{ Назва розділу VII із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1837-VI (1837-17) від 21.01.2010 }
Стаття 48. Право, що застосовується до не договірних зобов'язань
1. До зобов'язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.
Стаття 49. Право, що застосовується до зобов'язань про відшкодування шкоди
1. Права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
2. Права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають
внаслідок завдання шкоди за кордоном, якщо сторони мають місце
проживання або місцезнаходження в одній державі, визначаються
правом цієї держави.
3. Право іноземної держави не застосовується в Україні, якщо
дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про
відшкодування шкоди, за законодавством України не є протиправною.
4. Сторони зобов'язання, що виникло внаслідок завдання шкоди,
у будь-який час після його виникнення можуть обрати право держави
суду.
Стаття 50. Право, що застосовується до відшкодування шкоди завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг)
1. До вимоги про відшкодування шкоди на вибір потерпілого
застосовується:
1) право держави, у якій знаходиться місце проживання,
місцезнаходження або основне місце діяльності потерпілого;
{ Пункт 1 частини першої статті 50 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3390-VI (3390-17) від 19.05.2011 }
2) право держави, у якій знаходиться місце проживання або
місцезнаходження виготовлювача товару або виконавця роботи
(послуги); { Пункт 2 частини першої статті 50 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 3390-VI (3390-17) від 19.05.2011 }
3) право держави, в якій потерпілий придбав товар або в якій
для нього була виконана робота (надана послуга). { Пункт 3 частини першої статті 50 в редакції Закону N 3390-VI (3390-17) від 19.05.2011 }
Стаття 51. Право, що застосовується до набуття, збереження майна без достатньої правової підстави
1. До зобов'язань, що виникли внаслідок набуття, збереження майна без достатніх правових підстав, застосовується право держави, у якій такі дії мали місце.
Сторони зобов'язання у будь-який час після його виникнення
можуть домовитися про застосування до нього права держави суду.
Розділ VIII. КОЛІЗІЙНІ НОРМИ ЩОДО ТРУДОВИХ
ВІДНОСИН
Стаття 52. Право, що застосовується до трудових відносин
1. До трудових відносин застосовується право держави, у якій виконується робота, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Стаття 53. Трудові відносини громадян України, які працюють за кордоном
1. Трудові відносини громадян України, які працюють за кордоном, регулюються правом України в разі, якщо:
1) громадяни України працюють у закордонних дипломатичних
установах України;
2) громадяни України уклали з роботодавцями - фізичними або
юридичними особами України трудові договори про виконання роботи
за кордоном, у тому числі в їх відокремлених підрозділах, якщо це
не суперечить законодавству держави, на території якої виконується
робота;
3) це передбачено законом або міжнародним договором України.
Стаття 54. Особливості регулювання трудових відносин іноземців та осіб без громадянства, які працюють в Україні
1. Трудові відносини іноземців та осіб без громадянства, які
працюють в Україні, не регулюються правом України в разі, якщо:
1) іноземці та особи без громадянства працюють у складі дипломатичних представництв іноземних держав або представництв міжнародних організацій в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України;
2) іноземці та особи без громадянства за межами України уклали з іноземними роботодавцями - фізичними чи юридичними особами трудові договори про виконання роботи в Україні, якщо інше не передбачено договорами чи міжнародним договором України.
Розділ IX. КОЛІЗІЙНІ НОРМИ СІМЕЙНОГО ПРАВА
Стаття 55. Право на шлюб
1. Право на шлюб визначається особистим законом кожної з осіб, які подали заяву про укладення шлюбу. У разі укладення шлюбу в Україні застосовуються вимоги Сімейного кодексу України (2947-14) щодо підстав недійсності шлюбу.
Стаття 56. Форма і порядок укладення шлюбу в Україні
1. Форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України.
Стаття 57. Укладення шлюбу в консульській установі або дипломатичному представництві
1. Шлюб між громадянами України, якщо хоча б один з них проживає за межами України, може укладатися в консульській установі або дипломатичному представництві України згідно з правом України.
2. Укладення шлюбу між іноземцями в консульській установі або
дипломатичному представництві відповідних держав в Україні регулюється правом акредитуючої держави.
