Економіко-управлінські проблеми формуванняраціональної охорони навколишнього природного середовищана підприємствах

Завдання охорони природи визначає вимоги до управління на підприємствах. Ефективне вирішення питань можливо лише при комплексному підході до налагодження збалансованих систем економіка – середовище. Перед сучасним виробництвом стоять дві важливі проблеми. Перша – виробництво зобов’язане повністю знешкодити другорядні продукти своєї діяльності. Друга – продукти виробництва після використання по своєму прямому призначенню мають бути знову перетворені в продук­ти виробництва. Крім того, мають бути вирішені завдання щодо збереження і підвищення природного ресурсу з метою кінцевого вживання, зменшення росту відходів виробництва шляхом зниження сукупних витрат на одиницю продукції.

Такий підхід пов’язаний безпосередньо із удосконаленням господарського механізму в природокористуванні, покращенням планування, посиленням економічних важелів і зміною орга­нізаційних форм господарювання.

Дуже важливим моментом є удосконалення організації при­родоохоронної роботи на державних і на приватних підпри­ємствах, вона зобов’язана охоплювати всі служби підприємства.

По ступеню відповідності функцій управління природо­охоронної діяльності всі державні підприємства можна розді­лити на чотири групи:

1) підприємства, на яких спеціальний орган управління охо­роною навколишнього середовища відсутній, а його роль вико­нують підрозділи управлінського апарату, що не відносяться до елементів природоохоронного комплексу;

2) підприємства, де в штатному розкладі передбачені посади інженерів з охорони природи;

3) підприємства, де виділені підрозділи, які мають відно­шення до охорони навколишнього природного середовища;

4) підприємства, в яких створені спеціалізовані управління природоохоронним комплексом. У виді такої служби виступає відділ (бюро) охорони природи, підпорядкований головному інженерові чи його заступнику. Спеціалізовані цехи і лабора­торії підпорядковуються начальнику відділу з охорони при­родного середовища.

На приватних підприємствах служби з охорони природного середовища відсутні, а їх керівники питаннями охорони при­роди майже не займаються.

Оперативне управління природоохоронним комплексом включає організацію спостереження за якістю природного сере­довища; поточне контролювання за правильним проведенням виробництвами технологічних режимів, пов’язаних з впливом на навколишнє середовище; контролювання за екологічною якістю продукції; загальне контролювання за роботою локаль­них очисних споруд; керівництво спеціалізованими цехами.

Важливою функцією природоохоронного управління є пла­нування. У минулому план з охорони природи розроблявся у вигляді самостійного розділу в поточних, п’ятирічних і довго­строкових планах промислових підприємств (об’єднань). Всі заходи по охороні природи і раціональному використанню ресурсів групувались за напрямками: охорона і раціональне використання водних ресурсів; охорона повітряного басейну; охорона і раціональне використання земель; охорона і вико­ристання мінеральних ресурсів.

Були досягнуті значні результати в природоохоронному плануванні на рівні промислових підприємств і об’єднань. Аналіз природоохоронної роботи на підприємствах [5] хімічної промисловості, чорної металургії, хімічного машинобудування свідчить про те, що були вжиті деякі позитивні дії в організації планування охорони природи, в методичному забезпеченні розробки планів.

Була підвищена комплексність планів, плануванням охоплю­вались всі напрямки природоохоронної діяльності. На окремих підприємствах були досягнені співрозміри витрат і одержаних результатів, була оцінена ефективність запланованих заходів. Значно була покращена методична база для розробки поточних і перспективних планів, була підвищена обґрунтованість плано­вих показників технічними розрахунками. Досягнені успіхи на підприємствах у природоохоронному плануванні дали змогу суттєво підвищити ефективність природоохоронної роботи на підприємствах і цим самим покращити стан навколишнього середовища у районах їх розташування.

Практика природоохоронного планування на підприємствах хімічної промисловості, чорної металургії показує, що незва­жаючи на позитивні зміни, існує ряд недоліків, які можливо поділити на три групи: недоліки в організації природоохо­ронного планування і управління на підприємстві; недоліки в методичному забезпеченні планування охорони природи; недоліки в структурі і в змісті показників планів.

