В Україні з 1 січня 2004 р. почала діяти нова трирівнева пенсійна система: перший рівень — солідарна система пенсійного забезпечення, другий — накопичувальна, третій — добровільне недержавне пенсійне забезпечення. Перший та другий рівні є обов'язковими для всього працюючого населення, третій — добровільний. Страхові компанії відіграють важливу роль у системі недержавного пенсійного забезпечення.
Суб'єктами недержавного пенсійного забезпечення, які здійснюють накопичення і виплату пенсій, згідно з Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення", є [6]:
недержавні пенсійні фонди (НПФ), яким надано право на укладення пенсійних контрактів і здійснення недержавного пенсійного забезпечення з моменту прийняття пенсійних внесків до моменту здійснення пенсійних виплат, крім виплат довічної пенсії;
банківські установи, які уклали договори про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень;
страхові організації, які уклали договори страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду. Довічна пенсія (довічний ануїтет) — це пенсійні виплати, які здійснюються страховою організацією на підставі договору страхування довічної пенсії протягом життя фізичної особи періодично після досягнення нею пенсійного віку відповідно до законодавства про страхування.
Таким чином, кожному із вказаних суб'єктів закон визначає межі участі у системі недержавного пенсійного забезпечення. Викликають у нас інтерес страхові компанії і здійснення ними недержавного пенсійного забезпечення. Розглянемо детальніше.
При виході на пенсію громадянин за законодавством має три варіанти, як розпорядитися грішми, накопиченими в недержавному пенсійному фонді. По-перше, він просто може зняти всі гроші відразу, по-друге, укласти контракт із тим самим або іншим пенсійним фондом на виплату пенсій протягом певного періоду (не менше ніж 10 років). По-третє, передати накопичені пенсійні активи страховій компанії для того, щоб отримувати додаткову пенсію до кінця життя. Страховій компанії дозволяється укладати договори страхування довічної пенсії (виплати довічного ануїтету) винятково за рахунок коштів, які роками накопичувалися в НПФ.
Яка страхова компанія має право здійснення недержавного пенсійного забезпечення?
Згідно з Законом "Про недержавне пенсійне забезпечення", це страховик, який отримав ліцензію на страхування життя, — life-компанія. Законом України "Про страхування" не передбачено видачу ліцензії на такий вид страхування, як пенсійне страхування. Як зазначають фахівці, Закон України "Про страхування" формально включає страхування довічної пенсії у межі страхування життя [1, с. 22—23].
Страховик має право, згідно з чинним законодавством, займатися:
страхуванням довічної пенсії учасника пенсійного фонду;
страхуванням ризику настання інвалідності або смерті учасника пенсійного фонду.
Для укладання договору страхування довічної пенсії учасник фонду подає страховій компанії довідку адміністратора про обсяг належних йому пенсійних коштів. Учасник недержавного пенсійного фонду повідомляє адміністратора про обрану ним страхову компанію та подає письмову заяву про перерахування до цієї компанії належних йому пенсійних коштів. Страхова компанія розраховує розмір довічної пенсії на основі актуарних розрахунків.
За рахунок коштів, акумульованих у НПФ і перерахованих в обрану застрахованою особою страхов
— довічна пенсія з установленим періодом: виплата здійснюватиметься щомісяця протягом життя пенсіонера, але не, менше 10 років з дня ЇЇ призначення. У разі смерті пенсіонера до закінчення цього 10-річного періоду право на одержання призначеної довічної пенсії матимуть спадкоємці померлої особи — визначені в договорі страхування довічної пенсії або відповідно до законодавства;
- довічна обумовлена пенсія — щомісячна виплата, яка здійснюється протягом життя пенсіонера. У разі, якщо загальна сума довічної обумовленої пенсії, виплачена пенсіонеру на момент смерті, є меншою, ніж сума вартості договору страхування довічної пенсії на час його укладення, різниця коштів між зазначеними сумами виплачується спадкоємцям, визначеним у договорі страхування довічної пенсії;
— довічна пенсія подружжя — щомісячна виплата, яка здійснюється протягом життя пенсіонера, а після його смерті — його чоловіку (дружині), який (яка) досяг (досягла) пенсійного віку.
