелічимо кілька найпоширеніших операцій, які можна виконувати в графічних редакторах:
• виділення області зображення для редагування;
• малювання ліній за допомогою пензлів різних кольорів, розмірів, форми і з різним натиском;
• заповнення певних областей малюнка кольором, градієнтом кольору чи текcтурою;
• вибір кольору» використанням різних колірних моделей (наприклад, RGB, HSV) та за допомогою колірної піпетки;
• створення написів різними шрифтами;
• видалення з фотографій подряпин, бруду, зморшок, ефекту червоних очей та інших дефектів;
• формування зображень із використанням шарів;
• конвертація зображень у файли різних форматів;
• застосування фільтрів з метою досягнення різних ефектів.
Сучасний комп'ютер не просто замінив олівець і папір. Беручи на себе всю складну, нерідко монотонну роботу зі створення малюнка а, він дозволяє зосередитися на його сюжеті, надає користувачам зовсім нові, унікальні можливості ш;одо техніки малювання. Одне ми тиснення кнопки миші може замінити три години виснажливої праці. Можливо, незабаром ви дійдете висновку, що малювати на комп'ютері набагато цікавіше, ніж грати.
Не варто думати, що всі графічні редактори дуже складні у вивченні та використанні. Адже одна з головних вимог до створюваних програм — це зручність та інтуїтивна зрозумілість інтерфейсу.

Види графічних редакторів.

Растрові редактори

На моніторі будь-яке зображення є дискретним, тобто таким, що складається з певної кількості прямокутних точок, кожна з яких може бути тільки одного кольору, тоді як на звичайному малюнку на папері таку мінімальну одиницю, як точка, знайти неможливо. Крім того, на папері не вдасться намалювати два зовсім однакових малюнка. За допомогою растрового редактора можна створити дискретний малюнок, який складатиметься з фіксованої кількості пікселів, і змінювати колір кожної з них окремо. Саме тому будь-який редактор такого типу потребує, щоб користувач, розпочинаючи роботу над малюнком, указав його точні розміри, а іноді й палітру кольорів, які можуть бути використані.
Растрові редактори дозволяють будувати лінії та графічні примітиви, заливати окремі області певними кольорами, вводити текст, малювати різними інструментами. Залежно від обраного інструмента будуються лінії з різними властивостями: напівпрозорі, з розмитими краями, заповнені текстурою. Завжди надається можливість збільшити масштаб, щоб можна було працювати з окремими пікселами.
Зазвичай растрові редактори використовуються для роботи з уже готовими зображеннями, наприклад для створення колажів і редагування фотографій. Для створення великих малюнків «з білого аркуша» растрові редактори не завжди зручні.
Вам, напевно, вже доводилося користуватися таким простим редактором, як Microsoft Paint, що входить до складу всіх операційних систем Windows. Серед растрових редакторів окремо слід відзначити Corel Photo-Paint, Adobe Photoshop, Live Picture, Macromedia XRes, Micrografx Picture Publisher, Paint Shop Pro. Кожний із них має свої переваги та недоліки, проте найкращим вважається Adobe Photoshop, у якому реалізовано всі можливості растрових редакторів. Він заслужено став лідером, оскільки дає змогу робити із зображеннями майже все що завгодно. Одна з найсильніших сторін Photoshop — можливість накладати на окремі області малюнка спеціальні ефекти (застосовуючи задля цього фільтри). Недоліки редакторів такого типу очевидні: якість малюнка стає щоразу гіршою після його збільшення. Звісно, цей недолік можна усунути за допо-могою певних алгоритмів, проте всі вони призводять до розмивання малюнка.

Векторні, або об'єктні, редактори

На відміну від растрових редакторів, у редакторах цього типу всі малюнки складаються не з окремих точок, а зі складних векторних об'єктів — кіл, багатокутників, довільних кривих (їх креслять за допомогою миші). Створений об'єкт можна змінювати: обертати, розтягувати, нахиляти, переміщувати, модифікувати різними інструментами, можна застосовувати до нього спеціальні ефекти, причому, і це найважливіше, абсолютно незалежно від інших об'єктів. До того ж у кожного об'єкта є такі властивості, як товщина ліній, розмір, колір, текстура, прозорість. їх також можна за потреби змінити.
Кожний об'єкт займає певне положення на малюнку, деякі об'єкти затуляють інші. Проте їх розташування неважко змінити. Оскільки всі відстані вимірюються в апаратно-незалежних одиницях, зазвичай у дюймах, векторні редактори позбавлені недоліків, властивих растровим редакторам. Малюнки можна збільшувати чи зменшувати, проте кола залишаться колами і ніколи не стануть ступінчастими. Векторні редактори застосовують насамперед для створення великих малюнків у поліграфії (плакатів і рекламних афіш). Але створити за їх допомогою фотореалістичні зображення майже неможливо — для цього знадобиться додаткова обробка в растрових редакторах. До числа найвідоміших векторних редакторів належать Adobe Illustrator, Corel Xara, Macromedia FreeHand, CorelDRAW.

Тривимірні графічні редактори

Після ознайомлення з редакторами описаних типів може скластися враження, що нічого іншого для створення зображень вигадати вже неможливо. Проте це не так. Існують ще й тривимірні редактори. Процес створення малюнка у таких тривимірних графічних редакторах, як Maya, SoftImage, 3D-Studio Max, LightWave3D, не має нічого спільного з роботою звичайного художника. Це більше cхоже на побудову цілого світу з окремих цеглинок, як у дитячому конструкторі. Малюнок у тривимірних редакторах створюється в три етапи. Найбільш тривалий і трудомісткий із них — побудова моделі, коли з окремих тривимірних об'єктів-примітивів формується сцена. Такі об'єкти можна змінювати будь-як за допомогою численних модифікаторів і об'єднувати у більш складні об'єкти. І'отову сцену можна оглядати з усіх боків, переміщуючи й обертаючи камеру.
Далі потрібно встановити джерела освітлення й задати розташування камери. На цьому етапі для орієнтації у створюваному об'ємному просторі екран монітора зазвичай розподіляється на кілька частин: вигляд зверху, збоку, спереду і довільний вид. Після того як сцену створено, її необхідно «оживити», наклавши на об'єкти текстури (texture mapping) і рельєф (bamp mapping).
Нa етапі рендерингу (візуалізації) створюється власне малюнок, з урахуванням усіх текстур, відблисків, тіней, різноманітних ефектів — якщо, звісно, редактор їх підтримує. Але можливості 3D-peдакторів не обмежуються побудовою статичних зображень. Можна задати переміщення і змінення об'єктів сцени у часі. Результатом такого рендерингу стане справжній мультфільм! До того ж 3D-редактори використовують для створення персонажів різних ігор.
Найпотужнішим тривимірним графічним редактором, на думку більшості професіоналів, є Maya, а найпопулярнішим у всьому світі — 3D-Studio Мах.

