Розвиток системи відносин інтелектуальної власності в ринковій економіці

1. Державний охоронний документ на об'єкт промислової власності, що засвідчує пріоритет та авторство його творця, а також виключні права особи, яка володіє цим правом, на певній території протягом законодавчо встановленого терміну – називається:

а) авторське свідоцтво;

б) ліцензія;

в) патент;

г) охоронна грамота.

 

2. Дозвіл на використання науко­во-технічних рішень, які не мають правової охорони, або рішень, термін правової охорони яких вичерпався – називається:

а) безпатентна ліцензія;

б) неліцензійний патент;

в) бездокументарне авторське свідоцтво.

 

3. До основних методів оцінювання об’єктів інтелектуальної власності відносяться:

а) витратний, порівняльний, прибутковий;

б) витратний, екстраполятивний, експертний;

в) порівняльний, народногосподарський, собівартісний;

г) прибутковий, господарський, калькулятивний.

 

4. Метод оцінювання вартості об'єктів інтелектуальної власності, заснований на визначенні суми витрат, необхідних для створення нової точної копії оцінюваного активу з урахуванням сучасних цін на необхідні ресурси – називається:

а) метод капіталізації прибутку;

б) метод відновної вартості;

в) метод збільшення від роялті;

г) метод порівняльного аналізу продажу.

 

5. Метод оцінювання вартості об'єктів інтелектуальної власності, згідно з яким розраху­нок поточної вартості цих об'єктів здійснюється шляхом приведення всіх майбутніх надходжень чистого прибутку від їх використання на дату проведення оцінювання за визначеною оцінювачем ставкою дисконтування – називається:

а) метод дисконтування;

б) метод капіталізації прибутку;

в) метод відновної вартості;

г) метод порівняльного аналізу продаж.

 

6. Метод оцінювання об'єк­тів інтелектуальної власності, заснований на визначенні вартості цих об'єктів шляхом додавання майбутніх грошо­вих потоків роялті, приведених з використанням ставки дисконтування до поточної вартості — називається:

а) метод дисконтування;

б) метод капіталізації прибутку;

в) метод збільшення від роялті;

г) метод відновної вартості.

 

7. Метод оцінювання вар­тості об'єктів інтелектуальної власності, згідно з яким по­точна вартість цих об'єктів визначається шляхом зістав­лення щорічного прибутку від їх комерційного використан­ня та коефіцієнта капіталізації – називається:

а) метод капіталізації прибутку;

б) метод дисконтування;

в) метод збільшення від роялті;

г) метод відновної вартості.

 

8. Метод оцінювання вартості об'єктів інтелектуальної власності, заснований на зіставленні вартості цих об'єктів з вартістю аналогічних об'єктів, які були реалізовані на ринку – називається:

а) метод капіталізації прибутку;

б) метод відновної вартості;

в) метод дисконтування;

г) метод порівняльного аналізу продаж.

 

9. Періодичні відрахування ліцензіару (продавцю ліцензії) за право користування предметом ліцензійної угоди, які встановлюються у вигляді фіксованих ставок, що виплачуються ліцензіатом (покупцем ліцензії) через узгоджені проміжки часу протягом дії ліцензійної угоди – називається:

а) інтелектуальний податок;

б) патентний відсоток;

в) паушальний платіж;

г) роялті.

 

10. Встановлена в результаті переговорів, чітко визначена, зафіксована винагорода за право користуватись об'єктом інтелектуальної власності, що не залежить від фактичного обсягу виробництва та реалізації продукції і виплачується одноразово або за декілька разів (при набранні чинності ліцензійним договором, передачі ліцензіату технічної документації, після випуску перших зразків продукції тощо) – називається:

а) ліцензійний платіж;

б) патентний платіж;

в) паушальний платіж;

г) роялті.

 

11. Відзнаки з приводу використання інтелектуальної власності в ринковій економіці, які набувають інституційного оформлення в угодах щодо прав на об'єкти інтелектуальної власності як специфічного товару, введеного у господарський обіг – називається:

а) комерціалізація авторського права;

б) комерціалізація патентної власності;

в) комерціалізація інтелектуальної власності;

г) комерціалізація науково-технічної власності.

