Законодавство про організацію правової допомоги

Законодавство про діяльність органів прокуратури.

До нормативно-правових актів, які регламентують організацію й діяльність прокуратури, належать: Закон України «Про прокуратуру», Положення «Про класні чини працівників органів прокуратури», Дисциплінарний статут прокуратури України, а також накази, розпорядження, інструкції Генерального прокурора України.

Законодавство про органи досудового розслідування злочинів. До численної групи нормативно-правових актів, що регламентують досудове розслідування злочинів, належать: Кримінально-процесуальний кодекс України, Митний кодекс України, закони України «Про міліцію», «Про Службу безпеки України», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про державну податкову службу України», «Про Державний кордон України», Положення про Міністерство внутрішніх справ України та ін. Така неоднорідність і численність нормативно-правових актів цієї групи пояснюється тим, що, по-перше, виявлення і розслідування злочинів проводиться шляхом здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства, а по-друге, здійснення цієї діяльності покладається на різноманітні органи, перелік яких визначається законом.

Законодавство про організацію правової допомоги.

Право кожного на правову допомогу передбачено Конституцією України. Надання правової допомоги є багатогранною правоохоронною функцією. Серед нормативно-правових актів, що регламентують цю діяльність, основним слід вважати Закон України «Про адвокатуру». До цієї групи входять нормативно-правові акти, що визначають статус адвоката: Положення «Про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури» і Положення «Про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури», а також відповідні положення законів, що визначають права і обов'язки осіб, які надають правову допомогу (Кримінально-процесуальний кодекс, Цивільний процесуальний кодекс, Кодекс адміністративного судочинства, Господарський процесуальний кодекс, Кодекс України про адміністративні правопорушення).

Законодавство про нотаріат. Центральне місце серед нормативно-правових актів, що регламентують цю діяльність, посідає Закон України «Про нотаріат». Питання організації та діяльності нотаріату в Україні визначаються також указами Президента України, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України (наприклад, декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито»), інструкціями і наказами Міністерства юстиції України.

Закон України «Про нотаріат», прийнятий 2 вересня 1993 p., визначає коло органів і осіб, які вчиняють нотаріальні дії, статус нотаріуса, предмет нотаріальної таємниці, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій, загальні правила вчинення нотаріальних дій.

4. Класифікація правових актів про судові та правоохоронні органи за їх юридичним значенням:

Місце конкретного акта визначається тим, який орган його прийняв та в якому порядку:

Найвищий рівень займає КОНСТИТУЦІЯ це акт, в якому вирішені найбільш принципові питання державного та громадського життя. Вона приймається зз дотриманням особливої процедури, вирішує основні поняття державного устрою, організації та діяльності судових та правоохоронних органів.

Всі інші акти нищого рівня повинні відповідати приписам Конституції.

Друге місце за юридичною силою займають міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Вони не можуть суперечити Конституції України, але укладення міжнародних договорів, які їй суперечать можливе після внесення попередніх змін до Конституції.

Серед них:

- Загальна декларація прав людини,

- Європейська Конвенція з прав людини 1950р.,

- Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966р,

- Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання від 10.12.1984р.Ратифіковано 26. 01.1986р.,

- Конвенція про правову допомогу у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993р., ратифіковано 10.11.1994р.(із застереженнями),

- Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20.04.1959р.

ЗАКОНИ – в актах цього рівня вирішуються більшість питань організації та діяльності правоохоронних органів, приймається ВРУ, підписується президентом, при наявності достатніх підстав закони можуть бути визнані КСУ повністю або частково не конституційними КСУ.

Ст. 92 закріплює: виключно законами регламентуються питання про судоустрій, судочинство, статус суддів, організація діяльності прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань також основи організації і діяльності адвокатури

УКАЗИ ТА РОЗПОРЯДЖЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ – найчастіше стосуються тих правових органів, що входять до виконавчої влади.

ВІДОМЧІ ТА МІЖВІДОМЧІ АКТИ – акти міністерств та відомств (накази, положення, вказівки)

Значна кількість відомчих актів – джерел курсу СПО видається міністерством юстиції, міністерством внутрішніх справ, генеральним прокурором України, державною судовою адміністрацією.

5. Конституція, як джерело вивчення дисципліни СПО

На найвищому щаблі у цій ієрархії знаходиться Конституція України. Вона приймається з додержанням особливої процедури і вирішує основні питання державного і суспільного життя, у тому числі й організації і діяльності правоохоронних органів. Усі нормативно-правові акти ниж- чого рівня мають точно відповідати конституційним положенням. Тому й заведено говорити, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Якщо закон або інший нормативно-правовий акт суперечить Конституції України, то застосовуються норми Конституції України, оскільки вона є актом прямої дії. Міжнародні договори, згода на обов'язковість яких нада- на Верховною Радою України, є частиною національного законодавства, тому всі правозастосовні органи повинні у своїй діяльності керуватися цими актами.

6. Міжнародні відносини:

- Загальна декларація прав людини,

- Європейська Конвенція з прав людини 1950р.,

- Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966р,

- Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20.04.1959р.

7. Акти вищих органів судової влади, як джерела вивчення вчення курсу:

Все більшого значення для регламентації діяльності правоохоронних органів в останні роки набувають рішення і висновки Конституційного Суду України. Цей орган не видає нормативно-правових актів, але прийняті ним рішення, що визнають закон або окремі його положення неконституційними, тягнуть за собою втрату юридичної сили закону в цілому або окремих його положень. Рішення Конституційного Суду приймалися і щодо актів, які регулюють організацію і діяльність правоохоронних органів.

Для встановлення єдності в практиці правозастосування велике значення мають роз'яснення законодавства, що даються Верховним Судом України і Вищим господарським судом України. Ці роз'яснення оформлюються відповідними постановами. Деякі з цих роз'яснень стосуються організаційних питань правоохоронної діяльності.

Актами вищих органів судової влади даються роз*яснення з приводу застосування законів КСУ, Неконституційним, КСУ уповноважений офіційно тлумачити акти ВРУ