Лабораторне заняття
Навчальний час - 2 години
Мета заняття: Вивчити асортимент оліф, лаків, фарб.
Зміст завдання та методичні вказівки щодо його виконання.
1.6. Вивчити загальні положення про лакофарбові матеріали, класифікацію ЛФМ.
1.7. Розглянути призначення, склад, класифікацію та асортимент оліф, вивчити склад нормативних документів на оліфи у вигляді „Технічні умови„ та „Технічний регламент”.
1.8. Розглянути призначення, склад, класифікацію та асортимент лаків, вивчити склад нормативних документів на лаки у вигляді „Технічні умови„ та „Технічний регламент”.
1.9. Розглянути призначення, склад, класифікацію та асортимент фарб, вивчити склад нормативних документів на фарби у вигляді „Технічні умови„ та „Технічний регламент”.
1.10. Ознайомитися з маркіруванням лакофарбової продукції.
Під час підготовки до практичних занять варто вивчити матеріал основної та додаткової літератури.
Для засвоєння матеріалу під час виконання завдання 1.1 треба знати наступне.
Для опису складу і призначення окремих видів лакофарбових матеріалів необхідно розкрити сутність головних понять стосовно цього питання. Відповідно до термінології ДСТУ 2510-94 "Покриття лакофарбові":
- лакофарбовий матеріал – це рідка чи пастоподібна суміш, яка при нанесені тонким шаром на поверхню висихає, утворюючи плівку (лакофарбове покриття), що утримується на цій поверхні силами адгезії;
- лакофарбове покриття – це плівка, яка утворюється після затвердіння одного чи декількох шарів лакофарбових матеріалів, нанесених на підготовлену для фарбування поверхню;
- система лакофарбового покриття – це сукупність послідовно нанесених шарів лакофарбових матеріалів різного цільового призначення.
Інше визначення лакофарбових матеріалів -композиції, які нанесені у в'язкотекучому стані на оброблювану поверхню, здатні затвердіти, утворити плівку, яка міцно зчіплюється з ґрунтовкою і називається лакофарбовим покриттям.
Вони призначені для отримання захисного і декоративного покриття на металах, деревині і будівельних конструкціях. Ізолюючи поверхню виробу від зовнішнього середовища, лакофарбова плівка перешкоджає проникненню у виріб агресивних реагентів і тим самим оберігає їх від руйнування та корозії. Одночасно із захисною дією вони мають здатність надавати виробам гарний і необхідний кольоровий відтінок, а також мають електроізоляційну здатність і кислотостійкість.
Для отримання надійного і зручного покриття застосовують багатошарове нанесення ЛФМ на поверхню.
Через те, що ці матеріали відносно дешеві, за рахунок простоти їх нанесення, надійності, доступності, вони знайшли широке застосування у різних галузях.
Лакофарбові матеріали складаються із плівкоутворюючих речовин, сикативів, розчинників, розріджувачів, пластифікаторів, наповнювачів і пігментів.
Основний компонент ЛФМ – плівкоутворюючі речовини, завдяки яким утворюється плівка на поверхні (синтетичні та натуральні смоли, ефіри целюлози).
Сикативи – це сполуки (окисли чи солі) кобальту, марганцю, свинцю та інших металів, які прискорюють процес висихання лакофарбового покриття.
Розчинники – це безбарвні, леткі рідини, призначенні для розчинення плівкоутворювача і тим самим зменшення в’язкості ЛФМ. В залежності від хімічного складу плівкоутворювача застосовують і певні розчинники: для епоксидних смол – ацетон, ефіри, для масловміщуючих смол – бензин-розчинник, скипидар, уайт-спірит, для гліфталевих смол – ксилол, толуол, скипидар).
Розріджувачі застосовують для економії дорогих розчинників. Вони не розчиняють плівкоутворювачів, але розбавляють склад ЛФМ (бензол, спирти, дихлоретан).
Поділ органічних рідин на розчинники та розріджувачі є досить умовним.
Наповнювачі використовують для підвищення міцності, стійкості пофарбованого шару, надання матовості (крейда, тальк, гіпс, оміакарб).
Пластифікатори надають плівці пластичність, морозостійкість, зберігають плівку від розтріскування.
Пігменти надають колір ЛФМ, а також хімічну, термічну і механічну стійкість (охра, мумія, ультрамарин, сажа, графіт, цинкові, титанові білила тощо).
