Ораторське мистецтво промовця як умова переконання

Поняття ораторське мистецтво, або красномовство, має два значення: 1) вид громадсько-політичної та професійної діяльності, мета якої — інформувати та переконувати масову аудиторію засобами живого слова; 2)високий ступінь майстерності публічного виступу, мистецьке володіння словом.

Складність ораторського мистецтва як засобу переконання полягає в тому, що будь-який публічний виступ має на меті викликати духовність аудиторії, певним чином вплинути на неї. У водячи нову інформацію, він ставить за мету змінити установки та погляди людей. А це можливо лише за активної діяльності аудиторії, її критичного сприйняття думок оратора.

5. Дискусія, полеміка, диспут - спільне і відмінне в них.

Дискусія- обговорення якого-небудь спірного питання, проблеми.Метою дискусії є

досягнення згоди з того чи іншого питання.

Диспут — різновид дискусії, публічне обговорення тієї чи іншої важливої для присутніх проблеми, яке, як правило, завчасно готується i пов'язане з реальним життям, власним досвідом учасників.

Полеміка — стан суперечки, диспут при обговоренні або вирішенні проблем. Різновид суперечки, що відрізняється тим, що основні зусилля сторін, що сперечаються, направлені на затвердження своєї точки зору з обговорюваного питання.Їх об’єднує необхідність аргументації викладу точок зору. Якщо учасники дискусії або диспуту, відстоюючи протилежні думки, намагаються дійти консенсусу, якоїсь єдиної думки, знайти спільне рішення, встановити істину, то мета полеміки зовсім інша. Тут потрібно отримати перемогу над супротивником, відстояти і захистити свою власну позицію. Відомо, що дискусії й диспути найчастіше ведуть до мирного результату подій, до колективного пошуку істини. Ціль же полемічної суперечки – здобути перемогу над супротивником будь-що-будь. Однак варто помітити, що й у диспуті, і в дискусії, і в полеміці, хоча і з різним ступенем активності і конфронтації, виникає й розвертається суперечка його учасників. Суперечка виступає як би характеристикою процесу обговорення чи проблеми питання двома протиборчими сторонами. Відомо, що дискусії й диспути найчастіше ведуть до мирного результату подій, до колективного пошуку істини. Ціль же полемічної суперечки – здобути перемогу над супротивником будь-що-будь.

6.Мораль і особистісний вплив.

У психології вплив — це процес і результат зміни індивідом поведінкиіншої людини (її установок, уявлень, думок, оцінок тощо) під час взаємодії з нею. Які якості, вміння допомагають підвищити особистісний вплив? Це, безумовно, компетентність, доброзичливість, енергія, цілеспрямованість, ентузіазм, уміння володіти собою, користуватися різними способами й засобами спілкування. Це, безумовно, й ті моральні норми та правила, які засвоїла особистість: чесність у спілкуванні, справедливість, доброзичливість, щирість тощо. Відомо, що нерідко люди в ділових стосунках віддають перевагу моральним чеснотам над професійними якостями. Тому часто більший особистісний вплив на інших має той керівник або навіть спеціаліст, для яких моральні норми поведінки є обов'язковими. Загалом, за даними психологів, найефективнішим у спілкуванні буде керівник, який водночас є і компетентним спеціалістом, і моральною людиною.

7. Спілкування під час ділового конфлікту.

Зрозуміло, конкретних рецептів поведінки в тій чи іншій конфліктній ситуації не існує. Під час переговорів буває дуже важко відстояти свою точку зору. Але жодним чином не можна робити це за допомогою суперечки, оскільки, як відомо, у дев'яти випадках з десяти суперечка закінчується тим, що кожен з його учасників ще більше, ніж раніше, переконується у власній правоті. Коли партнер неправий, то можна дати зрозуміти йому це поглядом, жестом чи інтонацією. Але якщо ви прямо скажете, що він не правий, то завдасте прямий удар по його самолюбству і почуттю власної гідності. Це викличе у нього бажання захиститися, довести зворотне, але аж ніяк не змінити свою точку зору. Якщо ви почнете з фрази: "Я вам це доведу", то це буде рівносильно тому, щоб сказати: "Я розумніший за вас".

8. Які етичні норми мають бути притаманні керівникові.

