Державні і міжнародні стандарти

ДСТУ ISO 14020–2003 Екологічні маркування та декларації.

ІSО 14020:2000 Загальні принципи

ДСТУ І5О/ТК 14025–2002 Екологічні маркування та декларації. Еколо

ISO/ТК 14025:2000 гічні само декларації (екологічне етикетуван

ня типу II

ДСТУ ISO 14021–2002 Екологічні маркування та декларації. Екологіч

ISO 14024:1999 не етикетування типу І. Принципи та методи

ДСТУ ISO/TR 14025-2002 Екологічні маркування та декларації.

ISO/TR 14025:2000 Екологічні декларації типу III.

В багатьох країнах все більше людей, які турбуються про своє здоров'я, бажають харчуватися продуктами, виробленими без застосування хімікатів, а також, почуваючи свою відповідальність за стан навколишнього середовища і прагнучи сприяти його збереженню, намагаються використовувати машини, пристосування та матеріали, продовж всього життєвого циклу (виробництво, застосування, утилізація) яких не завдавала б шкоди природі або ж ця шкода була мінімальною. При цьому виникає проблема виділення екологічних предметів на фоні загальної кількості об'єктів, які використовуються.

Етикетка виробу може бути визначена як символи або текст чи їх комбінація, яка містить один або більше видів інформації про одну або більше властивостей виробу. Типи інформації, які можуть бути наведені в етикетці (таблиця 1.4.3).

Таблиця 1.4.3

Типи інформації

Повідомлення	Зміст етикетки
Декларація про вміст	Харчові інгредієнти
Характеристика	Згідно з Європейською декларацією з електричної енергії
Експлуатація	Наприклад: "Заповнюйте тільки дистильованою водою"
Якість	Перший (другий) сорт
Безпека	Знак – ЄС
Застереження	Безпечно для дітей
Здоров'я	Алергія
Навколишнє середовище	Екоетикетка
Гарантія	Не ржавіє

Зважаючи на те, що упаковка є невід'ємною частиною більшості сучасних товарів та носієм різноманітної інформації про них, більша частина екомаркування розміщується саме на упаковці. Наявне екомаркування упаковки розділяють на такі групи:

* знаки, що закликають до збереження природного середовища,

* знаки, які використовуються для позначення екологічності предметів,

* знаки, що відображають небезпечність предмета для довкілля.

* знаки, що закликають до збереження природного середовища трапляються на упаковці споживчих товарів і їх зміст зводиться до закликів не смітити, підтримувати чистоту та здавати відповідні предмети для вторинної переробки (рис. 1.4.1)

Рис. 1.4.1.

Такі знаки можуть використовувати за основу зображення, які застосовуються для позначення екологічності предметів. Знаки "Ресайклінгу" (рис. 1.4.1а) ставлять на виробах США, зокрема на предметах, які піддаються переробці та на предметах, виготовлених з вторинної сировини. Знак, зображений на рисунку 1.4.1б, закликає не смітити (збирати та здавати використану тару у пункти переробки).

♦ Знаки, які використовуються для позначення екологічності предметів в цілому або окремих властивостей. Наприклад, знак "Блакитний янгол", який вперше з'явився в Німеччині близько 20 років тому означає, що продукт є екологічно чистий. Центральна його фігура запозичена з емблеми Програми ОСЛІ з охорони довкілля (рис. 1.4.2 а).

Екологічно чисті прилади маркуються із знаком, показаним на рисунку 1.4.2 в, або близьким до нього.

Поряд з екознаками, які використовуються в міжнародній або національній практиці, власні знаки екологічної чистоти створюють окремі фірми. Наприклад, виробник канцелярських товарів (маркерів, штемпелів) компанія "Schwam Stabilo" ставить на вироби знак, зображений на рисунку 1.4.2 б. Екологічно чисті пральні машини та машини для миття посуду фірми "Foron" відмічають знаком, зображеним на рисунку 1.4.2 г.

