Важливі вимоги комунального господарства до водозабезпечення - безперебійність подачі (Р = 97 %) та висока якість води.
Вода, що подається комунальними водопроводами, має бути високої якості та відповідати державному стандарту, яким визначені основні її властивості (колір, смак, запах, хімічний та бактеріальний склад тощо). Для того щоб якість води відповідала санітарно-гігієнічним вимогам, її спеціально обробляють, тобто доводять до встановлених нормативами показників. Деякі показники фізичних і хімічних властивостей води (органолептичні показники), що визначають придатність її для пиття, наведено нижче.
Запах. Питна вода не повинна мати ніякого запаху, особливо гнилистого, який робить її непридатною для вживання. Неприємний також болотний, рибний та інші запахи.
Інтенсивність запаху води оцінюється за п'ятибальною шкалою:
1 бал - дуже слабкий запах, який виявляється лише фахівцем, споживачі цього запаху не відчувають;
2 бали - слабкий запах, який відчувається споживачем, якщо звернути на це увагу;
3 бали - відчутний запах, який легко встановлюється і може зробити воду неприємною для пиття;
4 бали - різкий запах, який привертає увагу споживача; вода неприємна для пиття;
5 балів - дуже сильний запах, що робить воду непридатною для пиття.
Згідно зі стандартом питною вважається вода, інтенсивність запаху якої не вище 2 балів.
Смак води може бути пов'язаний з попаданням у неї гнилих рослинних і тваринних решток, намулу, побутових і промислових стічних вод, газів тощо. Розрізняють солоний, гіркий, солодкий і кислий смак води.
Солоний смак зумовлюється наявністю у воді хлористого натрію; гіркий - сульфатів магнію і натрію, хлоридів кальцію, магнію і калію; солодкий - великою кількістю органічних речовин; кислий - надлишковим вмістом сірчаної кислоти або вуглекислого газу. Вода повинна мати приємний смак.
Присмак. Питна вода не повинна мати ніякого неприємного присмаку {хлорного, рибного, металевого, іржавого, чорнильного та інших).
Кольорове забарвлення. Питна вода не повинна мати кольорового забарвлення. Колір води часто залежить від гумінових речовин, за кількістю яких вона може бути від жовтого кольору до жовто-коричневого. Проте забарвлення можуть зумовлювати не тільки гумінові речовини, а й стічні води підприємств деяких галузей промисловості, наприклад фарбувальних цехів текстильних фабрик.
Каламутність або прозорість. Згідно зі стандартом, питна вода може вміщувати не більше 1,5 мг/л завислих речовин, оскільки каламутність її впливає на смакові якості. Каламутна вода шкідлива для здоров'я. За ступенем прозорості воду умовно поділяють на: прозору, слабкопалесцировану, опалесцировану, злегка каламутну, каламутну і дуже каламутну. Крім того, вода не повинна вміщувати водні організми, які помітні неозброєним оком, на її поверхні не має бути плівки.
Температура питної води має бути не нижчою за 5 °С і не вищою за 15 °С. Якщо температура питної води нижча 5 °С, то вона шкідлива для здоров'я.
На органолептичні властивості води впливають деякі хімічні речовини, вміст яких не повинен перевищувати встановлених концентрацій.
Граничнодопустима концентрація (ГДК) деяких хімічних речовин у питних водах:
| Речовина | ГДК, мг/л | Речовина | ГДК, мг/л |
| Бензопірен | 0,000005 | Ртуть | 0,0005 |
| Оксидтрибутилолова | 0,0002 | Свинець | 0,03 |
| Дихлорпропан | 0,0006 | Селен | 0,01 |
| Діетилртуть | 0,0001 | Срібло | 0,005 |
| Кадмій | 0,001 | Талій | 0,0001 |
| Кобальт, марганець, | Тетраетилолово | 0,0002 | |
| вісмут, барій | 0,1 | Стронцій (стабільний) | 7,0 |
| Бензол, бор | 0,5 | Бензин, гас | 0,1 |
| Берилій | 0,0002 | Фенол, трихлорбефеніл | 0,001 |
| Діоксин | 0,00000000005* | Цинк, кобальт, залізо | 0,1 |
| Діоксин | 0,000035** | Хром, нікель, мідь, | |
| Нафталін | 0,01 | молібден, вольфрам | 0,01 |
| Нітрати (за NO3) | 45,0 | ||
| Нітрати (за NO2) | 3,3 | ||
| Нітрометан, | |||
| поліетиленполіамін | 0,005 |
* Норми країн Західної Сиропи, які в 700 тис. разів виші за прийняті в Україні.
** Державний стандарт 4630-88 колишнього СРСР.
Хлор. Значна концентрація хлору у воді спричинює хворобливі зміни в організмі людини та негативно діє на шкіру. На думку деяких фахівців, навіть хлорування води задля дезинфекції шкідливе.Шкідливу дію має і кухонна сіль (№С1), оскільки в значній кількості вона сприяє підвищенню кров'яного тиску, що є однією із причин кардіологічних захворювань.
Сульфат-іон для людини малотоксичний. Проте при концентрації 1000...2000 мг/л викликає розлад шлунково-кишкового тракту. Сульфат-іон токсичний для дітей при тривалому вживанні питної води з його концентрацією 600... 1000 мг/ л. Високий вміст сульфат-іону у воді погіршує її смакові якості.
Залізо. Підвищений вміст заліза у питній воді надає їй чорнильною присмаку, що обмежує використання для питних і господарських потреб.