Відомо, що питаннями планування природоохоронних захо­дів і розробки планових показників з охорони природи займа­ються різні підрозділи і служби, котрі функціонально поєднані з організацією і управлінням природоохоронної роботи на підпри­ємстві. Так, на Бердянському орендному підприємстві «Півден­гідромаш» розробкою планових показників по охороні природи, доведенням їх до цехів, формуванням заводського плану приро­доохоронних заходів на основі цехових займалось бюро по охо­роні природи та служба головного енергетика. На Слав’ян­ському ВО «Хімпром» раніше вела цю роботу санітарна лабораторія.

У чорній металургії природоохоронна робота і її планування зосереджені у різних підрозділах. Так, на Маріупольському металургійному комбінаті «Азовсталь» питаннями планування займається лабораторія охорони повітряного і водного басейнів, яка знаходиться в структурі відділу головного енергетика, на Маріупольському металургійному комбінаті ім. Ілліча – сані­тарно-технічна лабораторія. На Авдєєвському коксохімічному заводі плани охорони роботи розробляються зональною лабора­торією, а на Донецькому коксохімічному заводі ім. С. М. Кірова – центральною заводською лабораторією і службою відділу головного енергетика [5]. Плануванням природоохоронної діяльності займаються також групи з охорони природи, служби головного технолога по охороні природи, а також окремі пра­цівники різноманітних підрозділів, що існують на підпри­ємствах.

У цих підрозділах працювало від 1 чол. (ВО «Донбас-антрацит») до 26 (металургійний комбінат «Азовсталь»). При такій різноманітності служб з охорони природи, їх структури і складу навіть у межах однієї галузі немає єдиного підходу до організації природоохоронного планування і розподілу функцій між окремими групами і виконавцями. Як бачимо, під час ста­новлення ринкової та змішаної економіки планування природо­охоронної роботи на підприємствах «розкидано» по різних службах.

На нашу думку, доцільно було б виконувати цю роботу пла­ново-економічною службою підприємства, до штату працівників якої б входили фахівці-екологи. Для підвищення організа­ційного рівня у питаннях планування щодо зменшення викидів та скидів до навколишнього середовища належало б розробити у межах кожної галузі структуру підрозділів по плануванню природоохоронної роботи з регламентованою їх чисельністю і виконанням функцій з урахуванням специфіки виробництва. Це надасть можливість піднести природоохоронну роботу і її планування на більш високий рівень, забезпечити єдині вимоги на підприємствах і в галузі.

Існуюче методичне забезпечення природоохоронного плану­вання на рівні підприємства також вимагає подальшого удоско­налення. Не всі галузі промисловості розробили методичні рекомендації щодо складання планів охорони природи. В ре­зультаті багато підприємств розробляють плани у необґрун­тованій формі, традиційно утвореній у процесі організації і плануванні природоохоронної роботи (чорна металургія, коксо­хімічна промисловість, машинобудування та ін.). Нерідко захо­ди, які включаються в план, не досить обґрунтовані технічними і економічними розробками.

У природоохоронному плануванні на підприємствах не пов­ністю застосовуються такі методи, як нормативний, економіко-математичний метод системного підходу та ін. Відсутність відповідних методичних розробок, не достатньо надійна нор­мативна база стримує широке застосування персональних комп’ютерів.

Суттєвим недоліком системи природоохоронного планування є відсутність комплексного взаємозв’язку між показниками основної і природоохоронної діяльності. Не ураховується пози­тивний вплив природоохоронної діяльності на показники роботи підприємства при складанні розділів бізнес-плану. Заходи, які плануються, трактуються здебільшого тільки як природоохо­ронні і не пов’язані з основною діяльністю підприємства. Ви­пуск продукції планується без урахування можливостей знешкодження викинутих забруднюючих речовин, утворених під час випуску цієї продукції, існуючих або вдосконалюючих очисних споруд, пристроїв тощо. Крім того, якщо підприємство (цех) виконало планову кількість продукції у поточному році, то йому на наступний рік обов’язково належить збільшувати ви­пуск тієї або іншої продукції також без урахування фактичного валового викиду, а він збільшується із збільшенням випуску продукції забруднюючих речовин і можливостей їх знешко­дження. Отриманий соціально-економічний ефект, як на самому підприємстві, так і в народному господарстві, не враховується при плануванні собівартості випускаючої продукції, продуктив­ності праці, при розробці норм і нормативів по обслуговуванню обладнання, використанню сировини, нормативів трудоміст­кості. Таке становище характерне переважно для галузевої промисловості і приватних підприємств.