Європейський ринок потребує продуктів, одержаних у результаті біологічних технологій вирощування. Така продукція позначається спеціальним знаком (рис. 1.4.2 д). який гарантує походження яєць від вільно утримуваних курей, – невелика кругла печатка з зображенням курки і літерами КАТ, що означає "Спілка контрольованих альтернативних форм утримання тварин". Організація гарантує споживачам більшу впевненість стосовно якості тваринницької продукції (рис. 1.4.2 е).

Враховуючи тенденції розвитку країн, настрої громадськості, міжнародні відносини в даний час існує декілька уніфікованих підходів до екомаркування (рис. 1.4.3). Наприклад:

• знаки на аерозолях, які показують відсутність речовин, що призводять до зменшення озонового шару навколо Землі (рис. 1.4.3 є, з, ж);

Рис. 1.4.3. Екомаркування

а) "Білий лебідь" Скандинавські країни; б) "Екознак" Японія; в) приклад екознака фірми; г) і д) знаки, які позначають предмети, що піддаються вторинному використанню.

• знаки, які позначають предмети, що підлягають вторинному використанню або одержані внаслідок вторинної переробки за циклом "створення–застосування – утилізація–відтворення" (рис. 1.4.3 г, д).

Відомо, що основним джерелом побутових відходів є використані пакувальні матеріали. Проблема їх переробки реалізується за двома напрямками:

♦ забезпечення можливості повторного (багаторазового) використання засобів упаковки;

♦ вторинна переробка використаних пакувальних матеріалів з метою виробництва нової упаковки.

Згідно із Директивою Ради ЄС упаковка повинна бути маркована такими знаками (рис. 1.4.4).

Рис. 1.4.4. Маркування упаковки:

а, б) упаковка повторного або багаторазового використання, в) упаковка, що піддається вторинній переробці; г) упаковка, що частково або повністю виготовлена з вторинних ресурсів.

При необхідності ідентифікації матеріалів, з яких виготовлена упаковка на неї наносяться цифрові або буквені позначення, які розміщуються в центрі або нижче двох знаків і характеризують вид матеріалу. Петля Мьобіуса використовується різними способами і означає, що "продукція вироблена з вторинної сировини" або що "продукція може бути використана вдруге». Якщо поруч з цим символом стоїть цифра, це означає, що продукція вироблена з вторинної сировини і цифра означає відсоткову частку вторинної сировини у складі продукції. Так, пластики позначають цифрами від 1 до 19, папір та картон – від 20 до 39, метали – від 40 до 49, дерево – від 50 до 59, текстиль – від 60 до 69, скло – від 70 до 79.

♦ Знаки, що відображають небезпечність предмета для довкілля і знаходяться на перехрещенні запобіжного та екомаркування (рис.1.4.5):

Рис. 1.4.5. Знаки небезпечності предмета для довкілля:

а) спеціальний знак для позначення речовин, що небезпечні для морської флори і фауни під час їх перевезення водними шляхами; б) і в) знак "Небезпечно для навколишнього середовища".

Поряд із знаками екологічного маркування на ряді товарів можливо побачити знаки, що підтверджують їх якість. Наприклад, напій відповідає міжнародному стандарту якості ISO 9000 (рис. 1.4.6).

Рис. 1.4.6. Знаки, що підтверджують відповідність продукції:

а)міжнародному стандарту якості; б) інформаційний знак щодо якості продукції.

ISO розпочала свою роботу з екологічного маркування в 1991 році через Стратегічну консультативну групу ISO/ІЕС з навколишнього середовища SАGЕ, яка визначила кілька "типів" екологічного маркування: Тип 1, Тип 2 і Тип 3.

Екологічне маркування Типу І належить до програм "екомаркування", згідно з якими третя сторона – державний орган, недержавна організація чи приватна компанія – встановлює вимоги до категорії продуктів або послуг і дозволяє придатним продуктам або послугам мати свій знак чи символ.

Екологічне маркування Типу 2 охоплює ситуації", коли виробники бажають наголосити на особливих характеристиках своїх продуктів, таких як – "може бути повторно використаний" або "розкладається мікроорганізмами". Щоб споживачі мали довіру до цих термінів, вони повинні використовуватись чесно і узгоджено.

