Політика оптимізації доходу туристичних підприємств

Центром розробки стратегії формування та розподілу доходу підприємницьких структур туристичного бізнесу виступає вироб­лення політики оптимізації всіх джерел утворення і напрямків ви­користання доходу.

Вихідним моментом оптимізації доходів є оцінка витратомісткості турпродукту та послуг.

В умовах збитковості туристичної діяльності першою проб­лемою оптимізації доходу стає ліквідація збитковості і перехід до стабілізації фінансової міцності.

Серед інших завдань оптимізації доходів туристичних під­приємств виділяються такі:

♦ розрахунок потреби в доході для досягнення стратегічних цілей підприємницької діяльності;

♦ раціоналізація структури джерел утворення доходу на ос­нові пріоритетності й ефективності різних видів діяльності;

♦ розробка ефективної системи розподілу й використання доходу;

♦ визначення величини доходу, необхідної для одержання ці­льового прибутку від реалізації туристичних послуг (турпродукту);

♦ обґрунтування обсягів реалізації туристичного продукту (послуг), що забезпечать одержання цільового доходу і досягнення стратегічного рівня запасу фінансової міцності;

♦ максимізація інших джерел доходу туристичного під­приємства.

Перераховані завдання можуть змінюватися залежно від стратегічних цілей, обсягів і видів діяльності підприємства, еконо­мічної ситуації в країні та інших внутрішніх і зовнішніх факторів.

Після визначення оптимізаційних завдань повинні розроб­лятися і впроваджуватися в практику найбільш ефективні способи їхнього вирішення, тобто оптимізаційні моделі. Політика впровад­ження таких моделей передбачає концентрацію зусиль на мобілі­зацію потенційних можливостей збільшення доходу і раціональ­ного його використання. Правильність та ефективність оптиміза­ційних моделей перевіряються практикою, в результаті чого полі­тика може коригуватися.

В узагальненому вигляді процес формування політики оптимі­зації доходу туристичних підприємств представлений на рис. 8.

Рис. 9.8. Процес розробки політики оптимізації доходу підприємств

Для успішного виконання функції відшкодування витрат і за­безпечення прибутку підприємствам доход повинен оптимізуватися насамперед за джерелами його утворення. Тому оптимізація доходу розпочинається з вибору найбільш ефективного турпродукту (пакета послуг за маршрутами) па поточний період і на перспективу. Неод­норідність турпродукту і системи його оподатковування викликає необхідність застосування різних підходів і моделей оптимізації доходу. Але вони повинні будуватися на загальних принципах об­грунтування політики оптимізації доходу (рис. 9).

Оскільки основним джерелом доходу в туризмі є реалізація турпродукту та послуг, то з виручки від реалізації слід починати оптимізацію доходу, але обов'язково у взаємозв'язку з витратами на закупівлю туристичних послуг і формування турпродукту.

Теорія і практика туристичної діяльності виробили систему методів планування й оптимізації реалізації турпродукту, а відтак і доходу від основної діяльності в туризмі.

Важливим методом оптимізації доходу, від основної діяльності в туристичному бізнесі є орієнтація на цільовий прибуток, тобто оптимізація доходу на основі заздалегідь установленої суми цільо­вого прибутку. Початком оптимізації доходу на основі цільового прибутку є визначення порога рентабельності (беззбитковості) під­приємства на плановий період. Особлива увага в такій моделі повин­на приділятися оптимізації запасу фінансової стійкості, яка забезпе­чується сумою доходу від реалізації турпродукту понад суму реаліза-

ції так званої точки беззбитковості. Розроблена стратегія збільшен­ня доходу на основі оптимізації прибутку буде орієнтиром для роз­витку підприємства.

Рис. 9. Основні принципи формування політики оптимізації доходу в туризмі

Досягнення стратегічних цілей ефективного нарощування дохо­ду неможливе без підвищення ролі маркетингу і логістики у форму­ванні доходів туристичних підприємств. Це пояснюється тим, що при формуванні доходів у ринкових умовах підприємствам необхідно зна­ти витрати насамперед на транспортування, розміщення, харчування; постійно володіти інформацією про ціни конкурентів; вивчати, за якою ціною туристи готові купувати турпродукт і послуги; знати реа­льну платоспроможність потенційних покупців туристичних послуг; порівнювати ціни на нові види турпродукту з цінами традиційних по­слуг та ін. Усе це потребує маркетингового підходу до обґрунтування обсягу і структури реалізації туристичного продукту та послуг.