Праця як фактор виробництва. Індивідуальна пропозиція праці. Аналіз впливу оплати праці на індивідуальну пропозицію

ПРАВИЛО ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ ФІРМОЮ

Фірма, що максимізує прибуток повинна вводити в дію додаткові одиниці змінного фактора до того моменту, доки виторг від граничного продукту певного фактора не буде дорівнювати граничним факторним витратам цього фактора:

MRP_K = MRC_K;

MRP_L = MRC_L

Якщо MRP > MRC, то фірма буде збільшувати попит на певний фактор виробництва, а якщо MRP < MRC,то фірма буде - скорочувати попит на певний фактор виробництва.

ПРАВИЛО МІНІМІЗАЦІЯ ВИТРАТ

Кожна фірма прагне мінімізувати витрати. Витрати будуть мінімальними, коли для факторів виробництва, що використовуються (для спрощення будемо вважати, що використовуються тільки К — капітал і L — праця), має місце така рівність:

,

МР_К - граничний продукт капіталу;

Р_К - ціна одиниці капіталу;

MP_L - граничний продукт праці;

Р_L- ціна одиниці праці.

Оскільки споживання додаткової одиниці і праці і капіталу створюють однаковий граничний доход, то справедливою буде рівність:

MRP_K- гранична доходність капіталу;

MRP_L - гранична доходність праці.

ОПТИМІЗАЦІЯ ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ

У ДОВГОСТРОКОВОМУ ПЕРІОДІ

Максимізація прибутку у довгостроковому періоді виконуватиметься тоді, коли застосування усіх видів виробничих ресурсів відповідатиме правилу рівності граничного продукту ресурсу у грошовому виразі та граничних витрат на ресурси (MRP=MRC)

В умовах недосконалої конкуренції:

MRP_L = MRC_L

MRP_K = MRC_K

_…

MRP_n = MRC_n

В умовах досконалої конкуренції:

MRС_К=P_К;

MRС_l=P_l_;

Тоді:

В умовах досконалої конкуренції:

-крива попиту на фактори виробництва співпадає з кривою граничної доходності MRP (рис.1) (ціна продукту дорівнє граничному доходу);

-граничні факторні витрати MRC дорівнюють ціні певного фактора виробництва і співпадає з кривою пропозиції (S) фактора виробництва;

Рис. 1. Попит на фактори виробництва в умовах досконалої конкуренції.

В умовах недосконалої конкуренції на ринку факторів виробництва попит на виробничі ресурси визначається монопольною владою. Існують різні умови використання монопольної влади на ринках праці, капіталу, природних ресурсів.

В загальному вигляді крива пропозиції в умовах недосконалої конкуренції має додатній нахил. Крива MRC знаходиться вище кривої пропозиції S, тому що кожна додаткова одиниця ресурсу потребує вищої ціни.

Рис.2. Рівновага на монопсонічному ринку ресурсів

Фірма, що максимізує прибуток, досягає рівноваги коли виконується рівність:

MRP = MRC.

Точка рівноваги знаходиться на кривій пропозиції під точкою «а» перетину

кривих граничної дохідності і граничних факторних витрат.

ПРАЦЯ ЯК ФАКТОР ВИРОБНИЦТВА. ІНДИВІДУАЛЬНА ПРОПОЗИЦІЯ ПРАЦІ. АНАЛІЗ ВПЛИВУ ОПЛАТИ ПРАЦІ НА ІНДИВІДУАЛЬНУ ПРОПОЗИЦІЮ.

Серед усіх економічних ресурсів, що використовуються у виробництві товарів та послуг, найважливішим є праця. Це обумовлено такими обставинами:

· суб’єктом ринку праці є практично кожна працездатна людина;

· винагорода (заробітна плата) є основною складовою доходу переважної більшості сімей будь-якої країни;

· проблеми зайнятості, безробіття, рівня заробітної плати стають об’єктом політичної боротьби та державної політики.

Кожен власник робочої сили вирішує для себе:

Ø Скільки працювати?

Ø Де і в якій сфері працювати?

Відповідь на перше запитання дозволяє визначити загальний обсяг пропозиції на ринку праці. Відповідь на друге запитання дозволяє визначити кількість пропозиції праці певної кваліфікації у різних галузях.

Для ринку праці характерним є значний вплив на його стан неекономічних факторів,але в мікроекономіічній моделі конкурентного ринку праці єдиним фактором який впливає на попит і пропозицію праці, вважається заробітна плата рівень якої, в свою чергу, встановлюється в результаті взаємодії попиту та пропозиції праці.

Досконало конкретному ринку праці притаманні такі властивості:

· у кожній галузі існує значна кількість фірм, що конкурують між собою за право найму того чи іншого працівника.

