Тема: гігієнічна оцінка водопостачання. Методика покращання якості питної води

 

Мета заняття:

1. Ознайомлення з основними видамита засобами покращання якості питної води. Оволодіти методиками очистки і знезараження води та гігієнічної оцінки її якості.

2. Ознайомитися з основними етапами технологічного процесу покращання якості води на водопровідній станції.

 

питання теорЕтичної підготовки:

1. Гігієнічні вимоги до якості питної води. Правила відбору проб води і складання направлення на дослідження.

2. Державний стандарт на воду питну. (ДСТУ “Вода питна” 2874-82) та Державні стандартні правила і норми (ДСанПіН) “Вода питна”. Гігієнічні вимоги до якості питної води централізованого господарства питного водопостачання".

3. Види, методи та засоби покращання якості питної води.

4. Методи очистки, знезараження, знешкодження та дезактивації води.

5. Методика коагуляції води.

6. Методика знезараження води шляхом хлорування за хлорпотребою нормативними дозами хлору та перехлоруванням.

7. Контроль за якістю проведення очистки та знезараження води.

8. Будова та обладнання водопроводу. Основнi етапи та послiдовнiсть очистки і знезараження води.

9. Зони санітарної охорони вододжерел.

 

Завдання:

1. Провести пробну коагуляцію води, вибрати і розрахувати дозу коагулянта для очистки води.

2. Визначити вміст хлору у хлорному вапні та оцінити його придатність для проведення знезараження води.

3. Визначити дозу хлорного вапна для проведення знезараження води за хлорпотребою методом пробного хлорування.

4. Ознайомитися з будовою та обладнанням Вінницької міської водопровідної станції, технологічними особливостями процесу покращання якостей питної води з органiзацiєю контролю за якістю води, що подається у міську водопровідну мережу.

 

Література:

1.Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В. Г. Бардова. ― Вінниця: Нова Книга, 2006. ― С. 178-191.

2. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. // І.В.Даценко, Р.Д.Габович.— К.: Здоров’я. 1999.— С.150—175, 190—209.

3. Нікберг І.І., Сергета І.В., Цимбалюк Л.І. Гігієна з основами екології.— К.: Здоров’я, 2001. — С.59—82.

4. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. 1971. — С.207—215.

5. Габович Р.Д., Познанский С.С., Шахбазян Г.Х. Гигиена. 1984. — С.73—83.

6. Общая гигиена: пропедевтика гигиены // Е.И.Гончарук, Ю.И.Кундиев, В.Г.Бардов и др.; Вища школа, 2000 — С.518—532.

 

Методика виконання самостійної роботи

 

В ході виконання практичного заняття студенти знайомляться з основними видами, методом та засобом покращання якості питної води, оволодівають методиками очистки і знезараження води, гігієнічної оцінки її якості, визначають активність хлорного вапна, знайомляться з основними етапами технологічного процесу покращання якостей води на водопровідній станції та організацією контролю за її якістю, розв’язують ситуаційні задачі за темою заняття.

 

До провідних видів покращання якості питної води відносяться:

· очистка;

· знезараження;

· дезактивація;

· знешкодження.

Очистка являє собою комплекс технічних заходів, що спрямовані на покращання органолептичних, фізичних та хімічних властивостей води, а також її підігрів або охолодження.

Основними методами очистки питної води є:

· освітлення (відстоювання, коагуляція, фільтрація, флокуляція)

· знебарвлення (відстоювання та фільтрація)

· дезодорація (фільтрація води через активоване вугілля, аерування, оброблення окислювачами);

· пом’якшення (фізичний, хімічний та іоннообмінний способи)

· опріснення (дистиляція, іоннообмінний спосіб, електроліз, гіперфільтрація, випаровування під вакуумом, діаліз, екстракція, виморожування).

· спеціальні методи очистки (знезалізювання, фторування, дефторування та ін.).

Для очистки води використовують коагуляцію – хімічну обробку води сірчанокислим алюмінієм за реакцією:

 

Al₂(SO₄)₃ + 3Ca(HCO₃)₂ = 2Al(OH)₃ + 3CaSO ₄ + 6CO₂

Гідрооксид алюмінію у вигляді досить великих пластівців абсорбує на собі завислі у воді забруднюючі частинки та гумінові колоїдні речовини, внаслідок чого вода освітлюється і знебарвлюється. Доза копгулянту залежить від ступеню лужності води, наявності в ній бікарбонатів, кількості завислих речовин і температури води. При малій карбонатній твердості (менше 4°)добавляють 0,5-1,0 % розчин соди або гашеного вапна. З метою прискорення коагуляції у воду додають флокулянти (поліакриламід).

