Стаття 73. Участь у процесі іноземних осіб
1. Іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи,
іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні
організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до
судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.
2. Міжнародними договорами України та законами України можуть
бути встановлені особливості участі у процесі дипломатичних
агентів, персоналу міжнародних організацій та інших осіб.
Стаття 74. Процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні
1. Процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України.
2. На вимогу суду, який розглядає справу, іноземна юридична особа має представити оформлений з урахуванням статті 13 цього Закону документ, що є доказом правосуб'єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).
Розділ XII. ПІДСУДНІСТЬ ТА ВИКОНАННЯ ІНОЗЕМНИХ СУДОВИХ
ДОРУЧЕНЬ
Стаття 75. Загальні правила підсудності судам України справ з іноземним елементом
1. Підсудність судам України справ з іноземним елементом
визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи
на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
2. Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у
суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із
спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих
самих підстав.
Стаття 76. Підстави визначення підсудності справ судам України
1. Суди можуть приймати до свого провадження і розглядати
будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:
1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з
іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у
статті 77 цього Закону;
2) якщо на території України відповідач у справі має місце
проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на
яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;
3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на
території України;
4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення
батьківства позивач має місце проживання в Україні;
5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична
особа має місце проживання в Україні або юридична
особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;
6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті
був громадянином України або мав в Україні останнє місце
проживання;
7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала
місце на території України;
8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;
9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;
10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;
11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; { Частину першу статті 76 доповнено новим пунктом згідно із Законом N 4212-VI (4212-17) від 22.12.2011 }
12) в інших випадках, визначених законом України та
міжнародним договором України.
1. Підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом: { Абзац перший частини першої статті 77 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1837-VI (1837-17) від 21.01.2010 }
1) якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на
території України;
2) якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та
батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні;
3) якщо у справі про спадщину спадкодавець - громадянин
України і мав в ній місце проживання;
4) якщо спір пов'язаний з оформленням права інтелектуальної
власності, яке потребує реєстрації чи видачі свідоцтва (патенту) в
Україні;
5) якщо спір пов'язаний з реєстрацією або ліквідацією на
території України іноземних юридичних осіб, фізичних
осіб - підприємців;
6) якщо спір стосується дійсності записів у державному
реєстрі, кадастрі України;
7) якщо у справах про банкрутство боржник був створений
відповідно до законодавства України;
8) якщо справа стосується випуску або знищення цінних
паперів, оформлених в Україні;
9) справи, що стосуються усиновлення, яке було здійснено або
здійснюється на території України;
10) в інших випадках, визначених законами України.
Стаття 78. Компетенція інших органів України
1. Компетенція інших органів України щодо розгляду справ з
іноземним елементом визначається законами України з урахуванням
статей 75-77 цього Закону.
Стаття 79. Судовий імунітет
1. Пред'явлення позову до іноземної держави, залучення
іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої
особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі
та знаходиться на території України, застосування щодо такого
майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
2. Акредитовані в Україні дипломатичні представники іноземних
держав та інші особи, зазначені у відповідних законах України і
міжнародних договорах України, підлягають юрисдикції судів України
лише в межах, що визначаються принципами та нормами міжнародного
права або міжнародними договорами України. { Частина друга статті 79 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1837-VI (1837-17) від 21.01.2010 }
3. Міжнародні організації підлягають юрисдикції судів України у межах, визначених міжнародними договорами України або законами України. { Частина третя статті 79 із змінами, внесеними згідно із Законо N 1837-VI (1837-17) від 21.01.2010 }
4. У тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може
бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.
Стаття 80. Судові доручення
1. У разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України. { Частина перша статті 80 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1837-VI (1837-17) від 21.01.2010 }
2. Доручення судів України про вручення документів громадянам
України, які постійно проживають за кордоном, або отримання від
них доказів на території іноземної держави можуть бути виконані
консульською посадовою особою України відповідно до міжнародних
договорів України або в іншому порядку, що не суперечить
законодавству держави перебування.
Розділ XIII. ВИЗНАННЯ ТА ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ
ІНОЗЕМНИХ СУДІВ
Стаття 81. Рішення іноземних судів, які можуть бути визнані та виконані в Україні
1. В Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили. { Частина перша статті 81 із змінами, внесеними згідно із Законом N 245-VII (245-18) від 16.05.2013 }
Стаття 82. Порядок визнання і виконання рішень іноземни судів
1. Визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
Розділ XIV. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з 1 вересня 2005 року. Підпункт 3 пункту 2 розділу XIV "Прикінцеві положення"
набирає чинності з дня набрання чинності Цивільним процесуальним
кодексом України (1618-15).
2) у розділі VI Сімейного кодексу України (2947-14)
(Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 21-22, ст. 135): назву розділу викласти в такій редакції: "Особливості усиновлення за участю іноземців та осіб без
громадянства";статті 275-281, 288-292 виключити;
3) у Цивільному процесуальному кодексі України (1618-15) (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., NN 40-42, ст. 492):
у частині першій статті 2 слова "та цього Кодексу" замінити словами "цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право";
статті 9, 411, 412 виключити;
4) частини шосту-п'ятнадцяту статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (959-12) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 29, ст. 377; Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 5, ст. 33; 1994 р., N 20, ст. 120; 1999 р.,
N 51, ст. 447) виключити;
5) розділ VIII Закону України "Про заставу" (2654-12) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 47, ст. 642; 2004 р., N 11, ст. 140) виключити.
3. Кабінету Міністрів України:
у тримісячний термін з дня набрання чинності цим Законом
подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення
законодавчих актів України у відповідність із цим Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим
Законом; забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Президент України В.ЮЩЕНКО
м. Київ, 23 червня 2005 року
N 2709-IV