До складу ЛФМ може також входити диспергатор (водно-дисперсійна фарба) і стабілізатор (для збереження покриття).
Лакофарбові матеріали, які випускаються промисловістю, поділяються на основні, проміжні та інші. До основних видів лакофарбових матеріалів відносяться оліфи, лаки, фарби, емалі, ґрунтовки і шпаклівки. До проміжних матеріалів, які використовуються переважно як напівфабрикати і напівпродукти та рідше як товарні продукти, відносяться - сикативи, смоли, розчини смол, розріджувачі та розчинники. До інших видів продукції лакофарбових заводів відносяться різні допоміжні та підсобні матеріали, смивки, пасти; мастики, затверджувачі, порозаповнювачі, прискорювачі тощо.
Основні лакофарбові матеріали класифікують за двома ознаками: за хімічним складом (за типом плівкоутворювача) і переважним призначенням. В основу класифікації лакофарбових покриттів також покладено інші дві ознаки - умови експлуатації покриттів і зовнішній вигляд поверхні покриття.
Лакофарбові матеріали і покриття класифікують за такими ознаками:
- за цільовим призначенням (тобто за споживчою ознакою) - автомобільні, електроізоляційні, меблеві, шкіряні тощо;
- за декоративними властивостями - молоткові, шагреневі, флуоресцентні, рефлексні, цировочні, імітаційні;
- за ступенем блиску – високоглянсові, глянсові, напівглянсові, напівматові, матові й глибокоматові;
- за специфічними умовами експлуатації покриттів - тропікостійкі, для холодного клімату, для Крайньої Півночі, для забрудненої атмосфери (легкі, середні, тверді, дуже тверді) та ін.;
- за способами нанесення – що наносяться пензлем, пневматичним розпиленням (пульверизаційні), для вальцювання, для електрофарбування, електрофорезу тощо;
- за послідовністю нанесення - просочувальні (для дерева, паперу й інших вбираючих підкладок), ґрунтувальні, проміжні, покривні;
- за умовами сушіння - холодного (повітряного) сушіння і гарячого сушіння.
При виконанні завдання 1.2 необхідно пам'ятати наступне.
Оліфа - плівкоутворююча рідина - продукт переробки рослинних масел або жирних алкідних смол із введенням сикативів для прискорення висихання. Це масляниста рідина, здатна після висихання утворювати тверду та еластичну поверхню.
Оліфи застосовуються для ґрунтування дерев’яних та інших пористих поверхонь перед їх фарбуванням. Оліфа використовується для виготовлення масляних фарб і для розведення густотертих фарб.
Отримують оліфи з рослинних масел шляхом термічної обробки (варіння) у присутності сикативів.
Рослинні масла за здатністю їх до висихання поділяють на:
1. Висихаючі (лляні, конопельні, тунгове) – швидкість їх висихання 5-6 днів.
2. Напіввисихаючі (соняшникове, соєве, маслинове, бавовняне, кукурудзяне тощо) – швидкість їх висихання 8-12 днів.
3. Невисихаючі (касторове) – практично не висихає.
Швидкість висихання масел залежить від їх хімічного складу. Рослинні масла являють собою складні ефіри гліцерину та ненасичених жирних кислот: олеїнової (з одним подвійним зв’язком у середині ланцюга), лінолевої (два подвійні зв'язки), ліноленової (три подвійні зв'язки).
Чим більше в складі масла ненасичених жирних кислот, тим більше швидкість висихання масла.
Оліфи отримують варінням рослинних масел. Масло нагрівають до 150-160 °С, додають сикативи та продовжують підігрівати. Під час варіння масел через них продувають кисень повітря або підігрівають без доступу кисню повітря. Відповідно до цього отримують окислені або полімеризовані оліфи.
Асортимент оліф представлений трьома основними групами: натуральними, напівнатуральними (ущільненими, алкідними та комбінованими) та штучними оліфами.
1. Натуральні оліфи отримують шляхом термічної обробки висихаючих масел або суміші висихаючих масел (лляних і конопельних) і напіввисихаючих масел (соняшникового), вони практично не містять органічних розчинників. Натуральна оліфа містить не менше 95 % масла, а інше - сикативи. Натуральні оліфи з напіввисихаючих масел використовуються для приготування віконної замазки. Оліфи, за допомогою яких приготовляють фарби тільки для внутрішніх робіт, - це лляна і конопельна.