Формати графічних файлів

Формат файлу визначає спосіб кодування збереженої в ньому інформації. Існує велика кількість форматів, що обумовлено різноманітністю сфер їх застосування.
Формати графічних файлів визначають спосіб зберігання малюнка (у растровому чи векторному вигляді), а також форму зберігання даних (використовуваний алгоритм стиснення). Стиснення найчастіше застосовується до растрових графічних файлів, які займають досить багато місця на диску.

GIF

Формат GIF (CompuServe Graphics Interchange Format) призначений для стискання файлів, що містять багато однорідних заливок (у логотипах, написах, схемах). Зображення записується «через рядок», завдяки чому, завантаживши лише частину файлу, можна побачити ціле зображення, але з меншою роздільною здатністю. Цього досягають завдяки тому, що спочатку на моніторі відображаються 1-й, 5-й, 10-й і т. д. рядки пікселів малюнка та здійснюється розтягування даних між ними, а потім починають надходити 2-й, 6-й, 11-й рядки, і роздільна здатність зображення в браузері збільшується. Відтак ще на початковому етапі завантаження файлу користувач може зрозуміти, що в ньому міститься, і вирішити, чи варто чекати, коли файл буде завантажено повністю. Працюючи з форматом GIF, можна застосувати таку властивість зображення, як прозорість, у результаті чого певна його частина стане невидимою. Файл GIF може містити не одну, а кілька растрових картинок — у такому разі завдяки тому, що браузери відображують їх по черзі із зазначеною у файлі частотою, створюється ілюзія руху (GIF-анімація).
Основне обмеження формату GIF полягає в тому, що його палітра складається лише з 256 кольорів.

JPEG

у форматі JPEG (Joint Photographic Experts Group) застосовується принцип стиснення даних з видаленням певної їх частини. Видаляється так звана надлишкова частина даних, яка практично не сприймається людським оком. Унаслідок цього розмір файлу стає набагато меншим. Кількість видалених даних, тобто ступінь стиснення зображення, можна регулювати.
Формат JPEG краще застосовувати для зберігання растрових картинок фотографічної якості, ніж логотипів чи, скажімо, схем, яким більше притаманні напівтонові переходи, адже однотонові заливки можуть відображуватися неякісно. Слід зазначити, що у форматі JPEG рекомендується записувати лише остаточний варіант роботи, тому що кожна операція збереження/відкривання призводить до додаткових втрат даних.

PNG

Формат PNG (Portable Network Graphics) використовують для розміщення зображень в Інтернеті. Є два його різновиди: PNG-8 і PNG-24. Формат PNG-8 підтримує 8 біт кольорової інформації (256 кольорів), формат PNG-24 — 24 біти, що відповідає колірному діапазону моделі RGB. Останній формат порівняно новий, але він уже здатен конкурувати з GIF. На відміну від GIF, де прозорість або є, або її немає, PNG підтримує також напівпрозорість. Слід зазначити, що PNG задовольняж основній вимозі WWW — забезпечення однакового вигляду зображення незалежно від того, яку апаратуру застосовує користувач. Збуреження у цьому форматі зображення матиме однаковий колір на будь-якому комп'ютері.

TIFF

Апаратно незалежний формат TIFF (Tagged Image File Format) наразі є одним із найпоширеніших і найнадійніших, його підтримують майже всі програми, так чи інакше пов'язані з графікою. Це найкращий вибір для;зберігання сканованих малюнків, а також для імпортування растрової графіки у векторні програми та видавничі системи. Він підтримує всі колірні моделі — від монохромної до RGB і CMYK. У разі використання формату TIFF можна зберігати контури для зазначення місця обтинання малюнка під час друку, прозорість та іншу додаткову інформацію про зображення.

PDF

Формат PDF (Portable Document Format), розроблений компанією Adobe, використовується для виведення електронних публікацій на друк, хоча його можна застосовувати і для інших цілей. У файлі PDF зберігається інформація про векторні зображення, шрифти, поділ на сторінки, тобто документ подається в такому вигляді, який він матиме після друку.

PSD

Внутрішній формат растрового редактора Photoshop (Adobe Photoshop Document) останнім часом підтримується дедалі більшою кількістю програм. Він дає можливість записувати зображення з кількома шарами, масками, додатковими альфа-каналами і колірними каналами, контурами та іншою інформацією.

CDR

Внутрішній формат CDR (CorelDRAW Document) програми CorelDRAW призначений для зберігання тексту, векторної та растрової графіки. У CDR-файлах застосовується роздільне стискання для векторних і растрових зображень, у них можна вбудовувати шрифти. Крім того, файли формату CDR мають величезне робоче поле (15x45 м) і таку властивість, як багатосторінковість.

Інтерфейс програми Photoshop

Запуск програми:

Пуск / Программы / AdobePhotoshoр

При запуску Photoshop на екрані монітора з’являється головне вікно програми. Розглянемо більш докладніше його структуру. Звичайно головне вікно має вигляд, представлений на мал.1. У верхній частині вікна розташований рядок заголовку, в якому у якому відображається ім’я програми(Adobe Photoshop), а також три стандартні кнопки керування вікном: згортання, розгортання(відновлення) і закриття.

Нижче рядка заголовку розташований рядок головного меню. У цьому рядку знаходяться заголовки падаючих меню: Файл, Редактирование, Изображение, Слой, Фильтр, Выделение, Просмотр, Окно, Справка.

Якщо клацнути мишкою по назві меню, на екрані з’явиться список команд, призначених для виконання різних дій при роботі з Photoshop.

Призначення команд головного меню.

Файл – містить команди керування файлами (Новый, Открыть, Импорт, Експорт).

Меню Редактирование містить команди для редагування і переміщення зображень чи їхніх виділених фрагментів (Вырезать, Копировать, Вставить, Залить, Цветовые установки, Трансформирование).

Меню Изображение містить команди керування виділеними областями, зміни розмірів зображення і виконання корекції кольору (Режим, Установки, Дублировать, Размер Изображение, Размер Холста).

Меню Слой містить команди які використовуються при роботі з слоями (Новый слой, Дублировать слой, Новая заливка слоя, Новая установка слоя).

Команди з меню Фильтр використовуються для обробки зображень за допомогою спеціальних фільтрів.

Меню Выделение містить команди для роботи з виділеними областями (Выделить все, Убрать выделение, Выделить заново, Инвертировать выделение).

Меню Просмотр містить команди, які використовуються для зміни розмірів і вигляду зображення.

Меню Окно містить команди керування вікном (мозаїка, каскад) і команди, які призначені для відображення і приховування палітр. Відображення і приховування палітр виконується за допомогою таких команд: Показать/Скрить – Инструменты, Настройки, Навигатор, Слой, Каналы, Контуры тощо.

В меню Справка перераховані компоненти системи допомоги.

3. Призначення інструментів програми Photoshop.

