У короткостроковому періоді конкурентна фірма має незмінні виробничі потужності і може змінювати лише обсяг залучених змінних ресурсів. Економічний прибуток (PF), який прагне максимізувати фірма, визначається як різниця між загальним виторгом і загальними витратами:
PF = ТR - ТС.
Оскільки у короткостроковому періоді фірма не може змінювати усі фактори виробництва, вона вимушена відшукувати оптимальний обсяг виробництва міняючи лише змінні фактори і змінюючи інтенсивність використання постійних факторів. Неможливість у короткостроковому періоді змінити масштаби виробництва означає, що фірма не може покинути галузь у випадку несприятливої ринкової кон’юнктури, і не може суттєво збільшити виробництво у випадку сприятливої. Отже у короткостроковому періоді фірма вимушена пристосовуватись до ринкової ситуації. Не маючи влади над ціною і споживачами, єдиним засобом пристосування є зміна обсягів виробництва.
Конкурентна стратегія фірми у короткостроковому періоді полягає у відшукані оптимального обсягу виробництва, який би забезпечив фірмі максимізацію прибутку (мінімізацію збитків). За даної ринкової ціни чисто конкурентна фірма повинна відповісти на такі взаємопов'язані запитання: 1) Чи варто виробляти продукцію? 2) Якщо виробляти, то скільки? 3) Яким буде прибуток (або збиток)?
Є два підходи до визначення обсягу виробництва, за якого досконалий конкурент максимізує прибуток: 1) порівняння сукупного доходу та сукупних витрат, і 2) порівняння граничного доходу і граничних витрат.
Перший підхід — на основі співставлення сукупного доходу і сукупних витрат.Фірмі доцільно виробляти товар, якщо це дає економічний прибуток, а це відбувається тільки в тому разі, коли ТR > ТС.
За умови збитковості виробництва (ТR < ТС) варто виробляти такий обсяг продукції, коли загальні збитки фірми менші, ніж постійні витрати (ТF). Такий результат буде у випадку, якщо сукупний дохід перевищує змінні витрати: ТR > VС.
ТR, ТС ТС ТR
В
А
FС
QO Q
З графіків сукупного доходу ТR і сукупних витрат ТС видно, що зліва від точки А і справа від точки В фірма несе збитки, оскільки за цих обсягів виробництва сукупні витрати перевищують сукупний дохід. Фірма отримує прибуток лише при обсягах виробництва які відповідають проміжку між точками А і В. При обсягах виробництва, які відповідають точкам А і В фірма не отримує прибутку, але і не несе збитків ТR = ТС. Тому ці точки називають точками беззбитковості, або точками самоокупності.
З графіка видно, що оптимальним для фірми обсягом виробництва є Q O, оскільки при ньому прибуток буде максимальним (відстань між кривими ТR і ТС максимальна).
Другий підхід до вирішення проблеми максимізації прибутку у короткостроковому періоді полягає у порівнянні граничного доходу (МR) та граничних витрат (МС) фірми.
Кожну одиницю продукції, граничний дохід від якої перевищує граничні витрати, варто виробляти, бо це дає змогу збільшувати прибуток або зменшувати збитки. І навпаки, якщо МR < МС для певної одиниці продукції, від виробництва її фірмі потрібно відмовитися. Ключове значення має точка, в якій граничний виторг дорівнює граничним витратам (МR = МС). Ця точка визначає так зване правило МR = МС: чисто конкурентна фірма максимізує прибутки або мінімізує збитки, виробляючи такий обсяг продукції, за якого граничний дохід дорівнює граничним витратам.
 |
МR, МС
МС
МR
QO Q
Як видно з графіка, оптимальним обсягом виробництва для фірми є Q O. За цього обсягу фірма отримає максимальний прибуток, оскільки йому відповідає точка перетину кривих МR і МС.
Правило МR = МС можна отримати математично. Прибуток фірми PF = ТR – ТС. Відомо, що функція досягає максимуму (мінімуму), у точці, в якій похідна від функції дорівнює нулю. Таким чином умову максимізації прибутку можна записати так:
PF ′ = (ТR – ТС)′ = 0,
ТR ′ – ТС ′= 0,
ТR ′ = МR, ТС ′= МС,
МR – МС = 0,
МR = МС