2. Напівнатуральні оліфи виробляють при більш глибокій та тривалій термічній обробці переважно напіввисихаючих масел. Напівнатуральні оліфи поділяють на 3 групи: ущільнені, алкідні та комбіновані.
а) Ущільнені оліфи отримують при температурі 300 °С. Процеси полімеризації та окислення йдуть більш глибоко, щільність оліф значно підвищується, тому їх розбавляють типовими органічними розчинниками (уайт-спіритом, скипидаром, сольвент-нафтою).
б) Алкідні оліфи (переетерифіковані) являють собою продукти хіміко-термічної переробки рослинних масел. Разом варять при температурі 240 0С рослинне масло, фталевий ангідрид та гліцерин для отримання гліфталевої оліфи. Таким чином, алкідні оліфи являють собою модифіковані алкідними смолами рослинні масла, з додатком органічних розчинників та сикативів.
в) Комбіновані оліфи - продукти, що отримують шляхом окислювання висихаючих і напіввисихаючих масел. Перші містять 30 %, другі – 45 % розчинника. Комбіновані оліфи головним чином застосовуються як напівфабрикати для виготовлення масляних фарб. Для отримання оліф з певним комплексом властивостей в залежності від їхнього застосування (для зовнішніх або внутрішніх робіт, для виготовлення фарб тощо) використовуються комбінації різних природних масел, наприклад, лляного і соняшникового масла, або комбінації масел, що пройшли різну попередню обробку. Для поліпшення властивостей оліф у них вводять каніфоль, низькомолекулярні каучуки та інші добавки, тому вони отримали таку назву - "композиційні".
На основі оліф оксоль і комбінованих (марок К-1 і К-2) можна приготовляти тільки фарби для внутрішніх робіт. Комбіновані оліфи К-3 і К-5 можуть бути використані для приготування фарб для зовнішніх робіт, хоча вони поступаються натуральній оліфі. Трохи краще за якістю комбінована оліфа К-4.
3. Штучні оліфи – розчини солей карбонових, нафтенових та смоляних кислот, що є продуктами переробки сланців та нафти. Вони являють собою темні високов’язкі рідини. Штучні оліфи – це різні побічні продукти нафтохімічних виробництв, здатні при висиханні утворювати плівки. Як правило, це низькоякісні матеріали, які, однак, можна використовувати для невідповідальних робіт, просочення пористих поверхонь, тимчасового захисту тощо. До числа таких матеріалів відносяться, наприклад, полідієнові оліфи, лактоль.
Завдання для самостійного виконання
Для закріплення вивченого матеріалу необхідно заповнити таблицю 1.
Таблиця 1
Асортимент оліф
| № | Найменування (марка) оліфи | ДСТУ, ГОСТ або ТУ, за яким випускається оліфа | Вид та вміст плівкоутворюючої речовини | Призначення | Розфасовка |
Питання для контролю знань за розділом „Асортимент оліф”:
1. Поняття оліфи.
2. Призначення оліф.
3. Сировина для виготовлення оліф.
4. Класифікація рослинних масел за ступенем висихання.
5. Чим пояснити здатність масла до висихання.
6. Асортиментні групи оліф.
7. Склад натуральної оліфи.
8. Класифікація натуральних оліф за способом їх отримання.
9. Класифікація напівнатуральних оліф.
10. Ущільнені оліфи: властивості та призначення.
11. Алкідні оліфи: властивості та призначення.
12. Комбіновані оліфи: властивості та призначення.
13. Штучні оліфи: властивості та призначення.
При виконанні завдання 1.3 необхідно пам'ятати наступне.
Лак – це розчин плівкоутворюючих речовин (природних та синтетичних смол, ефірів целюлози, бітумів, препарованих рослинних масел або їхніх жирних кислот) в органічних розчинниках (легколеткі органічні рідини) або у воді, який утворює після твердження (висихання) тверду, блискучу (крім асфальтобітумних лаків), однорідну і прозору (крім бітумного лаку) плівку.
Утворені плівки захищають вироби з металу, дерева, шкіри й інших матеріалів від корозії, гниття і надають їм гарний зовнішній вигляд. Значна кількість лаків використовується для приготування емалевих фарб, ґрунтовок і шпаклівок.
