Стандарти з якості ґрунтів

Якість ґрунтів – це сукупність фізико–хімічних і біологічних властивостей Грунтів, визначаючих їх безпечність в епідеміологічних і гігіснічних відносинах. Визначається якість ґрунтів за показниками їх санітарного стану, та комплексу критеріїв (санітарно–хімічних і санітарно –мікробіологічних). За словами академіка В.І.Вернадського, грунт є основою організації біосфери. Географи називають грунт дзеркалом, фокусом ландшафту. У грунті взаємодіють всі компоненти біосфери, поєднуючись, формуючи там складну полі генетичну біокосну систему. Ґрунти є важливим та незамінним природним ресурсом і головним завданням діяльності людини є підтримка здатності фунтів до самовідновлення у процесі ґрунтоутворення.

Забруднення грунтів відбувається як природним шляхом, так і в результаті антропогенної діяльності. Антропогенне забруднення грунтів відбувається внаслідок діяльності різних галузей промисловості та сільського господарства, транспорту, військової діяльності, енергетики та комунально–побутових господарств. За величиною зон та рівнем забруднення грунтів забруднення поділяються на фонове, локальне, регіональне, глобальне.

Найбільш небезпечними для грунтів є хімічне забруднення, ерозія, засолення. Внаслідок внесення високих доз мінеральних добрив грунт забруднюється баластними речовинами – хлоридами, сульфатами. Пестициди пригнічують біологічну активність грунтів, знищують потрібні мікроорганізми, черв'яків, зменшують природну родючість. Площа земель, забруднена залишками отрутохімікатів, сягає 13 млн. га. Грунти також забруднюються відпрацьованими газами тракторів, комбайнів, автомобілів, мастилами та паливом, які з них виливаються під час роботи на полях. У грунт потрапляють і техногенні забруднювачі від промислових підприємств – сульфати, окиси азоту, важкі метали (нікель, свинець, хром, кобальт, ванадій та ін.) та інші сполуки. Негативний бік мають і такі важливі для сільського господарства роботи, як зрошення та осушення земель. Зрошувані землі дають близько 30 % продукції рослинництва, але створення водойм і зрошення великої території призводять до підняття ґрунтових вод і зміни їхнього хімічного складу. Виникає засолення грунтів, заболочування, підвищується сейсмічність території.

За ступенем забруднення грунти поділяються на сильно забруднені, середньо забруднені і слабо забруднені. У сильно забруднених грунтах кількість забруднюючих речовин у декілька разів перевищує ГДК. Вони мають низьку біологічну продуктивність та істотні зміни фізико–хімічних, хімічних та біологічних властивостей, внаслідок чого вміст хімічних речовин у вирощуваних культурах перевищує встановлені норми. У середньо забруднених грунтах перевищення ГДК незначне, що не призводить до помітних змін його властивостей. У слабо забруднених грунтах вміст хімічних речовин не перевищує ГДК, але перевищує фонову концентрацію.

Якість ґрунтів регламентується за стандартами в яких розглядаються номенклатура показників санітарного стану ґрунту, методи відбирання і підготовки проб для хімічного, бактеріологічного і гельмінтологічного аналізу та ін.

Основні стандарти з якості грунту

Державні і міжнародні

ДСТУ 3866–99 Класифікація грунтів за ступенем вторинної солонцюватості.

ДСТУ 3980–2000 Грунти. Фізико–хімія грунтів. Терміни та визначення

ДСТУ 4287:2004 Якість грунту. Відбирання проб

ДСТУ 4288:2004 Якість грунту. Паспорт грунту.

ДСТУ 4362:2004 Якість грунту. Показники родючості грунтів

ДСТУ ІSО 10381–6–2001 Відбір проб. Частина 6. Настанови щодо відбору,

ІSО 10381–6:1993 оброблення та зберігання фунту для дослідження аеробних мікробіологічних процесів у лабораторії.

ДСТУ ІSО 10390–2001 Якість грунту. Визначання рН.

ІSО 10390:1994

ДСТУ ІSО 11074–1:2004 Якість грунту. Словник термінів. Частина 1.