Як бачимо, законодавство не дає права компанії зі страхування життя здійснювати накопичення пенсійних внесків у межах механізму недержавного пенсійного забезпечення, а life-компанія має право лише на здійснення виплати довічних пенсій. Механізм накопичення пенсійних коштів визначено тільки для НПФ.
Разом із тим законодавчі проблеми не заважають страховим компаніям приймати пенсійні внески від населення. Здійснюють вони це згідно із Законом "Про страхування". Типовий договір накопичувального страхування передбачає для застрахованої особи у разі настання страхового випадку (вихід на пенсію) такі варіанти використання накопичених коштів — одноразова виплата, виплата пенсії протягом певного строку або довічна пенсія.
До переваг пенсійного забезпечення за участю страхових компаній відносять:
відсутність прив'язки до пенсійного віку;
ширший асортимент страхових продуктів, у НПФ — однотипні продукти;
сформовану агентську мережу, що дає можливість залучити більшу кількість клієнтів;
внески здійснюються у вільно конвертованій валюті, у недержавному пенсійному фонді — в національній валюті.
На українському ринку існують значні суперечності між представниками страхових компаній і недержавних пенсійних фондів. Вітчизняні страховики намагаються стати учасниками системи пенсійного забезпечення ще на етапі накопичення коштів. Це різко засуджують представники НПФ. "Кожен повинен займатися своєю справою: страхові компанії — страхуванням, а пенсійні фонди — накопиченням", — стверджує президент Національної асоціації недержавних пенсійних фондів Дмитро Пиріг [11, с. 45].
Страховики, відстоюючи свої позиції, пропонують таке [17, с. 27]:
ввести у Закон України "Про страхування" поняття "недержавне пенсійне страхування", використовувати не "договір страхування довічної пенсії", а "договір пенсійного страхування";
надати страховикам право управління активами недержавних пенсійних фондів;
у Законі "Про недержавне пенсійне забезпечення" законодавчо визначити, що: по-перше, страховик за умови укладання договорів недержавного пенсійного страхування автоматично набуватиме статусу повноцінного учасника системи недержавного пенсійного забезпечення; по-друге, страхувальник повинен мати можливість вільного вибору та заміни суб'єкта недержавного пенсійного забезпечення; по-третє, на страховика повинні поширюватися зобов'язання щодо збереження накопичувальних пенсійних внесків у системі недержавного пенсійного забезпечення до досягнення застрахованою особою пенсійного віку, тобто заборона страхувальникам достроково вилучати накопичені кошти.
Отже, недержавне пенсійне забезпечення лише зароджується. Його успіх залежатиме від низки чинників, і зокрема, від урегулювання відносин між суб'єктами недержавного пенсійного забезпечення, від сформованої у населення культури щодо страхових пенсійних послуг.
Короткі підсумки
1. Страхування життя і пенсій, медичне страхування, страхування від нещасних випадків належать до особистого страхування. Серед них єдиною накопичувальною послугою е страхування життя і пенсій. На розвиток страхування життя впливають такі чинники: рівень життя населення, інфляційні процеси в країні, довіра громадян до life-компаній. Нині створено певні податкові пільги для розвитку страхування життя. Доходи страховика з довгострокового страхування життя не обкладаються податком. Підприємства можуть відраховувати на валові витрати платежі за довгостроковими договорами страхування життя своїх працівників у межах 15 % від фонду заробітної плати. Страхувальник — фізична особа, яка за власний рахунок сплачує страхові внески, має право скористатися податковим кредитом.
Страхування життя — це особистий вид страхування, за яким страховик здійснить страхову виплату у разі смерті застрахованої особи, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення дії договору або досягнення застрахованою особою віку, визначеного договором. Страховий внесок сплачується протягом дії договору страхування життя. Основою для розрахунку страхового тарифу і страхового внеску є таблиці смертності, які показують, скільки років у середньому може прожити одна людина з-поміж тих, хто народився, або тих, хто досяг потрібного віку.
За законодавством мінімальний розмір статутного фонду компанії зі страхування життя становить 1,5 млн. євро. Life-компанія має вести персоніфікований облік договорів страхування життя, може зменшити розмір страхової суми та страхових виплат у разі несплати страхувальником чергового страхового внеску, може надавати кредити страхувальникам, які уклали договір страхування життя у межах викупної суми та під заставу цієї викупної суми; у разі дострокового припинення дії договору страхування життя страховик виплачує викупну суму, яка розраховується математично на день припинення дії договору за відповідною методикою; після закінчення дії договору страхування життя застрахована особа, крім накопичувальної суми, має отримати інвестиційний дохід (бонуси).