не можна впливати на підлеглих нищівною критикою; не слід шукати винних, краще шукати причини і шляхи подолання недоліків;не можна принижувати гідність людини, треба аналізувати її дії;не можна висувати претензії до працівника у присутності інших, краще висловлювати їх наодинці; не слід боятися хвалити підлеглого, бо успіх окрилює; у разі негативної оцінки мову слід вести лише про результати діяльності працівника, а не про його особистість; не варто обмежувати самостійність і свободу людей, слід довіряти їм і сприяти розвитку у них ініціативи, бажанню генерувати ідеї та ін.

9. Способи впливу на людей під час спілкування.

Переконання — це спосіб впливу, коли людина звертається до свідомості, почуттів і досвіду іншої людини з тим, щоб сформувати в неї нові установки. Переконання впливає не тільки на розум, а й на почуття, якщо звернення до інших супроводжується емоціями. Отже, переконання — це такий вплив однієї людини на іншу або на групу людей, який діє на раціональне та емоційне в їхній єдності, формує нові погляди, відносини, що відповідають вимогам суспільства. Перекопувати словом ‘— це велике мистецтво, яке потребує знань психології людей, законів етики й логіки.

Навіювання може бути навмисним. Це цілеспрямований і свідомо організований психологічний вплив, коли сугестор (тобто той, хто користується цим способом) знає, кому і що він хоче навіяти і відповідно до цього добирає прийоми впливу. Бажано, щоб сугестор був людиною авторитетною, тоді йому довірятимуть. Виокремлюють також навіювання ненавмисне, коли сугестор не ставить перед собою спеціальної мети, проте своїми словами та діями навіює іншому саме той стан, який би спонукав того до відповідної дії. За змістом впливу та кінцевим результатом навіювання буває позитивним і негативним, етичним і неетичним; за засобами впливу — прямим і непрямим. При прямому навіюванні сугестор закликає до певної дії. При непрямому навіюванні сугестор не говорить прямо про свою мету, проте виказує своє ставлення до предмета.

«Зараження» - висока динаміка і енергійність особистої поведінки, прямий погляд в очі співрозмовника, дотики і тілесний контакт.

Наслідування (здатність викликати бажання бути подібним до себе) – демонстрація високої майстерності, приклад сміливої поведінки, милосердя.

Прохання – чітке і вічливе формулювання.

Примус – встановлювання жорстких і чітко визначених термінів і способів виконання роботи без будь-яких пояснень та аргументації

10.Вербальна комунікація.

Комунікативна взаємодія людей відбувається переважно у вербальній (словесній) формі - в процесі мовного спілкування. Його особливість полягає в тому, що воно за формою і за змістом спрямоване на іншу людину, включене в комунікативний процес, є фактом комунікації. Вербальна комунікація мало бути спрямована на окрему людину, певну групу (чи навіть не мати конкретного адресата), але в будь-якому разі вона має діалоговий характер і являє собою постійні комунікативні акти.У процесі спілкування мовлення виконує також інформативну функцію. Акт вербальної комунікації - це діалог, що складається з промовляння та слухання. Вміння промовляти є давнім предметом дослідження. Існує спеціальна наука - риторика, викладається спеціальна дисципліна - ораторське мистецтво.

11. Вміння говорити, слухати, формулювати питання.

Вміння говорити

Ніщо так не виказує походження, освіту, вихованість і самодисципліну, вважали наші предки, так швидко й промовисто, як слова, що ми їх уживаємо, і те, як ми це робимо. Треба вміти гарно й розумно говорити, роблячи все належно, щоб інша сторона вас зрозуміла. Щоб повідомлення було сприйняте правильно, необхідно: добре знати тематику зустрічі, говорити по суті справи;спланувати своє повідомлення, викладати його ясно і чітко; не зневажати фактами, вміти образно висловлюватись; прагнути привернути до себе увагу, стежити за ходом розмови; говорити правильно, без слів-паразитів, які засмічують мову; говорити задля досягнення поставленої мети.

Існує чимало прийомів початку ділової розмови. Жарт або тактовний комплімент допомагає зняти початкову напругу і налаштувати сторони на дружню бесіду.

Метод зачіпки - ви розповідаєте жарт, курйоз і зразу переходите до короткого викладу суті проблеми: Надворі холодно, йде зима, одна надія на російський газ. Метод стимулювання гри уяви - одна із сторін одразу ставить багато запитань з багатьох проблем, які вважає за необхідне обговорити. Метод прямого підходу - коротко викласти мету зустрічі і перейти до суті справи. Застосовується у короткій і не дуже важливій зустрічі.

