Товарно-сировинне забезпечення потреб підприємства. Для розвитку ринку продовольства в Україні передбачається забезпечення свободи підприємницької діяльності в усіх сферах і галузях

Для розвитку ринку продовольства в Україні передбачається забезпечення свободи підприємницької діяльності в усіх сферах і галузях, право власності на майно, вироблену продукцію, на вільний вибір партнерів по прямих зв'язках, здійснення експортних та імпортних операцій, право самостійного виходу на світовий ринок.

Підприємництво перебуває під правовим захистом держави. Законодавство України створює рівні можливості для розвитку всіх видів підприємницької діяльності, які ґрунтуються на різних формах власності, надає свободу у виборі форм і методів господарювання.

Необхідність дотримання безперервності й стабільності процесів виробництва вимагає встановлення надійних і стабільних виробничих та господарських зв'язків з постачальниками сировини з одного боку, і споживачами продукції з іншого боку.

У ринковій системі господарювання підприємство самостійно знаходить собі постачальників, суміжників і укладає з ними договори купівлі-продажу. Ці зв'язки досить складні й різноманітні, оскільки охоплюють ринок продовольчих товарів, ринок матеріальних ресурсів, тобто обладнання, інструментів. Ці два напрямки їх діяльності визначають сутність і характер господарських зв'язків підприємств із постачальниками. При цьому найважливішими вимогами є раціональність, надійність, стабільність зв'язків.

Вибір підприємством каналів руху товарів визначається прийнятою їм стратегією роботи на ринку. У цьому зв'язку можна виділити два принципових підходи до формування шляхів виходу та роботи на ринку.

Перший підхід - підприємство приймає на себе практично всі функції з матеріально-технічного забезпечення. Такий підхід припускає встановлення прямих господарських зв'язків з партнерами, заснованих на стабільності й тривалості відносин з постачання продукції.

Другий підхід -функції постачання передаються спеціалізованим фірмам-посередникам, що володіють розвинутою матеріально-технічною базою, складським господарством, інформаційними системами.

 

Джерелами товарних ресурсів є:

1. Харчова промисловість, включаючи підприємства різних форм власності.

2. Сільськогосподарське виробництво.

3. Особисті підсобні господарства населення та колективні садово-городні товариства.

4. Виробничі кооперативи.

5. Підсобні господарства торговельних підприємств.

6. Виробничі підприємства споживчої кооперації.

7. Імпортні закупки.

 

Товарні ресурси - це товарна продукція промисловості й сільського господарства, а також імпортні товари, які спрямовуються на задоволення потреб народного господарства (для виробничого, особистого споживання, на експорт). Підприємства торгівлі й ресторанного господарства мають справу лише із частиною товарних ресурсів - ринковими ресурсами продовольчих товарів. Формування ринкових ресурсів можна простежити за наступною схемою (6.1).

Слід зазначити, що в умовах ринкової економіки питання постачання підприємств вирішуються шляхом вільної купівлі-продажу на основі горизонтальних зв'язків із виробниками товарів.

Крім купівлі-продажу, забезпечення сировиною може здійснюватися на основі бартерних угод.

 

Бартерна угода -безвалютний, але оцінений і збалансований обмін товарами, оформлений єдиним договором (контрактом). Оцінка товарів проводиться з метою створення умов для еквівалентності обміну, а також для митного обліку, визначення страхових сум, оцінки претензій, нарахування санкцій.

 

 

		Товарні ресурси споживчих товарів

 

 

	Реалізовані державою		Вільно реалізовані

 

Для задоволення попиту населення

Для виробничих цілей

Ринкові

Позаринкові

 

 

 

 

Схема 6.1. Товарні ресурси.

 

Умовою еквівалентності товарообміну є обмін товарів за світовими цінами або за договірними цінами, в основі яких лежать світові ціни. Розрахунки за взаємними претензіями (штрафи, уцінки і т.і.) при бартерних операціях звичайно здійснюються додатковими поставками або зменшенням поставок товарів. Інші умови бартерних контрактів подібні до умов контрактів купівлі-продажу. Головною причиною застосування бартерних угод є валютні проблеми (нестача конвертованої валюти, її нестійкість і т.п.).

Налагодженню зв'язків підприємств народного господарства з виробниками сприяє розвинена інфраструктура ринкової системи господарства: товарні біржі, аукціони, ярмарки, торговельно-посередницькі фірми й т.д.