Біокліматичні умови господарства

Вступ

Сільське господарство – одна з головних галузей матеріального виробництва, що має важливе значення для постачання продовольства для населення та сировини для промисловості. В сільському господарстві провідна роль належить рослинництву, тваринництву, але це залежить від родючості грунту.

Грунт є обов’язковою і безпосередньою умовою і середовищем існування рослин, які служать їжею людини і тварини. Грунт, будучи продуктом життя є обов’язковою умовою його розвитку на землі.

Внаслідок своїх властивостей грунт відіграє важливу роль у житті органічного світу. Будучи продуктом і елементом ландшафту – особливим природним тілом, грунт виступає як важливе середовище розвитку природи.

Сучасні інтенсивні технології вирощування с/г польових культур, які є складовою частиною рослинництва, розробляються на основі досягнень провідних теоретичних і прикладних дисциплін агрономії: ботаніки, фізіології рослин, мікробіології, ґрунтознавства, землеробства, с/г машин, економіки та ін.

Загалом рослини, тварини і грунти тісно взаємодіють між собою, завдяки чому людина може це використовувати у найрізноманітніших напрямках своєї діяльності.

Таким чином основне завдання практики — практично закріпити отримані теоретичні знання з різних наукових дисциплін, що були в навчальному плані університету.

Природно – екологічна та економічна характеристика господарства

1.1 Місце розташування господарства

Агрономічна дослідна станція (Агростанція) займає вигідне економічне і географічне положення. На відстані 3 км проходить автодорожня магістраль обласного значення, яка зв'язує Агростанцію з районним центром

м. Васильків та обласним центром м. Києвом. Відстань до районного центру 28 км, а до обласного 54 км.

Підприємство має в розпорядженні склади, майстерні, гараж, торговий центр, гуртожитки, житлові будинки, тваринницькі приміщення, дорогу з твердим покриттям і інші необхідні для господарювання споруди.

Укомплектованість сільгоспмашин+нами на низькому рівні. Значна частина засобів механізації фізично та морально застарілі. В зв'язку з таким станом техніки частина основних виробничих процесів виконується несвоєчасно, в результаті чого знижується рівень продуктивності землі, худоби та праці.

Історія Агрономічної дослідної станції бере свій початок від радгоспу «Митниця» Саливонківського цукрокомбінату, який був організований в 1921 році. Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.1995 року №387 «Про Національний аграрний університеті та наказом Мінсільгосппроду України від 29.06.1995 року №157 Агрономічна дослідна станція передана в пряме підпорядкування Національному університету біоресурсів і природокористування України.

Підприємство спеціалізоване на виробництві молока, м'яса, зернових та технічних культур. Площа сільськогосподарських угідь 1056,2 га в тому числі ріллі 934,2 га. На території розташований один населений пункт —с. Пшеничне, де проживає 683 чоловік, з них 168 чоловік пенсіонери та 190 чоловік працюючих.

Біокліматичні умови господарства

1.2.1Кліматичні ресурси господарства

Територія господарства розміщена в Лісостеповій зоні України. Клімат - помірно континентальний. Середня температура повітря за рік складає 6,5-7⁰С. Максимальна температура може досягати 36-39⁰С влітку, а мінімальна до мінус 36⁰С взимку. Середня багаторічна температура найтеплішого місяця-липня, дорівнює 19-20⁰С, а найхолоднішого-січня, мінус 7,0⁰С. Середня температура повітря навесні складає 7,0⁰С з нестійким її підвищенням від березня до травня. Тривалість періоду з температурою вище +5⁰С становить в середньому 210-215 днів, а з температурою вище +10⁰С – 150-189 днів. Середня багаторічна норма суми активних температур понад +10⁰С за вегетаційний сезон становить 3078.

Середні дати припинення останніх весняних та початку перших осінніх приморозків припадають відповідно на 14-21 квітня та 7-10 жовтня. Відхилення від середніх дат початку перших осінніх приморозків іноді досягає 10-20 днів.