Прибрати та відобразити інструменти можливо за допомогою пункту меню Окно/Показать Инструменты

Щоб вибрати видимий інструмент, треба клацнути мишкою по його значку, а для вибору невидимого інструмента — встановити курсор на основний значок, натиснути праву кнопку мишки і, утримуючи її, перемістити курсор на потрібний значок. Якщо натиснути клавішу [Alt], то за допомогою мишки можна вибрати альтернативний інструмент, розташований під тією же кнопкою панелі.

Всі інструменти можна поділити на групи.

1 група — для виділення

2 група — малювання

3 група — інструменти для редагування

4 група — ретушування

5 група — для настройки робочого середовища

Інструменти виділення

Область — дозволяє виділяти в зображенні фрагменти прямокутної чи овальної форми; межі фрагмента змінюються переміщенням миші.

Для одержання квадратної області (області у формі правильного кола), при її виділенні варто натискати клавішу [Shift]. При виборі інструмента Горизонтальная строка (Вертикальная строка) виділяється область товщиною всього в один пиксел по горизонталі (вертикалі).

Лассо — використовується для виділення в зображенні області довільної форми шляхом обведення меж області за допомогою мишки. Розрізняють (лассо прямокутне), (лассо магнітне).

Чарівна паличка — забезпечує автоматичне виділення фрагментів зображення, обмежених контурами, що мають однакові рівні кольорів суміжних пікселів. У цьому випадку інструмент дозволяє виділити елементи зображення без окреслення їхніх меж за допомогою інструмента Лассо.

Інструменти малювання

Аерограф — дозволяє зафарбовувати об'єкти без різких переходів, тобто створюється ефект малювання за допомогою аерозольного балончика чи розпилювача.

Кисть — створює на зображенні м'які мазки з розмитими границями.

Олівець — дозволяє малювати довільні лінії з твердими межами.

Заливка — зафарбовує всі пікселі, суміжні з пікселом, на якому було зроблене клацання мишею, в сумісні з ним по кольору.

Гумка — змінює кожен піксел, який потрапив в зону його дії. В одношаровому зображенні пікселі фарбуються у фоновий колір. При роботі на шарах пофарбовані пікселі стають прозорими.

Градієнт — дозволяє виконувати градієнтне заливання виділеної області плавним переходом від кольору переднього плану до фонового кольору чи до прозорого стану. Якщо немає виділеної області, то виконується заливання всього зображення.

Інструменти ретушування

Розмиття/ Різкість — знижує або підвищує різкість країв зображення.

Палець — імітує змазування фарби пальцем.

Затемнення/ Освітлення/ Губка — використовується для освітлення, затемнення окремих областей зображення чи зміни насиченості кольорів.

Штамп — дозволяє створювати копії окремих фрагментів зображення. За замовчуванням як шаблон для копіювання використовується все зображення.

Пипетка — дозволяє брати проби (зразки) кольору, в будь-яких точках зображення і робити цей колір новим кольором фону чи переднього плану. Зразок кольору можна брати як з активного зображення, так і з будь-якого іншого місця. Для тимчасового переключення на інструмент Пипетка треба натиснути клавішу [Alt].

Перо — застосовується для побудови плавних контурів.

Інструменти редагування

Масштаб — дозволяє одержувати на екрані зображення в збільшеному чи зменшеному вигляді. Для збільшення масштабу необхідно, встановити курсор на зображенні і клацнути лівою кнопкою мишки, а щоб зменшити — клацнути лівою кнопкою мишки при натиснутій клавіші [Alt]. Кожне клацання миші змінює масштаб зображення в ту чи іншу сторону.

Рука — використовується для перегляду зображення, що не вміщається в активному вікні.

Перемещение — використовується для переміщення за допомогою мишки виділених областей та шарів.

Відміна подій

Текст — дозволяє вводити в зображення текст різними шрифтами. Додатковий інструмент Текст-маска дозволяє створити виділену область, що має форму текстового символу.

Інструменти для налаштування робочого середовища

Нижче кнопок Рука і Масштаб розташований індикатор Основной і Фоновый цвет. Переключення між кольорами відбувається, якщо клацнути мишкою по квадратику в правому куті поля індикатора, позначеного подвійною стрілкою.

Під індикатором знаходяться дві кнопки зміни режиму редагування: Редактирование в стандартном режиме і Редактирование в режиме Быстрой маски. Ще нижче є три кнопки керування виглядом екрана.

Робота в середовищі Flash

Перш, ніж приступити до перших практичних занять, потрібно розібратися у самому програмному середовищі, в якому вестиметься розробка. На малюнках, які наведені нижче, використано приклад найостаннішої версії Adobe Flash CS4. Але якщо ви плануєте користуватися більш ранніми програмами – ніяких проблем з цим у вас виникнути не повинно. Основні елементи у всіх однакові.

Початківці зазвичай проводять чимало часу для того, щоб розібратися у основних складових програми, якою вони планують користуватися. Тоді як нічого складного в цьому немає. Всі елементи, які застосовуються flash-програмістами, умовно розбиті на шість основних блоків:

● панель управління;

● інструменти;

● часова шкала (timeline);

● вікно для редагування Action Script;

● основне меню;

● і звісно ж – робочий стіл (сцена) (main stage).

Якщо раніше вам вже доводилося працювати з програмами сімейства Flash – можете просто пропустити цю статтю. Навряд чи ви знайдете в ній щось нове для себе. Якщо ж середовище розробки флеш-програм для вас абсолютно нове – тоді вивчення розташування основних елементів, до яких ми постійно звертатимемося протягом навчання, буде найкращим першим кроком. Більшість людей пропускають його, постійно потрапляючи в ситуації, коли вони навчаються розробляти доволі складні програми, при цьому не знаючи базових речей.

1. Робочий стіл (сцена) (Main Stage)

Великий білий чотирикутник, позначений на малюнку цифрою «1» – це ваш робочий стіл. Саме він в процесі вашої роботи перетвориться на мультфільм, банер чи навіть флеш-гру. Все, що ви розміщуватимете в рамках цього чотирикутника – після публікації потрапить у ваш кліп. Ви можете змінити колір, розмір, а також інші опції сцени в панелі управління.

Меню

Меню не повинно викликати у вас жодних проблем. Всі загальні опції флеша розташовані саме тут. Наприклад, в меню «Файл» ви можете створити новий чи зберегти наявний файл, імпортувати чи експортувати готові зображення, кліпи та навіть звукові файли.

3. Панель управління

Сюди входять панелі опцій ваших інструментів, а також бібліотека тих елементів, які будуть використовуватися під час розробки. Наприклад, якщо ви захочете використати у своєму кліпі вже готове зображення або звуковий файл

4. Вікно редагування Action Script

Я спеціально виніс цей елемент окремим пунктом, оскільки редагування Action Script – це функція, притаманна виключно для флеш (тоді як попередні три елементи інтерфейсу є типовими для більшості графічних редакторів). Єдине, що вам потрібно знати на даному етапі – це те, що в майбутньому ви зможете розміщувати тут код для контролю над анімацією. До Action Script ми ще звернемося в майбутньому.

