У практиці господарювання підприємств приймаються різноманітні рішення, зв’язані з інвестуванням виробництва й соціальної інфраструктури. З огляду на це заведено розрізняти: загальну (абсолютну) та порівняльну (оцінку доцільності) ефективності капітальних вкладень.
- Абсолютна ефективність капітальних витрат показує загальну величину їхньої віддачі на підприємстві. Служить для оцінки очікуваного або фактичного ефекту від реальних інвестицій за певний період часу. Визначається за двома взаємопов’язаними показниками:
1) коефіцієнт економічної ефективності (прибутковості) капітальних вкладень Ер (прямий):
Розраховані значення коефіцієнту Ер треба порівняти з нормативним коефіцієнтом Ен, що встановлюються централізовано Міністерством економіки України на певний період (горизонт прогнозування чи індикативного планування). Проект (варіант капітальних вкладень) визначають доцільним (ефективним) за умови, коли:
2) період (строк) окупності капітальних вкладень (обернений):
- Порівняльна ефективність капітальних вкладень характеризує переваги (економічні, соціальні та ін.) одного інвестиційного проекту проти іншого (інших) або проти базового (існуючого) варіанту. Мета: визначення ліпшого з них.
Визначення порівняльної ефективності реальних інвестицій здійснюються через обчислення показника зведених витрат:
де Сі – поточні витрати (собівартість) за і-им проектом (варіантом);
Кі – капітальні вкладення за і-им проектом (варіантом).
Проект (варіант) капітальних вкладень із найменшими зведеними витратами і буде найкращий з економічного погляду. Абсолютна й порівняльна ефективність реальних інвестицій взаємопов’язані: визначення найбільш доцільного проекту (варіанта капітальних вкладень) базується на зіставленні показників абсолютної їхньої ефективності.
Однак треба враховувати, що порівнянню підлягають лише проекти, які відповідають вимогам соціальних і техніко-економічних нормативів, охорони навколишнього середовища та техніки безпеки.
Цей метод визначення порівняльної ефективності капітальних вкладень базується на припущенні, що вони здійснюються одноразово в повному обсязі. Насправді порівнювані проекти часто відрізняються один від одного саме розподілом інвестицій за термінами їхнього здійснення або тривалістю створення виробничих об’єктів. Тому економічну ефективність капітальних вкладень визначають з урахуванням чинника часу. З цією метою інвестиції більш пізніх років приводять до одного розрахункового року (як правило, це перший рік інвестування) множенням їх на спеціальний коефіцієнт α:
де 
– норматив приведення різночасних витрат ( =0,08);
t – період приведення (t -й рік).
За розрахунків економічної ефективності капітальних вкладень всі варіанти, що порівнюються повинні бути приведені у співставний вигляд за всіма ознаками: об’єм виробництва продукції її складу, якості, строкам виготовлення.
Викладена методика не дає досить об’єктивної оцінки доцільності капітальних вкладень в умовах ринкових відносин через те, що вона:
1) ігнорує амортизаційні відрахування як джерело коштів і тим самим обмежує грошові потоки лише чистими доходами;
2) не враховує існуючі в ринковій економіці господарський ризик та інфляцію.
Існують нові методичні підходи, адаптовані до ринкових умов господарювання та позбавлені вад, властивих офіційній методиці. Вони охоплюють певні принципи та показники.
Основоположними принципами нової методики слугують:
1) віддача інвестованого капіталу у вигляді грошового потоку (суми чистого прибутку та амортизаційних відрахувань від вартості матеріальних і нематеріальних активів);
2) обов’язкове приведення загальних величин інвестиційного капіталу і грошового потоку до теперішньої чи майбутньої вартості шляхом дисконтування за допомогою дисконтного множника α:
а) теперішня вартість – вартість майбутніх доходів нині визначається за допомогою коефіцієнта приведення (до І року інвестування)
де 
– ставка дисконту (капіталізації) характеризує, по суті, норму прибутку, (мінімум щорічного доходу) інвестора на який він сподівається. Це відсоток, під який інвестор згодиться запозичити кошти (ставка по депозиту).
б) майбутня вартість капіталу та грошового потоку обчислюється за допомогою коефіцієнта приведення до року впровадження інвестиційного проекту:
Фінансово-економічні показники, на яких базується нова методика, крім названих (грошовий потік, ставка дисконту, теперішня і майбутня вартість), включають:
- початкові інвестиції (початкова вартість проекту) – це реальна вартість проекту з урахуванням результатів від продажу старого устаткування, пов’язаних з цим податкових знижок та податкових пільг на інвестиції тощо;
- чистий приведений дохід ЧПД (чиста теперішня чи майбутня вартість) – абсолютна величина ефекту від реалізації певного обсягу інвестицій, основний критерій їхньої ефективності:
де ГП та ІК – відповідно грошовий потік та сума інвестицій і-го розрахункового року.
- індекс доходності – у методичному відношенні є схожим на показник "коефіцієнт ефективності капітальних вкладень". Проте в даному випадку як дохід виступає не прибуток, а грошовий потік (ГП) стосовно інвестиційних коштів (ІК), приведених до теперішньої або майбутньої вартості:
- термін окупності інвестицій – як показник ефективності також базується на дисконтовані величини грошового потоку:
де 
– середньорічна величина грошового потоку за певний період.
- внутрішня норма (ставка) доходності (ВНД або ВСД) відбиває ставку дисконту, за якої теперішня вартість грошових потоків і початкової інвестиції є приблизно однаковими, тобто ЧПД = 0. Розрахунковий показник доходності має бути не нижчим за граничну ставку, яку підприємства мають встановлювати, виходячи з вартості фінансування та ризикованості проекту капітальних вкладень.
- господарський ризик – означає непевність і нестабільність гарантування та одержання очікуваних доходів від капітальних вкладень через втрату підприємством своїх позицій на ринку; збільшення собівартості ТП, зростання вартості фінансування тощо.