Марганець та його сполуки. Вміст у питній воді 0,1 мг/л марганцю робить її каламутною, а сполуки марганцю є сильною отрутою. Останні діють на центральну нервову систему, спричиняючи важкі органічні зміни, на легені, печінку, кров.
Мідь та її сполуки. Вміст у питній воді понад 1 мг/л міді призводить до важких органічних змін. Попадання ацетату чи сульфату міді в шлунок людини спричиняє його розлад, болі в животі, різко виражену гемолітичну дію зі швидкою появою гемоглобіну в плазмі крові та сечі й інші хворобливі явища.
Цинк. Вміст у воді 2 мг/л і більше цинку надає їй специфічного присмаку (терпкий), спричинює випадання піскоподібного осаду. При наявності 30 мг/л цинку вода стає непридатною для пиття за смаком і каламутністю, набуває молочного кольору.
Сполуки алюмінію. Зі сполук алюмінію найотруйнішими є хлориди, нітрати, ацетати і сульфіди, які накопичуються в тканинах. За ступенем токсичності вони прирівнюються до миш'яку, нікелю, міді та марганцю.
Концентрація водневих йонів (рН) дає можливість визначити у воді форми стану вугільної, кремнієвої, сірководневої і фосфорної кислот, насиченість вод слабкими основами, умови розвитку біологічних і хімічних процесів. Величина рН змінюється в значних межах, концентрація її залежить від температури води, ступеня її мінералізації, виду розчинених у воді речовин. Для чистої води, де концентрація становить 10"7, рН дорівнює 7, у лужному середовищі - більше 7, у кислому - менше 7. Згідно зі стандартом рН питної води має бути в межах 6,5...8,5.
Твердість - важливий показник якості не тільки питної води, а й технічної. Дослідженнями встановлено, що використання м'якої води збільшує порівняно із твердою ймовірність серцево-судинних захворювань, хоча в деяких випадках краще вживати м'яку воду. (В твердій воді погатю розварюються овочі та м'ясо, вона псує колір і аромат чаю, в котлах дає великий накип, засмічує труби.) Загальна твердість питної води має бути не більше 7 мг-скв/л.
Придатність і безпечність води в епідеміологічному відношенні визначається деякими бактеріологічними показниками. Одним з них є вміст у воді кишкової палички-мікроба, який постійно міститься в кишечнику людини і тварини. Кишкова паличка (бактерія Колі) нешкідлива для здоров'я. Значний її вміст у воді свідчить про можливість зараження останньої хвороботворними мікробами. Якщо в 1 л води міститься не більше 100 нешкідливих бактерій, то вона безпечна, хвороботворні мікроби інертні. Якщо ж ця норма перевищена, мікроби починають розвиватися, а вода стає небезпечною для людини. Згідно зі стандартом в 1 л питної води допускається не більше трьох кишкових паличок, тобто так званий колі-індекс мас бути не більше трьох. Обернена величина - колі-титр (кількість кубічних сантиметрів води, в якій міститься одна кишкова паличка) мас бути не менше 300.
Відомо, що деякі елементи дуже токсичні. Тому стандартом регламентується допустима їх концентрація у питній воді.
Берилій. При значній концентрації у воді має гостру токсичну і кумулятивну дію. В шлунково-кишковому тракті його солі всмоктуються повільно і швидко видаляються з організму, але не повністю. Особливо токсичні сполуки берилію з йонами сульфатів, хлоридів і нітратів. Сполуки берилію порушують проникність клітин, спричиняючи їх отікання і невроз.
Молібден порушує обмін міді та фосфору в кістковій тканині. Під дією металевого молібдену і його двоокису відбуваються патологічні зміни у легенях з потовщенням альвеолярних стінок і розростанням з'єднувальних тканин. Під впливом триокису молібдену і пермолібдату алюмінію в легенях бувають крововиливи, різкі отікання навколо судин, обширні паренхіматозні дистрофії тканин печінки.
Миш'як трапляється, як правило, в сполуках з металами; вони юксичні та спричинюють зміни у капілярах, нервовій системі, порушення обміну речовин, недоброякісні утворення.
Нітрати при вмісті понад 10 мг/л є токсичними, спостерігалися смертні випадки серед дітей. При споживанні з їжею води з концентрацією 50... 100 мг/л нітратів різко збільшується число осіб з підвищеним вмістом метгемоглобіну в крові.
Свинець при концентрації в питній воді у кількості 0,04...1,0 мг/л може викликати хронічні отруєння, зміни у нервовій системі, в крові та судинах. В організмі людини свинець накопичується в різних органах і кістках у вигляді нерозчинного трьохосновного фосфату. Останній під впливом деяких причин може перетворитися на розчинну двохосновну фосфорну сіль, що викликає переміщення свинцю із кісток у кров і як наслідок - отруєння. Свинець спричинює низку хронічних захворювань: свинцевий поліневрит, енцефалопатію, а також виразку та інші хвороби.
Стронцій у великих дозах діє на організм як нервова і м'язова отрута. Солі стронцію спричинюють розлад шлунка і параліч. Найтоксичнішим є саліцилат стронцію, найменш токсичний - бромат; гідроксид стронцію викликає опіки слизистої оболонки та шкіри.
Фтор - елемент, вміст якого в питній воді в певних кількостях корисний. Оптимальна його кількість має бути в межах 0,7... 1,5 мг/л. Надлишковий вміст фтору зумовлює розвиток флюорозу, а концентрації менше 1 мг/л - каріозні враження зубів (особливо у дітей). Аналогічний вплив на організм має йод.