Однією із значних і актуальних проблем економічного дос­лідження в області природокористування є удосконалення сис­тем показників плану охорони природи, обліку і контролю. Головним недоліком існуючої системи є те, що вона не утримує інтегрованих показників якості довкілля, узгоджених з показ­никами інших розділів плану розвитку підприємств.

Важливим напрямком у підвищенні узгодженості показників плану охорони природного середовища з показниками інших розділів, як вважає О. Ф. Балацький та ін. [5], є відображенням в указаних розділах планів наслідків підвищення якості навко­лишнього середовища. Наприклад, у результаті зниження забруднення атмосферного повітря, скорочуються гострі респі­раторні захворювання, що приводить до зменшення витрат робочого часу. Але цей фактор підвищення продуктивності праці не ураховується, як при оцінці фактичних результатів ро­боти підприємств, так і при плануванні їх роботи на перс­пективу. Таким чином, необхідно переглянути нормативну базу планування виробничої сфери так, щоб в нормативах затрат і результатів роботи підприємств відображався стан навколиш­нього середовища, в якому вони функціонують.

Дослідження авторів [5, 236] в галузі природоохоронного планування на рівні підприємств свідчать про наявність значних недоліків.

Пропонується в умовах ринкової економіки вдосконалити організаційну структуру по охороні природи на підприємстві за рахунок природоохоронного маркетингу і менеджменту та регламентувати функції служб, які працюють по збереженню природи; удосконалити існуючі і розробити додаткові показ­ники, які б характеризували кінцеві результати природоохо­ронної роботи; урахувати вплив природоохоронних заходів при розробці показників інших планових розділів економічного і соціального розвитку підприємств; уніфікувати джерела фінан­сування природоохоронних витрат і удосконалити їх плану­вання; удосконалити методи природоохоронного планування, зокрема ширше використовувати систему норм і нормативів у цій галузі; удосконалити методичну базу природоохоронного планування для розробки методик, які б дали можливість оцінити економічну ефективність природоохоронної діяльності на підприємстві, її вплив на техніко-економічні показники; розробити діючу систему економічного стимулювання природо­охоронної роботи на підприємстві, яка б також передбачала винахідницьку і раціоналізаторську роботу по збереженню навколишнього середовища.

У реалізації цих напрямків були досягнуті окремі результати. Так, ще у Луганському філіалі Інституту економіки промис­ловості АН колишнього СРСР були розроблені методичні основи визначення показників ефективності природокорис­тування у промисловості з одночасною експериментальною апробацією їх у машинобудуванні [5, с. 74]. Були проведені роботи по удосконаленню системи показників плану охорони природи і раціонального використання природних ресурсів і на Сумському ВО «Хімпром», Північнодонецькому ВО «Азот». Основна їхня мета – орієнтація природоохоронної діяльності на кінцевий результат. Це здійснюється шляхом введення додат­кових показників, які відображують економічну результатив­ність природоохоронної діяльності підприємства в плановому періоді.

На думку професора О. Ф. Балацького [5], першу групу показників можна розділити на натуральні, соціальні і еко­номічні. До натуральних відносяться показники, що відобра­жають ступінь забруднення навколишнього середовища, яку можна подати в умовних одиницях, наприклад в балах (надзви­чайно небезпечна, небезпечна, підвищена, нормальна), а також в одиницях кратності перевищення ГДК по кожному інгредієнту. До соціальних відносяться ті, що відображають зміни якості у навколишньому середовищі з соціальної сторони: зниження загального і професійного захворювання промислово-виробни­чого персоналу, відтоку кадрів, травматизму у тій мірі, в якій вони залежать від рівня забруднення. Показниками якості навколишнього середовища з економічних позицій є значення залишкового внутрішнього і зовнішнього економічних збитків. Ці показники найбільш повно характеризують вплив забруд­нення на ефективність господарчої діяльності. Основною перевагою показників економічного збитку у порівнянні з природними і соціальними показниками є можливість порівняти рівень економічних результатів покращення якості природного середовища і витрат необхідних для цього.

