Тема 12. Інвестиції та їх роль у діяльності підприємства.
1. Суть та значення інвестицій.
2. Склад і структура інвестицій.
3. Визначення необхідного обсягу та джерел фінансування інвестицій.
4. Оцінка ефективності виробничих інвестицій.
5. Шляхи підвищення ефективності використання інвестицій.
Сутність та значення інвестицій
Підтримка необхідного рівня макроекономічної рівноваги на сучасному етапі економічного розвитку нашої країни неможлива без залучення в народне господарство певного обсягу інвестиційних ресурсів, у тому числі – іноземних. Дана обставина обумовлює відповідний попит на них, але суттєва модернізація та реконструкція потребує значних капіталовкладень.
Інвестиції - це довгострокові вкладення капіталу (коштів) у підприємницьку діяльність з метою одержання визначеного прибутку.
Інвестором називається суб'єкт підприємницької діяльності, який володіє капіталом і вкладає його відповідно до обраного напрямку інвестування.
Інвестування - це процес вкладення капіталу (коштів) у визначену сферу діяльності.
Відповідно до Закону України “Про інвестиційну діяльність” від 18.09.91 р. № 1560-Х11 інвестиції – це всі види грошових, майнових та інтелектуальних коштовностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької або інших видів діяльності, в результаті яких утворюється прибуток або досягається соціальний ефект.
Інвестиції в об’єкти підприємницької діяльності здійснюються в різних формах і класифікуються за різними ознаками:
§ за об’єктами вкладень виділяються реальні та фінансові (портфельні) інвестиції.
Кошти держави, підприємств і фізичних осіб, що направляються на створення, відновлення основних фондів, розширення діючих виробничих потужностей називаються реальними інвестиціями.
Під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів у реальні активи – як матеріальні, так і нематеріальні. Їх ще називають виробничими, так як вони направлені в виробництво, але частіше їх називають капітальними вкладеннями.
Капітальні вкладення (капітальні інвестиції) являють собою періодично здійснювані довгострокові витрати капіталу на відтворення основних фондів і об'єктів соціальної інфраструктури підприємства.
Капітальні вкладення підприємства складаються з наступних елементів витрат:
· будівельно-монтажні роботи при зведенні будинків і споруджень:
· придбання, монтаж і наладка машин і устаткування;
· проектно-конструкторські роботи;
· утримання дирекції будівельного підприємства;
· підготування і перепідготовку кадрів;
· витрати по відводу земельних ділянок і переселенню у зв'язку з будівництвом та ін.
Для обліку, аналізу та інших цілей капітальні вкладення на підприємстві класифікуються по цілому ряді ознак.
По напрямку використання капітальні вкладення класифікуються на виробничі і невиробничі. Виробничі капітальні вкладення направляються на розвиток підприємства, невиробничі - на розвиток соціальної сфери.
По нормах відтворення основних фондів розрізняють капітальні вкладення:
· на нове будівництво;
· на реконструкцію і технічне переозброєння діючих підприємств;
· на розширення діючих підприємств;
· на модернізацію устаткування;
· оновлення окремих видів устаткування.
По джерелах фінансування розрізняють капітальні вкладення централізовані і децентралізовані.
Основним джерелом надходження інвестицій в основний капітал залишаються власні кошти підприємств та організацій.
Інвестиції, у першу чергу реальні інвестиції, тобто капітальні вкладення, грають винятково важливу роль в економіці країни і будь-якого підприємства, тому що вони є основою для:
· систематичного відновлення основних виробничих фондів підприємства і здійснення політики розширеного відтворення;
· прискорення науково-технічного прогресу і поліпшення якості продукції;
· структурної перебудови економіки країни і збалансованого розвитку всіх галузей;
· створення необхідної сировинної бази промисловості;
· цивільного будівництва, розвитку охорони здоров'я, освіти;
· пом'якшення або рішення проблеми безробіття;
· охорони природного середовища і досягнення інших цілей.
Під фінансовими (портфельними) інвестиціями розуміють вкладення коштів у різні фінансові активи (акції, облігації, ощадні сертифікати, векселі та інші цінні папери).
§ За характером участі в інвестуванні виділяються прямі та непрямі інвестиції:
Під прямими інвестиціями розуміється безпосереднє вкладення коштів інвестором в об’єкти інвестування.
Під непрямими інвестиціями розуміється інвестування опосередковане іншими особами (інвестиційними або фінансовими посередниками).
§ За періодом інвестування розрізняють короткострокові та довгострокові інвестиції:
Під короткостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період, не більше одного року.
Під довгостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період більше одного року.
§ За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні (акціонерні), державні, іноземні та спільні.
§ За регіональною ознакою виділяють інвестиції в середині країни та за кордоном.
Під внутрішніми (вітчизняними) інвестиціями розуміють вкладення коштів у об’єкти інвестування, розміщені в межах даної країни.
Під інвестиціями за кордоном (іноземні інвестиції) розуміють вкладення коштів у об’єкти інвестування, розміщені за межами даної країни.
Головні країни – інвестори це: Сполучене Королівство, Нідерланди, Німеччина, Австрія.
Найбільш інвестиційно привабливими залишаються харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів, оптова торгівля та посередництво у торгівлі, фінансова діяльність, машинобудування, транспорт.
Залучення іноземних інвестицій значно підвищує темпи розвитку власної економіки, а також:
§ з боку населення – зацікавленість в інвестиціях будь-якої форми власності і приналежності, так як це нові робочі місця, нове джерело одержання заробітної плати, а отже – певне підвищення рівня життя;
§ з боку підприємців – залучення інвестицій обумовлює розвиток підприємництва, збільшення робочих місць, стимулювання економічної діяльності;
§ з боку держави, для якої джерело інвестування будь-якого походження повинно розглядатись як благо, адже чим їх більше – тим кращі перспективи розвитку економіки, а отже зростання можливостей нарощування її масштабів незалежно від характеру і власної приналежності капіталів: державних, приватних чи іноземних.
Обсяги інвестицій формуються в залежності від певних критеріїв, які визначаються:
- рівнем захищеності капіталів у правовому полі країни, де здійснюються інвестиції;
- можливостями внутрідержавного ринку спожиття вироблюваної продукції;
- попитом на відповідну продукцію на зовнішніх ринках та її конкурентоспроможністю;
- сприятливістю умов її транспортування і доставки до споживача;
- банківською забезпеченістю руху капіталів та виручки від реалізації продукції.
Таким чином, інвестиції потрібні в першу чергу для оздоровлення економіки країни і на цій основі рішення багатьох соціальних проблем, насамперед для підйому життєвого рівня населення.
В сучасних умовах для пожвавлення інвестиційної діяльності в країні необхідно створити певні умови і передумови. До їхнього числа необхідно в першу чергу віднести:
· стабілізацію економічного положення в країні;
· зниження темпів інфляції;
· удосконалення системи оподатковування;
· створення в країні сприятливого інвестиційного клімату для залучення приватного та іноземного капіталу.