5. Панель інструментів

Це ще один типовий для більшості графічних редакторів елемент інтерфейсу. Якщо раніше вам доводилося працювати з фотошопом – не виключено, що ви відчуєте дежавю! Як і у випадку з панеллю управління, ви можете повністю налаштувати панель інструментів під свої потреби, перейшовши в меню Edit -> Customize Tools Panel.

Наостанок відзначу, що найважливішими і водночас – найбільш часто застосовуваними інструментами є Selection Tools (Інструменти вибору). Саме з їх допомогою ви будете вибирати об’єкти та розміщувати їх на робочому столі (сцені).

Комп’ютерні презентації

Засоби показу й проведення презентації

1. ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД ПРЕЗЕНТАЦІЙ

Презентація - суспільне уявлення чогось нового, що недавно з'явився, створеного, наприклад: книги, журналу, кінофільму, телепрограми, організації. Отже, презентація є представлення громадськості чогось нового, з певними цілями.

Презентації бувають наступних видів:

· Презентація громадської організації (фірми, акціонерного товариства, корпорації тощо). Цілями такої презентації є: створення іміджу фірми серед ділових кіл, створення або відтворення сприятливого образу фірми, реклама імені фірми. По суті своїй така презентація є частиною рекламної кампанії організації.

· Презентація товару. Мета такої презентації зрозумілі: створення знання про нову марку, товар або послугу на цільовому ринку, ознайомлення споживачів з новими можливостями товару, розкладу магазину і т.д., досягнення переваги марці і т.п.

· Презентація проекту. Мета цього виду презентації - інформування людей про будь проект, визначення зворотної реакції до проекту, пошук зацікавлених у підтримці розробки й реалізації проекту. Цей вид презентації найбільш вимогливий до форми подачі, змісту і підготовці, тому передбачає переконання аудиторії в необхідності здійснення розробки або втілення проекту.

· Презентація обсягу й змісту виконаних робіт (звіт). Мета - ознайомити, надати певній вузькій групі людей результати робіт. Така презентація менш вимоглива до виконання певних правил підготовки і цілком може бувальщина спонтанної, якщо необхідні дані у вас під рукою й утримуються в повному порядку.

· Презентація плану майбутніх робіт. Така презентація аналогічна попередньому виду презентацій, тільки об'єкт тут майбутні роботи організації або особистості. Цілями її можуть бути: інформування певного кола осіб про намічених роботах, опис намічених робіт з метою підтвердження об'єкта презентації критичному аналізу і зміни.

Очевидно, що презентація - Це комунікаційний процес. Термін процес визначається як серія дій. Цьому терміну притаманна ідея поступального руху, яке призводить до кінцевого результату. Те ж саме відноситься і до презентації. Ділова презентація розгортається через серію комунікаційних дій, які спрямовані (або повинні бути спрямовані) на виклик реакції або отримання результату, що задовольняють цілі презентатора. Вимоги до презентатору зростають у прямій залежності від кількості людей, до яких він звертається. Презентація один на один вимагає меншої підготовки, чим презентація для п'яти і боле людина. У той же час із зростанням аудиторії збільшується потенціал впливу ділової презентації. Презентатор, який звертається до однієї особи, може впливати тільки на це особа, звернення ж до більшого числа людей колосально збільшують діапазон впливу.

У будь презентації, усній чи письмовій, наступні фактори впливають на характер спілкування і результат презентації.

Презентатор - це, звичайно, особа, яка передає повідомлення. Для більшості усних презентацій виступаючий - центральна фігура, він несе повну відповідальність за результат презентації. Тому дуже важливо, щоб презентатор тонко розумів динаміку комунікаційного процесу і вільно володів прийомами активного спілкування.

Повідомлення - це, безпосередньо та інформація, яку презентатор передає аудиторії.

Аудиторія - це, особи, які були запрошені на презентацію. Їх склад і число визначається організаторами презентації заздалегідь.

 

2. ПЛАНУВАННЯ ПРЕЗЕНТАЦІЙ

Для залучення партнерів, клієнтів, встановлення ділових відносин широке поширення отримали презентації. Презентації необхідні при відкритті нового офісу, філії фірми, демонстрації нового виробу і т. п. Дуже важливо, щоб презентація була добре спланована, оскільки гості сприймають цей захід як "оглядини" компанії.

Організовуючи презентацію заздалегідь визначаються терміни її проведення, розсилаються запрошення (не пізніше, ніж за 4 дні до проведення), складається програма.

Презентації найкраще проводити після обіду в 15-16 годин, з тим, щоб після неї можна було організувати коктейль або фуршет. Персонал компанії виступає в ролі "Господарів". На грудях у працівників повинні бути іменні картки з зазначенням прізвища, імені, по батькові та посади. Під час презентацій нагрудні картки незамінні. Вони допомагають гостям відразу виділити господарів і звернутися до ним у разі необхідності. Подібні картки допомагають спілкуванню, так як в цьому випадку співрозмовникам не треба посилено згадувати імена та по батькові один одного.

Господарі повинні радо зустрічати прибуваючих гостей, представляти їх керівникам компанії, іншим гостям.

Якщо заплановані мови організаторів, гостей займуть більше 30 хвилин, то необхідно подумати про те, де розсадити гостей. Якщо приміщення не дозволяє розсадити всіх запрошених, тоді слід обмежити час виступів.

Зазвичай відкриває презентацію і веде її один з керівників фірми. Він також представляє інших керівників. Потім, як правило, слід повідомлення про діяльність підприємства, його перспективах.

Презентація марна, якщо компанія приховує свої цілі. Це все одно, що прийти на переговори і не обговорювати ціну контракту. Якщо фірма розраховує на те, щоб запрошені стали клієнтами, скажіть їм про це і забезпечите всією необхідною інформацією. На презен-тації часто запрошують високопоставлених гостей, рішення яких можуть вплинути на бізнес фірми. Крім того, їх присутність саме по собі сприяє формуванню солідного іміджу фірми.

Для наочної ілюстрації діяльності компанії можна показати невеликий відеофільм. Потім можуть бути відповіді на питання запрошених.

Презентація - це ретельно сплановане дійство, в якому є точки підйому і спаду емоцій.

Не слід планувати найважливіша подія презентації на її кінець. Експерти вважають, що "Родзинку" презентації краще провести, коли пройде 2/3 часу, відведеного на весь захід.

Якщо презентація не представляє собою традиційний банкет, уникайте замовляти закуски, для яких потрібні тарілки, ножі та виделки. Ідеальний варіант - закуски, які можна брати руками або серветкою, що розноситься на підносах офіціантами. З напоїв підійдуть шампанське, пиво, вино або пунш; неодмінно замовте велика кількість безалкогольних напоїв. Адже це, врешті-решт, не весілля, а діловий захід.

Якщо раніше при проведенні презентацій основна увага приділялася процесу частування і створення гарного настрою, то сьогодні організатори в першу чергу прагнуть донести до запрошених повну інформацію про компанії та налагодити діалог з потенційними клієнтами.