З приходом літа настає жарка погода, особливо у липні - серпні. Середня температура о 13 годині у травні – червні - 15-19⁰С, у липні - серпні 20-24⁰С.

Між кінцем літа та початком осені спостерігається теплий міжсезонний період тривалістю близько 20-30 днів.

Зима м’яка. Середня багаторічна температура повітря у грудні становить мінус 3⁰С, січні мінус 7⁰С, лютому мінус 5⁰С. Взимку часто бувають відлиги.

Середньорічне значення ФАР за вегетаційний період в зоні Лісостепу складає 1676 Мдж/м2. Цієї кількості цілком достатньо для формування високого врожаю сільськогосподарських культур.

Отже, в цілому теплові ресурси є сприятливими для вирощування більшості сільськогосподарських культур у тому числі і кукурудзи. Хоча в окремі роки можуть спостерігатися несприятливі коливання температури протягом вегетації культури. Основні агрометеорологічні показники наведені у таблиці в кінці розділу.

Умови зволоження території господарства цілком сприятливі. За вегетаційний період в середньому випадає 360-370мм опадів, а за рік в середньому 562мм.

Характерними для району є літні зливи й грози. Найбільше їх спостерігається у червні-липні Інколи зливи супроводжуються градом. Протягом року спостерігається в середньому два дні з градом, найчастіше в червні та липні. В окремих місцях з горбистим нерівним рельєфом зливи можуть змити поверхневий шар ґрунту. При наявності великих крутих схилів зливи можуть призвести до розвитку яружної системи. Хоча на території господарства цього не спостерігається у зв’язку із рівнинним характером рельєфу. Оцінка типовості метеорологічних показників вегетаційного сезону 2004 року за даними метеослужби АДС НУБіПУ вказана в таблиці.

В теплий період майже щороку спостерігаються дні з невеликими та середньої інтенсивності атмосферними посухами.

Отже, можна зробити висновок, що умови зволоження зони задовольняють вимоги культур, що вирощуються. Хоча в окремі роки може спостерігатись нестача вологи.

Територія господарства у минулому була вкрита природною лучно-степовою та лучною рослинністю, що сприяло утворенню родючих грунті

 

Таблиця №1 Оцінка типовості метеорологічних показників вегетаційного сезону 2012 року за даними метеослужби ВП НУБіПУ

Показники	Місяці	Сума за вегета- ційний сезон
В 2012 році	Опади, мм
16,6	6,4	14,6	44,4	39,8	48,8	140,2
Багаторічна норма	46,0	48,0	64,0	83,0	57,0	34,0	36,0	368,0
Відхилення від норми	-29,4	-41,6	-49,4	-38,6	-17,2	+14,8	+104,2	-57,0
Коефіцієнт істотності відхилень	-0,8	-1,1	-1,3	-1,0	-0,4	+0,4	+2,7	-1,5
В 2008 році	Сума активних температур більше +10*С
Багаторічна норма
Відхилення від норми	-57	+139	-33	+2	+3	-3	-14	+27
Коефіцієнт істотності відхилень	-0,6	+1,5	-0,3	+0,2	+0,03	-0,3	-0,1	+0,3
В2008 році	Гідротермічний коефіцієнт (ГТК)	1,0
0,8	0,1	0,3	0,7	0,7	1,2	6,6
Багаторічна норма	1,8	1,0	1,1	1,4	1,0	0,8	1,6	1,2
Відхилення від норми	-1,0	-0,9	-0,8	-0,7	-0,3	+0,4	+5,0	-0,2
Коефіцієнт істотності відхилень	-5	-4,5	-4,0	-3,5	-1,5	+2,0	+2,5	-1,0

Загалом можна відмітити, що погодні умови року були сприятливими для отримання доброго врожаю. Проте, достатня кількість опадів в період наливу зерна зернових культур та росту коренів буряків значною мірою відбилась на отриманому врожаї.

