Лекции.Орг


Поиск:




Категории:

Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника

 

 

 

 


Суспільний характер свідомості. Суть відмінностей психіки тварин і людини




 

Природа свідомості, яка має різноманітні форми свого прояву, особливого статусу набуває в суспільному характері свого існування

 

Суспільна свідомість є відображенням суспільного буття, системою суспільних ідей, теорій, соціальних почуттів, на­строїв, ілюзій тощо. У зв'язку з цим прийнято констатувати, що суспільне буття визначає суспільну свідомість, бо перш ніж щось відображати, те, що відображається, має бути, існувати.

 

Проте й суспільна свідомість є проявом буття, реальністю в системі відносин "людина — світ". Отже, вона є проявом суспільного буття, реальністю в бутті, породженою людиною. А це дає підстави стверджувати, що суспільна свідомість є вищим проявом суспільного буття. Ця особливість виявляється передусім у тому, що суспільна свідомість, як і будь-який прояв свідомості, є творенням образу, згідно з яким організується життя людини і суспільства.

 

Таким чином, своєрідність суспільної свідомості полягає в тому, що вона є породженням суспільного буття, тому буття її визначає, і водночас суспільна свідомість є визначником, організатором зміни суспільного буття відповідно до потреб та інтересів людини і суспільства.

 

Суспільна свідомість — це сукупність, система почуттів, звичаїв, звичок, традицій, думок, ідеалів, ідей, теорій, які відображають суспільне буття і функціонують у суспільстві, скеровуючи, спрямовуючи життя суспільства у відповідному напрямі.

Сутністю суспільної свідомості є те, що, з одного боку, вона є відображенням суспільного буття, тобто має суб'єктивний характер виникнення, а з іншого — ця свідомість набуває статусу об'єктивної реальності, матеріалізується, тобто реально існує як надбання суспільства, яке має і позитивні, і негативні сторони свого існування, адже ідеального су­спільства ніколи не було, немає і бути не може. Суспільна свідомість, як і будь-яке суспільне явище, має досить склад­ну структуру, розгляд якої дає змогу зрозуміти не тільки її наповненість, багатство елементів, які її складають, а й осяг­нути її функціонування, зрозуміти важливість її впливу на гармонізацію відношення "людина — світ".

Суспільна психологія (вживане поняття "соціальна психологія" відображає науку про суспільну психологію) є су­купністю соціальних почуттів, настроїв, традицій, звичаїв, обрядів, безпосередніх переживань, які існують у реальному суспільному бутті, тобто передусім чуттєвий аспект життєдіяльності суспільства, що визначає безпосередні дії людини, її здатність самореалізуватися: у світі.

 

Щодо форм суспільної свідомості, то кожна з них по-своєму відбиває ту чи іншу грань, особливість певної сфери су­спільного буття. Наприклад, економічна свідомість є відображенням таких процесів життєдіяльності суспільства, як виробництво, обмін, споживання продуктів людської праці, характеризує відносини сфери виробничої діяльності люди­ни. Основним моментом явища суспільної свідомості в економічній площині є відображення відносин власності, тобто володіння, користування реальними речами, явищами.

 

Політична свідомість — це відображення та ідеальне функціонування відносин щодо влади, способів, методів її за­воювання, утримання і використання (про це йтиметься далі).

 

Правова свідомість є відображенням і функціонуванням норм, правил, принципів поведінки в суспільстві, які визначаються державою. Тому вона є "волею людини до дотримання права і закону, волею до законослухняності.

 

Естетична свідомість — це відображення і функціонування дійсності на засадах розуміння прекрасного, "за за­конами краси".

Важливу роль у житті суспільства відіграє моральна (етична) свідомість.

У наш час (і не лише в Україні) особливу роль має відігравати екологічна свідомість, що випливає із загострення екологічної проблеми як однієї із глобальних проблем сучасності.

 

Психіка - загальне поняття, що об’єднує багато суб’єктивні явища, досліджувані психологією як наукою. Є два різних філософських розуміння природи і прояву психіки: матеріалістичне та ідеалістичне. Відповідно до першого розуміння психічні явища являють собою властивість високоорганізованої живої матерії самоврядування розвитком і самопізнання (рефлексія).

 

Відповідно до ідеалістичним розумінням психіки в світі існує не одне, а два начала: матеріальне і ідеальне. Вони незалежні, вічні, що не зводиться і не виводяться одне з одного. Взаємодіючи в розвитку, вони тим не менш розвиваються за своїми законами. На всіх щаблях свого розвитку ідеальне ототожнюється з психічним.

 

Відповідно до матеріалістичного розуміння психічні явища виникли в результаті тривалої біологічної еволюції живої матерії і в даний час являють собою вищий підсумок розвитку, досягнутий нею. Є дані, що свідчать про те, що вже найпростішим живим істотам - одноклітинні - властиві близькі до психіки явища, а саме: здатність до реагування на зміни внутрішніх станів і зовнішню активність на біологічно значущі подразники, а також пам’ять і здатність до елементарного навчених пластичні, пристосувальні зміни поведінки.

 

В уявленнях матеріалістів психічні явища виникли набагато пізніше того, як на Землі з’явилося життя. Спочатку жива речовина мала лише біологічними властивостями подразливості і самозбереження, що проявляються через механізми обміну речовин з навколишнім середовищем, власного росту і розмноження. Пізніше, вже на рівні більш складно організованих живих істот, до них додалися чутливість і готовність до научіння.

 

Перші ознаки життя на Землі з’явилися 2-3 мільярди років тому, спочатку у вигляді поступово ускладнюються, хімічних, органічних сполук, а потім і найпростіших живих клітин. Вони поклали початок біологічної еволюції, пов’язаної з властивою живому здатністю до розвитку, розмноження, відтворення та передачі набутих, генетично закріплених властивостей у спадщину.

 

Пізніше в процесі еволюційного самовдосконалення живих істот в їх організмах виділився спеціальний орган, який взяв на себе функцію управління розвитком, поведінкою і відтворенням. Це - нервова система. У міру її ускладнення й удосконалення (відокремлення від інших тканин і органів, виділення і диференціація гангліозних структур, оформлення головного та спинного мозку, поява та розвиток кори головного мозку, спочатку давньої, потім старою і новою, ускладнення зв’язків між ц. Н. С. та іншими органами тіла) йшов розвиток форм поведінки (діяльності) і нашарування (Ієрархізація) рівнів психічної регуляції життєдіяльності: відчуття, сприйняття, пам’ять, уявлення, мислення, свідомість, рефлексія.

 

Поліпшення структури і функцій нервової системи послужило основним джерелом розвитку психіки.






Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-07-29; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 679 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Не будет большим злом, если студент впадет в заблуждение; если же ошибаются великие умы, мир дорого оплачивает их ошибки. © Никола Тесла
==> читать все изречения...

2560 - | 2248 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.009 с.