Уміння слухати

З усіх людських якостей уміння слухати найважче. Заважає слухати: обвантаження власними проблемами, відволікання на свої сторонні думки; поспішність суджень.

Наявність уваги. Наявність концентрованої, стійкої і спрямованої уваги ефективно підвищує сприйняття інформації, допомагає і тому, хто її повідомляє, і тому, хто її отримує. Зосередження уваги - складний психологічний процес, що вимагає певних вольових зусиль від слухача (щоб викликати в його мозку так звані хвилі очікування інформації). Зосередитись, підвищити увагу допомагає візуальний короткотривалий контакт (близько 10 сек) на початку розмови і час від часу в процесі розмови (близько 6 сек), а також відповідні пози і жести (нахил голови в сторону партнера, відкриті долоні рук, пози).

Рефлексивне слухання. Завдяки рефлексивному слуханню можна встановити зворотний зв'язок із партнером, контролювати точність сприйнятої інформації. До прийомів рефлексивного слухання належать: уточнюючі запитання по ходу розмови, перефразування (коли акцент робити на змісті, ідеях висловленого, а не на настановах, почуттях партнера), резюмування (підсумовування основних ідей і почуттів, поєднання фрагментів розмови в одне ціле). Останнє особливо доцільне, коли у партнерів наявні розбіжності, неузгодженості, претензії чи проблеми.

Нерефлексивне слухання. Нерефлексивне слухання передбачає використання певних навичок не втручатись в мову партнера зі своїми зауваженнями. Цей прийом особливо придатний в спілкуванні з надто емоційними партнерами, а також з тими, хто має певні труднощі у формулюванні і висловлюванні своїх думок. У нерефлексивному слуханні найчастіше використовуються короткі, нейтральні та малозначущі репліки, які свідчать про увагу слухача і дозволяють підтримувати розмову, дають можливість висловитися партнерові.

12. Як набувати друзів і впливати на людей

Американський підприємець, письменник, педагог Дейл Карнегі (1888—1956) у своїй книзі "Як здобувати друзів і впливати на людей" дає слушні уроки спілкування, талановито окреслює основні правила спілкування людей з метою досягнення успіхів у тій чи іншій сфері. Наведемо лише кілька фрагментів з цієї книги1:

І. Шість способів, які дають змогу привернути до себе людину.

1. Виявляйте щирий інтерес до людей.

2. Посміхайтеся.

3. Не забувайте, що для людини її ім'я звучить найсолодше І найвагоміше будь-якою мовою.

4. Будьте уважними слухачами. Спонукайте інших говорити про себе.

5. Ведіть бесіду в річищі зацікавлень вашого співрозмовника.

6. Допомагайте людям реалізувати прагнення їхньої власної значущості і робіть це щиро.

II. Дванадцять способів зробити власний погляд надбанням інших людей.

1. Якщо ми хочемо виграшу — остерігаймося суперечок.

2. Шануйте погляди інших людей. Ніколи не кажіть людині, що вона помиляється.

3. Припустившись помилки, відразу визнайте це чесно і відверто.

4. Розмовляйте в дружній манері.

5. Спонукайте людину одразу ж сказати "так"..

6. Спонукайте співрозмовника говорити значно більше, ніж це робите самі.

7. Дайте відчути співрозмовникові, що ідея належить йому.

8. Навчіться бачити явища та події очима іншої людини.

9. Виявляйте своє співчуття.

10. Звертайтесь до благородних мотивів.

11. Надавайте своїм ідеям наочності, інсценуйте їх.

12. Кидайте виклик.

III. Дев'ять способів примусити людину змінити свою позицію, при цьому не завдавши їй образ і не викликавши в неї обурення.

1. Починайте з похвал та щирого визнання чеснот людини.

2. Вказуйте людині на її помилку, робіть це в непрямій формі.

3. Перш ніж когось критикувати, визнайте свої власні помилки.

4. Не віддавайте наказів.

5. Надавайте людині можливість зберегти своє обличчя.

6. Хваліть людину за кожен, навіть за найменший успіх.

7. Створіть людині добру репутацію і вона намагатиметься відповідати №.