 

1.2.2 Грунтові умови господарства

Територія господарства лежить на кордоні Васильківсько-Обухівської розчленованої рівнини. Яка являє собою лесове акумулятивне плато з значним пониженням в південній частині. З характерних елементів рельєфу в північній частині землекористування виділяється невелика частина пойми притоку р. Стугна, досить розвинута мережа балок з схилами різної крутизни і експозиції. На схилах балок мають місце інтенсивні процеси водної ерозії. Днище балок вузьке, місцями з виходами ґрунтових вод на поверхню, тому спостерігається перезволоження і заболочення намитих ґрунтів.

Територія по геоструктурі відноситься до схилу Українського кристалічного щита, складеного гранітами. Третинні відклади в свою чергу перекриваються товщиною четвертинних порід, верхні шари яких на території господарства виконані лесами, сучасними і давньоалювіальними відкладами, які є тут ґрунтотворними породами.

Рельєф місцевості впливає на розповсюдження опадів, на нагрівання ґрунту, що в свою чергу впливає на розвиток рослинності.

Порівняно невелика площа господарства представлена рівнинними піднятими плато. Рівнинний характер плато порушують блюдце подібні пониження, які утруднюють обробіток ґрунту. Такі плато покриті чорноземами типовими, мало гумусовими.

Грунтотвірні породи. Найбільш розповсюдженими грунтотвірними породами господарства є леси, потужністю 8-10 м Б вони палевого кольору, відсортовані, тонкозернисті, рихлі, водопроникні, крупнопилувато-легкосуглинкові, містять 4-9%, а місцями й до 23% карбонатів кальцію. Наявність карбонатів допомагає формуванню на них ґрунтів зі стійким грунтово-вбирним комплексом, що зумовлює сприятливі умови для накопичення гумусу. Леси є сприятливими грунтотвірними породами і в агрохімічному відношенні. Ґрунти на таких материнських породах добре пропускають вологу, вона легко піднімається по капілярах, зволожуючи поверхневі шари ґрунту.

Негативною стороною лесів є їх пилуватість. Вони містять від 66,0 до 70,5 % пилу і 9,6-16,5 % мулу. Тому ґрунти, які сформувалися на таких лесах, мають невисоку водостійкість структурних агрегатів, їх поверхня досить часто запливає утворюючи кірку. На пониженнях леси часто оглеєні, відрізняються сизим кольором з рижувато-охристими плямами. На них формуються чорноземи лучні, лучні, лучно-глеєві і лучно-болотні ґрунти.

Невелике розповсюдження серед грунтотвірних порід на території господарства мають давньоалювіальні відклади. Це не відсортовані, супіщані, без карбонатні породи. Такі породи характеризуються низькою вологоємністю, швидким проникненням води в нижні горизонти. На них утворюються бідні дерново-підзолисті ґрунти.

Ґрунти господарства. В структурі ґрунтів переважають чорноземи типові біля 40%, чорноземи лучні —12%, також маємо в складі ґрунтів лучно-чорноземні та чорноземи опідзолені. Чорноземи лучні характеризуються наявністю карбонатів, лінія яких змінюється від поверхні до 1,2—,5 м в залежності від умов зволоження, що значною мірою впливає на фосфатний режим ґрунтів. Чорноземи типові та чорноземи лучні мають високу забезпеченість фосфору, середню по калію та низьку по азоту. Вміст гумусу 4,8 %. Реакція водної витяжки близька до нейтральної, що забезпечує сприятливі умови для росту і розвитку більшості культур.

