Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 29 "Фінансова звітність за сегментами" далі - Положення (стандарт) 29 визначає методологічні засади формування інформації про доходи, витрати, фінансові результати, активи і зобов'язання звітних сегментів та її розкриття у фінансовій звітності. Норми Положення (стандарту) 29 застосовуються підприємством ПП «Югро», незалежно від форми його власності, тому що підприємство ПП «Югро» зобов'язано оприлюднювати річну фінансову звітність підприємства до початку звітного року прийнято рішення про державне регулювання цін.
Інформація про звітні сегменти наводиться в Додатку до приміток до річної фінансової звітності "Інформація за сегментами" - форма N 6 /додаток 1 до Положення (стандарту) 29. Звітний сегмент - господарський або географічний сегмент, який визначений підприємством за критеріями, наведеними у пунктах 6 - 9 Положення (стандарту) 29, щодо якого має розкриватися у річній фінансовій звітності інформація. Сегмент може бутивизначений і закритерієм дотримання єдиного технологічного процесу, який може здійснюватися в кількох географічних регіонах, що обумовлено стадіями виробництва продукції.
У примітках до річної фінансової звітності наводяться дані про суму доходів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) зовнішнім покупцям і суму доходів за внутрішньогосподарськими розрахунками сегмента, який не визначено звітним сегментом, якщо більша частина доходу цього сегмента сформована за внутрішньогосподарськими розрахунками та дохід цього сегмента від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) зовнішнім покупцям становить не менше ніж 10 % загального доходу підприємства ПП «Югро» від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) зовнішнім покупцям.
Сегмент визнається, якщо він відповідає більшості з критеріїв визначення господарського і географічного сегментів. Формування звітних сегментів здійснюється на основі виділених господарських і географічних сегментів та шляхом об'єднання кількох подібних сегментів одного виду в окремий звітний сегмент. Подібними визнають сегменти, які мають протягом кількох звітних періодів однакові (наближені) значення прибутку та відповідають більшості критеріїв визначення господарського і географічного сегментів.
У розділі I Додатка до приміток до річної фінансової звітності наводяться показники основної діяльності пріоритетних звітних сегментів і нерозподілені статті.
В розділах II і III Додатка до приміток до річної фінансової звітності наводяться показники доходів за рік допоміжних звітних сегментів.
За кожним звітним сегментом у розділі I наводиться інформація про річну суму амортизаційних відрахувань і капітальних інвестицій.
У розділі I Додатка до приміток до річної фінансової звітності наводяться дані про балансову вартість активів і зобов'язань пріоритетних звітних (господарського, географічного виробничого або географічного збутового) сегментів і нерозподілені статті.
Сукупні дані про активи і зобов'язання за звітними сегментами та нерозподіленими статтями мають узгоджуватися із відповідними загальними показниками фінансової звітності підприємства ПП «Югро». Зобов'язання, що виникли на рівні підприємства і стосуються кількох його звітних сегментів, розподіляються, якщо витрати на обслуговування боргу також розподіляються на такі звітні сегменти.
Показники активів на кінець року і капітальних інвестицій за рік допоміжних звітних сегментів наводяться в розділах II і III Додатка до приміток до річної фінансової звітності в такому порядку:
· підприємство ПП «Югро» може доповнювати передбачений у розділах II і III перелік показників допоміжних звітних сегментів.
· якщо пріоритетним видом сегмента обрано господарський сегмент, то в розділі III за кожним допоміжним звітним географічним виробничим сегментом наводяться балансова вартість активів і капітальні інвестиції.
· якщо пріоритетним видом сегмента обрано географічний збутовий сегмент і якщо активи і покупці розташовані в різних регіонах, то в розділі III за кожним допоміжним звітним географічним виробничим сегментом наводяться балансова вартість активів і капітальні інвестиції.