ІSО 11074–1:1996 Забруднення та охорона грунтів.

ДСТУ ІSО 11074–2:2004 Якість грунту. Словник термінів. Частина 2

ІSО 11074–2:1998 Пробовідбирання.

ДСТУ ІЗО 11074–4:2004 Якість грунту. Словник термінів. Частина 4.

Відновлювання грунтів та ділянок.

ДСТУ ІSО 11259:2004 Якість грунту. Спрощений опис грунту.

ISO 11259:1998

ДСТУ ІSО 11265–2001 Визначання питомої електропровідності.

ІSО 11265:1994

ДСТУ ІSО 11266–2001 Настанови щодо лабораторного випробовування

ІSО 11266:1994 біодєградації органічних хімічних речовин у грунті в аеробних

умовах.

ДСТУ ISO 11269–2–2002 Визначання дії забрудників на флору грунту.

ІSО 11269–2:1995 Частина 2. Вплив хімічних речовин на проростання та ріст

вищих рослин.

ДСТУ ІSО 15176:2004 Характеристика вийнятих грунтів та інших

ISO 15176:2002 ґрунтових матеріалів, призначених для вторинного

використання.

ДСТУ ІSО 15709:2004 Ґрунтова вода та ненасичена зона. Визначення,

ІSО 15709:2002 позначення та теорія.

Міждержавні і європейські

ГОСТ 17 4.1.02–83 Почвы. Классификация химических веществ для контроля

загрязнения.

ГОСТ 17.4.2.01–81 Почвы. Номенклатура показателей санитарного

СТ СЗВ 4470–84 состояния.

ГОСТ 17.4.3.02–85 Требования к охране плодородного слоя почвы при,

производстве земляних работ.

ГОСТ 17.4.3.03–85 Почвы. Требования к методам определения загрязняющих

веществ.

ГОСТ 17.4.3.06–86 Общие требования к классификации почв по влиянию на

них химических загрязняющих веществ.

ГОСТ 17.4.4.02–84 Методы отбора и подготовки проб для химического,

бактериологического, гельминтологичсского анализа.

ГОСТ 17.4.4.03–86 Метод определения потенциальной опасности эрозии под

воздействием дождей

ГОСТ 17.5.1.06–84 Охрана природы. Земли. Классификация малопродуктивних

угодий для землевания.

ГОСТ 17.5.4.01–84 Метод определения рН водной витяжки вскрышных и

вмещающих пород.

ГОСТ 25100–95 Грунты. Классификация.

ГОСТ 26212–91 Почвы. Определение гидролитической кислотности.

ГОСТ 26244–84 Обработка почвы предпосевная. Требования к качеству и

методи определения.

ГОСТ 26483–85 Почвы. Приготовление солевой вытяжки и

Определение ее рН по методу ЦИНАО.

ГОСТ 27593–88 Почвы. Термины и определения.

Розгляд основних стандартів проводиться за змістом розкриття теми.

Терміни та визначення якості грунтів згідно із ДСТУ 3980, ДСТУ ISO 11074, ГОСТ 27593. Стандарти установлюють терміни та визначення основних понять, які характеризують ґрунти – природні, в сільськогосподарському використанні та змінені іншими антропогенними діями – щодо фізико–хімічних властивостей і показників; поняття про забруднення та охорону грунтів, пробовідбирання, відновлювання грунтів та ділянок. Зміст стандартів: галузь використання, основні положення, загальні поняття – ґрунт, фаза ґрунту, фазовий склад ґрунту, витяжка з ґрунту; хімічна термодинаміка грунтів – хімічна реакція у ґрунті, хімічний компонент ґрунту, термодинамічна система ґрунту, термодинамічні нормальні умови в ґрунті, потенціал хімічної реакції в ґрунті, енергія термодинамічної системи ґрунту; буферні властивості ґрунтів – буферність ґрунту, окисно–відновна буферність ґрунту, гідробуферність ґрунту; фізико–хімічні характеристики ґрунтів –кислотність та лужність ґрунту, вбиральна здатність ґрунту, насиченість ґрунту основами ємність вбирання грунту; грунтові колоїди –, колоїди ґрунту, мінеральні колоїди ґрунту, органічні колоїди ґрунту, електрокінетичний потенціал ґрунтової частки тощо.