8. Застосовуйте заохочення. Дайте людині зрозуміти, що її недолік легко виправити, а справа, якщо ви хочете її зацікавити, досить приємна і не становить особливих труднощів.

9. Спонукайте людей з приємністю робити те, що вам потрібно.

Християнська мораль.

Християнська мораль являє собою більш-менш чітку систему ідеалів, цінностей та переживань у просторі «добра/зла». Моральне (аморальне) життя в релігійній свідомості має принципово інші наслідки, ніж у нерелігійній: не тільки моральне схвалення (осуд), але й фундаментальні для християнина спасіння або гибель душі. Традиційно основи християнського морально-етичного вчення пов’язують з окремими книгами Старого (взятого в іудеїв) та Нового Завіту, написаного християнськими авторами. Серед книг Старого Завіту виокремлюють: Буття, Вихід, Псалтир, книга Іова, Притч Соломонових, Єкклезіаста, або Проповідника. Велике значення для християнської моральної свідомості має книга Вихід, де пророк Мойсей проголошує Божий Завіт. Серед заповідей, що накреслені на двох кам’яних скрижалях, є такі: шануй свого батька і матір (5); не вбивай (6); не чини перелюбу (7); не кради (8); не свідчи неправдиво на свого ближнього (9); не жадай дому ближнього свого, не жадай дружини ближнього свого, ані раба його, ані всього, що є у ближнього твого (10). Головна моральна цінність християнського вчення — це любов. В християнських текстах вона визначається як грецьке «агапе» — сердечність, всепрощення, жертовність, що є даром Бога.

14.Стратегії та тактики спілкування.

Стратегії спілкування:

Відкрите спілкування – бажання і уміння виразити свою точку зору, врахувати позиції інших. Закрите спілкування – небажання або невміння виразити зрозуміло свою точку зору, своє відношення, наявну інформацію. Спілкування, що напівзакриває, буває декількох видів: «Одностороннє випитування», коли людина намагається з'ясувати позиції іншої людини, не розкриваючи своєї позиції. «Істеричне пред'явлення проблеми» – людина відкрито виражає свої відчуття, проблеми, не цікавлячись тим, чи бажає інша людина «увійти до чужих обставин».

*гуманістично-діалогічна, спрямована на досягнення спільної мети; • гуманістично-монологічна, спрямована на досягнення спільної мети; • гуманістично-діалогічна, спрямована на досягнення індивідуальної мети; • гуманістично-монологічна, спрямована на досягнення індивідуальної мети; • маніпулятивно-діалогічна, спрямована на досягнення спільної мети; • маніпулятивно-монологічна, спрямована на досягнення спільної мети; • маніпулятивно-діалогічна, спрямована на досягнення індивідуальної мети; • маніпулятивно-монологічна, спрямована на досягнення індивідуальної мети.

Тактика спілкування – реалізація в конкретній ситуації комунікативної стратегії на основі володіння технікою і знання правил спілкування.

Техніка спілкування – сукупність конкретних умінь говорити і умінь слухати.

1. Співробітництво. Така стратегія сприяє організації спільної діяльності, забезпечує її успішність, узгодженість, ефективність. Цей вид взаємодії позначають також поняттями "кооперація", "згода", "пристосування", "асоціація".

2. Суперництво. Вибір такої стратегії певною мірою розхитує спільну діяльність, створює перепони на шляху до порозуміння, її позначають також поняттями "конкуренція", "конфлікт", "опозиція", "дисоціація".

3. Компроміс. Ця стратегія здатна врегулювати шляхом взаємних поступок: обидві сторони поступаються чимось, що забезпечує спільне розв'язання проблеми.

4. Пристосування. Супроводжується поступками інтересів однієї зі сторін: людина не намагається відстоювати своїх інтересів і погоджується робити те, що хоче інший.

5.Уникання. Така тактика супроводжується ухилянням, втечею, намаганням людини вийти із конфліктної ситуації, не вирішуючи її, не поступаючись своїми поглядами та інтересами але й не наполягаючи на них. Людина не відстоює своїх прав, не співпрацює з партнером по спілкуванню для вироблення певного рішення.

15.Взаєморозуміння та його рівні.

