Демпінг і міжнародна торгівельна політика

Міжнародний розподіл праці зумовлює необхідність економічного спілкування суб’єктів господарювання, відокремлених між собою державними кордонами. Інтенсифікація цього спілкування призводить до розширення ринкового простору і фундації на його основі світового ринку; системи економічних відносин між суб’єктами господарювання, розділеними державними кордонами, але пов’язаними між собою тим, що вони задовольняють свої потреби шляхом експорту — імпорту товарів.

Головними категоріями світового, як і національного, ринку є попит, пропозиція і ціна. Але їх формування і динаміка на світовому ринку мають істотні відмінності, які необхідно враховувати у практичній діяльності.

Умови виробництва і споживання товарів, що визначають рівень національних витрат праці, істотно відрізняються в окремих країнах і регіонах. За умови реалізації товару на світовому ринку національні витрати праці (індивідуальні щодо середньосвітових) отримують міжнародне визнання як частка сукупної праці у світовому господарстві.

Державне регулювання в сфері ціноутворення, використання цін здійснюється різноманітними методами, серед яких можна виділити:

— визначення переліку продукції і послуг, що підлягають державному регулюванню, у тому числі монопольної продукції;

— установлення граничних рівнів цін і тарифів, а також торгових надбавок (знижок);

— нормування рентабельності;

— заморожування цін.

У кризових ситуаціях державні органи можуть установлювати граничні ціни на товари недержавного сектору (на хліб і хлібобулочні вироби, м’ясо-молочну продукцію, дитяче харчування тощо).

Зарубіжна практика має достатньо прикладів, коли рівень цін на визначені товари недержавних підприємств затверджується рішенням міждержавних органів (установлення цін на вугілля і чорні метали Європейським об’єднанням вугілля і сталі, цін на нафту країнами Схема розрахунку оптової і роздрібної ціни ОПЕК, закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію в країнах ЄС та ін.).

До методів регулювання цін належить встановлення податку з доданої вартості (ПДВ) і розміру акцизного збору.

Звільнення окремих товарів від ПДВ, зміна ставки цього податку на ті або інші товари дають змогу ефективно впливати на структурні зміни і розвиток виробництва в бажаних напрямах.

Велике значення має державне регулювання цін у зовнішній торгівлі. Підприємства — суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності — визначають конкретні ціни на договірних умовах з урахуванням попиту і пропозиції. В окремих випадках контрактні ціни повинні визначатися відповідно до індикативних цін, що встановлюються Міністерством зовнішньоекономічних зв’язків.

У зарубіжних країнах використовуються також інші методи державного впливу на ціни, що досягається законами антимонопольного характеру про нечесну торгівлю (зокрема антидемпінговим законодавством), про цінову рекламу тощо.

Державне регулювання цін може включати заходи законодавчого і судового характеру. У одному випадку ціноутворення в державі регламентується законами Верховної Ради, в іншому — розпорядженнями державних і місцевих органів влади. У третьому випадку ті або інші спірні питання вирішуються в судовому (арбітражному) порядку. В усіх випадках установлюються визначені обмеження, правила, нормативи, що є обов’язковими для учасників ринку.

Збуваючи товар, національні витрати на виробництво якого менші інтернаціональних, економічний суб’єкт виграє як продавець (порівняно з реалізацією його на внутрішньому ринку). Одержуючи в обмін товар, інтер­національні витрати на який менші національних, він виграє і як покупець (порівняно із споживанням його на внутрішньому ринку).

Таким чином, дія закону вартості у світовому господарстві полягає в регулюванні обміну товарів на світовому ринку не на основі національних суспільне необхідних витрат, а середньосвітових витрат праці. При цьому ос­танні — це не середньоарифметичне значення рівнів національних витрат, а витрат тих суб’єктів господарювання, які є основними постачальниками на світовий ринок певного товару.

Сказане, однак, не означає, що рівень світових цін визначається рівнем цін внутрішнього ринку країни-експортера. Складаючи основу світової ціни, внутрішня ціна країни — головного експортера товару — у більшості ви­падків не визначає рівня світової ціни.