До складу лаків входять плівкоутворюючі речовини, розчинники, розріджувачі, пластифікатори, каталізатори, ініціатори, затверджувачі. Для кольорових лаків застосовують органічні барвники.
Розріджувачами після розчинення плівкоутворювачів розбавляють лак до необхідної в'язкості. Застосовують їх для економії дорогих розчинників. Це, як правило, більш дешеві леткі речовини, які не здатні самостійно розчиняти плівкоутворюючу речовину, але добре змішуються з отриманим концентрованим лакофарбовим розчином, можуть понизити його в'язкість.
Розподіл органічних рідин на розчинники та розріджувачі застосовується лише відносно певної плівкоутворювальної речовини. Наприклад, етиловий спирт добре розчиняє багато смол, але не розчиняє целюлозу і відносно до неї є розріджувачем.
Розчинники і розріджувачі повністю випаровуються під час висихання лакових плівок. Розчинниками й розріджувачами є бензин - розчинник, бензол, сольвент-нафта, скипидар тощо.
Пластифікатори використовують у виробництві смоляних і нітроцелюлозних лаків для пом'якшення плівки, підвищення її еластичності та адгезійної здатності. Як пластифікатори застосовують ефіри фталевих, фосфорної кислот і деякі хлоровані вуглеводи (дибутилфталат, діоктилфталат, совол та ін.).
Лаки прийнято класифікувати за призначенням, природою плівкоутворюючої речовини, характером плівкоутворення, кольором, способом сушіння, процентним вмістом плівкоутворюючої речовини.
– За природою плівкоутворюючої речовини – смоляні, ефіроцелюлозні, бітумні (асфальтобітумні).
– За призначенням – для зовнішніх робіт (атмосферостійкі), для внутрішніх робіт, стійкі до агресивних середовищ, термостійкі, електроізоляційні, меблеві, лаки спеціального призначення (для обробки шкіри, для покриття білої жерсті консервних банок та інші).
– За характером плівкоутворення – лаки, що утворюють тверді плівки за рахунок випаровування летких органічних розчинників; лаки, що утворюють тверді плівки не тільки за рахунок випаровування летких органічних розчинників, але і в результаті різних хімічних перетворень.
– За кольором – безкольорові, кольорові, чорні.
– За способом сушіння – холодної сушки (лаки, плівки яких можуть тверднути при 18 – 20 0С) та гарячої сушки.
– За процентним вмістом плівкоутворюючої речовини – власне лаки (плівкоутворюючої речовини не менше 30%) та політури (плівкоутворюючої речовини 10 – 20 %).
Розрізняють лаки спиртові, алкідні, нітроцелюлозні. Останні утворюють найкращі й найміцніші покриття. Спиртові лаки трохи поступаються нітроцелюлозним за зовнішнім виглядом, крім того, їх дуже важко полірувати. Масляні лаки хоча й не вимагають полірування, за зовнішнім виглядом значно гірші спиртових.
Завдання для самостійного виконання
Для закріплення вивченого матеріалу необхідно заповнити таблицю 2.
Таблиця 2
Асортимент лаків
| № | Найменування лаку у відповідності до маркування | ГОСТ або ТУ, за яким випускається лак | Вид плівкоутво-рюючої речовини | Колір | Призначення |
Питання для контролю знань за розділом „Асортимент лаків”:
1. Поняття лаків.
2. Призначення лаків.
3. Склад лаків та призначення окремих його компонентів.
4. Ознаки класифікації асортименту лаків.
5. Класифікація лаків за призначенням.
6. Класифікація лаків за природою плівкоутворюючої речовини.
7. Природні смоли, що використовуються у виробництві лаків.
8. Синтетичні смоли, що використовуються у виробництві лаків.
9. Класифікація лаків за характером плівкоутворення.
10. Класифікація лаків за способом сушіння.
11. Класифікація лаків за кольором.
12. Відмінність лаку від політури.
Під час виконання завдання 1.4 треба знати наступне.
Фарби - це суспензії пігментів в плівкоутворюючих речовинах, що утворюють після висихання непрозорі однорідні покриття.
Фарби призначені для внутрішнього і зовнішнього фарбування по цегельним, бетонним, оштукатуреним, дерев'яним й іншим пористим поверхням, по заґрунтованій поверхні металу, а також по старих покриттях.