Взаєморозуміння – це таке розшифрування партнерами повідомлень і дій одне одного, яке відповідає їх значенню з погляду їхніх авторів. Взаєморозуміння – це сфера людських взаємин, де тісно переплітаються пізнавальні процеси та емоції, соціально-психологічні правила та етичні норми. Це не тільки розуміння інформації, її передавання, приймання, а й розуміння іншого як особистості з її потребами, інтересами, установками, переживаннями, досягненнями і недоліками, з її бажанням виглядати гідно та привабливо в очах інших, бути значущою фігурою для них і т. ін.

Рівні взаєморозуміння

Згода – достатньо взаємопогоджені ситуації та правила поведінки кожного учасника спілкування. Це зовнішній формальний рівень взаєморозуміння. Уміння зрозуміти ситуацію і підпорядкувати свої емоції та поведінку відповідно до ситуації та поведінки інших – необхідна умова спільної діяльності.

Розуміння як осмислення – це такий стан свідомості, коли у суб’єкта виникає впевненість в адекватності своїх уявлень і дібраних засобів впливу.

Взаєморозуміння як співпереживання передбачає здатність ураховувати стан співбесідника.

16. Незаперечні етичні установи Біблії.

Етичними настановами біблії є 10 заповідей:

Не знай інших Богів, крім Мене.Не взивай марно імені Господа Бога твого.Пам'ятай день святий святкувати.

Шануй батька свого й матір свою, щоб було тобі добре і щоб довго прожив ти на землі.Не вбивай.Люби свого ближнього, як себе самого.Не кради.Не свідчи ложно на ближнього твого.Не пожадай жінки ближнього твого.Не пожадай ніякого добра, що є в твого ближнього.

17. Формування в Україні наукової думки про спілкування.

Початок формування Україні наукової думки про спілкування

Справжнім центром формування культурної, філософської та психологічної думки й утвердження в етики та етикету, культури спілкування в Україні стала Києво-Могилянська академія. Тут працювали видатні вихователі й мислителі, які зробили певний внесок в теоретичне висвітлення етики спілкування.

Григорій Сковорода, який увійшов до історії як людинознавець, підготував та прочитав курс "християнської доброчинності", який можна назвати "християнським етикетом". Він наголошував, що ритуальні норми та правила приносять користь суспільству та людині тоді, коли вони спираються на доброчесність. Він вважав, що суспільство, де кожен, спілкуючись з іншими, реалізує свої природні обдарування, можна побудувати тільки за допомогою освіти і самопізнання. Саме цьому мають слугувати, на його погляд, наука й культура.

18. Характерні ознаки усного та письмового мовлення.

Особливості усного ділового мовлення: Спонтанність, Мало уваги приділяється формі вислову, особливо з орфоепії, Поширена інформативність, насиченість різними фактами, Важливий елемент – інтонація (найсуттєвіша риса), Допускає повтори.

Культура усного ділового мовлення залежить від інтелекту, рівня професійної підготовки, від вміння висловлювати свої думки і навіть від знання тих звичаїв і традицій, які існують в організації. Важливим є також вміння спілкуватись в колективі і логічно висловлювати думку.

Типи усного ділового мовлення: Ділова розмова, просто спілкування, телефонна розмова, нарада, збори, засідання, прийом відвідувачів, публічний виступ (лекція, доповідь, промова).

Особливості писемного ділового мовлення. Найважливіша риса – це регламентація мовних засобів і точний добір лексики. Фіксація. Це мовлення спирається на усне, є вторинним і сприймається органами зору. Монологічна форма викладу. Основний текст часто доповнюють цифрові дані, таблиці. Ефективність писемної форми залежить від рівня стандартизації.

19. Імідж сучасної ділової людини.

Сюди входить не тільки стиль одягу і поведінки, але також голос, погляд, пунктуальність, словниковий запас та вміння викладати свої думки і багато іншого. Імідж людини в світі ділової активності - це його візитна картка. На створення благополучного іміджу у ділової людини йде набагато більше сил і коштів, ніж це може здатися. Адже від солідності і респектабельності його зовнішнього вигляду та манер поведінки залежить успіх його бізнесу. Так що імідж ділової людини - запорука її благополуччя. У створенні іміджу велику роль грає стиль. У сучасному світі ділових людей безпрограшним варіантом вибору стилю є класика. упинимося на основних складових імідж ділової людини.