Етикетка Типу III створена для того, щоб надати максимально повну інформацію. Вона включає дані, які характеризують вплив продукції на навколишнє середовище протягом її повного життєвого циклу. Інформація містить рейтинг продукції відносно таких показників як використання природних ресурсів, забруднення води та грунту відходами.

Екологічне маркування в західноєвропейських країнах розвинене достатньо широко. Воно доповнює сертифікацію і майже завжди носить обов'язковий характер.

У Франції екосертифікація сільськогосподарської продукції заснована в законодавчому порядку в 1960 р., на її основі введені екознаки як за видами продукції, так і в окремих виробників або спілки виробників. Ці знаки отримали назву «червоні мітки» і були опубліковані для інформування споживачів. Всі екознаки доповнюють національний знак відповідності NF. Завдання екомаркування полягає в забезпеченні безпеки продукції для споживача та навколишнього середовища.

В Німеччині роботи з екосертифікацій почалися в 1974 р. Через декілька років був заснований єкознак – прообраз теперішнього, відомого не менше в країні, «Блакитного янгола» (рис. 1.4.7).

Рис. 1.4.7. Екознаки:

а) екознак "Блакитний янгол"; б) модифікований екознак "Блакитний янгол"; в) екознак "Зелена крапка"

Екознаки, що раніше використовувалися лише в Німеччині, «Блакитний янгол» та «Зелена крапка» стали загальноєвропейськими. Екознак «Зелена крапка» застосовується в системі заходів з попередження забруднення навколишнього середовища відходами. Такий знак на упаковці вказує на можливість її переробки, тому цивілізовані споживачі викидають упаковку, марковану «Зеленою крапкою», в спеціальні контейнери.

Інші екознаки інформують споживача про різноманітні екологічні характеристики товарів, що продаються, що нерідко слугує основним критерієм їх вибору серед багато чисельних аналогів (рис. 1.4.8).

Рис.1.4.8. Інформаційні екознаки

1. Екознак придатності товару для харчових продуктів. 2. Знак виконання виробником вимог із збереження. 3. Японський екознак збереження навколишнього середовища. 4–5. Знак "Ресайклінг" закликає здавати упаковку для вторинної переробки, 6. Екознак США на папір, отрішании з вторинної сировини. 7. Знак небезпеки товару для навколишнього середовища.

Данія займає особливу позицію в Європі з питань захисту навколишнього середовища. Один із факторів, що пояснює це, полягає в тому, що її кордони безпосередньо прилягають до «основних забруднювачів» природи – країнам Східної Європи, Великобританії, Швейцарії. В країні діє закон, що регулює використання та виробництво хімічних продуктів і їх компонентів.

Екомаркування в ЄС базується на попереджувальних заходах:

• шкоду для навколишнього середовища потрібно відвертати в першу чергу шляхом знешкодження джерел забруднення;

• фінансова відповідальність осіб, через вину яких порушується екологічна рівновага.

В ЄС прийнято екомаркування спеціальним знаком (рис. 1.4.9).

Рис. 1.4.9. Знак екомаркування

Мета введення знака – достовірне інформування споживачів про екологічність продукту, що купується, та стимулювання виробників до дотримання норм та вимог по охороні навколишнього середовища.

Таким чином, екознаки умовно можливо розділити на дві групи:

> екознаки, що інформують про безпеку продукції для здоров'я людини та навколишнього середовища. Сюди можна віднести знак «Блакитний янгол» та інші;

> знаки та надписи, що інформують про можливість переробки відходів (частіше це стосується упакування). Таким чином утилізуються відходи як вторинна сировина і охороняється природа. Іноді знаки цієї групи повідомляють про те, що виріб отримано з вторинної сировини (наприклад, пластмасові предмети).

До такого роду екознаків належить «Зелена крапка» (Німеччина); знак «Ресайклінг» (використовується в США, Великобританії, країнах північної Європи), що закликає здавати упаковку в приймальні пункти для наступної переробки.

Питаннями екологічного маркування та етикетування займається Міжнародна організація з стандартизації (підкомітет ПК З ІВО/ТК 207 «Етикетування (маркування) в сфері навколишнього середовища»).