До страхових послуг щодо захисту життя належать: змішане страхування життя, страхування дітей, весільне страхування. Страховими випадками за договором змішаного страхування життя є: дожиття до закінчення договору страхування; смерть застрахованої особи; втрата застрахованою особою здоров'я внаслідок нещасного випадку. Мінімальний строк укладання договору змішаного страхування життя становить 3 роки. При укладанні цього договору страхування важливе значення має стан здоров'я страхувальника. Страхувальник має визначити особу, що буде мати право отримати страхову суму, якщо застрахована особа помирає до часу настання страхового випадку.
У страхуванні дітей найчастіше страхувальниками є батьки та родичі дитини, які укладають договір страхування і сплачують страхові внески. Страховими випадками у цьому страхуванні є: дожиття дитини до закінчення строку страхування; смерть застрахованої дитини; втрата здоров'я дитини внаслідок нещасного випадку. Важливою особливістю такого договору є вік застрахованої дитини. Мінімальний строк страхування дітей становить 3 роки. Якщо страхувальник — фізична особа, яка уклала договір страхування, помирає, то права й обов'язки за таким договором переходять до іншого страхувальника. За умови, якщо у разі смерті страхувальника ніхто не бере на себе його обов'язки, договір страхування припиняє свою дію, а застрахованій дитині повертається сума сплачених внесків.
6. Найчастіше договори весільного страхування можуть укладатися відносно дітей віком від дня народження до 15 років на випадок дожиття застрахованого до закінчення досягнення 21 року. У весільному страхуванні розрізняють строк страхування і вичікувальний період.
У разі смерті страхувальника дія договору страхування не припиняється, він продовжує діяти без подальшої сплати внесків до кінця строку страхування і дає право застрахованому одержати страхову суму на підставі дожиття. Якщо у період дії договору страхування застрахована особа помирає, то договір припиняє свою дію, а страхувальнику повертаються всі сплачені внески.
7. Компанії зі страхування життя мають право лише на здійснення виплати довічних пенсій і укладання договору страхування довічної пенсії. За рахунок коштів, акумульованих у НПФ і перерахованих в обрану застрахованою особою страхову компанію, виплачуватимуться такі види довічних пенсій: довічна пенсія з установленим періодом; довічна обумовлена пенсія; довічна пенсія подружжя.
Основні поняття і терміни: особисте страхування, страхові послуги щодо захисту життя, таблиця смертності, редуціювання, викупна сума, інвестиційний дохід, кредит страхувальнику, змішане страхування життя, страхування дітей, весільне страхування, довічне страхування, договір страхування довічної пенсії, довічна пенсія з установленим періодом, довічна обумовлена пенсія, довічна пенсія подружжя.
Контрольні питання
1. Які чинники впливають на розвиток страхування життя і пенсій в Україні?
2. Назвіть особливості договору страхування життя.
3. Чим страхування дітей та весільне страхування відрізняються від змішаного страхування життя?
4. Які умови змішаного страхування життя?
5. Діяльність страхових компаній у системі недержавного пенсійного забезпечення.
6. На який строк можна укласти договір страхування життя, якщо страхувальнику (застрахованій особі) на день укладання договору виповнилось: 16 років: 25 років: 30 років: 46 років; 57 років: 67 років; 72 роки; 75 років; 80 років?
7. Які українські перспективи розвитку ринку страхових послуг щодо захисту життя громадян?
Тести
1. Страхування життя — це:
а) підгалузь особистого страхування, в якій об'єктом
страхування є майно застрахованого;
б) підгалузь особистого страхування, в якій об'єктом
страхування є життя страховика;
в) підгалузь страхування відповідальності;
г) підгалузь особистого страхування, в якій об'єктом
страхування є життя застрахованого.
2. На який мінімальний строк може укладатися договір
змішаного страхування життя в Україні?
а) на 6 місяців;
б) на 5 років;
в) на 1 рік;
г) на 3 роки.
3. У разі дострокового припинення дії договору страхування життя страховик виплачує страхувальнику:
а) страховий платіж;
б) викупну суму;
в) страхове відшкодування;
г) цесію.