· якщо звітний сегмент підприємства утворився внаслідок операції з придбання, порядок обліку якої встановлено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 19 "Об'єднання підприємств» то різниця між балансовою вартістю придбаних ідентифікованих активів і зобов'язань та їхньою справедливою вартістю визнається активом або зобов'язанням при включенні таких активів і зобов'язань до такого звітного сегмента.
До складу зобов'язань звітного сегмента не включаються:
· відстрочені податкові зобов'язання;
· зобов'язання з податку на прибуток, інші зобов'язання перед бюджетом та державними цільовими фондами, які не можна на обґрунтованій та послідовній основі розподілити між звітними сегментами підприємства ПрАТ «Зрнопродукт МХП»;
· забезпечення наступних витрат і платежів та цільове фінансування, якщо вони стосуються діяльності підприємства в цілому;
· довгострокові фінансові зобов'язання, зобов'язання за кредитами банків та інших фінансових установ, якщо отримання фінансових доходів не є основною діяльністю звітного сегмента;
· поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками;
Визначення звітних сегментів у консолідованій фінансовій звітності та розкриття інформації про звітні сегменти здійснюється на основі показників консолідованої фінансової звітності.
РОЗДІЛ 4. ВИВЧЕННЯ МЕТОДИКИ І ПРОЦЕДУРИ СКЛАДАННЯ І ПОДАННЯ РІЧНИХ ФОРМ СТАТИСТИЧНОЇ ЗВІТНОСТІ В УМОВАХ ПрАТ «Зернопродукт МХП»
На базі даних, які занесені до документів первинного обліку, заповнюються бланки статистичної звітності. Статистична звітність - це основна організаційна форма статистичного спостереження, що обумовлює можливість зіставлення і контролю за різними процесами суспільного життя.
Розкриття статистичної сутності і ролі статистичної звітності в економічному аналізі потребує послідовного розгляду таких основних питань:
– визначення згідно з чинним законодавством основних термінів, які найчастіше зустрічаються на практиці при складанні статистичної звітності (звітність, статистична звітність, статистична інформація, статистичне спостереження, респондент);
– розгляд діючих форм статистичного спостереження підприємства;
– основні права та обов'язки підприємств щодо складання і подання форм статистичного спостереження підприємства;
– відповідальність підприємств за порушення порядку складання і подання статистичних даних.
Визначення основних статистичних термінів. Перш ніж перейти до розгляду питання звітності підприємств, необхідно розглянути основний понятійний апарат, який останніми роками зазнав великих змін. В законодавчих актах наведена термінологія, що найчастіше використовується на практиці. Зокрема, у ст. 1 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну статистику" дано визначення звітності, статистичної інформації тощо.
Так, звітність – це система підсумкових і взаємопов'язаних даних (показників), що мають форму звітів, складених за допомогою спеціально затвердженої форми, які характеризують умови та результати діяльності підприємства за визначений відрізок часу.
Статистична звітність – форма статистичного спостереження державою, при якій уповноваженим органам надходить від підприємств (організацій, установ) необхідна їм інформація у вигляді законно встановлених звітних документів (статистичних звітів) за підписами осіб, відповідальних за подання і достовірність даних.
Статистична інформація (дані) визначена як офіційна державна інформація, яка характеризує масові явища та процеси, що відбуваються в економічній, соціальній та інших сферах життя України та її регіонів.
Статистичне спостереження трактується як планомірний, науково організований процес збирання даних щодо масових явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній та інших сферах життя України та її регіоні, шляхом їх реєстрації за спеціальною програмою, розробленою на основі статистичної методології. Статистичні спостереження проводяться органами державної статистики через збирання статистичної звітності, здійснення одноразових обліків, переписів (опитувань), вибіркових та інших обстежень. За видами вони розподіляються на суцільні і несуцільні. Суцільне статистичне спостереження – спостереження щодо всіх без винятку одиниць сукупності, яка вивчається. Несуцільне статистичне спостереження – спостереження за окремими одиницями сукупності, яка вивчається.
