Сутність та характерні ознаки ринку страхових послуг

 

Страхові послуги — це послуги вторинного попиту, які значною мірою залежать від політичної й економічної стабільності, а також від рівня добробуту громадян країни. У законодавстві України послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення належать до фінансових послуг. Фінансова послуга — це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок третіх осіб, а у випадках, передбачених законодавством, — і за рахунок залучення від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Фінансові послуги надаються фінансовими установами [5].

Нині у фінансовій науці разом із поняттям "страхова послуга" використовується поняття "страховий продукт" і не має єдиної думки щодо їх визначення. Вважається, що більш загальним поняттям є "страховий продукт". У зв'язку з цим наукова література виділяє такі підходи до розуміння взаємозв'язку між "страховою послугою" і "страховим продуктом".

За першим підходом — ці терміни є синонімами. Такої позиції, як нам видається, дотримується авторський колектив підручника "Страхування" за науковою редакцією С. С. Осадця, де вживається як термін "страховий продукт", так і поняття "страхова послуга" [15, с. 119, 125, 142].

Страховий продукт (послуга) — це комплекс цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством [15, с. 143].

За другим підходом — страхова послуга включається у страховий продукт. Страховий продукт — це набір основних і допоміжних послуг, що надаються страхувальнику при виконанні договору страхування [12, с. 94]. Третій підхід — конкретизація страхового продукту в послузі. Страхова послуга є втіленням і практичною реалізацією конкретних продуктів страхової компанії, у зв'язку з чим вона завжди індивідуальна [19, с. З—4]. Страхова послуга є продуктом цілеспрямованої діяльності страхової компанії та пропонується на ринку на умовах еквівалентного обміну з метою отримання прибутку [2, с. 27].

Термін "страховий продукт" більше використовується на Заході. Існують різні концепції "страхового продукту". Серед них [2, с. 33—35]:

компенсаційна концепція, за якої ризик випадкового погіршення матеріального стану страхувальника компенсується можливістю випадкової виплати. Основою страхового продукту є ризикова компенсація з боку страховика;

 

інформаційна концепція. її автором є німецький учений Вольфганг Мюллер, який уважав, що "страховий продукт" і "страхова послуга" мають різне значення. Страхова послуга, що надається страхувальнику, полягає у наданні гарантії, а будь-який страховий продукт є певним обсягом інформації" що містить умови видачі страхової гарантії;

концепція 3-рівневого продукту за Халлєром, згідно з якою виділяється три підсистеми страхового продукту: фінансова, технічна, соціальна. З фінансової точки зору страховий продукт виражається страховим полісом і діями страховика впродовж терміну чинності договору страхування; із соціальної — страховий продукт дає можливість розпоряджатися страховим забезпеченням; з технічної — страховий продукт забезпечує необхідне співвідношення між преміями та відшкодуванням;

— концепція Д. Фарні, за якої страховий продукт є системою, що містить у собі ризикову, нагромаджувальну та забезпечувальну підсистеми. Клієнт усвідомлює корисність страхового продукту на основі досвіду й довіри, тому велика увага має приділятися його реалізації.

У російській науковій літературі виділяють та аналізують поняття "страховий продукт", "страхова послуга", "страховий товар", які є близькими між собою, але разом із тим відрізняються один від одного. У сучасних умовах, на думку окремих російських учених, найбільш коректним буде використання терміна "страховий товар", який найбільш точно описує сучасний продукт і послугу страхування [З, с. 20—23].

У світовій практиці страхові послуги розглядаються як складова фінансових послуг. Як у законодавстві країн Європейського Союзу, так і в правових актах Світової організації торгівлі не має прямого визначення поняття "страхова послуга" [20, с. 68]. У п. 5 Додатка з фінансових послуг до ухваленої 15 квітня 1994 р. Генеральної угоди з торгівлі послугами зазначено: фінансові послуги охоплюють страхові послуги і ті, що належать до страхових, а також усі банківські та інші фінансові послуги (крім страхування) [20, с. 314].

У Генеральній угоді з торгівлі послугами, яка є невід'ємною частиною правової системи СОТ, подається класифікація страхових послуг. Загальне поняття "страхова послуга" об'єднує [20, с. 67]:

— послуги щодо проведення прямого страхування (включаючи співстрахування), у тому числі:

а) зі страхування життя;

б) зі страхування іншого, ніж страхування життя;

послуги з перестрахування;

послуги страхових посередників, у тому числі страхових агентів і брокерів;

послуги, пов'язані із страхуванням, такі як консультаційні, актуарні розрахунки, послуги з оцінки ризику та врегулювання збитків.

 

Щоб краще розуміти сутність "страхового продукту", "страхової послуги", подамо словникове визначення поняття "послуга", "продукт". Послуга — це дія, вчинок, що дає користь, допомогу іншому; робота, виконувана для задоволення чиїх-небудь потреб [13, с. 341—342]. Продукт — це предмет, що є матеріальним результатом людської праці, діяльності [14, с. 174]. У синонімічному словнику синонімом слова, "послуга" є "обслуговування".

Поняття "страховий продукт", "страхова послуга" є взаємозалежними та невіддільними. Клієнт страхової компанії не може отримати страхової послуги без страхового продукту.

Страхові послуги — це кінцевий результат діяльності страхової компанії щодо задоволення потреб клієнтів, пов'язаних із захистом їх майнових та особистих інтересів. Терміни "страховий продукт", "страхова послуга" є близькими за своїм економічним змістом, відмінність полягає лише в тому, з позиції страхової компанії (страховика) чи клієнта (страхувальника) їх розглядати. Відносини купівлі-продажу між страховиком і страхувальником є результатом того, що страхувальник отримує страхову послугу (рис. 2.1).