В структурі ґрунтів важливе місце займають лучно-чорноземні ґрунти. По зовнішніх ознаках лучно-чорноземні ґрунти відрізняються від чорноземів потужних вкороченим профілем, наявністю оглеєння з глибини 130 см, що чітко проявляється у сизуватому забарвленні й наявності ржавих плям, відсутності карбонатної плісняви (хоч ґрунти й скипають від 10 % HCl з поверхні). Карбонати в цих ґрунтах знаходяться в непомітній формі.

По гранулометричному складу лучно-чорноземні ґрунти відносяться до крупно пилувато - легкосуглинкового.

Лучно-чорноземний ґрунт має до 20 % мулу (0,001 мм). Це обумовлює нагромадження гумусу в цьому ґрунті і визначає також його зернистість.

Таблиця №2. – Характеристика ґрунтового покриву господарства

№ п/п	Сільськогосподарські угіддя	Основні ґрунтові відміни	Показник властивостей та їх оцінка	Заходи з підвищення родючості
назва ґрунту	площа, га	середній вміст гумусу	гранулометричний склад
1.	Рілля	Чорнозем типовий		3,5	Суглинок середній	Внесення органічних та мінеральних добрив
2.	Чорнозем опідзолений		3,0	Суглинок середній	Внесення органічних та мінеральних добрив
3.	Сіножаті та пасовища	Темно – сірий лісовий		2,38	Суглинок середній	Внесення органічних та мінеральних добрив, вапнування
4.	Лучно-чорноземні ґрунти		3,2	Суглинок важкий	Хімічна меліорація
5.	Чорноземно-лучні та лучні ґрунти		2,9	Суглинок важкий	Хімічна меліорація
6.	Розмиті та зруйновані ґрунти		1,25	Супісок	Хімічна меліорація

 

1.3. Загальна економічна характеристика господарства

Васильківський район розташований в центральній частині Київської області. На півночі він межує з Києво-Святошинським районом, на сході – з Обухівським, на півдні – з Білоцерківським районом. Суміжними землекористувачами на південному заході є Фастівський район, на північному заході – Макарівський район.

Загальна площа земельних ресурсів Васильківського району становить 118,5 тис.га. в той же час, аналізуючи розподіл земельного фонду за цільовим призначенням слід відмітити економічно та екологічно не обґрунтоване його використання. Структура та екологічна незбалансованість земельного фонду суттєво погіршує ефективність використання та охорони земель, обумовила, зокрема, відносну дефіцитність землі як ресурсу територіального розвитку, ускладнює проведення земельної реформи, погіршує природну здатність ґрунтового покриву до самовідновлення, збіднює видове розмаїття флори і фауни в ландшафтах.

Під сільськогосподарськими землями, у Васильківському районі знаходиться 91,6 тис.га (або 77,3% загальної площі району), в тому числі с/г угіддя займають 89,3 тис.га (75,3%), під господарськими угіддями і дворами – 1,5 тис.га (1,3%), під господарськими шляхами і прогонами – 0,67 тис.га (0,6%) та 2,2 га (1,9%) становлять внутрішні води території.

У структурі с/г угідь району значно переважає рілля, яка становить – 76,2 тис.га або 64,3% від загальної площі земель району.

Загальна площа земельних ресурсів Пшеничненської сільської ради становить 1397,6 га, з них 1141,5 га займають землі Агростанції, що становить 81,7% від загальної площі земель сільської ради.

Таблиця№ 3 Структура земельних угідь с. Пшеничного Київської області Васильківського району

Земельні угіддя	Площа земель
га	%	В т.ч. землі АДС
га	%	% до земель сільської ради
Загальна площа земель, всього	1397,60	100,0	1141,56	100,0	81,7
С/г землі, всього	1277,10	91,4	1112,59	97,5	87,1
У тому числі с/г угіддя, всього	1207,80	94,6	1052,79	94,6	87,2
З них: рілля	1063,20	88,0	934,50	88,8	87,9
Багаторічні насадження, всього	6,700	0,6	2,700	0,3	40,3
У тому числі: садів	6,700	0,6	2,700	0,3	40,3
Сіножаті	34,4900	2,9	33,8900	3,2	98,3
Пасовища	103,410	8,6	81,7000	7,8	79,0
Під господарськими будівлями	48,000	3,8	41,6000	3,7	86,7
Під господарськими шляхами	21,3000	1,7	18,2000	1,6	85,4
Ліси та інші лісо вкриті площі, всього	38,7000	2,8	23,9000	2,1	61,8
У тому числі лісові землі, всього	37,6000	97,2	23,9000	100,0	63,6