Одяг

Англійський класичний костюм ніби було створено саме для ділового світу. Строгі лінії і витримані форми відповідають тому образу життя, який веде ділова людина. Щоб костюм ідеально виглядав на фігурі, він повинен бути дуже якісно виконаний. Найкраще замовляти костюми у хорошого кравця, який зможе пошити костюм, враховуючи всі особливості фігури замовника. Такий костюм буде підкреслювати її достоїнства і приховувати недоліки. Жінка повинна пам'ятати про те, що в зовнішньому вигляді вона не повинна переходити межу, яка відокремлює елегантність від позбавленою смаку надмірної провокаційності.

Косметика

Косметикою користуються і чоловіки і жінки. Залежно від тих чи інших косметичних проблем, ділова людина повинна приділити особливу увагу деяким косметичних процедур. Але загальним правилом для всіх залишається чистота тіла й одягу, приємний запах і відсутність занадто різких запахів. Макіяж ділової жінки не повинен «перевантажувати» обличчя. Чоловік же повинен завжди бути гладко виголеним, не залежно від часу доби або днів тижня. Тому рекомендується мати під рукою все необхідне, щоб можна було швидко привести в порядок своє обличчя, зачіску і руки.

Аксесуари

Будь-які аксесуари, що використовуються протягом дня повинні неодмінно відповідати обраному стилю в одязі. Ні в якому разі не можна покладатися на те, що невідповідні годинник або ремінець залишаться непоміченими співрозмовниками. Окуляри, прикраси, запонки, головні убори, ручки, ремені, сумки - все це має величезне значення у створенні і підтримці іміджу ділової людини.

Поведінка

Поза, погляд, жести, тембр голосу, його висота, рукостискання - все це складові манери поведінки ділової людини. Будь-який жест чи погляд повинен бути спрямований на те, щоб створити у співрозмовника відчуття комфорту і довіри. Ввічливе і спокійна поведінка, витриманий голос, усмішливість, відкритий погляд в сукупності зі стриманими манерами створить сприятливе враження і забезпечить підгрунтя для плідної ділового співробітництва з такою людиною.

20.Невербальне спілкування. Його особливості.

Неверба́льне спілкува́ння — вид спілкування, для якого характерне використання невербальної поведінки і невербальних комунікацій як головного засобу передавання інформації, організації взаємодії, формування образу, думки про партнера, здійснення впливу на іншу людину.

До таких засобів належить система знаків, які відрізняються від мовних способами та формою їх виявлення. У процесі взаємодії вербальні й невербальні засоби можуть підсилювати або послаблювати дію один на одного. Мова невербального спілкування є мовою не лише жестів, а й почуттів. Люди використовують для комунікативного зв'язку цілу низку невербальних засобів: погляди, міміку, пози, жести тощо.

21. Підготовка та проведення ділових зустрічей.

Ділові зустрічі є цілеспрямований вид спілкування з метоювироблення рішень на основі аналізу міркувань і висловлюваньїх учасників. До них належать наради, засідання, ділові бесіди іпереговори. Керівники й спеціалісти витрачають на них 20—30 відсотків свого робочого часу. План ділових зустрічей повинен розроблятися на певний пері-од (місяць, квартал, рік), узгоджуватися зі всіма зацікавленимислужбами й посадовими особами, затверджуватися керівником іскеровуватися у всі підрозділи. При підготовці ділової зустрічі важливо за 2—3 дні повідомитиучасників про порядок денний, теми доповідей, поширити списоквиступаючих шляхом оголошення по телефону чи іншим способом.Це дозволяє зекономити час на проведення самої зустрічі.

Ділові зустрічі (наради) краще проводити в другу половинудня, що спонукатиме її учасників працювати швидко й ефектив-но, щоб не засиджуватися допізна. Необхідно також вибрати місце й час, про які також повід-омити учасників. Ділові зустрічі можуть проводитися як у кабі-неті керівника, так і в спеціально обладнаних приміщеннях, де єдиктофони, засоби зв'язку, спеціальні столи. Вони необов'язковоповинні бути великими. В окремих випадках такі зустрічі (особ-ливо це стосується нарад — «п'ятихвилинок») можна проводитистоячи — тоді вони є більш ефективними.

22. Бар`єри на шляху до взаєморозуміння.