Розмір приміщення повинен відповідати числу запрошених. Якщо ви плануєте застілля, то знайте, що службовці ресторанів мають тенденцію накривати в таких випадках більше столів, ніж потрібно, а це не в ваших інтересах: порожні місця за столами створять враження невдалої презентації. Хай краще накриють столів менше, але ви повинні заздалегідь визначити, де в разі потреби можна буде швидко накрити додатковий стіл. Якщо все ж гостей виявиться менше, ніж ви очікували, попросіть негайно прибрати зайві столи.

Вдала форма музичного супроводу презентації - невеличкий камерний або джазовий ансамбль, піаніст або віолончеліст. Музика не повинна бути нав'язливою, а лише служити фоном, не привертаючи загальної уваги.

 

3. ОСОБЛИВОСТІ І ОСНОВНІ ЕТАПИ ПРЕЗЕНТАЦІЇ

Вступна частина

Багато що потрібно зрозуміти і зробити в перші хвилини вашого виступу: необхідно визначити настрій аудиторії, інтерес до вашої теми, необхідно також підготувати людей до подальшим діям. Ось чому дуже важливі перші хвилини виступу.

Перше, що необхідно зробити, це залучити інтерес публіки. Ось п'ять можливостей і шляхів для залучення і збереження уваги публіки:

* Використовуйте гумор. Бізнес-річ серйозна, але це не означає, що не можна включати легкі гумористичні вставки і коментарі. Гумор допомагає розслабитися, добре налаштувати аудиторію по відношенню до себе.

* Розкажіть історію. Більшість людей зацікавлені в різного роду історіях і з задоволенням їх слухають, так що ви можете без праці знайти відповідну історію ілюструє потрібний вам факт.

* Будуйте виступ навколо яскравого прикладу. Психологи говорять, що можна змусити людей пам'ятати важливі пункти вашого виступу пов'язуючи їх з конкретним чином.

* Задайте питання. Завдання питання залучає публіку в ваш виступ.

* Наведіть цікаві статистичні дані. Люди люблять подробиці. Якщо ви надасте цікаву статистику, це допоможе розбудити публіку.

Саме так найкраще починати свою промову, щоб спочатку захопити увагу публіки.

Крім того, вступ має коротко утримувати основну думку презентації, ідентифікувати додаткові дані, обумовити подальший розвиток виступу.

Як тільки ви встановили каркас виступу, заволоділи увагою аудиторії, можна приступати до основою частини.

Основна частина

Пам'ятайте, що основна частина повинна містити не більше 3-4 основних думок, інакше аудиторія дуже погано сприймає всю презентацію. Можна використовувати той же тип побудови основної частини як у листі, звіті, але необхідно прагнути до простоти і уникати складних, важко сприймаються словесних конструкцій, якщо ви не хочете тут же втратити завойоване у вступі увагу публіки.

Чим довше презентація, чим більше фактів і думок ви надаєте, тим складніше публіка сприймає. Поетом, якщо ви переходите від однієї важливої думки до іншої, коротко повторюйте основну думку сказаної частини.

Ось деякі поради допомагають утримати увагу аудиторії:

* Співвідносьте об'єкт презентації з потребами присутніх. Люди зацікавлені в речах, стосуються їх особисто.

* Використовуйте просту мову. Люди засинають швидше, якщо оратор говорить формальною мовою, повним складних конструкцій і нагромаджень. Якщо презентація включає в себе абстрактні ідеї, постарайтеся показати як ця абстракція співвідноситься з реальним життям.

* Поясніть як ваш об'єкт співвідноситься з уже знайомими і прийнятими ідеями.

* Приводьте приклади. Це дозволяє глядачам легше зрозуміти про що ви говорите і запам'ятати.

Можна також залучати увагу змінюючи тон голосу, використовуючи жести і міміку.

3.3. Заключна частина

Заключна частина презентації також важлива, і навіть може бути важливішим, ніж вступ або її основна частина. На закінчення планується приблизно 10% від загальної тривалості презентації. Починають висновок з повідомлення про це присутнім. Це дозволить запрошеним докласти останні зусилля щодо утримання свого уваги. Після цього можна коротко повторити основні думки виступів. Кількох пропозицій достатньо, щоб нагадати гостям про сказане і закріпити це в їх пам'яті.

Закінчують, як правило, заключну частину на позитивній ноті. Якщо з аудиторією досягнуто згоди про що-небудь, цим завершують виступ. Заключні слова повинні бути запам'ятовуються і вимовляються з ентузіазмом.

По закінченні презентації гостям вручаються рекламні видання, пам'ятні сувеніри. Секретар повинен заздалегідь розрахувати необхідну кількість інформаційних матеріалів, з тим, щоб вистачило на всіх запрошених та разом з керівником визначити які сувеніри знадобляться для презентації.

В останні роки в нашій країні широко поширилися прийоми гостей та інші види ділових і неформальних зустрічей. Підготовку до прийому можна проводити в наступному порядку.

Спочатку необхідно розробити програму прийому, скласти список запрошених, порядок їх розміщення.

Розміщувати запрошених на прийом можна відповідно до заздалегідь заготовленими картками із зазначенням прізвищ. Права сторона з етикету є більш почесною, ніж ліва. Тому старшому по положенню гостю і дамам потрібно пропонувати місце по праву сторону. В міжнародній практиці прийнято, що за участі двох делегацій вони розміщуються лицем до лиця по обидві сторони столу. Керівники делегацій розташовуються в центрі, секретарі - на торцях столу. Цього правила можна дотримуватися і в випадку прийому гостей з російських фірм.

Потім необхідно підготувати приміщення. Огляньте приміщення, в якому відбуватиметься прийом. Його слід провітрити, прикрасити (при можливості) квітами, перевірити, чи достатньо стільців та іншого необхідного обладнання.

Якщо запрошені зарубіжні гості, не забудьте міжнародний протокол прапора. Державний прапор є символом країни. При одночасному вивішуванні або виставленні прапорців делегацій кількох держав їх розмір повинен бути однаковим. Прапори розміщуються на одному рівні. За загальним правилом, державний прапор країни перебування має право займати найбільш почесне місце. Часто прапори іноземних держав при одночасному вивішуванні розміщують відповідно до алфавітного назвою держав, при цьому використовується алфавіт узгодженого мови. Пам'ятайте, що всяке неповагу, виявлену в відношенні державного прапора іноземної держави, розглядається як свідомо образливе дію на адресу цієї держави. Є навіть держави, в яких, згідно протоколу, перевернутий прапор символізує стан війни.

У години зустрічі гостей особливо слідкуйте за своїм зовнішнім виглядом і поведінкою. Пам'ятайте: на вашу зовнішньому вигляду судять не тільки про фірму, в якій ви працюєте, але і про вашу країну взагалі.

Створення й показ комп’ютерних презентацій

Програми презентаційної графіки – спеціалізовані докладання, призначені до створення зображення їх показу на екрані монітора, відеопроектора чи телевізора, підготовки слайд-фільмів, мультфільмів, відеороликів, їх редагування, визначення порядку прямування зображень.