Паспорт та класифікація ґрунтів і хімічних речовин для контролю забруднення згідно із ДСТУ 3866, ДСТУ 4288, ГОСТ 17.4.1.02, ГОСТ 17.4.3.03, ГОСТ 17.4.3.06, ГОСТ 17.5.1.06, ГОСТ 25100. Стандарти установлюють загальні вимоги до складання паспорта ґрунту окремого ґрунтового виділу, визначає основні показники його родючості для контролювання за станом ґрунтів, охорони від деградації, підвищення їх родючості та раціонального використовування і загальні вимоги до класифікації ґрунтів по впливу на них хімічних забруднюючих речовин, класифікація малопродуктивних угідь для землевання. Зміст стандартів: сфера застосування, нормативні посилання, загальні положення, правила та порядок проведення робіт з паспортизації, характеристика місцезнаходження ґрунту, класифікаційна належність ґрунту, профільна характеристика ґрунту, агрохімічна характеристика орного шару ґрунту, санітарний стан ґрунту; характеристики місцезнаходження ґрунту – географічні координати, адміністративне підпорядкування, землекористувач, вид діяльності, номер земельної ділянки, площа земельної ділянки, площа ґрунтового виділу, морфологічний тип рельєфу, форма схилу, крутизна схилу, градус, експозиція схилу, та ін.

Показники родючості ґрунтів згідно із ДСТУ 4362. Стандарт установлює показники родючості ґрунтів земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Положення цього стандарту мають застосовувати усі суб'єкти господарювання, щоб визначити та проконтролювати стан родючості ґрунтів, якість земельної ділянки, придатність земель для різних способів використання під час моніторингу та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення, а також створення ґрунтово–агрохімічних баз даних. Стандарт призначено також для використання в роботі органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, охорони природного довкілля, аграрної політики та власниками землі й землекористувачами. Зміст стандарту: сфера застосування, нормативні посилання, терміни та визначення понять, загальні положення, показники родючості ґрунтів.

Номенклатуру показників санітарного стану ґрунтів згідно із ГОСТ 17.4.2.01 і СТ СЗВ 4470. Стандарти розглядають номенклатуру показників санітарного стану Грунтів – санітарне число, амонійний азот, нітратний азот, хлориди, рН, пестициди, важкі метали, нафта і нафтопродукти, сірчисті сполучення, канцерогенні речовини, радіоактивні речовини, макро– і мікрохімічні добрива, термофільні бактерії, клострідіум перфрінгес, патогенні мікроорганізми, яйця і личинки гельмінтів, личинки і лялечки синантропних мух види землеволодінь для яких є обов'язковим застосування показників санітарного стану ґрунтів – земля населених пунктів, курортів і зон відпочинку, зон санітарної охорони джерел, водопостачання, санітарно–захисних зон підприємств, транспортних земель, сільськогосподарських угідь, лісових угідь; основні терміни –санітарна охорона грунтів, санітарний стан ґрунтів, показники санітарного стану ґрунтів, термофільні бактерії, клострідіум перфрінгес, гельмінти, синантропні мухи.

Відбирання і підготовка проб згідно із ДСТУ 4287, ГОСТ 17.4.4.02. Стандарти встановлюють правила, послідовність і настанови щодо відбору, оброблення та зберігання фунту для дослідження аеробних мікробіологічних процесів у лабораторії методи відбирання і підготовки проб для хімічного, бактеріологічного і гельмінтологічного аналізу згідно стандарту з метою контролю загального і локального забруднення і якої ґрунтів в районах впливу промислових, сільськогосподарських, господарсько–побутових і транспортних джерел забруднення. Зміст стандарту: підготовка до відбору проб, підготовка до аналізу; заповнення первинних документів – паспорту дослідної ділянки землі, бланку описання пробної ділянки, супроводжувального талону, бланку опису ґрунту.