До компонентів, з яких виготовляють фарби, відносяться:
1. Плівкоутворюючі речовини - рослинні оліфи, бітуми й асфальти, білкові речовини (казеїн, кістковий клей), спеціально оброблена целюлоза. Група синтетичних плівкоутворюючих речовин – це алкідні, епоксидні, карбамідо- і меламіноформальдегідні, фенолоформальдегідні, перхлорвінілові та інші смоли.
2. Пігмент – це найчастіше високодисперсні мінеральні та неорганічні речовини, які мають певний колір та нерозчинні у воді, органічних розчинниках і плівкоутворюючих речовинах. Вони надають матеріалу необхідний колір, непрозорість і покривність. Пігменти групуються таким чином:
1) за походженням: неорганічні, органічні та мінеральні;
2) за кольором пігменти: ахроматичні (білі, чорні, сірі), хроматичні (жовті, зелені, червоні тощо);
3) за призначенням: малярні, ґрунтові, для художніх фарб тощо.
При затиранні фарб та їх розведенні важливо визначити співвідношення між кількістю пігменту та плівкоутворюючої речовини. При високому вмісті плівкоутворюючої речовини знижується механічна міцність фарбової плівки. При недостатній кількості плівкоутворюючої речовини частки пігменту погано склеюються між собою, фарбова плівка робиться рихлою, погано прилипає, легко розтріскується та осипається. Під час вибору пігментів для фарб враховують також їх покривність, фарбову здатність, хімічну стійкість, щільність, плівкоутворення під час тривалого зберігання.
3. Наповнювач - суха неорганічна речовина, що застосовується як добавка до пігментів під час виготовлення непрозорих лакофарбових матеріалів для надання їм необхідних властивостей (підвищення механічної міцності, тепло- та вогнестійкості покриттів) і для економії пігментів. Як наповнювачі використовують барит, оміакарб, крейду та ін.
4. Пластифікатор - органічний продукт, практично нелеткий, який вводиться у плівкоутворюючу речовину для надання лакофарбовим покриттям необхідної еластичності, а іноді й морозостійкості покриття (дибутилфталат, діоктилфталат тощо).
5. Розчинники - органічні леткі рідини (вуглеводні, кетони, спирти та ін.) або суміш подібних рідин, що застосовується для розчинення плівкоутворюючих речовин для надання лакофарбовому матеріалу необхідної в'язкості.
6. Сикативи - додаються як каталізатор для прискорення висихання лакофарбового матеріалу в процесі його виготовлення і застосування. Залежно від типу сикативу процес плівкоутворення починається або з формування поверхневої плівки (кобальтові сикативи), або з підкладки, а потім поширюється по всій товщині плівки (марганцеві й свинцеві сикативи). Швидкість висихання плівок масляних лакофарбових матеріалів пропорційна кількості сикативу, що вводиться, лише до певної межі. Якщо сикатив вводиться у кількості, що перевищує оптимальну, швидкість висихання знову знижується. Варто враховувати, що дія сикативів не припиняється й після висихання плівки. Введення сикативу в надлишку може привести до передчасного старіння покриттів.
7. Добавки - це ініціатори, затверджувачі, прискорювачі, стабілізатори, емульгатори тощо:
– розріджувач - органічна летка рідина, яка застосовується для розведення лакофарбових матеріалів з метою зниження їхньої в'язкості та переведення в стан, придатний для нанесення на поверхню, що фарбується;
– затверджувач - хімічна речовина, що вводиться до складу поліефірних, епоксидних і деяких інших полімерів і лакофарбових матеріалів на їхній основі для твердіння, у результаті утворення поперечних зв'язків між макромолекулами; затверджувач використовується для отримання неплавкого нерозчинного продукту;
– прискорювач - хімічна речовина, що вводиться для підвищення швидкості твердіння полімеру;
– диспергатори - речовини, що змочують пігменти і наповнювачі, прискорюють їх диспергування (перетирання) у рідкому середовищі та рівномірний розподіл у фарбах (поліфосфати, лецитін, альгінат натрію, полівініловий спирт);
– емульгатори - речовини, що полегшують утворення водних дисперсій плівкоутворювачів і надають їм стійкість (солі жирних кислот та інші поверхнево-активні речовини);
– стабілізатори - поверхнево-активні речовини, що вводять до складу фарб для підвищення стабільності властивостей як у процесі переробки, так і під час експлуатації фарби (дейканол);
– загусники – підвищують в'язкість фарби (карбоксіметилцелюлоза, а також мінеральні добавки - бентоніт, прожарені глини);
– піногасники (антивспінювачі) - речовини, які запобігають піноутворення в процесі виготовлення і нанесення водно-дисперсійних фарб (поліорганосилоксани, уайт-спирит, скипидар);
– структуруючі добавки – речовини, які надають фарбам пластичність, структурну в'язкість і тиксотропність та уповільнюють їх розшаровування (аеросил і бентоніт);
– коалесцируючі добавки – реагенти, що поліпшують коалесценцію (злипання) полімерних часток у процесі формування покриття;
– інгібітори корозії - протикорозійні речовини, які захищають від підплівкової корозії металеву підкладку в процесі твердіння фарби і формування покриття (бензоат натрію, нітрит натрію);
– антифризи – речовини, що захищають фарби від замерзання (диетиленгліколь).