Отже, процес світового ціноутворення супроводжується системою доплат, що «нашаровуються» на світові ціни при імпорті (мито, компенсаційні збори і ін.) і «відшаровуються» від внутрішніх цін при експорті (податкові, кредитні, амортизаційні пільги і субсидії і т. ін.).

Суттєва особливість світових цін полягає в тому, що вони формуються у ринковому середовищі, де вільний перелив факторів виробництва (з однієї країни в іншу) певною мірою стримується різними обмеженнями об’єктивного і суб’єктивного характеру (географічна віддаленість країн, економічна політика держав і т. ін.).

І все-таки «золоте правило» світового ринку полягає в тому, що всі мобільні фактори виробництва спрямовуються, не визнаючи ніяких меж, у ту сферу діяльності, яка забезпечує підприємцю найбільший прибуток. Хоч відмінності національних середніх норм прибутку ще мають місце, але склалася чітка тенденція до їх зближення.

Нарешті, особливістю світових цін є паралельне існування їх різних рівнів на один і той же товар, що зумовлено транспортним фактором (територіальним), характером торгової угоди (звичайна, спеціальна) і комерційними умовами поставок (комерційна диференціація).

Територіальна диференціація цін зумовлюється віддаленістю виробника від покупця і найвідчутніше проявляється у цінах на товари з високою питомою вагою транспортних витрат у загальних витратах на виробництво і реалізацію. Так, по сировинних і сільськогосподарських товарах вона досягає 20 — 25% і більше,, а по машинотехнічній продукції не перевищує 1 — 2%.

Диференціація світових цін на одні й ті ж товари зумовлена й характером торгових угод. На найнижчому рівні знаходяться ціни по звичайних торгових угодах з платежами у вільноконвертованій валюті, на найвищому — в угодах на «замкнену» валюту.

Диференціація цін на світовому ринку повною мірою залежить і від характеру продукції (міра однорідності, корисності і т. ін.), організованості ринку, поінформованості продавців і покупців. Чим однорідніша продукція і вищий рівень організованості ринку, ширші масштаби інформації про ціни, тим менший діапазон коливання світових цін на аналогічні товари.

На формування світових цін, особливо на продукцію машинобудування, істотно впливає зміна номенклатури машин: технологічні параметри навіть однотипних машин і обладнання значно відрізняються. Тому процес за­гальносвітового ціноутворення як середньої ціни «всього світу» тут практично неможливий.

Міжнародний обмін цими видами товарів поширюється на багато ринків, зв’язки між виробником — продавцем і споживачем — покупцем індивідуалізуються, виходячи з конкретних потреб споживачів. Але це означає, що індивідуалізуються і середньосвітові витрати і ціни. Поняття «світова ціна» у цих умовах стає дедалі умовнішим: воно існує як вираз деякої тенденції, як центр, навколо якого коливаються ціни фактичних угод на світовому ринку.

Диференціація і різноманітність цін на світовому ринку не означають, проте, що поняття «світова ціна» сьогодні втратило всякий сенс. Зберігаючи реальний економічний зміст, світова ціна має відповідати таким вимогам:

— бути доступною для будь-якого продавця (покупця), що має намір брати участь у торгових операціях у сфері міжнародного обміну;

— бути визнаною для світового товарообігу.

Перша вимога означає, що як світову можна розглядати тільки ціну звичайних торгових операцій, тобто комерційних угод, що характеризуються роздільністю, взаємною не пов’язаністю експортних і імпортних поставок, регулярністю їх здійснення, платежами у вільноконвертованій валюті; здійснення в умовах недискримінаційного вільного торгово-політичного режиму.

Друга вимога означає, що світовими визначаються тільки ті ціни, за якими здійснюється значна частина операцій по даному товару на світовому ринку. На практиці, виходячи з цієї вимоги, до світових належать ціни угод, що укладаються у найважливіших центрах міжнародної торгівлі, де регулярно проводяться великі експортні та імпортні операції.

Стосовно конкурентних товарів світовими цінами, наприклад, на зерно пшениці, можуть бути експортні ціни Канади, на каучук — ціни Сінгапурської біржі, на хутро — ціни нью-йоркських і лондонських аукціонів.