Респондент – це особа або сукупність осіб, які підлягають статистичному спостереженню у встановленому законодавством порядку. До складу респондентів входять:
– юридичні особи, їх філії, відділення, представництва та інші відособлені структурні підрозділи, що знаходяться на території України;
– юридичні особи, їх філії, відділення, представництва та інші відособлені структурні підрозділи, що знаходяться за межами України і створені за участю юридичних осіб України;
– фізичні особи, незалежно від їх громадянства, які перебувають на території України, або сукупності таких осіб;
– фізичні особи, які є громадянами України і перебувають за її межами, або сукупності таких осіб;
– користувачі даних статистичних спостережень.
Отже, всі підприємства, організації, установи України є респондентами.
Основні форми державного статистичного спостереження. Статистична звітність була і залишається основною інформаційною базою. За її допомогою отримують такі основні дані:
– обсяг виробництва, реалізації товарів, робіт і послуг та затрати на них за видами економічної діяльності;
– фінансово-господарська діяльність підприємств;
– зайнятість і оплата праці працівників за видами економічної діяльності;
– ціни і тарифи;
– наявність і рух капіталу;
– демографічна ситуація;
– розвиток соціальної сфери;
– стан оточуючого середовища
Блок-схема статистичної звітності
Статистичні звіти складають з різною періодичністю: раз на місяць, квартал, рік залежно від реальних управлінських потреб у певній інформації. Вони подаються, як відомо, органу державної статистики за місцезнаходженням, вищестоящій організації або органу, що здійснює державне регулювання у відповідному виді діяльності економіки.
Починаючи з 1998 р., для збирання основних статистичних даних про функціонування підприємств та організацій всіх видів економічної діяльності і форм власності використовуються уніфіковані форми державного статистичного спостереження. Заповнення їх проводиться на підставі первинних документів, регістрів синтетичного та аналітичного обліків, фінансової звітності, положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Перелік форм державних статистичних спостережень міститься у Загальному табелі (переліку) форм державних статистичних спостережень на 2007 p., який розроблений і затверджений Державним комітетом статистики України (наказ 26.12.2006 р. №629).
Державною службою статистики передбачено подання ПрАТ «Зернопродукт МХП» таких форм річної фінансової звітності:
| 1П-НПП (річна) | Звіт про виробництво та реалізацію промислової продукції |
| 1-П (місячна) | Терміновий звіт про виробництво промислової продукції (товарів, послуг) за видами |
| 4-сг (річна) | Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 20 __ року |
| 9-б-сг (річна) | Внесення мінеральних, органічних добрив, гіпсування та вапнування грунтів під урожай 20__ року |
| 29-сг (річна) | Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду |
| 2-тр (річна) | Звіт про роботу автотранспорту |
| 4-мтп (річна) | Звіт про залишки та використання енергетичних матеріалів і продуктів перероблення нафти |
| 11-мтп (річна) | Звіт про результати використання палива, теплоенергії та електроенергії |
| 11-ер (річна) | Звіт про витрати палива,теплоенергії та електроенергії |
| 11-мтп (паливо) (річна) | Фактичні витрати палива на виробництво окремих видів продукції і робіт |
| 11-мтп (вер) (річна) | Утворення та використання вторинних енергетичних ресурсів |
| 1-ПВ (місячна) | Звіт з праці |
| 1-ПВ (квартальна) | Звіт з праці |
| 1-ПВ (умови праці) (один раз на два роки) | Звіт про умови праці, пільги та компенсації за роботу зі шкідливими умовами праці |
Граничні терміни подання форм державних статистичних спостережень та фінансової звітності можна знайти в Календарі подання форм державних статистичних спостережень та фінансової звітності.