Розуміння інформації іншими залежить від бажання співрозмовника зрозуміти інформацію, що передається, від повноти інформації, логіки викладу, вміння стимулювати іншого до думки. Якщо цього немає, на шляху до взаєморозуміння виникають бар’єри. Вони можуть виникати залежно від характеру комунікації та індивідуальних особливостей людей, які спілкуються, особливостей соціальних груп, до яких належать співбесідники та їх соціокультурних відмінностей.

Людині необхідно прагнути давати чітку і повну інформацію, тому що те, що говорить один, може не зовсім зрозуміти інший, адже слова (символи) мають неоднакове значення для різних людей. Бажано з’ясувати “що є що”.

Відсутність зворотного зв’язку. Одна людина дає інформацію, а інша соромиться з’ясувати те, що їй незрозуміло, а той, хто давав інформацію, не спромігся з’ясувати, чи адекватно сприйняли його інформацію. Наслідком цього є те, що людина зовсім не так зрозуміла інформацію, що їй давали.

Психологічне несприйняття людини, що призводить до небажання зрозуміти іншу людину, теж може стати завадою у спілкуванні.

Хвилювання, що призводить до нечіткості, неправильності у передачі інформації чи не сприйнятті її.

Інтелектуальні бар’єри виникають внаслідок особливостей у сприйманні, мисленні, пам’яті, через різні інтелектуальні рівні розвитку людини.

Люди реагують на те, що вони сприйняли, а не на те, що відбувається. Це залежить від досвіду, інтересів, емоційного стану, психологічних та моральних установок особистості. (Наприклад, скептичне ставлення до політиків).

Осмислення інформації повинно бути двостороннім, тому потрібно, щоб інтелектуальні рівні не розходилися значно.

Бар’єри в спілкуванні можуть виникати також тому, що співбесідники належать до різних соціальних груп: за віком, статтю, професією, національністю і т. ін.

Виникнення бар’єрів у взаєморозумінні і можливості їх подолання залежать від рівня культури, знань, особливостей психології особистості.

23. Моя ефективна стратегія спілкування.

Особистість у процесі спілкування з іншими може вдаватися до певних стратегій та тактик, щоб досягти ефективних результатів.

1. Співробітництво. Така стратегія сприяє організації спільної діяльності, забезпечує її успішність, узгодженість, ефективність. Цей вид взаємодії позначають також поняттями "кооперація", "згода", "пристосування", "асоціація".

2. Суперництво. Вибір такої стратегії певною мірою розхитує спільну діяльність, створює перепони на шляху до порозуміння, її позначають також поняттями "конкуренція", "конфлікт", "опозиція", "дисоціація".

3. Компроміс. Ця стратегія здатна врегулювати шляхом взаємних поступок: обидві сторони поступаються чимось, що забезпечує спільне розв'язання проблеми.

4. Пристосування. Супроводжується поступками інтересів однієї зі сторін: людина не намагається відстоювати своїх інтересів і погоджується робити те, що хоче інший.

Стратегії спілкування: 1) відкрите – закрите – що напівзакриває (односторонньо відкрите спілкування); 2) монологічне – діалогічне; 3) соціально-ролеве – особове.

Тактика спілкування – реалізація в конкретній ситуації комунікативної стратегії на основі володіння технікою і знання правил спілкування.

Техніка спілкування – сукупність конкретних умінь говорити і умінь слухати.

Відкрите спілкування – бажання і уміння виразити свою точку зору, врахувати позиції інших. Закрите спілкування – небажання або невміння виразити зрозуміло свою точку зору, своє відношення, наявну інформацію. Спілкування, що напівзакриває, буває декількох видів: «Одностороннє випитування», коли людина намагається з'ясувати позиції іншої людини, не розкриваючи своєї позиції. «Істеричне пред'явлення проблеми» – людина відкрито виражає свої відчуття, проблеми, не цікавлячись тим, чи бажає інша людина «увійти до чужих обставин».

Соціальна роль – вироблена суспільством і засвоєна людиною система думок і відчуттів, намірів і дій, належних в даній ситуації людині, що займає певне соціальне положення. Кожен виконує безліч соціальних функцій: службові функції (начальник, студент); життєві функції (клієнт, сусід); сімейні функції (чоловік-дружина, син-дочка, родич). Ролі безособові – вони залежать не від особи виконавця, а лише від виконуваної ним партії. Людина повинна поступати відповідно до прав і обов'язків соціальної ролі. Соціально – ролеве спілкування – це спілкування з позиції соціальних ролей: начальник – підлеглий, чоловік – дружина, студент – викладач.