У цьому посібнику будемо вживати обидва терміни — як "страхову послугу", так і "страховий продукт", не вбачаючи в цьому принципової різниці.

Характерними ознаками страхових продуктів є:

— невідчутність та невіддільність: страховий продукт не набуває безпосереднього матеріального втілення у традиційному розумінні, його не можна побачити,

відчути (лише через певний період часу при настанні страхового випадку), спробувати чи транспортувати, а виробництво, продаж і споживання відбувається одночасно та всі зазначені стадії взаємопов'язані між собою;

незбереженість: страховий продукт не можна виробляти наперед і зберігати на складах із метою подальшого продажу;

ризиковість: ризик стосується як страховика, так і страхувальника, наприклад, ризик страхувальника полягає у тому, що якщо під час дії договору страхування не настане страховий випадок, то він втрачає страхову премію, яку сплатив;

часова обмеженість: страховий захист діє протягом певного періоду часу, який вказується у договорі страхування;

страховий продукт не можна запатентувати;

страховий продукт майже не можливо заощадити, накопичити, за винятком страхування життя і пенсій;

страховий продукт не можна передати як власність, не має можливості передати право ним скористатися іншому суб'єктові, окрім випадків, передбачених договором страхування.

 

Рис 2.1. Структура відносин страховика і страхувальника

 

Страхові продукти можна класифікувати за такими ознаками (рис. 2.2):

1. За способом споживання розрізняють:

індивідуальні страхові продукти;

колективні страхові продукти;

комплексні страхові продукти (їх створення зумовлене необхідністю страхового захисту не одиничного об'єкта страхування, а цілої низки об'єктів страхування, пов'язаних між собою).

2. За тривалістю споживання:

страхові продукти короткострокового споживання;

страхові продукти з обмеженим строком споживання;

страхові продукти довгострокового споживання.

3. За рівнем інноваційності [17, с. 80]:

—принципово нові страхові продукти: коли жоден національний страховик не має ліцензії на певний вид страхування, такий продукт є нетрадиційним для цієї країни, але існує в інших країнах;

—частково нові страхові продукти, які поділяють:

а) залежно від об'єкта страхування: механізм страхування існує, є розробленим, але ніколи не застосовувався до цієї групи об'єктів (наприклад, існує страхування професійної відповідальності працівників різних галузей економіки, а новим буде застосування існуючого механізму страхування до професії, яку ще ніхто не страхував);

 

б) залежно від ризику: певну групу об'єктів страхують від певних ризиків, але ще ніхто не пропонував страховий захист від специфічного ризику.

— умовно нові страхові продукти: є новими чи для певної страхової компанії, чи для певного регіону країни.

— нові з погляду системи продажів: страхові продукти розробляються на основі вже існуючих, але під певний канал продажу, наприклад, Інтернет.

4. Залежно від попиту:

— страхові продукти масового попиту;

страхові продукти імпульсивного попиту (купівля без особливих роздумів);

страхові продукти, які купуються у нагальних випадках;

страхові продукти як результат попереднього вибору;

страхові продукти особливого попиту;

страхові продукти пасивного попиту.

Розробка нового страхового продукту — процес безперервний і для його здійснення можна використовувати слабкі сторони страхових продуктів, які пропонуються страховиками-конкурентами, і/або запропонувати додаткові послуги, пов'язані з придбанням власних продуктів.

Новий страховий продукт має відповідати потребам споживачів, забезпечувати прибуток страховій компанії й базуватися на її сильних сторонах, відповідати стратегічним завданням страхової компанії, має мати перевагу над аналогічними продуктами страхових компаній-конкурентів.

Кожна страхова компанія в умовах гострої конкурентної боротьби прагне підвищувати рівень конкурентоспроможності пропонованих страхових послуг.

Оціночними показниками конкурентоспроможності страхових послуг можуть бути:

— економічна вигідність для клієнта:

де Цmin — мінімальна ціна (мінімальний розмір страхового тарифу) послуги і-ї страхової компанії; Цi — ціна послуги і-ї страхової компанії;

— оперативність надання страхової послуги:

де Тmin — мінімальні витрати часу на надання послуги страховими ком-паніями-конкурентами; Ti — витрати часу на надання послуги клієнту і-ю страховою компанією;

— комплексність обслуговування:

де N — кількість послуг фізичним (юридичним) особам, що пропонує і-та страхова компанія; Nmax — максимальна кількість послуг фізичним (юридичним) особам, що пропонується страховиками-конкурентами.

Крім кількісних показників визначення конкурентоспроможності страхових послуг" можна виділити й такі головні критерії якості послуг страхової компанії:

гарантованість здійснення та повнота виконання: зазначений критерій базується на фінансовій стабільності страхової компанії;

доступність: цей критерій передбачає територіальну близькість страхової компанії та її філій до клієнтів;

багатоваріантність форм: умови надання страхових послуг мають бути максимально адаптованими до потреб кожного клієнта. Це спонукає до розробки альтернативних форм їх надання, умов оформлення.

Ці критерії є загальновідомими, і кожна страхова компанія залежно від своїх стратегічних завдань може їх розширювати і доповнювати. Але для успішного розвитку вони обов'язково мають бути, а нехтування ними може призвести до зменшення клієнтської бази.