Вибір раціональних способів усунення дефектів та їх обґрунтування

Кожний дефект може бути усунений 2-3 способами, які рекомендовані як доцільні при ремонті деталей двигуна. Однак застосувати 2-3 способи для ремонту деталі економічно не вигідно, а тому необхідно, користуючись методикою, використати найбільш раціональний спосіб.

Прийнятий спосіб повинен забезпечувати:

1. Високу працездатність і надійність.

2. Тривалу експлуатацію двигуна.

3. Можливість послідуючих ремонтів.

4. Ремонт не повинен займати багато часу.

5. Треба, по можливості, добиватися усунення різних дефектів однаковими способами.

6. Необхідно враховувати умови роботи деталі в двигуні та її конструктивні можливості.

Наприклад, якщо спрацювання шийки вала значне, то відновлювати її треба наплавленням або постановкою додаткової деталі - втулки. Якщо спрацювання незначне, то потрібно застосовувати гальванічне нарощування металу (хромування чи осталювання).

Постановка додаткової деталі - втулки, не виключає можливість наступних ремонтів.

Застосування зварювання або наплавлення виключає можливість наступних ремонтів деталі.

Якщо прийнято рішення щодо усунення заданого дефекту гальванічним способом, то слід витримувати такі рекомендації:

- хромування доцільно застосовувати для ремонту поверхонь, які між собою контактують та піддаються тертю (стержень клапана – напрямна втулка, шийки вала – підшипники ковзання);

- осталювання – для відновлення спрацьованих поверхонь під підшипник, втулку, важіль і т. д (нерухома посадка).

При виборі способу ремонту наплавленням під шаром флюсу, необхідно пам'ятати, що цей спосіб застосовується для ремонту деталей, які працюють на згин, скручування та ударні навантаження.

Якщо деталь має ремонтні розміри, то слід конкретно вказати, під який ремонтний розмір ведеться відновлення поверхні деталі.

В умовах ремонтного підприємства вибір найбільш раціонального методу ремонту деталі є складною задачею і обмежений можливостями виробничої бази підприємства.

Тому в цих умовах, як правило, застосовується той спосіб усунення дефекту деталі, який діє на виробництві, хоча він і не завжди найкращий.

Для вибору найбільш раціонального методу відновлення деталі застосовуються теоретичні оціночні показники різних способів відновлення, а саме:

1. Коефіцієнт довговічності – К_д, К ≥ 0,85 - для раціонального способу ремонту;

2. Коефіцієнт стійкості до спрацювання – К_сс,

3. Коефіцієнт зчеплення – К_зч,

4. Коефіцієнт витривалості – К_в,

5. Собівартість відновленої деталі – С_в.

Для вибору раціонального способу усунення заданих дефектів складаємо таблицю, в якій проводиться порівняння коефіцієнтів різних способів відновлення деталі. Переважний спосіб усунення дефекту позначається знаком «+».

Перевага надається коефіцієнтам з більшим значенням показників для коефіцієнтів К_д, К_сс, К_зч, К_в і з меншим – для коефіцієнту С_в.

Таблиця 2.1. Вибір раціональних способів усунення дефектів

№ дефекту	Спосіб усунення дефекту	Оціночні показники різних способів
Кд	Ксс	Кзч
Наплавлення в СО2	0,89+	0,72
Наплавлення під шаром флюсу	0,79	0,91
Вібродугове наплавлення	0,62	1,0+
Продовження таблиці 2.1.
Наплавлення під шаром флюсу	0,79	0,91+
Наплавлення в СО2	0,89+	0,72
Наплавлення під шаром флюсу	0,79	0,91+
Наплавлення в СО2	0,89+	0,72

 

В разі можливості усунення різних дефектів однаковим способом вибирається саме так. Це дасть змогу значно спростити технологічний процес відновлення деталі, задіяти однотипне обладнання, скоротити тривалість ремонту. В цьому випадку після таблиці 2.1 необхідно зробити висновок про доцільність того чи іншого способу усунення дефекту.

Маршрутна технологія, або організація процесу ремонту, є найбільш прогресивною формою керування технологічними процесами ремонту деталей.

Встановлено, що деталі, які поступають у капітальний ремонт, мають однорідні сполучення дефектів, що часто повторюються.

Тому технологічний процес ремонту однакових деталей (колінчасті вали, блоки циліндрів і т. д.) необхідно складати не на окремі дефекти, а на комплекс дефектів.