Презентація може охоплювати показ діаграм і графіків. Усі програми презентаційної графіки діляться на програми на підготовку слайд-шоу і програми на підготовку мультимедіа-презентацій.

Презентація вимагає попереднього складання плану показу. До кожного слайда виконується проектування: визначаються зміст слайда, розмір, склад елементів, методи їхнього оформлення тощо. Дані від використання в слайдах можна готувати вручну, і навіть отримувати внаслідок обміну з деяких інших програмних систем.

Припустимо, що ми є фірмою, І що наша фірма хоче уявити своєї продукції групі потенційних замовників. Відповідно, ми повинні розповісти якнайбільше цікавого наше товарі: у тому, як ми справді працюємо над ринком, зв'язки коїться з іншими фірмами у своїй країни й там, у тому, як наша справа. Інакше кажучи, ми мають переконати аудиторію у цьому, що ми надійний чималий партнер, у процесі роботи на нас у замовника не виникне ніяких проблем. Від, як ми впораємося з цим завданням, природно, чого залежатиме й комерційний успіх нашого підприємства. Тому підготовці доповіді необхідно приділити багато уваги і треба постаратися провести його за належному рівні за використанням найсучасніших технологій. Я своєму рефераті розглядаю жодну з зручних програм PowerPoint, що дозволяє підготувати виступ, яке легко сприйматиметься, зручним для користувачів, необмежена кількість учасників. Систему цю створення виступи неодноразово застосовували в різних підприємствах, що свідчить про її практичної цінності. У своїй роботі я докладно розповім з приводу створення презентації і про тих прийомах, що дозволяють ввійти у близький контакти з аудиторією і "зробити її у сильніше враження.

З допомогою програмних засобів можна підготувати виступ з допомогою слайдів, які потім надрукувати на прозорих плівках, папері, 35-міліметрових слайдах чи навіть демонструвати на екрані комп'ютера, можна також ознайомитися створити конспект доповіді і матеріал для роздачі слухачам.

>PowerPoint створює файл презентацій, який має розширення імені РРТ і має набір слайдів. Програма надає користувачеві дуже багато шаблонів презентами різні теми. Такі шаблони містять слайди, оформлені належним чином. У центрі слайда розміщуються заглуши, які ми можемо вставити свій текст, графіку, і навіть таблицю і діаграму. З іншого боку, можна змінити художнє оздоблення будь-якого шаблону презентації, обравши дизайн на свій смак. У цьому зміниться лише зовнішній вигляд презентації, а чи не його зміст. І, нарешті, маємо достатньо часу і відчуваємо у собі здібності дизайнера, можемо розпочати роботу над презентацією «від початку» – в PowerPoint для цього є усі засоби.

Глобальна комп’ютерна мережа інтернет

Електронна пошта та інтерактивне спілкування

Інтерактивне спілкування – це обмін повідомленнями в режимі реального часу. В залежності від програм спілкування може виконуватися шляхом передавання голосу, відео зображення чи тексту. Для участі в голосовій конференції необхідно мати мікрофон і динаміки, для відео конференції – ще й відеокамеру.

Для функціонування повноцінного інтерактивного спілкування необхідні наступні компоненти:

• Сервер – програма, яка приймає повідомлення від клієнта, обробляє інформацію в ньому і відправляє їх за потрібною адресою. Працює на віддаленому комп’ютері в мережі.

• Клієнт – програма, яка відправляє повідомлення на сервер для інших абонентів та приймає повідомлення від них. Працює на локальному комп’ютері кожного співбесідника.

• Мережа – середовище, в якому передаються повідомлення. Це може бути, наприклад, Інтернет або локальна мережа на основі протоколу TCP/IP.

Існують такі форми спілкування в Інтернеті:

1. Телеконференція.

2. Чат.

3. Веб-пейджери (наприклад, ICQ, Instant Messager).

4. Листування електронною поштою (e-mail).

Інтерактивне спілкування

Миттєвий обмін повідомленнями

Миттєві повідомлення або повніше система обміну миттєвими повідомленнями (англ. Instant messenging, скорочено IM) -- телекомунікаційна служба для обміну текстовими повідомленнями між комп'ютерами або іншими пристроями користувачів через комп'ютерні мережі (як правило через інтернет). Зазвичай і від початку, це були невеликі текстові повідомлення. Але з розвитком у систему були додані й інші функції, такі як передавання файлів, зображень, звукових сигналів та повідомлень, відео, а також здійснення спільних дій, таких як малювання або ігри.

Для користування цим видом комунікації необхідна клієнтська програма. Клієнтську програму системи миттєвих повідомлень часто називають інтернет пейджером або месенджером.

Відмінність миттєвих повідомлень від, наприклад, електронної пошти тут в тому, що обмін повідомленнями відбувається в реальному часі. При відправлені повідомлення по електронній пошті, повідомлення зберігається у поштовій скриньці на сервері. Для того, щоб отримати повідомлення, отримувач повинен сам перевірити свою поштову скриньку і забрати їх. У інтернет пейджерах зв'язок між користувачами утримується постійно і відправлене повідомлення одразу передається користувачу.

Обмін повідомленнями може бути або між двома, або між декількома співрозмовниками (конференція, чат).

Система миттєвих повідомлень працює за деяким протоколом. Протоколи бувають серверні або безсерверні. Найпоширенішими є серверні протоколи, коли месенджери не працюють самостійно, а підключаються до центрального комп'ютера мережі обміну повідомленнями, який називають сервером. Тому месенджери й називають клієнтами (клієнтськими програмами).

У безсерверних протоколах (FChat, NASSI, UChat) повідомлення передаються безпосередньо від одного співрозмовника до іншого.

Програми миттєвого обміну. Їх основні особливості

Засоби миттєвого обміну повідомленнями (Instant messenger, IM) -- спосіб обміну повідомленнями в мережі Інтернет в реальному часі за допомогою служб миттєвих повідомлень, використовуючи програми-клієнти. З їх допомогою можна передавати текстові повідомлення, звукові сигнали, зображення або відео. Багато з таких програм можуть застосовуватися для організації групових текстових чатів або відеоконференцій.

Skype - це власницьке ПЗ для інтернет-телефонії VoIP. Комунікаційна система Skype відома завдяки широкому спектру її особливостей, зокрема безкоштовній голосовій та відео-конференції, та завдяки її здатності використовувати децентралізовану peer-to-peer технологію для подолання звичайних проблем з брандмауером та NAT (Network Adress Translation).

Головна відмінність між Skype та іншими клієнтами VoIP є те, що Skype діє на моделі peer-to-peer, замість традиційнішої моделі клієнт-сервер. Довідник користувачів Skype повністю децентралізований і розповсюджується серед вузлів в мережі, що означає, що мережа може зростати до великих розмірів дуже легко (на початок 2010 -- понад 500 мільйонів користувачів) без ускладнень та дорогої централізованої інфраструктури.

