Радянсько-німецький пакт про ненапад 23 серпня 1939 року

Тема: УКРАЇНА В РОКИ ІІ СВІТОВОЇ ВІЙНИ 1939-1945 рр.

МЕТА ЗАНЯТТЯ:

· Схарактеризувати радянсько-німецький пакт про ненапад 23 серпня 1939 р. і таємний протокол до нього, їх роль у розв'язанні Другої світової війни і в подаль­шій долі українських земель.

· Розкрити суперечливий процес приєднання до УРСР західноукраїнських зе­мель та їх радянізації.

· Виховати учнів у дусі патріотизму, національної свідомості та гідності.

МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ: карта України.

ЛІТЕРАТУРА:

В.Верстюк. Історія України. – К., 2000. – с.307-326

Ф.Турченко. Новітня історія України. ч. І – К., 1998. - с.307-324

О.Бойко. Історія України.К, 2002. - с.442-458

ПИТАННЯ:

1. Радянсько-німецький пакт про ненапад 23 серпня 1939 року.

2. Приєднання Західної України і Західної Білорусії до СРСР. Радянізація.

3. Початок Великої Вітчизняної війни. Німецька окупаційна політика.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ:

1. Яку долю було визначено Україні радянсько-німецькими договорами 1939р.?

2. У результаті яких подій західноукраїнські землі увійшли до складу УРСР?

3. Які негативні та позитивні сторони у процесі входження земель до складу УРСР?

4. Що таке радянізація? Назвіть її основні складові.

 

Радянсько-німецький пакт про ненапад 23 серпня 1939 року.

Напередодні ІІ світової війни українські землі перебували під владою 4 держав:

1. СРСР (Українська РСР);

2. Польщі (Сх. Галичина, Закерзоння, Підляшшя, Холмщина, Берестей­щина, Західна Волинь);

3. Румунії (Пн. Буковина з Хотин­ським, Ізмаїльським та Акерманським повітами Бессарабії);

4. Чехословаччини (Закарпаття, з березня 1939 р. оку­поване Угорщиною).

Крім СРСР, Польщі, Румунії та Чехословаччини, які намагались утримати вже підвладні й приєднати нові українські землі, на них претендували Німеччина та Угорщина, що домагалася повернення Закарпатської України.

З березня 1939 р. у Москві відбувалися перегово­ри з представниками Англії й Франції про створен­ня системи колективної безпеки у Європі проти країнй-агресора - Німеччини. Керівництво цих євро­пейських країн сумнівалося у боєздатності Червоної армії. Тому делегації союзників складалися з чиновників неви­сокого рангу, позбавлених належних повноважень, й переговори йшли мляво.

Знаючи про це, Гітлер вирішив запропонувати ра­дянському диктатору більше, ніж той міг би сподіва­тися від союзу із західними демократіями. Звичай­но, фюрер не збирався поступатися інтересами Німеччини - апетити радянської сторони планувало­ся задовольнити за рахунок інших країн, а згодом, вигравши час, здійснити напад на СРСР.

23 серпня 1939 р. до Москви прибув з надзвичай­ними повноваженнями міністр закордонних справ Німеччини Й. фон Ріббентроп. 23 серп­ня 1939 року в Москві між Радянським Союзом та нацистською Німеччиною був під­писаний пакт про ненапад. Цей договір, що увійшов в історію як «Пакт Молотова — Ріббентропа». З німецької сторони його підписав міністр закордонних справ Німеччини І. фон Ріббентроп, з радянської - народний комі­сар закордонних справ СРСР В.Молотов. До договору додавався секретний таємний протокол, за яким роз­межовувалися сфери територіальних інтересів обох держав у Східній Європі. В радянській сфері інте­ресів перебували Естонія, Латвія, Фінляндія, Бесса­рабія, у німецькій - Литва. Стосовно ж Польщі за­значалося, що СРСР зацікавлений у її білоруських та українських землях, а також у території Люблінського й частини Варшавського воєводств.

Якщо укладання пакту про ненапад із Німеччи­ною ще можна тлумачити як спробу відвернення війни, то зовсім інакше слід розцінювати таємний протокол до нього, в якому йшлося про задоволення територіальних зазіхань обох тоталітарних держав.

Цей договір дав можливість Гітлеру почати Другу світову війну, а СРСР фактично перетворився в союзника Німеччини. Протягом 17 мі­сяців після цього Німеччина отримала від СРСР 865 тис. т нафти, 140 тис. т марганцевої руди, 14 тис. т міді, 3 тис. т нікелю, майже 1,5 млн т зерна та інші стратегічні матеріали.