РОЗДІЛ 5. ВИВЧЕННЯ МЕТОДИКИ І ПРОЦЕДУРИ СКЛАДАННЯ І ПОДАННЯ РІЧНИХ ФОРМ ПОДАТКОВОЇ ЗВІТНОСТІ В УМОВАХ ПрАТ «Зернопродукт МХП»
Нарахування і сплата будь-якого виду податку чи збору (обов'язкового платежу) припускають здійснення належним чином обліку і розрахунку, результати яких відображаються у відповідній формі податкової звітності.
Податкова звітність являє собою сукупність дій платника податків (або особи, що його представляє) і податкового органу зі складання, ведення і здачі документів установленої форми, що містять відомості про результати діяльності платника податку, його майнове становище і фіксують процес обчислення податку, а також суму, що підлягає сплаті до бюджету1. Податкову звітність може здійснювати як платник податку самостійно, так і його представник або податковий агент.
На ПрАТ «Зернопродукт МХП» покладається обов'язок з податкової звітності у разі, якщо відповідним податковим законом на нього покладено обов'язок зі сплати податку. Платник податків може не надавати податковому органу податкову звітність, якщо:
1) звітність про виконання податкового обов'язку надає податковий агент;
2) платник податків входить до складу консолідованої групи платників по податках, звітність за якими надається головним підприємством.
Податкова звітність реалізується шляхом подання платником податку податкової документації, тобто документів, що містять відомості про обчислення і сплату податку.
Податкова звітність - це поняття, яке містить винятково питання з оподаткування. У податковій документації фіксується саме процес нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Особливістю податкової документації є те, що в її складі немає спеціалізованих «податкових» первинних документів, оскільки підставою для ведення податкового обліку є, як правило, первинні бухгалтерсько-облікові документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Виходячи з цього, інші відомості не можуть бути предметом податкової документації і податкові органи не мають права вимагати від платника податків подання відомостей, не передбачених законодавством про оподаткування, або подання податкової документації до настання термінів звітності.
Податкову звітність на ПрАТ «Зернопродукт МХП» подають до податкових органів за підсумками звітного періоду у встановлений законодавством строк. Терміни здійснення податкової звітності встановлюються по кожному податку окремо. Першим днем подання податкової звітності вважають день, що йде за днем закінчення звітного податкового періоду. Якщо останній день подання податкової звітності є вихідним або святковим, то днем подання звітності вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день. Граничні терміни подання податкової звітності можуть бути продовжені за правилами і на підставах, передбачених податковим законодавством.
Реалізуючи обов'язок з податкової звітності, ПрАТ «Зернопродукт МХП» подає в податкові органи такі види податкових документів, в яких зафіксовано обчислення податку і визначено суму, що підлягає сплаті:
1. Розрахунково-звітну документацію - документи, в яких фіксуються податкові розрахунки і суми податків. По кожному податку існує єдиний податковий документ, в якому платник розраховує суму податку, що підлягає сплаті, і який подає платник податків до податкового органу у встановлений законодавством термін. Такі документи містять відомості про строки, базу оподаткування, податкові пільги, розміри податкового окладу, причому називатися вони можуть по-різному: декларація, розрахунок, звіт тощо. Прикладом розрахунково-звітної документації може бути:
o декларація про прибуток підприємства, обов'язок надання якої закріплений п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 р., а форма і порядок її складання затверджені наказом податкової адміністрації від 29 березня 2003 р.;
o розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, форма і порядок заповнення якої затверджені наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 18 грудня 2000 р.;
o розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища, форма і порядок заповнення якого затверджені наказом Мінекобезпеки і Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 р. і т. ін.