Стаття 58. Дійсність шлюбу, укладеного за межами України
1. Шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином
України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без
громадянства, що укладений за межами України відповідно до права
іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо
громадянина України вимог Сімейного кодексу України (2947-14)
щодо підстав недійсності шлюбу.
2. Шлюб між іноземцями, шлюб між іноземцем та особою без
громадянства, шлюб між особами без громадянства, що укладені відповідно до права іноземної держави, є дійсними в Україні.
Стаття 59. Шлюбний договір
1. Сторони шлюбного договору можуть обрати право, що
застосовується до шлюбного договору, відповідно до частини першої
статті 61 цього Закону.
Стаття 60. Правові наслідки шлюбу
1. Правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим
законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій
подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча
б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за
відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають
найбільш тісний зв'язок іншим чином.
2. Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.
3. Вибір права згідно з частиною другою цієї статті обмежений
лише правом особистого закону одного з подружжя без застосування
частини другої статті 16 цього Закону. Угода про вибір права
припиняється, якщо особистий закон подружжя стає спільним.
Стаття 61. Майнові відносини подружжя
1. Подружжя може обрати для регулювання майнових наслідків шлюбу право особистого закону одного з подружжя або право держави,
у якій один з них має звичайне місце перебування, або, стосовно до
нерухомого майна, право держави, у якій це майно знаходиться.
2. Право, вибране згідно з частиною першою цієї статті, припиняє застосовуватися або змінюється за згодою сторін у разі зміни особистого закону або звичайного місця перебування того з подружжя, до особистого закону або звичайного місця перебування якого було прив'язане обране право. Нове право застосовується до
правових відносин з моменту укладення шлюбу, якщо інше письмово не встановлено подружжям.
3. У разі відсутності вибору права подружжям майнові наслідки шлюбу визначаються правом, яке застосовується до правових наслідків шлюбу.
Стаття 62. Форма вибору права для правових наслідків шлюбу
1. Вибір права, передбачений частиною другою статті 60 та
статтею 61 цього Закону, має бути здійснений у письмовій формі або
явно випливати з умов шлюбного договору. Угода сторін про вибір
права, що укладена в Україні, має бути нотаріально посвідчена.
Стаття 63. Припинення шлюбу
1. Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу
визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків
шлюбу.
Стаття 64. Визнання шлюбу недійсним
1. Недійсність шлюбу, укладеного в Україні або за її межами,
визначається правом, яке застосовувалося відповідно до статей 55 і
57 цього Закону.
Стаття 65. Встановлення та оскарження батьківства
1. Встановлення та оскарження батьківства визначається
особистим законом дитини на момент її народження.
Стаття 66. Права та обов'язки батьків і дітей
1. Права та обов'язки батьків і дітей визначаються особистим
законом дитини або правом, яке має тісний зв'язок із відповідними
відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.
Стаття 67. Зобов'язання щодо утримання
1. Зобов'язання щодо утримання, які виникають із сімейних
відносин, крім випадків, передбачених статтею 66 цього Закону,
регулюються правом держави, у якій має місце проживання особа, яка
має право на утримання.
2. Якщо особа, яка має право на утримання, не може його
одержати згідно з правом, визначеним у частині першій цієї статті,
застосовується право їхнього спільного особистого закону.
3. Якщо особа, яка має право на утримання, не може його одержати згідно з правом, визначеним частинами першою і другою цієї статті, застосовується право держави, у якій особа, яка зобов'язана надати утримання, має місце проживання.
Стаття 68. Утримання родичів та інших членів сім'ї
1. Вимога про утримання родичів та інших членів сім'ї (крім
батьків та дітей) не може бути задоволена, якщо відповідно до
права місця проживання особи, яка зобов'язана надати утримання, такого зобов'язання про утримання не існує.
Стаття 69. Усиновлення
1. Усиновлення та його скасування регулюються особистим
законом дитини та особистим законом усиновлювача. Якщо
усиновлювач - подружжя, яке не має спільного особистого закону, то застосовується право, що визначає правові наслідки шлюбу.
2. Здатність особи бути усиновлювачем визначається відповідно
до її особистого закону.
3. Правові наслідки усиновлення або його припинення
визначаються особистим законом усиновлювача.
4. Нагляд та облік дітей, усиновлених відповідно до положень
цієї статті, здійснюються відповідно до особистого закону дитини.