Знезараження являє собою комплекс технічних заходів, що спрямовані на покращання мікробного складу води та знищення патогенних мікроорганізмів.

Основними методами знезараження питної води є:

· хімічні або реагентні (використання препаратів хлору, перекисних сполук, препаратів срібла та проведення озонування) методи;

· фізичні або безреагентні (використання ультрафіолетового випромінювання, швидких електронів, високочастотного струму, імпульсного струму низької напруги, ультразвуку та кип’ятіння) методи.

До провідних методів хлорування відносять:

· хлорування нормальними дозами хлору (хлорування за хлорпотребою);

· перехлорування;

· подвійне хлорування;

· хлорування з преамонізацією.

Слід підкреслити, що як показники надійності проведеного знезараження води виз-начають показники вмісту залишкового хлору (0,3-0,5 мг/л) та бактеріологічні показники.

Дезактивація являє собою комплекс технічних заходів, що забезпечують доведення кількості радіоактивних речовин у питній воді до гранично-допустимого рівня.

Найбільш поширеними методами дезактивації є:

· коагуляція;

· відстоювання;

· фільтрація через спеціальну шихту;

· хлорування.

Знешкодження являє собою комплекс технічних заходів, що забезпечують усунення з питної води токсичних хімічних речовин.

Найбільш доцільними методами знешкодження питної води є:

· перехлорування ( передусім, суперхлорування);

· кип’ятіння.

В ході знайомства з обладнанням i роботою Вiнницькї мiської водопровідної станції та методами покращання якості води слід відмітити, що у місті Вінниці перший міський водопровід був споруджений в 1912 році, причому, його принципова схема була достатньо простою — 2 самостійні самотичні галереї та резервуар для відстоювання води. Профільтрована та часткова знезаражена вода з річки Південний Буг у кількості 60 м³ на добу через водонапірні башти подавались у міську мережу на якій були встановлені водопостачальні будки. Вода відпускалась населенню за платню у відра. Централізовано водою забезпечувались лише з будинки: Міська Дума, Управлення приватного домовласництва та готель. Нині міська водоочисна станція має дві сучасні черги споруд. Їх сукупна потужність перевищує 820 тис м³ води на добу, загальна довжина водопровідної мережі складає 490 км, довжина водоводів 60 км.

Hа річці Південний Буг в районi водоочисної станції знаходяться такі зони санiтарної охорони:

а) зона посиленого режиму, де розташована водопровiдна станцiя, яка огороджена i охороняється цiлодобово;

б) зона обмежень, що розмiщена вище по течiї рiчки;

в) зона обстежень.

Мiський водопровiд складається з 10 вузлiв технологiчного процесу, якi указанi на схемi.

Для покращання якостi води на водопроводi застосовують такi методи, як коагулювання (глинозем AL₂(SO₄)₃), вiдстоювання, фiльтрацiя, хлорування (газоподiбний Cl), фторування (порошкоподiбний кремнево-фтористий Na). Контроль за якiстю обробки води проводиться вiдомчою лабораторiєю на всiх етапах обробки.

Забiр води здійснюється через кожну годину, при цьому дослiджуються органолептичнi (прозорiсть, запах, колiр), хiмiчнi (окiслюванiсть, залишковий Cl) та бактерiологiчнi (мікробне число, колі-тітр, колі-iндекс) показники. Перiодично 1 раз в 4 мiсяцi якiсть обробки води контролюється відділом комунальної гігієни міської СЕС.

Обслуговуючий персонал 1 раз на 30 дiб проходить перiодичний медичний огляд.

 

Основні етапи санації (оздоровлення) джерела місцевого водопостачання (криниці):

· оздоровлення прилеглої території;

· покращання технічного стану криниці (видалення з дна мулу та насипання піску або гравію на дно криниці);

· обливання цибриння 3-5% розчином хлорного вапна;

· визначення необхідної кількості хлорного вапна для проведення знезараження води;

· знезараження води безпосередньо у криниці;

· видалення надлишкового хлору;

· відбір проб води для проведення лабораторного дослідження та контроль якості знезараження, що проведене.