2. Супутню (чи довідкову) документацію - документи, які містять довідкову інформацію, що деталізує дані для обчислення податків і розшифровує чи обґрунтовує податкові розрахунки. Така документація поділяється на:
а) документи, необхідні для обчислення податків, наприклад, звіт про результати діяльності виконавця довгострокових договорів (контрактів), форма і порядок заповнення якого затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 р.;
б) документи довідкового характеру, які безпосередньо не впливають на обчислення сум податків, приміром, розрахунок - повідомлення розподілу консолідованого податку між юридичною особою та філіями, форма і порядок заповнення якого затверджені наказом податкової адміністрації від 10 квітня 1998 р.;
3. Облікову документацію - це документи, що являють собою зведені форми податкового обліку. Первинні документи бухгалтерського обліку, які накопичуються і систематизуються в податковому обліку, підлягають узагальненню за певний податковий період. Після цього на підставі цих уже згрупованих документів визначається сума податків, що підлягає внесенню у відповідні фонди. Прикладом такого виду податкової документації є Книга обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, що застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, порядок ведення якої затверджений наказом податкової адміністрації від 12 жовтня 1999 р.
4. Податкові повідомлення - документи, які направляють податкові органи платникам. Вони містять відомості про терміни та суми податку, що підлягає сплаті. Згідно зі ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» суму податку, зазначену в податковому повідомленні, яка підлягає сплаті, обчислює не самостійно платник податків, а податковий орган.
Найпоширенішою формою реалізації податкової звітності є надання відомостей з метою оподаткування письмово на бланках, які видають безкоштовно податкові органи. У спеціально передбачених законодавством випадках таку інформацію можна подавати в електронному вигляді на дискеті чи іншому носії, що допускає комп'ютерну обробку.
На практиці найчастіше податкова звітність полягає у поданні податкової декларації. Згідно з п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», податковою декларацією є документ, який подає платник податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування і сплата податку чи збору (обов'язкового платежу). Виходячи з цього, будь-який документ, що подається до податкового органу і призначений для нарахування та сплати обов'язкових платежів у певні фонди, є декларацією незалежно від того, яку назву має такий документ: розрахунок, довідка, звіт тощо. Отже, податкова декларація має характер податкового розрахунку, відповідно до якого платник податків самостійно обчислює суму податку і несе обов'язок щодо своєчасної його сплати.
Традиційно податкова декларація як форма податкової звітності відповідає такому порядку сплати податку, за якого обов'язок з його сплати покладається безпосередньо на платника. Податкову декларацію подають до податкового органу за місцем обліку платника у двох примірниках, один з яких повертається платнику з позначкою посадової особи податкового органу про дату її прийняття. Підпис посадової особи має бути засвідчений. Податкові декларації приймають контролюючі органи без попередньої перевірки зазначених у них даних. Форму податкової декларації (розрахунку) встановлює центральний (керівний) орган контролюючого органу за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики. Затверджені форми податкових декларацій мають нормативно-правовий характер, що означає обов'язковість їх дотримання як для платника податків, так і для податкових органів.
Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:
а) календарному місяцю - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
б) календарному кварталу чи календарному півріччю - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
в) календарному року - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;
г) календарному року для платників податків на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) - до 1 квітня року, наступного за звітним.
Продовження граничних строків подання податкових декларацій здійснюється у разі, якщо фізична особа-платник податків чи посадові особи юридичної особи-платника податків не мали можливості у встановлений термін виконати податкові обов'язки і скористатися податковими правами (при чому власник такої юридичної особи має бути позбавлений можливості призначити інших посадових осіб для виконання цього обов'язку). Для продовження таких строків платник подає письмову заяву в довільній формі протягом 30 днів, наступних за днем закінчення вищевказаних обставин.
Встановлення форм або методів обов'язкової податкової звітності, які передбачають подання зведеної інформації щодо окремих доходів, витрат, пільг або інших елементів податкових баз, які раніше були відбиті у податкових деклараціях чи розрахунках з окремих податків або зборів (обов'язкових платежів), не дозволяється, якщо інше не встановлено законами з питань оподаткування.
Платник податків має право вибрати один з таких порядків подання податкової декларації:
а) особисто (з відміткою про дату подання на копії декларації);
б) пересиланням (датою подання декларації вважатимуть дату відправлення рекомендованого листа). У такому разі платник податків повинен не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації надіслати її на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення. Порядок оформлення зазначених поштових відправлень, а також нормативи їх обігу визначаються Кабінетом Міністрів України.