Електронний форум

Форум - Інтернет-ресурс, популярний вид спілкування в Інтернеті. На форумі створюються теми для спілкування, що робить його кращим за чат. Всі, кого цікавить певна інформація, можуть зручно й швидко переглянути її на форумі. На форумі є адміністратори (власники форуму) та модератори (обслуговуючий персонал, який стежить за виконанням установлених правил і порядку). Форуми можуть бути присвячені програмному забезпеченню, автомобілям, футбольній команді і т. д.

Форум пропонує набір розділів для обговорення. Робота форуму полягає у створенні користувачами тем у розділах і можливістю обговорення всередині цих тем. Окремо взята тема, по суті, являє собою тематичну гостьову книгу. Найпоширеніше ділення веб-форуму: розділи>теми>повідомлення.

Звично повідомлення несуть інформацію «автор-тема-зміст-дата/час». Повідомлення та всі відповіді на нього створює гілку (тему, тред, трєд, топік, топ). Відхилення від початкової теми обговорення часто заборонене правилами поведінки форуму. За дотриманням правил слідкують модератори та адміністратори -- учасники, наділені можливістю редагувати, переміщати та видаляти чужі повідомлення у визначеному розділі чи темі, а також контролювати доступ до них інших учасників.

На форумах може застосовуватися надзвичайно гнучке розмежування доступу до повідомлень. Так, на одних форумах створення нових повідомлень доступні будь-яким випадковим відвідувачам, на інших -- необхідна попередня реєстрація (найпоширеніший варіант) -- ці та інші форуми називають відкритими. Застосовується і змішаний варіант -- коли деякі теми можуть бути доступні до запису всіх відвідувачів, а інші -- тільки зареєстрованим учасникам. Крім відкритих, існують закриті форуми, доступ до яких визначається персонально для кожного учасника адміністраторами форуму. На практиці також нерідко зустрічається варіант, коли деякі розділи форуму загальнодоступні, а решта доступна тільки вузькому колу учасників.

Під час реєстрації учасники форуму можуть створювати профілі -- сторінки з відомостями про даного учасника. У своєму профілі учасник форуму може повідомити інформацію про себе, налаштувати свій аватар або підпис, що буде автоматично додаватися до його повідомлень. Підпис може бути статичним текстом або містити графічні зображення, в тому числі так звані юзербари.

 

Автоматизоване створення і публікація веб-ресурсів

Створення сайту завжди починається з ідеї.
Але до її реалізації існують усталені етапи для того, щоб створити працездатний якісний сайт.
1. Ідея
2. Розробка структури сайту
3. Розробка оформлення сайту
4. Кодинг, програмування
5. Тестування і доопрацювання
6. Просування, реклама
7. Подальша підтримка і оновлення
Перші п'ять етапів відносяться безпосередньо до створення сайту, останні потрібні для подальшого існування сайту.
ІДЕЯ
Перш, ніж приступити до роботи над сайтом, потрібно чітко уявляти, що в результаті має бути, а також перспективи розвитку сайту.
Отже, потрібно вирішити:
• Навіщо створювати сайт (чи потрібно це взагалі) • Про що буде сайт (тематика) • Що це буде (домашня сторінка, портал, або щось ще) • Відмінність від сайтів з такою ж тематикою (якщо це не домашня сторінка) • Яка буде аудиторія сайту (стать, вік, інтереси і т.д.) • Якого роду сервіси будуть присутні на сайті (форум, каталог, пошта і т.д.) • Плани на найближче майбутнє • Плани подальшого розвитку (перспективи) та багато інших подібних питань які слід вирішити перш, ніж братися за реалізацію. Продумування: що, як навіщо і чому - найважливіший етап в створенні сайту. Головним тут є хороша ідея, а інше додається під час роботи.
Тільки після того, як в думці, а краще і на папері, оформиться чіткий образ того, яким повинен бути сайт, можна приступати до інших етапів. Певні етапи розробки сайту можуть проводитися паралельно (особливо, якщо працює над створенням сайту не одна людина, а команда в декілька чоловік).

РОЗРОБКА СТРУКТУРИ
Щоб створити сайт потрібний план. Чітко розписаний, що, де буде розташовано. План цей малюється на папері, і називається це розробка структури сайту. Структуру сайту можна умовно розділити на зовнішню і внутрішню.

ВНУТРІШНЯ СТРУКТУРА САЙТУ.
Залежить від того, яка інформація буде розміщена, які є матеріали. Слід вирішити, які будуть на сайті розділи, підрозділи, тобто скласти дерево сайту. Розглянемо розробку внутрішньої структури на прикладі домашньої сторінки. Яку інформацію можна на ній розмістити? Розповідь про себе (на головній сторінці), свої фотографії, контактну інформацію - це як мінімум. Отже, внутрішня структура домашньої сторіночки буде такою:
- Головна сторінка (розповідь про себе)
- Фотографії - Контактна інформацію (e-mail)
Можна створити складнішу внутрішню структуру. Нехай в розробника є багато фотографій, тому має сенс розгалузити розділ Фотографії на декілька підрозділів. Також якщо важливо отримувати відгуки від відвідувачів, тому передбачається наявність гостьової книги. Коли перед очима такий план внутрішньої структури, можна сміливо продовжувати роботу над сайтом, не боячись чогось забути або упустити.

 

ЗОВНІШНЯ СТРУКТУРА
Це розташування основних важливих елементів на кожній сторінці. Треба вирішити, де і як буде розташовано меню, можливо, пошук, основний зміст, певні анонси про нові розділи сайту,
оновлення, лічильник та банери, якщо вони передбачені на сайті. Для прикладу візьмемо типову зовнішню структуру сайту:
Шапка сайту
Логотип Банер Пошук Меню Основний текст Новини Додаткова інформація Банер Інформація про розробника Контактні адреси та телефони Лічильники
При розробці зовнішньої і внутрішньої структури орієнтуються на те, щоб в майбутньому відвідувачеві було легко орієнтуватися на сайті, щоб легко знаходилася важлива і потрібна інформація.
Тому, перш ніж братися за розробку структури сайту, потрібно вивчити ресурси з подібною тематикою і подивитися, як вирішено це завдання там.

ОФОРМЛЕННЯ САЙТУ
Оформлення або дизайн – це зовнішній вигляд сайту. Перше враження від сайту є дуже важливим, бо від нього залежить чи залишиться відвідувач, чи знайомитиметься з інформацією, яку йому пропонують,
або закриє вікно з цим сайтом і назавжди забуде про його існування.
Оформлення сайту підказує відвідувачеві, куди він потрапив: чи це є корпоративний сайт певної компанії, або інформаційний портал, або літературний сайт, або щось ще. Оформлення допомагає відвідувачеві
орієнтуватися по сайту, а може, і навпаки, збити відвідувача так, що навіть при добре розробленій структурі відвідувачеві важко буде зорієнтуватися. Від оформлення залежить багато що - візуальна інформація є не менш важливою, ніж текстова, яка потім наповнить сайт. Не вірте, що дизайн – це справа смаку: що хочу, то і зроблю. Це не правда. Дизайн – це ціла наука. Щоб опанувати їй, доведеться ознайомитися з такими поняттями, як колористика (теорія кольору), композиція, шрифт, і багатьма іншими. Дизайн підпорядкований усталеним законам і правилам, і дизайн сайту - не виключення.
Крім теорії потрібно буде також опанувати багатьма програмами, для втілення задумок в життя. Оформлення сайтів на перевірку виявляється складною наукою: багато чого треба вміти і багато чого знати, щоб створити якісний дизайн для сайту.

