1) Дати письмові визначення поняттям іонізуюче випромінювання, іонізуюча та проникаюча спроможність, штучні джерела іонізуючих випромінювань, період напіврозпаду, активність, експозиційна, поглинута, еквівалентна дози.
____________________________________________________________
2) Навести основні види радіоактивного розпаду.
__________________________________________________
3) Письмово з’ясувати, які системні й позасистемні одиниці застосовуються для вимірювання активності, періоду напіврозпаду, експозиційної, поглинутої, еквівалентної доз випромінювання та їх похідні.
____________________________________
4) Розв’яжіть задачі:
а) Розрахувати дозу зовнішнього опромінення, що створюється радіоактивним 137Cs, активність якого становить 20 мг-екв.радію на відстані 0,5 м при роботі протягом 24 годин на тиждень.
__________________________________________________
Відповідь: __________________
б) Оператор працює з джерелом іонізуючого випромінювання, активність якого становить 10 мг-екв.радію на відстані 2 м. визначте допустимий час роботи з джерелом випромінювання під час робочого дня.
__________________________________________________
Відповідь: ____________________
в) В лабораторії радіоізотропної діагностики під час перевірки та градуювання приладів передбачається використовувати джерело випромінювання 60Со, активність якого становить 25 мг-екв.радію. визначте віддаль, яка забезпечує безпеку роботи з джерелом протягом 36 годин на тиждень.
__________________________________________________
Відповідь: _____________________
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 3
Тема. Кількісна оцінка ризику.
Мета: закріпити поняття ризику, ознайомитися із критеріями ризиків та методамивизначення ризику; навчитися обчислювати класичний ризик виникнення певної небезпечної ситуації.
Література:
1) Безпека життєдіяльності. /Є. П. Желібо, Н. М. Заверуха, В. В. Зацарний. За ред. Желібо Є. П.: Навч. посібник. – Львів, “Новий Світ-2000”. – 2001. – 320 с.
2) Безпека життєдіяльності. Навч. посіб. / За ред. М. Назарука. – Львів: "За вільну Україну", 1997. – 275 с.
Теоретичний блок.
Ризик (R) визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками (п) до максимально можливої їх кількості (N) за конкретний період часу:
Для того, щоб визначити серйозність небезпеки, існують різні критерії.
Таблиця 1.2 Категорії серйозності небезпек
| Вид | Категорія | Опис нещасного випадку |
| Катастрофічна | І | Смерть або зруйнування системи |
| Критична | ІІ | Серйозна травма, стійке захворювання, суттєве пошкодження у системі |
| Гранична | ІІІ | Незначна травма, короткочасне захворювання, пошкодження у системі |
| Незначна | IV | Менш значні, ніж у категорії III травми, захворювання, пошкодження у системі |
Таблиця 1.3 Рівні ймовірності небезпеки
| Вид | Рівень | Опис наслідків. |
| Часта | А | Велика ймовірність того, що подія відбудеться |
| Можлива | В | Може трапитися декілька разів за життєвий цикл |
| Випадкова | С | Іноді може відбутися за життєвий цикл |
| Віддалена | D | Малоймовірна, але можлива подія протягом життєвого циклу |
| Неймовірна | Е | Настільки малоймовірно, що можна припустити, що така небезпека ніколи не відбудеться |
Матриця оцінки ризику
| Частота, з якою відбувається подія | Категорія небезпеки | ||||
| І Катастрофічна | ІІ Критична | ІІІ Гранична | IV Незначна | ||
| (А) Часто | 1А | 2А | ЗА | 4А | |
| (В) Вірогідно | 1В | 2В | 3В | 4В | |
| (С) Час від часу | 1С | 2С | 3С | 4С | |
| (D) Віддалено | 1D | 2D | 3D | 4D | |
| (Е) Неймовірно | 1Е | 2Е | ЗЕ | 4Е | |
| Індекс ризику небезпеки |
| Класифікація ризику | Критерії ризику |
| 1А,1В,1С,2А,2В,ЗА | Неприпустимий (надмірний) |
| 1D,2С,2D,ЗВ,ЗС | Небажаний (гранична допустимий) |
| 1Е,2Е,3D,ЗЕ,4А,4В | Припустимий з перевіркою (прийнятний) |
| 4С,4D,4Е | Припустимий без перевірки (знехтуваний) |
Методи визначення ризику
1) Інженерний. Інженерний метод визначення ризику спирається на статистику, розрахунки частоти прояву небезпеки, імовірнісний аналіз безпеки та на побудову «дерев» небезпек.
2) Модельний. Цей метод ґрунтується на побудові моделей впливу небезпек на окрему людину, соціальні та професійні групи
3) Експертний. Це метод визначення комплексного (узагальненого) показника, що характеризує рівень безпеки якогось процесу або виробу. Експертна оцінка ризику полягає у використанні висновків спеціалістів-експертів та може бути віднесена до суб’єктивних методів визначення рівня ризику.
4) Загальні. Виділяють два підходи до оцінки ризику: якісний і кількісний. Завдання якісної оцінки ризику — визначити можливі види ризику, оцінити ступінь їхньої небезпеки і виділити чинники, що впливають на рівень їх ризику. Кількісна оцінка ризику полягає у наданні ризику числового значення. Виділяють оцінку ризику в абсолютному і відносному вираженні. В абсолютному вираженні ризик вимірюють іменованими величинами (наприклад, в грошах, витрачених на лікування). У відносному вираженні ризик вимірюють безрозмірними показниками.
5) Спеціальні. Спеціальні методи дають змогу визначати комплексні ризики, опосередковані кількома іншими методами, ризику, які потребують особливого підходу, ризики, пов’язані з конкретними реальними умовами.
6) Метод аналогій. Використовують у випадку, коли інші методи оцінювання ризику неприйнятні. Доцільність використання методу полягає в тому, що його можна застосовувати при виявленні ступеня ризику нової, недостатньо вивченої діяльності, коли немає чіткої статистичної бази.
7) Соціологічний. Соціологічний метод визначення ризику ґрунтується на системі методологічних та організаційно-технічних заходів, пов’язаних між собою єдиною метою: отримання достовірних даних про явище або процес, які вивчаються, для їх наступного використання щодо зменшення небезпеки життю людини.