Настанови щодо відбору, оброблення та зберігання грунту для досліджень згідно із ДСТУ ISO 10381–6 і ISO 10381–6. Стандарти висвітлюють настанови щодо відбору, оброблення та зберігання грунту для дослідження аеробних мікробіологічних процесів у лабораторії. Ґрунти являють собою гетерогенний комплекс, оскільки вони складаються з живих і неживих компонентів, які зустрічаються в різноманітних комбінаціях. Тому стан ґрунтового зразка від його відбору до завершення експерименту повинен контролюватися щодо впливу ґрунтової мікрофлори. Температура, вміст води, наявність кисню та тривалість зберігання, як відомо, впливають на мікрофлору ґрунту, і отже на процеси, опосередковано. Проте, ґрунти можуть ефективно використовуватися в лабораторних системах, для дослідження мікробіологічних опосередкованих процесів, за умови, що динаміка життєдіяльності мікрофлори визначена. Ця частина ISO 10381 містить настанови щодо відбору, оброблення та зберігання ґрунтів для лабораторних досліджень, головним напрямком яких є вивчення життєдіяльності мікроорганізмів в аеробних умовах. Тут описується як мінімізувати вплив коливань температури, вмісту води і наявності кисню на аеробні мікробіологічні процеси, щоб полегшити одержання достовірних лабораторних результатів.

Вимоги до охорони родючого шару ґрунту при виконанні земельних робіт згідно із ДСТУ ISО 15176 і ISO 15176, ДСТУ ISO 15709 і ISO 15709, ГОСТ 17.4.3.02, ГОСТ 5180. Стандарти встановлюють характеристики вийнятих грунтів та інших ґрунтових матеріалів, призначених для вторинного використання, регламентують визначення фізичних характеристик грунтів. Зміст стандартів: ГОСТ 5180 встановлює методи лабораторного визначення фізичних характеристик грунтів: визначення вологості грунту методом висушування, визначення сумарної вологості мерзлого грунту, визначення меж плинності та меж розкочування, визначення щільності грунту методом, що ріже кільця; визначення щільності грунту методом зважування у воді; визначення щільності мерзлого грунту методом зважування в нейтральній рідині, визначення щільності сухого грунту розрахунковим методом, визначення щільності часток грунту пікнометричним методом, визначення щільності часток грунту пікнометричним методом з нейтральною рідиною.

Визначання рН і кислотності грунтів згідно із ДСТУ ISO 10390 і ISO 10390, ГОСТ 17.5.4.01, ГОСТ 26212, ГОСТ 26483. Стандарти встановлюють визначення рН водної витяжки розкривних порід, а також інструментальний метод для регулярного визначання рН із застосовуванням розчинів хлориду калію або хлориду кальцію. Зміст стандартів: принцип проведення процедури загально придатної для всіх типів ґрунтових зразків; реактиви – вода, розчин хлориду калію, розчин хлориду кальцію, розчини для калібрування рН–метра, буферний розчин; обладнання – струшувальна машина або механічна мішалка, рН–метр скляний електрод та електрод порівняння, або комбінований електрод, термометр, посудина для зразка, ложка, відомої місткості; лабораторний зразок – застосовують фракцію частинок ґрунтових зразків, повітряно–сухих або висушених за температури, не вищої за 40 °С, що проходить крізь сито з квадратними вічками розміром 2 мм.; процедура – приготування суспензії, калібрування рН–метра, вимірювання рН, збіжність та відтворюваність, оформлювання протоколу.

Визначання дії забрудників на флору грунту згідно із ДСТУ ISO 10694 і ІSО 10694, ДСТУ ISO 11265 і ISO 11265, ДСТУ ISO 11266 і ISO 11266, ДСТУ ISO 11269–2 і ISO 11269–2. Стандарти регламентують настанови щодо лабораторного випробовування біодеградації органічних хімічних речовин у грунті в аеробних умовах; проведення елементного аналізу і визначання вмісту органічного та загального вуглецю; визначання питомої електропровідності, визначання дії забрудників на флору грунту та вплив хімічних речовин на проростання та ріст вищих рослин.