КОДИНГ І ПРОГРАМУВАННЯ
Тепер маємо оболонку (макет зовнішнього вигляду сайту) і план дій (структуру). Але, що стоїть за оболонкою? А за оболонкою знаходиться каркас, на якому ця оболонка тримається, це є код сторінки. Він відповідає за те,
як в певній послідовності на сторінці відображається текст і картинки.
Як правило, код пишеться на мові розмітки текстових документів HTML. HTML достатньо простий, і практично кожен користувач може освоїти його, щоб створювати свої не дуже складні веб-сайти. Також не є складними для вивчення таблиці каскадних стилів – CSS – додатковий засіб, за допомогою якого можна керувати вмістом сторінок. CSS, по суті, доповнює HTML, розширюючи його можливості. Але HTML і CSS відповідають лише за розмітку зовнішнього вигляду документа (сторінки), а для того, щоб реалізувати складніші речі, наприклад, на зразок гостьової книги, або пошуку по сайту, або форуму, потрібні вже інші засоби. Потрібно знати мови програмування для веб – PERL, PHP, ASP або інші. За допомогою мов веб-програмування пишуться програми – скрипти. Скрипти є певним послідовним набором команд, для виконання певних дій або операцій (наприклад, щоб запис, що введений відвідувачем, додався у гостьову книгу). Отже, якщо HTML і CSS - це каркас на якому все тримається, то програми-скрипти (на PERL, PHP, ASP) - це механізм, розташований усередині цього каркаса. Веб-програмування вже складніший для освоєння предмет, ніж HTML або CSS, проте, тут знову ж таки немає нічого складного, адже є готові рішення, так звані готові програми-скрипти, які розповсюджуються в Інтернет, як на безкоштовній, так і платній основі. Кодинг і програмування є також достатньо складним етапом в створенні сайту. Від того, хто розробляє програмну начинку сайту, і пише код сайту, також як від дизайнера, потрібні хороші, тверді знання і досвід, для створення якісного комерційного і серйозного проекту. Проте, якщо йдеться про любительські проекти і домашні сторінки, то вимоги тут пом’якшуються.

 

ТЕСТУВАННЯ І ДООПРАЦЮВАННЯ
Коли сайт готовий, його викладають в мережу (Інтернет). Для цього потрібно зареєструвати для сайту доменне ім'я (адреса), і визначитися з хостингом (місце на сервері провайдера, де буде знаходитися сторінка). Процедура розміщення сайту в Інтернет не дуже складна, дізнатися все про це можна в Інтернеті. Коли сайт розміщено в Інтернеті, то перш, ніж його просувати і рекламувати, слід перевірити сайт на працездатність.
Можливо, якісь скрипти виконуються з помилками. Можливо, десь пропущена важлива і цінна інформація або потрібна картинка. Після того, як протестовано і вивірено сайт на працездатність, слід попросити людей, що не брали участь в розробці, ще раз протестувати і оглянути ваш сайт. Можливо, що не помічено певних недоліків, які може побачити свіжим поглядом,
людина, що не брала участь в розробці. Також можна провести дослідження за допомогою опитування: що подобається або не подобається відвідувачам на сайті, чи зручна навігація і т.д.
Даний пункт в житті сайту достатньо важливий: здавалося б, подумаєш – дрібниці. Проте коли таких дрібниць накопичується багато - це дуже погано. Що зробить відвідувач, якщо не зможе додати запис у форум, або якщо стаття, що цікавить його, буде не доступна, внаслідок того, що до неї неправильно прописали шлях? Правильно, він може піти і більше не повернутися.

ПРОГРАМИ, ЩО ПОТРІБНІ ДЛЯ WEB-МАСТЕРИНГУ
Для виготовлення професійних сторінок доведеться вивчити декілька професійних програм.

ВІЗУАЛЬНІ РЕДАКТОРИ
Дозволяють швидко розробляти web-сторінки і корегувати вже написані, але з ними потрібно бути обережними, оскільки, завдяки саме їм, сторінка може погано відображатися в браузері. Найвідомішим є DremWiever, але зрештою можна використовувати те, що більше подобається. Часто згодом доводиться вручну виправляти код, що був згенерований даними програмами.

ПРОГРАМИ ОБРОБКИ РАСТРОВОЇ ГРАФІКИ
Це одні з найважливіших програм, які доведеться освоїти. Вона нададуть змогу веб-розробнику здійснити: • Сканування фотографій; • Корекція відсканованих і готових фотографій, зокрема - тонова і колірна корекція; • Ретуш фотографій; • Розуміння відмінностей у форматах графічних файлів; • Грамотне використання фільтрів;
Як конкретні програми можна привести наступні: • Adobe PhotoShop - дана програма є лідером в області графічних програм такого роду. • Adobe ImageReady - підтримує фільтри від Adobe PhotoShop і є незамінною для створення анімованих Gif-зображень. Зрештою, ідеальних редакторів немає, деякі краще роблять одне, деякі – інше, тому для складніших або специфічних завдань можна використовувати інші програми

ПРОГРАМИ ОБРОБКИ ВЕКТОРНОЇ ГРАФІКИ
Ще одні з важливих для дизайнера програм. Дозволяють створювати з нуля або з використанням клипартів різні логотипи,
кнопки, ефектні написи і т.п. речі. Принципи векторних редакторів сильно відрізняються від растрових, тому освоювати їх доведеться окремо. Але, освоївши їх, можна виготовляти фірмові візитки, бланки, брошури. Типовими представниками даного класу є Corel DRAW і Adobe Illustrator - обидва є лідерами в своїх областях і, відповідно, мають останні досягнення в області векторної графіки. На противагу ним можна порадити програму Corel Xara.
Дана програма, на відміну від двох попередніх, є швидкою і маленькою, але деякі ефекти і дії, що є доступними в інших програмах, в ній зробити або важко, або взагалі неможливо.

ПРОГРАМИ ПЕРЕГЛЯДАННЯ WEB-СТОРІНОКЦе браузери - в даний час популярними є три браузера - це Microsoft Internet Explorer, Opera та Mozilla FireFox. Для контролю зовнішнього вигляду сторінок доведеться скористатися власне ними. Якісна веб-сторінка повинна однаково виглядати в будь-якому з цих браузерів.

ПРОСТИЙ ТЕКСТОВИЙ РЕДАКТОР
Знадобиться для ручного виправлення і додавання HTML-коду,