1. Державний охоронний документ на об'єкт промислової власності, що засвідчує пріоритет та авторство його творця, а також виключні права особи, яка володіє цим правом, на певній території протягом законодавчо встановленого терміну – називається:
а) авторське свідоцтво;
б) ліцензія;
в) патент;
г) охоронна грамота.
2. Дозвіл на використання науково-технічних рішень, які не мають правової охорони, або рішень, термін правової охорони яких вичерпався – називається:
а) безпатентна ліцензія;
б) неліцензійний патент;
в) бездокументарне авторське свідоцтво.
3. До основних методів оцінювання об’єктів інтелектуальної власності відносяться:
а) витратний, порівняльний, прибутковий;
б) витратний, екстраполятивний, експертний;
в) порівняльний, народногосподарський, собівартісний;
г) прибутковий, господарський, калькулятивний.
4. Метод оцінювання вартості об'єктів інтелектуальної власності, заснований на визначенні суми витрат, необхідних для створення нової точної копії оцінюваного активу з урахуванням сучасних цін на необхідні ресурси – називається:
а) метод капіталізації прибутку;
б) метод відновної вартості;
в) метод збільшення від роялті;
г) метод порівняльного аналізу продажу.
5. Метод оцінювання вартості об'єктів інтелектуальної власності, згідно з яким розрахунок поточної вартості цих об'єктів здійснюється шляхом приведення всіх майбутніх надходжень чистого прибутку від їх використання на дату проведення оцінювання за визначеною оцінювачем ставкою дисконтування – називається:
а) метод дисконтування;
б) метод капіталізації прибутку;
в) метод відновної вартості;
г) метод порівняльного аналізу продаж.
6. Метод оцінювання об'єктів інтелектуальної власності, заснований на визначенні вартості цих об'єктів шляхом додавання майбутніх грошових потоків роялті, приведених з використанням ставки дисконтування до поточної вартості — називається:
а) метод дисконтування;
б) метод капіталізації прибутку;
в) метод збільшення від роялті;
г) метод відновної вартості.
7. Метод оцінювання вартості об'єктів інтелектуальної власності, згідно з яким поточна вартість цих об'єктів визначається шляхом зіставлення щорічного прибутку від їх комерційного використання та коефіцієнта капіталізації – називається:
а) метод капіталізації прибутку;
б) метод дисконтування;
в) метод збільшення від роялті;
г) метод відновної вартості.
8. Метод оцінювання вартості об'єктів інтелектуальної власності, заснований на зіставленні вартості цих об'єктів з вартістю аналогічних об'єктів, які були реалізовані на ринку – називається:
а) метод капіталізації прибутку;
б) метод відновної вартості;
в) метод дисконтування;
г) метод порівняльного аналізу продаж.
9. Періодичні відрахування ліцензіару (продавцю ліцензії) за право користування предметом ліцензійної угоди, які встановлюються у вигляді фіксованих ставок, що виплачуються ліцензіатом (покупцем ліцензії) через узгоджені проміжки часу протягом дії ліцензійної угоди – називається:
а) інтелектуальний податок;
б) патентний відсоток;
в) паушальний платіж;
г) роялті.
10. Встановлена в результаті переговорів, чітко визначена, зафіксована винагорода за право користуватись об'єктом інтелектуальної власності, що не залежить від фактичного обсягу виробництва та реалізації продукції і виплачується одноразово або за декілька разів (при набранні чинності ліцензійним договором, передачі ліцензіату технічної документації, після випуску перших зразків продукції тощо) – називається:
а) ліцензійний платіж;
б) патентний платіж;
в) паушальний платіж;
г) роялті.
11. Відзнаки з приводу використання інтелектуальної власності в ринковій економіці, які набувають інституційного оформлення в угодах щодо прав на об'єкти інтелектуальної власності як специфічного товару, введеного у господарський обіг – називається:
а) комерціалізація авторського права;
б) комерціалізація патентної власності;
в) комерціалізація інтелектуальної власності;
г) комерціалізація науково-технічної власності.
