Існуючі підприємницькі структури розрізняються за правовими, фінансово-економічними та організаційно-управлінськими ознаками.
Правові ознаки характеризують юридичні аспекти створення статутного фонду фірми, статусу учасника (або засновника) фірми, регулюють майнові відносини між учасниками та фірмою.
До правових ознак належать такі:
Ø право власності на капітал та засновники;
Ø джерела формування та розмір статутного фонду;
Ø обмеження права стати учасником;
Ø права учасника на майно у разі його виходу зі складу фірми;
Ø юридична відокремленість фірми від учасників.
Фінансово-економічні ознаки дають змогу з'ясувати та однозначно визначити належність учасникам відповідної частки прибутку фірми; ризики учасників (майнові, грошові), у тому числі в разі припинення діяльності фірми.
Фінансово-економічні ознаки такі:
Ø участь у розподілі прибутків;
Ø відповідальність за зобов'язаннями фірми;
Ø розподіл майна у разі припинення діяльності фірми.
Організаційно-управлінські ознаки характеризують можливість для учасників займатися безпосередньо управлінською роботою, тобто виконувати функції керівництва фірмою, впливати на її оперативну виробничо-господарську діяльність, у тому числі забезпечення трудовими ресурсами.
Організаційно-управлінськими ознаками є:
Ø участь в управлінні фірмою;
Ø використання найманої праці;
Ø автономність виробничо-господарської діяльності від учасників.
Організаційною одиницею підприємництва є фірма або компанія. Це узагальнена назва будь-якої виробничої одиниці, незалежно від її розмірів, організаційно-правової форми і форми власності. Підприємництво може здійснюватися в різних організаційно-правових формах, які встановлюються законодавством країни. В цьому виявляються нормативні аспекти підприємництва на етапі організації (реорганізації) фірми. Най поширенішими організаційними формами виробничого підприємництва є:
Ø одноосібне володіння (за законодавством України це може бути приватне підприємство – юридична особа, заснована на приватній власності громадянина України; сімейне підприємство – юридична особа, заснована на приватній власності членів однієї сім'ї; фізична особа, зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності);
Ø партнерство (товариство з додатковою відповідальністю; повне товариство; командитне товариство);
Ø корпорація (юридичний об'єкт, відокремлений від своїх безпосередніх власників).
Переваги одноосібного володіння:
Ø власникові фірми повністю належить прибуток фірми;
Ø володар фірми має низькі витрати, пов'язані з організацією виробництва;
Ø невеликі розміри фірми дають власникові змогу підтримувати контакти зі своїми робітниками і покупцями продукції.
Недоліками особистого володіння є:
Ø обмежені можливості для розширення виробництва;
Ø не сприяння банків у наданні значних кредитів;
Ø необмежена відповідальність за фінансовий стан підприємства, оскільки все майно володаря за рішенням суду може бути направлене на компенсацію вимог кредиторів і погашення боргів;
Ø власник фірми повинен бути компетентним у всіх виробничих та фінансових питаннях і мати здібності до підприємництва.
Друга організаційна форма виробничого підприємництва – це партнерство, тобто товариство, яке передбачає об'єднання капіталів двох або більше господарюючих суб'єктів. Угода між його членами містить такі пункти: повноваження кожного партнера; тривалість угоди; суму, інвестовану кожним партнером; схему розподілу прибутків і можливих збитків; заяву про фінансові необхідні процедури в товаристві; процедуру прийняття нових партнерів і ліквідації товариства. У середині 80-х років у США нараховувалось 2 млн. товариств. У 2003 р. в Україні було зареєстровано понад 59,9 тис. господарюючих суб’єктів.
Партнерство має такі переваги:
Ø широкі можливості для розширення виробництва;
Ø збільшення можливості одержання кредиту;
Ø залучення професійних менеджерів.
Недоліки цієї організаційної форми полягають у тому, що при генеральному партнерстві, у разі банкрутства фірми, всі її співвласники несуть необмежену відповідальність. Компаньйон, якому належить 1 % власності фірми, відповідає так само як і той, кому належить решта 99 %. Складності виникають у разі ліквідації і Реорганізації фірми в інші види виробництва. Зокрема, передбачається залежність юридичного існування від виходу партнерів фірми.