 

12. Ліцензія на використання об’єкта промислової власності, захищеного патентом – називається:

а) патентна ліцензія;

б) патентна чистота;

в) патентний договір;

г) патентний документ.

 

13. Властивість об'єкта промислової власності, пов'язана з можливістю його використання в певній країні без порушення чинних на її території охоронних документів стосовно виключного права – називається:

а) патентна конкурентноздатність;

б) патентна чистота;

в) ліцензійна чистота;

г) конкурентноздатність ліцензії.

 

14. Представник у справах інтелектуальної власності, який надає фізичним та юридичним особам допомогу щодо оформлення її правової охорони – називається:

а) ліцензіар;

б) патентовласник;

в) патентознавець;

г) патентний повірений.

 

15. Фізична чи юридична особа, якій належить патент на об’єкт інтелектуальної власності називається:

а) патентний повірений;

б) патентознавець;

в) патентовласник;

г) раціоналізатор.

 

17. Угода, відповідно до якої юридична або фізична особа, що отримує ліцензію, зобов'язується здійснювати виробничу і (або) комерційну діяльність згідно з домовленістю, досягнутою продавцем ліцензії; одна з форм співпраці малого і великого бізнесу, за якої потужні корпорації укладають угоди з невеликими фірмами, передаючи останнім право діяти від імені цих корпорацій – називається:

а) франшиза;

б) франчазер;

в) франчайза;

г) франгайзинг.

 

18. Юридична або фізична особа, яка зобов'язується передати права на використання об'єктів інтелектуальної власності за певну винагороду на умовах, передбачених ліцензійним договором – називається:

а) ліцензіар;

б) ліцензіант;

в) ліцензер;

г) ліцензіат.

 

19. Юридична чи фізична особа, яка купує права на використання об'єктів інтелектуальної власності у межах, передбачених ліцензійним договором; 2) юридична особа чи індивідуальний підприємець, який має ліцензію на здійснення певного виду діяльності – називається:

а) ліцензіар;

б) ліцензент;

в) ліцензіант;

г) ліцензіат.

 

20. Угода між продавцем виключних майнових прав на об'єкт інтелектуальної власності та їх покупцем (ліцензіатом) щодо використання цього об'єкта на умовах, передбачених у договорі – називається:

а) патентна угода;

б) вичурна угода;

в) угода передачі інтелектуальної власності;

г) ліцензійна угода.

 

21. Дозвіл, що надається державними органа­ми суб'єктам господарювання на здійснення певного виду діяльності при обов'язковому дотриманні передбачених відповідних органом вимог та умов; у вузькому розумінні — дозвіл на використання об'єкта інтелектуальної власності, що надається на підставі ліцензійного договору – називається:

а) гудвіл;

б) патент;

в) ліцензія;

г) роялті.

 

22. Суб’єкти права учасників правовідносин, що забезпечують певні нематеріальні інтереси творців (право на авторство, на ім’я, на оприлюднення, на відзив, на захист репутації автора тощо) – називається:

а) суміжні права;

б) авторські права;

в) патентнові права;

г) літературні права.

 

23. Загальновизнані критерії, які є необхідною умовою надання правової охорони винаходам, корисним моделям, промисловим зразкам та іншим об єктам промислової власності, у т. ч. новизна, винахідницький рівень, промислова придатність та відповідність суспільним інтересам і принципам моралі – називається:

а) критерії патентоздатності об’єктів інтелектуальної власності;

б) критерії патентоздатності об’єктів промислової власності;

в) критерії обороноздатності об’єктів промислової власності;

г) критерії правоздатності об’єктів промислової власності.

 

24. Обирання та впорядкування матеріалів або даних, що вже існували раніше, їх оригінальне розміщення, в результаті якого створюється авторський твір – називається:

а) контрафакт;

б) плагіат;

в) копірайт;

г) компіляція.