Форми обов'язкової податкової звітності (податкові декларації або податкові розрахунки), встановлені податковим органом, повинні відповідати нормам і змісту певного податку або збору. ПрАТ «Зернопродукт МХП» має право подати податковий звіт за іншою формою, якщо він вважає, що форма податкової звітності, яка встановлена податковим органом, збільшує або зменшує суму податку всупереч нормам закону щодо цього обов'язкового платежу. Такий звіт за іншою формою подається разом з поясненням мотивів його складання.
Податковий орган приймає декларацію, при цьому факт прийняття цього документу засвідчується поміткою на копії декларації. Цей момент є особливо важливим, оскільки виконання обов'язку щодо податкової звітності має чітко визначені часові межі, і платник повинен подати податкову декларацію у встановлений законодавством строк. Податкова декларація містить такі обов'язкові відомості:
1) ідентифікаційний код платника податку;
2) повне найменування платника податку, відомості про його місцезнаходження або місце проживання;
3) період, за який подається декларація, чи дата, за станом на яку подається декларація;
4) дату подання до податкового органу податкової декларації;
5) розмір бази оподаткування;
6) суму і розмір витрат і пільг;
7) суму, що не оподатковується податком;
8) ставку оподаткування;
9) суму податку, що підлягає сплаті.
Податкову декларацію ПрАТ «Зернопродукт МХП» щодо кожного податку окремо за місцем його обліку у встановлений строк.
Подання розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків у Фонд загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття регулюється п. 6.7 Інструкції про порядок обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття й обліку їх надходження у Фонд загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття, що затверджена наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 18 грудня 2000р. Такий розрахунок складається з чотирьох розділів, де фіксуються суми фактичних витрат на оплату праці найманих робітників за звітний період, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інші виплати, які закріплені Законом України «Про оплату праці» і підлягають оподаткуванню.
Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», громадяни, крім тих, які одержували доходи тільки за місцем основної роботи, зобов'язані до 1 березня наступного року подати до податкового органу за місцем проживання декларацію про суму сукупного доходу, отриманого як за основним, так і за неосновним місцем роботи. Форму і порядок її заповнення затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 21 квітня 1993 р.. Така декларація складається з чотирьох розділів.
Розділ 1 декларації містить відомості про всі види доходів, отриманих протягом звітного календарного року, про суми витрат, безпосередньо пов'язаних з їх одержанням, а також суми утриманого прибуткового податку за місцем одержання доходу чи сплаченого авансом за розрахунками податкових органів. Відомості щодо отриманих доходів записуються у відповідну таблицю цього розділу декларації залежно від їх виду і місця одержання.
Розділ 2 декларації містить відомості про суми додаткових зменшень (пільг), на виключення яких із сукупного оподаткованого доходу має право особа, що подає декларацію. Право на проведення певних зменшень сукупного оподаткованого доходу (право на пільгу) має бути підтверджено відповідними документами.
У розділі 3 декларації вказуються відомості про фактичний річний сукупний дохід, що підлягає оподаткуванню (з якого нараховується прибутковий податок), а також повідомляється про суму доходу, яку передбачає одержати платник податку в наступному році.
У розділі 4 декларації вказуються відомості про власність і земельні ділянки, які є об'єктами оподаткування іншими податками (податок з власників транспортних засобів, плата за землю).
Платник податків не несе обов'язку щодо подання податкової декларації, якщо обов'язок з обчислення і сплати податків або зборів покладається на податковий орган, податкового агента або податкового представника.