Третя організаційна форма виробничого підприємництва - корпорація, тобто об'єднання, спілка, акціонерна форма власної, щопередбачає колективну власність капіталу, а також зосередження функцій управління підприємством у руках верхнього ешелону професійних управлінців (менеджерів), що працюють за наймом. Важливою ознакою корпорації є гарантоване законодавством право на довічне існування незалежно від змін складу власників капіталу. Невід'ємна особливість корпорації полягає в тому, що у разі банкрутства вона розпоряджається лише майном корпорації, а не майном власників або акціонерів, тобто є компанією з обмеженою відповідальністю.
Корпорації мають панівне становище в економіці багатьохрозвинених країн за обсягом продукції, що виробляється, або наданих послуг.
Поєднання різних форм власності надає необхідної гнучкості економіці, сприяє формуванню більш гармонійних структур, що мають переваги великих і малих господарських форм. Зі збільшенням розмірів підприємств збільшується також кількість підприємств, які контролюються корпораціями. Якщо на початку XX ст. під контролем корпорацій у США було 23,7 % всіх підприємств, в 1930 р: – 51,7 %, в 1995 р. – 68,9 %, то в 2004 р. – більше 70%.
Увесь прибуток корпорації належить її акціонерам (учасникам) і поділяється, як правило, на дві частини: перша – дивіденди (відсотки) для утримувачів акцій; друга – призначена для реінвестування. Основні переваги корпорації такі:
Ø можливість мобілізації додаткових капіталів випуском цінних паперів;
Ø використання наукових методів управління і професійних менеджерів;
Ø можливість використання грошового ринку і ринку капіталів дає змогу гнучко зорієнтувати програму з одного виду діяльності на інший;
Ø корпорація існує незалежно від того, скільки разів змінювались її власники.
Корпораціям властиві також певні недоліки, зокрема, такі:
Ø високі подвійні податки на одиницю прибутку: спочатку оподатковується прибуток корпорації, а потім – дивіденди акціонерів при їх виплаті;
Ø значні організаційно-економічні труднощі при реєстрації фірми;
Ø більша регламентованість з боку держави.
Основні види акцій:
Ø іменні, власник яких має бути зареєстрований акціонерним товариством;
Ø на пред'явника, які можуть бути продані простою передачею;
Ø привілейовані – підприємство гарантує виплату дивідендів незалежно від розмірів прибутку. У разі недостатнього прибутку дивіденди за привілейованими акціями виплачуються за рахунок резервного фонду, але сума випущених привілейованих акцій не повинна перевищувати 10 % статутного фонду;
Ø вінкульовані, що можуть передаватися лише з дозволу фірми;
Ø без номінальної вартості – у разі ліквідації товариства гарантується лише певна частина їх вартості;
Ø прості основні (акції першого випуску), що дають право голосу, але не дають право на певні дивіденди.
Концерн є сучасною економічною формою промислового багатогалузевого об'єднання. Спираючись на диверсифікацію виробництва, концерн об'єднує в своєму складі десятки, сотні підприємств, науково-дослідних установ, навчальних центрів випробувальних полігонів та інших ланок, які забезпечують діяльність економічного комплексу. Окремі структури концерну нерідко розташовуються у різних країнах.
Керує концерном правління, яке складається з власників великих пакетів акцій. Воно вирішує принципові питання діяльності концерну, здійснює контроль і загальне керівництво його справами. Оперативне керівництво справами концерну виконує рада директорів (менеджерів).
Консорціум – одна з форм монополій, тимчасова угода між кількома промисловими підприємствами заради спільного розміщення позик, науково-технічних розробок, комерційних операцій великого масштабу, здійснення великого проекту. Форма консорціуму характерна для об'єднання європейських країн з метою реалізації проектів, що мають високу вартість, які протистоять сильній конкуренції американських і японських монополій.
Консорціум діє на підставі договору або статуту, який затверджується засновниками або власником. Учасники консорціуму зберігають право юридичної особи. Організаційно правовими формами консорціуму є товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства.
Головує в консорціумі монополія, яка вибирає учасників угоди (консортів).
Асоціація – це добровільне договірне об'єднання підприємств, які з'єднали частини своїх матеріальних і фінансових ресурсів з метою вирішення спільних виробничих завдань. Асоціація створюється для постійної господарської діяльності учасників без втручання в їхні ділові справи.
Учасники асоціації зберігають ознаки юридичної особи, мають право входити в інші господарські об'єднання. Керує асоціацією правління, склад якого обирається на загальних зборах учасників.