Від якості та співвідношення компонентів залежать властивості фарби.
Асортимент фарб прийнято групувати за цілим рядом ознак: хімічному складу (типу плівкоутворювача), переважному призначенню, консистенції, кольору, декоративним властивостям, специфічним умовам експлуатації, способам нанесення, умовам сушіння.
Залежно від виду плівкоутворюючої речовини розрізняють фарби:
1. Фарби масляні - суспензія пігментів або їхньої суміші з наповнювачами в оліфі, які випускаються в густотертому і готовому для застосування вигляді для внутрішніх і зовнішніх робіт. Масляні фарби бувають на натуральній оліфі, на оліфі оксоль, на комбінованих оліфах. Також їх поділяють на густотерті та рідкотерті.
2. Фарби алкідні - суспензія пігментів або їхньої суміші з наповнювачами в гліфталевій, пентафталевій або іншій алкідній оліфі, яка призначена для тих же цілей, що й масляна фарба.
3. Фарби водно-дисперсійні (водоемульсійні) - суспензія пігментів або їхніх сумішей з наповнювачами у водних дисперсіях синтетичних полімерів (полівінілацетатної емульсії, бутадієнстирольному латексі тощо) з додаванням допоміжних речовин (емульгаторів, стабілізаторів та ін.), яка утворює після твердження пофарбоване матове покриття.
4. Фарби порошкові - суха порошкоподібна композиція плівкоутворюючих речовин (полімерів, олігомерів) з пігментами, наповнювачами, затверджувачами й іншими добавками, яка утворює після сплавки, охолодження й твердження тверде непрозоре покриття.
5. Фарби емалеві - суспензія пігментів або їхніх сумішей з наповнювачами в лаку, яка утворює після висихання (твердження) непрозору тверду плівку з різним блиском і фактурою поверхні.
6. Клейові фарби - це суспензії пігментів і наповнювачів (зазвичай крейди) у водяних розчинах клею. Реалізують їх найчастіше у вигляді густотертих паст або порошкоподібних сумішей пігменту, наповнювача та ін.
Розглянемо більш докладно класифікацію емалевих, водно-дисперсійних, клейових та масляних фарб (таблиця 3).
Таблиця 3
Класифікація емалевих, водно-дисперсійних, клейових та масляних фарб за різними ознаками
| Назва фарби | Класифікаційна ознака | Різновид фарби | Застосування та призначення фарби | |||||
| Емалі | У залежності від різновиду лаку, який застосовується для виготовлення емалі | Алкідні | Для внутрішніх робіт для фарбування меблів, вікон, дверей, виробів з металу, які не піддаються впливу води і високих температур. Для зовнішніх робіт для фарбування металевих виробів - автомобілів, мотоциклів, велосипедів, дитячих колясок та ін. | |||||
| Нітроцелюлозні (нітроемалі) | Швидко висихають і застосовуються для внутрішніх і зовнішніх робіт, для фарбування легкових автомобілів, мотоциклів, холодильників, пральних машин тощо. | |||||||
| Кремнійорганічні | Відрізняються підвищеною атмосферостійкістю, водостійкістю і високою температурою. Застосовуються для обробки металевих, дерев'яних, оштукатурених бетонних і цегельних поверхонь | |||||||
| Водно-диспер-сійні | У залежності від плівко утворю-вача | Полівінілацетатні | Для зовнішніх та внутрішніх робіт по дереву, штукатурці, металу та інші | |||||
| Стіролобутадієнові | ||||||||
| Акрилатні | ||||||||
| Клейові | У залежності від виду клею, що використовуєть-ся | Казеїнові | Для внутрішніх і зовнішніх робіт по цеглі, штукатурці й бетону (обробляють фасади, сходові клітки, коридори тощо) | |||||
| Силікатні | ||||||||
Продовження таблиці 3
| Назва фарби | Класифікаційна ознака | Різновид фарби | Застосування та призначення фарби | |||||
| Масляні | За консистенцією | Густотерті (пасти): білила (цинкові, літопонові та двоокис титану); кольорові на основі одного пігменту (охра, залізний сурик, мумія) або їхньої суміші (блакитна, палева, бежева тощо) | Розводять оліфами, додають розчинник і сикатив. Для зовнішніх і внутрішніх робіт по дереву, металу і штукатурці | |||||
| Рідкотерті (готові до використання) | Для зовнішніх і внутрішніх робіт по дереву, металу і штукатурці | |||||||
За призначенням розрізняють фарби для зовнішніх, внутрішніх робіт, загального споживання, термостійкі, електроізоляційні, хімічно стійкі, художні, спеціального призначення.