Якщо платник податків після подання податкової декларації за минулі звітні періоди до податкового органу самостійно знайшов будь-яку помилку чи описку, що могло вплинути або вплинуло на визначення суми податку як у бік завищення, так і заниження, то він має право подати нову податкову декларацію з виправленими показниками разом із заявою про це. Дата подання нової (уточненої) податкової декларації має бути належним чином зафіксована, оскільки цей момент визначає механізм застосування певних санкцій. Виявлення невідповідності відомостей, зазначених у декларації, в ході податкової перевірки позбавляє платника податків права на подання уточненої (виправленої) декларації.
Виходячи з викладеного, податковою декларацією вважається документ податкової звітності, який подає платник податків у формі заяви, з зазначенням у ньому відомостей про отримані ним за звітний період доходи і понесені витрати, майно, що є в його власності (має бути оподатковано), та інших відомостей, визначених податковим законодавством1.
Розрізняють дві форми податкових декларацій.
1. Майнова декларація - відомості, надані фізичною особою про перелік майна, що є в його власності (у тому числі й коштів), чи майна, яке може бути джерелом доходів, які формують об'єкти оподаткування.
2. Спеціальна декларація - відомості, що надані фізичною особою за вимогою податкового органу, складені за установленою формою, містять інформацію про джерела і розміри коштів, витрачених на придбання певного майна.
Несвоєчасне подання податкової декларації до податкового органу тягне за собою застосування фінансових санкцій, а саме: накладення штрафу в розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожне неподання або затримку, і як доповнення до цього накладення штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше 50 відсотків суми нарахованого податку і не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Окрім того, у разі неподання чи несвоєчас1 ного подання податкової декларації платником, з першого робочого дня, наступного за граничним строком її подання, у податкового органу виникає право на податкову заставу, і податковий орган самостійно нараховує суму податку, що має бути сплачено.
Висновки та пропозиції
У кожній галузі народного господарства є свої специфічні особливості технології та організації як виробничого процесу, так і організаційної будови підприємства, що обумовлюють відмінності в методології та організації обліку за звітності.
Робота висвітлює основні аспекти методики підготовки звітності за результатами ведення підприємницької діяльності з урахуванням актуальності визнання окремих активів, зобов’язань, результатів діяльності в розрізі фінансової, податкової та спеціальних форм звітності.
В процесі дослідження здійснено комплексний підхід до викладення матеріалу, а саме: характеристика фінансового стану підприємства, вивчення підготовчого етапу до складання річної звітності, питань організації та проведення річної інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, вивчення порядку закриття рахунків бухгалтерського обліку та складання звітних калькуляцій. Вивчення методики складання фінансового звіту та річної статистичної звітності в умовах базового підприємства.
Доцільність написання звіту визначається роллю звітних форм в налагодженні системи ефективного фінансового менеджменту підприємства, а відтак, необхідністю точного відображення в звітності результатів фінансової діяльності підприємства, їх виробничого і соціального розвитку, фінансового та майнового стану, дотримання договірної, фінансової, податкової та звітної дисципліни, оптимального рівня забезпеченості обіговими коштами, джерелами фінансування капітальних вкладень для своєчасного виконання покладених на підприємства зобов’язань та реалізації стратегії перспективного розвитку.
Отже, у висновку можна написати основні правила складання фінансової звітності за 2014 р:
1. Перед складанням річної фінансової звітності обов’язкове проведення інвентаризації активів та зобов’язань підприємства;
2. Заповнюють фінансову звітність у тисячах гривень без десяткових знаків. Виняток-р. III «Розрахунок показників прибутковості акцій» Звіту про фінансові результати (форма №2), показники якого наводяться в гривнях з копійками;
3. Прокреслюють рядки форми фінансової звітності, які не мають показників(п.11 НП(с)БО 1);
4. Від’ємні значення та показники для вирахування наводять в дужках;
5. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства (ч.1 ст.11 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Водночас у разі ведення бухгалтерського обліку на підприємстві аудиторською фірмою, фінансову звітність за головного бухгалтера підписують відповідно до договірних засад.