· існує велика кількість працівників певної професії та однакової кваліфікації; кожен з них незалежно один від одного пропонує свої послуги на ринку праці;

· ні окрема фірма, ні окремий працівник не спроможний вплинути на рівень заробітної плати, що встановився в галузі.

За умов досконалої конкуренції ціна праці формується як ціна всякого товару. Це означає, що всі працівники отримують однакову зарплату, яка залежить від того, на якому підприємстві вони працюють, і сприймається підприємством як задана величина. Тому для окремої фірми пропозиція праці є абсолютно еластичною. Рівень зарплати є максимальним, працівник отримує повний продукт праці:

MRC= W

де W – заробітна плата, грош. од.

Фірма наймає працівників доти, доки збільшення граничного виторгу перевищує граничні факторні витрати. Рівновага відповідає умові:

MRP_{L =}MRC_{L =} W

Пропозиція праці окремим індивідом

Рішення кожної людини про необхідність і тривалість своєї праці залежить від багатьох факторів (наявність сім'ї, дітей, боргових та кредитних зобов'язань та ін), але головним є фактор оплати праці. Причому обсяг роботи, що бажає виконувати індивід, буде залежати не віл номінальної, а від реальної заробітної плати.

Реальна заробітна плата- це номінальне значення заробітної плати W, поділене на рівень цін Р, визначає кількість товарів та послуг, які можна придбати на свою заробітну плату.

Кожен робітник робить вибір між працею і дозвіллям.

Рис.3. Вибір між працею і дозвіллям:

H - кількість годин дозвілля на добу;

I - денний доход робітника;

U - крива байдужості при виборі праця-дозвілля.

Лінія бюджетного обмеження показує всі комбінації „доход-дозвілля”, коли погодинна заробітна плата дорівнює W.

І= W(24-H), де

І- денний доход робітника;

W - заробітна плата за одну годину;

Н - кількість годин дозвілля;

(24 — Н) — кількість годин праці в день.

У даному випадку ми абстрагуємося від так званого позаробочого часу, коли робітник не знаходиться в сфері виробництва, але час, який він витрачає (на транспорт, підвищення кваліфікації та ін.) не можна віднести до дозвілля.

Коли ринкова заробітна плата дорівнює W гр.од. на годину, робітник одержує W грошових одиниць доходу за кожну годину дозвілля, від якої він відмовився задля роботи. Кількість годин роботи залежить від розміру заробітної плати та індивідуальних уподобань по відношенню до праці і дозвілляю. Індивідуальні уподобання визначаються кривими байдужості (U₁, U₂, U₃). Робітник знаходиться у стані рівноваги в точці Е, де лінія бюджетного обмеження АВ є дотичною до кривої байдужості U₂. В цій точці

MRS_HI = W,

де MRS_HI - гранична норма заміщення дозвілля доходом;

W - заробітна плата на І годину.

Тобто робітник працює - (24-Н ₁ ) години, заробляє - I грошових одиниць на добу.Отже, доход робітника на добу буде дорівнювати:

I₁=W(24-H₁).

При підвищенні заробітної плати на вибір працівника впливає як ефект доходу, так і ефект заміщення.

З підвищенням зарплати робота стає привабливішою, тобто відмова від кожного часу дозвілля супроводжується збільшенням доходу.

Ефект заміщення має той самий напрям зміни, що й робочий час і заробітна плата: якби ефект заміщення був єдиним результатом зміни в зарплаті, то крива пропозиції праці мала б висхідний характер.

Разом з тим зростання доходу підвищує цінність дозвілля як повноцінного блага. Підвищення зарплати викликає ефект доходу, який примушує людину віддавати більше часу дозвіллю.

Ефект доходу, таким чином спрямований протилежно до ефекту заміщення: збільшення доходу призводить до того, що послуги праці стають неповноцінним товаром, до того ж збільшення робочого часу має свої природні обмеження. Коли ефект доходу починає перевищувати ефект заміщення, це обумовлює від’ємний нахил кривої індивідуальної пропозиції праці.

Три етапи підвищення зарплати:

W₄

W₃

W₂

W₁

0 f₁ f₃ f₂ F

Рис.4. Лінія індивідуальної пропозиції праці

Ø На першому етапі збільшення заробітної плати з W₁ до W₂ веде до збільшення кількості робочого часу з f₂до f₂- ефект зміщення перевищує ефект доходу.

Ø На другому етапі збільшення зарплати від W₂до W₃ не відображає на збільшенні тривалості робочого дня – ефект заміщенн дорівнює ефекту доходу.

Ø На третьому етап підвищення зарплати від W₃до W₄веде до скорочення робочого дня з f₂до f₃– ефект зміщення менше ефекту доходу.