4. У страхуванні життя високим показникам смертності
мають відповідати:
а) високі за розміром страхові премії;
б) низькі за розміром страхові премії;
в) високі показники ставки-брутто;
г) низькі показники страхового тарифу.
5. Яке з визначень є правильним:
а) редуціювання — це збільшення страховиком в односторонньому порядку розміру страхової суми;
б) редуціювання — це зменшення страховиком в односторонньому порядку розміру страхової суми та страхових виплат;
в) редуціювання — це збільшення страховиком розміру страхового відшкодування;
г) редуціювання — це діяльність страховика, спрямована на попередження або зменшення наслідків збитку.
6. У разі смерті страхувальника в період дії договору весільного страхування:
а) договір страхування продовжує діяти без подальшої сплати внесків і дає право застрахованій особі отримати страхову суму при реєстрації шлюбу;
б) договір страхування призупиняє свою дію;
в) сплачується викупна сума страховику;
г) виплачується грошова допомога.
7. За договором якого особистого страхування розрізняють строк страхування і вичікувальний період:
а) весільного страхування;
б) страхування від нещасних випадків;
в) страхування відповідальності;
г) медичного страхування.
8. Система пенсійного забезпечення в Україні є:
а) однорівневою;
б) дворівневою;
в) трирівневою;
г) п'ятирівневою.
9. Договір страхування довічної пенсії укладається між:
а) застрахованою особою і страхувальником;
б) застрахованою особою і страховиком;
в) застрахованою особою і недержавним пенсійним фондом;
г) недержавним пенсійним фондом і страховиком.
10. При укладанні договору довічного страхування:
а) враховується стаж роботи;
б) враховується спадщина страхувальника;
в) не можна змінювати вигодонабувача;
г) можна змінювати вигодонабувача.
Література
Бахмач А. Конкуренция предстоит серйозная // Финансовые услуги. — 2004. — № 6. — С. 21—23.
Богута Я. Добровольно, но очень дорого // Эксперт. — 2006. — № 13. — С. 40—45.
Говорушко Т. А. Страхові послуги: Навч. посіб. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — С. 63—90.
Донская А. Человеческий фактор // Инвестгазета. — 2005. — № 12. — С. 25.
Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" від 4 жовтня 2001 p. № 2745-Ш /
Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення" від 9 липня 2003 p. № 1057-IV /
Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР /
Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" зі змінами та доповненнями від 22 травня 2003 p. Х° 889-1V /
Захаревич Н. Попереду радикальні зміни // Україна Business. — 2006. — № 16. — С. 3.
10. Мартынив В. В качестве комиссионных — половина страхового платежа// Зеркало недели. — 2002. — №46. —С. 11.
11. Песоцкая Р. Неопознанный пенсионный объект // Бизнес. — 2005. — № 20. — С. 44—47.
12. Ратна В. Довічна гарантія. Ринок страхування "дозрів" для гарантування виплат фізособам // Контракти. — 2004. — № 29. — С. 18.
13. Ратна В. Страховики дали життя // Контракти. — 2004. — № 39. — С. 20—21.
14. Розпорядження Держфінпослуг "Про затвердження Положення про порядок та умови ведення страховиками персоніфікованого (індивідуального) обліку договорів страхування життя" від 28 грудня 2004 р. № 3197 /
15. Розпорядження Держфінпослуг "Про затвердження Положення про порядок, умови видачі та розміри кредитів страхувальникам, які уклали договори страхування життя" від 3 грудня 2004 р. № 2883 /
16. Розпорядження Держфінпослуг "Про затвердження Правил розміщення страхових резервів із страхування життя" від 26 листопада 2004 р. № 2875 /
17. Сахацький В. Роль та місце страхування життя у системі недержавного пенсійного забезпечення // Страхова справа. — 2004. — № 4. — С. 24—27.
Страхування життя. Тенденції та прогнози // Страхова справа. — 2004. — № 3. — С. 37—40.
Страхування: Підручник / Кер. авт. кол. і наук, ред. С. С. Осадець. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2002. — 599 с.
Третьякова Г, Украинский рынок страхования жизни и современная макроэкономическая среда: логика и тенденции взаимосвязи // Економічний часопис XXI. — 2004. — № 5. — С. 30—36.
Червінський А Страховики залишаться в системі // Україна Business. — 2006. — № 9. — С. 3.