За консистенцією фарби бувають: густотерті (деякі види масляних фарб), готові до споживання, сухі (казеїнові клейові), пастоподібні (силікатні).
За кольором фарби: білила (масляні фарби), білі, чорні та кольорові.
За декоративними властивостями: молоткові, шагреневі, флуоресцентні, рефлексні.
За специфічними умовами експлуатації: тропікостійкі, для Крайньої Півночі, для забрудненої атмосфери тощо.
За способами нанесення: фарби, що наносяться пензлем, пневматичним розпиленням та ін.
За умовами сушіння: фарби холодного сушіння та гарячого сушіння.
Завдання для самостійного виконання
Для закріплення вивченого матеріалу необхідно заповнити таблицю 4.
Таблиця 4
Асортимент фарб
| № | Найменування фарби у відповідності до маркування | ГОСТ або ТУ, за яким випускається лак | Вид плівкоутво-рюючої речовини | Колір | Призна-чення | Розфа-совка |
Матеріальне забезпечення:
1. Зразки фарб.
2. Каталоги.
3. Паспорта відповідності на фарби.
Питання для контролю знань за розділом „Асортимент фарб”:
1. Визначення поняття „фарби”.
2. Призначення фарб.
3. Склад фарб та призначення окремого її компонента.
4. Ознаки класифікації фарб.
5. Пігменти та їх класифікація.
6. Класифікація фарб за призначенням.
7. Класифікація фарб за природою плівкоутворюючої речовини.
8. Класифікація фарб за специфічними умовами експлуатації.
9. Класифікація фарб за декоративними властивостями.
10. Класифікація фарб за способами нанесення на поверхню.
11. Класифікація фарб за кольором.
12. Класифікація фарб за умовами сушіння.
13. Призначення водоемульсіних фарб.
14. Призначення емалей.
15. Призначення масляних фарб.
16. Призначення клейових фарб.
Під час виконання завдання 1.5 треба знати наступне.
Кожному лакофарбовому матеріалу привласнюють найменування та позначення, що складається зі слів, букв і цифр. Позначення лаків складається із чотирьох, а пігментованих лакофарбових матеріалів - з п'яти груп знаків:
1 група - вид лакофарбового матеріалу, що позначається словом, - лак, фарба, емаль, ґрунтовка, шпатлівка;
2 група - тип плівкоутворюючої речовини (смоли, ефіри целюлози тощо), що позначається двома буквами;
3 група - умови експлуатації лакофарбового матеріалу, які позначаються однією цифрою (1, 2 …);
4 група - порядковий номер, привласнений кожному лакофарбовому матеріалу, що позначається однієї, двома або трьома цифрами;
5 група - колір емалі, фарби, ґрунтовки або шпаклівки, що позначається повним словом, а в особливих випадках (при розмаїтості відтінків одного й того ж кольору) з додаванням порядкової цифри, наприклад: зелена-1, зелена-2 тощо.
Якщо позначають першу групу знаків для фарб масляних та алкідних, що містять у своєму складі тільки один пігмент, замість слова "фарба" вказують найменування пігменту, наприклад: мумія, білила цинкові та ін.