Позитивний результат від природоохоронних заходів, як правило, оцінюється за зниженням надходжень відходів у навко­лишнє середовище. Наприклад, ефективність атмосфероохо­ронних заходів визначається відношенням зниження викидів шкідливих речовин до величини капітальних вкладень. Такий підхід не дає можливості оцінити економічну ефективність капі­тальних витрат. Тому необхідна економічна оцінка тих позитив­них змін, які мають місце при здійсненні природоохоронних заходів [5, с. 25–90]. Найбільш припустимими в цьому випадку, на думку О. Ф. Балацького, є показники внутрішнього і зовніш­нього зліквідованого збитку, який можна визначити як різницю між збитком при якості навколишнього середовища базового періоду і залишковому збитку при якості середовища планового періоду.

(1.13)

де Р – результат ліквідованого збитку, тис. грн;

З_Б.П. – збиток від забруднення довкілля в базовому періоді, тис. грн;

З_П.П. – збиток від забруднення довкілля в плановому періоді, тис. грн;

При цьому заходи, які призначені для захисту навколиш­нього середовища, крім зменшення забруднення навколишнього середовища, в більшості випадків надають можливість раціо­нально використовувати матеріальні ресурси, що характери­зуються зменшенням матеріального збитку на виробництві.

Під економічним результатом треба розглядати попереджену економічну шкоду від забруднення навколишнього середовища. З переходом до переважно економічних, мотиваційних методів управління та впровадження ринкових відносин у природоко­ристування, першочергової значущості набуває проблема забез­печення максимально можливої якості навколишнього середо­вища при обмежених ресурсах. Одним з важливих завдань у цьому напрямі саме і є удосконалення механізму нормування викидів у атмосферу. В основі вирішення завдання мають ле­жати принципи програмно-цільового планування, системного аналізу та оптимізаційного моделювання [209, с. 63, 64]. Як на нашу думку, не індивідуальний проект гранично допустимих вкладів (ГДВ) повинен визначати природоохоронну роботу на підприємстві, а науково обґрунтована та економічно аргумен­тована цільова комплексна програма охорони навколишнього середовища у регіональних населених пунктах. Ключовими блоками такої програми є: аналіз існуючих і прогностичних перспективних проблемних екологічних ситуацій; ранжиру­вання цілей та вибір пріоритетів природоохоронної політики на розрахунковий період; виявлення мінімального обсягу фінан­сових ресурсів, достатніх для досягнення поставленої мети; визначення джерел фінансування та відшкодування затрат; розробка комплексу адресних середовище охоронних заходів, які мають повне ресурсне забезпечення; оптимізація черговості капіталовкладень та оцінка їх ефективності.

З введенням цінових показників економічної результатив­ності заходів, по покращанню якості ліквідованого і відвер­нутого економічного збитку, виникає можливість оцінити народногосподарчу госпрозрахункову економічну ефективність запланованих екологічних витрат. Впровадження таких показ­ників у практику природоохоронного планування надасть мож­ливість економічно обґрунтувати планові завдання по охороні природи, планувати економічну ефективність капітальних вит­рат екологічного призначення. Прикладом реалізації пропозицій по удосконаленню показників плану охорони довкілля може бути така структура плану з охорони повітряного та водного басейнів на виробництві, яка ув’язана з випуском продукції:

- план випуску продукції за видами виробів;

- кількість шкідливих речовин, утворених при здійсненні виробничого процесу для кожного виду продукції, тис. т;

- із них потрапляє в атмосферу (пилу, газу, тис. тонн) і в водойми (нафтопродукти, хімікати, зважені речовини, тис. т.);

- можливість на підприємстві уловлення та знешкодження при виготовленні продукції шкідливих речовин, які забруд­нюють повітря і водний басейн, тис. т; в примітці необхідно вка­зати на спосіб знешкодження шкідливих речовин, тобто за допо­могою пристроїв або завдяки безвідхідних технологічних циклів;

- продуктивність існуючих або вдосконалюючих очисних установок (пристроїв), які діють або будуть діяти при виконанні технологічних процесів на підприємстві під час випуску кожного виду продукції;