12. Ліцензія на використання об’єкта промислової власності, захищеного патентом – називається:
а) патентна ліцензія;
б) патентна чистота;
в) патентний договір;
г) патентний документ.
13. Властивість об'єкта промислової власності, пов'язана з можливістю його використання в певній країні без порушення чинних на її території охоронних документів стосовно виключного права – називається:
а) патентна конкурентноздатність;
б) патентна чистота;
в) ліцензійна чистота;
г) конкурентноздатність ліцензії.
14. Представник у справах інтелектуальної власності, який надає фізичним та юридичним особам допомогу щодо оформлення її правової охорони – називається:
а) ліцензіар;
б) патентовласник;
в) патентознавець;
г) патентний повірений.
15. Фізична чи юридична особа, якій належить патент на об’єкт інтелектуальної власності називається:
а) патентний повірений;
б) патентознавець;
в) патентовласник;
г) раціоналізатор.
17. Угода, відповідно до якої юридична або фізична особа, що отримує ліцензію, зобов'язується здійснювати виробничу і (або) комерційну діяльність згідно з домовленістю, досягнутою продавцем ліцензії; одна з форм співпраці малого і великого бізнесу, за якої потужні корпорації укладають угоди з невеликими фірмами, передаючи останнім право діяти від імені цих корпорацій – називається:
а) франшиза;
б) франчазер;
в) франчайза;
г) франгайзинг.
18. Юридична або фізична особа, яка зобов'язується передати права на використання об'єктів інтелектуальної власності за певну винагороду на умовах, передбачених ліцензійним договором – називається:
а) ліцензіар;
б) ліцензіант;
в) ліцензер;
г) ліцензіат.
19. Юридична чи фізична особа, яка купує права на використання об'єктів інтелектуальної власності у межах, передбачених ліцензійним договором; 2) юридична особа чи індивідуальний підприємець, який має ліцензію на здійснення певного виду діяльності – називається:
а) ліцензіар;
б) ліцензент;
в) ліцензіант;
г) ліцензіат.
20. Угода між продавцем виключних майнових прав на об'єкт інтелектуальної власності та їх покупцем (ліцензіатом) щодо використання цього об'єкта на умовах, передбачених у договорі – називається:
а) патентна угода;
б) вичурна угода;
в) угода передачі інтелектуальної власності;
г) ліцензійна угода.
21. Дозвіл, що надається державними органами суб'єктам господарювання на здійснення певного виду діяльності при обов'язковому дотриманні передбачених відповідних органом вимог та умов; у вузькому розумінні — дозвіл на використання об'єкта інтелектуальної власності, що надається на підставі ліцензійного договору – називається:
а) гудвіл;
б) патент;
в) ліцензія;
г) роялті.
22. Суб’єкти права учасників правовідносин, що забезпечують певні нематеріальні інтереси творців (право на авторство, на ім’я, на оприлюднення, на відзив, на захист репутації автора тощо) – називається:
а) суміжні права;
б) авторські права;
в) патентнові права;
г) літературні права.
23. Загальновизнані критерії, які є необхідною умовою надання правової охорони винаходам, корисним моделям, промисловим зразкам та іншим об єктам промислової власності, у т. ч. новизна, винахідницький рівень, промислова придатність та відповідність суспільним інтересам і принципам моралі – називається:
а) критерії патентоздатності об’єктів інтелектуальної власності;
б) критерії патентоздатності об’єктів промислової власності;
в) критерії обороноздатності об’єктів промислової власності;
г) критерії правоздатності об’єктів промислової власності.
24. Обирання та впорядкування матеріалів або даних, що вже існували раніше, їх оригінальне розміщення, в результаті якого створюється авторський твір – називається:
а) контрафакт;
б) плагіат;
в) копірайт;
г) компіляція.