Для лакофарбових матеріалів без леткого розчинника, водорозчинних і порошкових між першою і другою групою знаків ставиться індекс:
Б - для лаку без леткого розчинника,
В - для водорозчинних матеріалів,
П - для порошкових фарб,
ВД – водно-дисперсійні,
ОД - для органодисперсійних (органозольних і пластизольних) лакофарбових матеріалів.
Після цього індексу ставиться тире.
Для лакофарбових матеріалів, які містять суміш плівкоутворюючих речовин, другу групу знаків позначають за типом плівкоутворюючої речовини, що визначає основні властивості цього матеріалу.
Лакофарбові матеріали за хімічним складом класифікуються таким чином (таблиця 5 - 6).
Таблиця 5
Лаки, емалі, ґрунтовки та шпатлівки випускаються
| На поліконденсаційних смолах: | На полімеризаційних смолах: | На природних смолах: | На ефірах целюлози: | ||||||
| алкідноуретанові | АУ | каучукові | КЧ | фенолоалкідні | ФА | бітумні | БТ | нітрацелюлозні | НЦ |
| гліфталеві | ГФ | масляно- і алкідностірольні | МС | циклогексанонові | ЦГ | каніфольні | КФ | ацетобутіратцелюлозні | АБ |
| кремнійорганічні | КО | перхлорвінілові | ХВ | епоксидні | ЕП | масляні | МА | ацетілцелюлозні | АЦ |
| меламінові | МЛ | поліакрилатні | АК | епоксіефірні | ЕФ | етілцелюлозні | ЕЦ | ||
| мочевинні(карбамідні) | МЧ | полівінілацетальні | ВЛ | етріфталеві | ЕТ | ||||
| пентафталеві | ПФ | алкідно-акрилові | АС | полівінілацетатні | ВА | ||||
| поліуретанові | УР | фенольні | ФЛ | на основі сополімерів вінілацетату | ВС | ||||
| фторопластові | ФП | на основі сополімерів вінілхлориду | ХС |
Таблиця 6
Фарби випускаються
| Водно-дисперсійні: | Масляні: | МА | Алкидні: | ||
| акрилатні | ВД-АК | гліфталеві | ГФ | ||
| полівінілхлоридні | ВД-ХВ | пентафталеві | ПФ | ||
| полівінілацетатні | ВД-ВА | ||||
| на основі сополімерів вінілацетату | ВД-ВС | ||||
| бутадієнстірольні | ВД-КЧ |
Лакофарбові покриття поділяються за умовами експлуатації на дев’ять груп, що мають цифрове позначення у вигляді цілих чисел від 1 до 9 (у випадку наявності всередині груп ще й підгруп, вони також позначаються порядковими числами, які знаходяться у знаменнику дробі):
1 - атмосферостійкі покриття;
2 - обмежено атмосферостійкі, тобто стійкі при експлуатації під навісами або всередині приміщень;
3 - захисні або консерваційні;
4 - водостійкі:
4/1 – за відношенням до прісної води і парам води;
4/2 - до морської води;
5 - спеціальні, тобто стійкі до біологічного впливу, до різних видів випромінювань тощо;
6 - масло- і бензостійкі:
6/1 – за відношенням до мінеральних масел і змащень;
6/2 - до бензину, керосину й іншим нафтопродуктам;
7 - хімічностійкі:
7/1 – за відношенням до агресивних газів і парів;
7/2 – до кислот;
7/3 – до лугів;
8 - термостійкі при температурах від 60 до 500 °С;
9 - електроізоляційні.
Третю групу знаків для ґрунтовок і напівфабрикатних лаків позначають цифрою 0, а для шпатлівок - 00. Між другою й третьою групою знаків при позначенні всіх лакофарбових матеріалів ставиться тире. Після тире перед третьою групою знаків для масляних густотертих фарб ставиться цифра 0.
Четверту групу для масляних і алкідних фарб замість порядкового номера позначають цифрою, яка вказує на якій оліфі виготовлена фарба:
1 - натуральна оліфа,
2 - оліфа оксоль,
3 - гліфталева оліфа,
4 - пентафталева оліфа,
5 - комбінована оліфа.
У деяких випадках для уточнення специфічних властивостей лакофарбового покриття після порядкового номера ставлять буквений індекс у вигляді однієї або двох прописних букв, наприклад: М - матове, ПМ - напівматове, ПГ- пониженої горючості та ін.