Під с/г землями зайнято 1277,1 га (91,4%), в тому числі с/г угіддя займають 1207,8 га (94,6%), під господарськими будівлями і дворами – 48,0га (3,8%), під господарськими шляхами і прогонами – 21,3 га (1,7%).

У структурі с/г угідь Пшеничненської сільської ради значно переважає рілля, яка становить 1063,2 га або ж 88,0% від загальної площі/г угідь, що, у свою чергу, свідчить про дуже високий рівень с/г освоєння території.

Таблиця №4 Стан реалізації продукції сільськогосподарського виробництва та її структура

Вид продукції	Рік
Тис. грн.	%	Тис. грн.	%	Тис. грн.	%
Продукція рослинництва		15,91	441,5	9,28	725,92	13,75
Зернові і зернобобові (всього)	196.6	5,82	41,2	0,86	615,70	11,66
Озимі зернові
В т. ч. пшениця	159.6	4,63	36,7	0,77	352,25	6,674
Жито			0,1	0,002	0,2	0,003
Ярі зернові
Кукурудза на зерно	5.6	0,165			256,56	4,86
Ячмінь	9.9	0,29	0,8	0,016	3,36	0,063
Зернобобові	18.1	0,53
Технічні культури	18.3	0,34	356,2	7,48	71,7	1,35
Картопля і овоче-баштанні культури	49.2	1,45	6,5	0,13	5,22	0,098
Кормові культури	91.8	2,71
Продукція тваринництва	2809.7	83,09	4312,9	90,71	4551,7	86,24
Інша продукція				0,332	33,17	0,62
Разом по господарству	3381.2		4754,4		5277,63

 

Таблиця№ 5Виробничі витрати в рослинництві господарства та їх структура

Статті витрат	Рік
Витрати на оплату праці	604,6	433,9	426,76
Відрахування на соціальні заходи	223,8	160,5	156,41
Матеріальні витрати	1472,7	22427,5	2102,63
У т.ч.
Насіння і посадковий матеріал	298,9	467,3	412,68
Інша продукція сільського господарства
Мінеральні добрива	261,3	251,2	316,13
Нафтопродукти	599,9	542,6	379,05
Електроенергія	48,8	47,3	89,54
Запчастини, ремонтні і будівельні матеріали	65,3	200,5	241,61
Оплата послуг і робіт, виконаних сторонніми організаціями	198,5	139,2	78,45

Таблиця №6 Матеріально-технічна база господарства

Показник	Рік
Наявність основних засобів, млн. грн.	11137,8
З них:
Будинки і споруди	8006,8
Машини і обладнання	1216,39
Наявність тракторів, шт.
Середня потужність двигуна трактора, кінських сил
Наявність зернозбиральних комбайнів, шт.

 

Таблиця №7 Економічна ефективність вирощування окремих сільськогосподарських культур

1.4. Трудові ресурси та їх використання

Трудові ресурси – це працездатне населення, яке за своїми віковими, фізичними і освітніми даними відповідає певній сфері діяльності, і які зайняті на підприємстві і входять до його облікового складу.

Таблиця №8 Трудові ресурси господарства

Показник	Рік
Чисельність працівників
В рослинництві
В тваринництві
Статті витрат	Роки
Витрати на оплату праці, тис. грн.	604,9	433,9	426,76
Відрахування на соціальні заходи	223,8	160,5	158,41