- кількість шкідливих речовин, які знешкоджуються за без­відходними технологіями (в чисельнику необхідно вказати кіль­кість за найменуванням, а в знаменнику кількість в об’ємних значеннях);

- кількість джерел забруднення атмосфери та водоймі (слід показувати окремо) при виконанні технологічних процесів по кожному виду планової продукції;

- обсяги шкідливих речовин, які відходять від стаціонарних джерел забруднення атмосфери за рік і окремо водойм з ураху­ванням відходів, що утворюються поза випуском планової продукції (ремонтні, аварійні і інші роботи), тис. т;

- обсяги за рік шкідливих речовин, які потрапляють на очисні споруди по захисту атмосфери, з урахуванням забруд­нень, що утворюються позатехнологічними процесами планової продукції (ремонтні, відновлюючі, аварійні процеси і інше), тис. т;

- обсяги шкідливих речовин, які потрапляють на очисні споруди за рік по захисту водойм, тис. т;

- знешкодження речовин від загальної кількості шкідливих речовин, які відходять від всіх стаціонарних джерел забруд­нення атмосфери і окремо водойм з урахуванням відходів, що утворюються позатехнологічними процесами планової продукції, %;

- обсяг шкідливих речовин, які потрапляють без очистки в атмосферу від стаціонарних джерел забруднення за рік (органі­заційних і неорганізаційних), тис. т;

- об’єми шкідливих речовин, які потрапляють в атмосферу і окремо водойми за рік від пересувних джерел забруднення, тис. т.;

- кількість пересувних джерел забруднення, шт.;

- кількість пересувних джерел забруднення оснащених нейтралізуючими пристроями вихлопних газів автомобілів і тракторів, шт.;

- обсяг шкідливих речовин, які потрапляють у водойми за рік від стаціонарних і пересувних джерел забруднення, тис. т;

- обсяг води, потрібної на використання у технологічних процесах по випуску планової продукції, тис. м³;

- обсяг забраної підприємством води на потреби для випус­ку планової продукції, тис. м³;

- обсяг забраної підприємством води всього за рік, тис. м³;

- обсяг скинутої використаної умовно чистої води у во­дойми, тис. м³;

- обсяг води, який використано у повторному циклі, тис. м³;

- зменшення (–), збільшення (+) кількості шкідливих речо­вин, які викидаються в атмосферу за рік (по відношенню до попереднього року), тис. т;

- зниження (–), збільшення (+) кількості шкідливих речо­вин, які скидаються у водойми за рік (по відношенню до попереднього року), тис. т;

- якість атмосферного повітря на підприємстві та в санітар­но-захисній зоні:

- якість скинутої використаної підприємствами води оці­нюють за рівнем задоволення загальних вимог щодо складу і властивостей води у водному об’єкті (біохімічної потреби в кисні – БПК повн., концентрації розчиненого кисню, мінераль­ного складу, колі-індексу, температури, реакції рН, запаху, при­смаку, забарвлення), а також допустимих концентрацій шкід­ливих (нормованих) речовин, тобто речовин, які мають ГДК;

- обсяг капітальних вкладень і будівельно-монтажних робіт на охорону атмосферного повітря і окремо на охорону водойм, тис. грн;

- поточні витрати на атмосфероохоронну діяльність, тис. грн;

- відвернутий економічний збиток внутрішній, зовнішній, тис. грн;

- госпрозрахункова економічна ефективність капітальних вкладень на заходи по охороні водних об’єктів, тис. грн/грн;

- госпрозрахункова економічна ефективність капітальних вкладень на заходи по охороні атмосферного повітря та окремо водного басейну, тис. грн/грн.

Таким чином, представлена структура показників охорони навколишнього природного середовища надає можливість прогнозувати валову кількість викидів шкідливих речовин у атмосферу або у водний басейн в залежності від плану випуску продукції. Це дасть можливість передбачити знешкодження шкідливих викидів або скидів при випуску тієї або іншої продукції.

Застосування пропонованої структури показників може під­вищити комплектність плану охорони довкілля на підприємстві в умовах ринкової економіки.

 

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

[До змісту] [Попереднє] [Наступне]

РОЗДІЛ 2