Особове спілкування – спілкування з позиції особових ролей. Особові ролі бувають: міжособові, внутрішньогрупові, індивідуальні. Міжособова роль – це та поведінка, яка очікується від мене іншою людиною згідно сталим між нами відносинами. Якщо я нехтую ролевими очікуваннями партнера, наші відносини міняються і міжособові відносини розподіляються по-новому. Вступаючи в спілкування з ким би то не було, ми повинні виконувати одночасно і свою соціальну роль, і міжособову.

Відносини між людьми в процесі спілкування, взаємодії можуть бути різні:

•Я інший Ми – якщо багато що зв'язує;

•Я + ВІН – якщо зв'язків мало;

•Я і інший СВОЇ – якщо покращуємо один одного, хочемо стати ближче;

•Я + ЧУЖІ – якщо робимо один одного гірше, хочемо віддалитися.

МИ СВОЇ, ВІН СВІЙ, ВІН ЧУЖИЙ, МИ ЧУЖІ – утворюють чотири типи значущих відносин. Коли ви говорите; «Я хотів би познайомитися з ним ближче» або просто «Він мені симпатичний», це означає, ви вибрали відносини «ВІН СВІЙ». Зазвичай динаміка розвитку відносин: ВІН СВІЙ --- МИ СВОЇ --- МИ ЧУЖІ --- ВІН ЧУЖИЙ.

ВІН СВІЙ – людина подобається вам, ви раді бачитися з ним частіше. Ви раптом виявляєте, що вже не можете бути нарізно: МИ СВОЇ. Часто, чим міцніше за зв'язок, тим більше залежними один від одного себе відчуваємо, виявляються взаємні недоліки, починається боротьба за вплив – піднесення себе або приниження партнера: і якщо ваші Я виявляться сильнішими, ніж МИ, у відносинах наступить стадія – МИ ЧУЖІ. Вас, як і раніше, зв'язує дуже багато що, але одному – тісно, іншому – образливо, тому мимоволі обидва намагаються віддалитися, іноді зовсім розірвати відносини – ВІН ЧУЖИЙ.

24. Встановлення і збереження контакту.

Контакт – це спілкування без перешкод, тобто контакт становить собою вищий рівень спілкування, який характеризується взаємодією двох поведінок – суб’єкта і аудиторії.

З метою встановлення і збереження контакту необхідна така система дій:

- корекція продукту підготовчого етапу під час спілкування;

- управління поведінкою аудиторії;

- управління власною поведінкою.

Будь-яке спілкування починається з демонстрації поваги й уваги до співрозмовника. Найкраще знаряддя для цього — посмішка, а також наші погляди. Нерідко саме приємна посмішка, доброзичливий погляд допомагають встановити контакт з потенційним співрозмовником.

Контакт — це дотик, поєднання. Психологічний контакт — це духовний зв'язок між людьми, який забезпечує можливість взаєморозуміння і взаємовпливу. Контакт буває емоційним та інтелектуальним, епізодичним і постійним, усвідомленим і неусвідомленим, поверховим і глибинно-особистісним, вербальним та невербальним, ефективним і неефективним тощо. Контакт сприяє встановленню довіри між співрозмовниками. Найчастіше контакт починається із "зустрічі поглядів". Важко бути неввічливим до того, хто дивиться тобі в очі, Існують правила етикету, які передбачають поведінку людей на цьому етапі, їх докладно описано в посібниках з етикету [342, 345; 346]. Перший контакт з людиною допоможе встановити її прізвище та ім'я, отримати якусь інформацію про неї. При цьому варто пам'ятати, "що для людини звук її імені є найсолодшим і найважливішим звуком людської мови"

25. Загально людські цінності.

ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКІ ЦІННОСТІ — цінності, що не залежать від класових інтересів, симпатій, уподобань, однакові для представників усіх класів і верств суспільства. Особливо яскраво виражені у світових релігіях. Головне місце в З.ц. посідають питання, пов’язані з моральними ідеалами особистості.

Основні загальнолюдські цінності - це гуманізм, доброта, чесність, працелюбність, повага до батьків і людей взагалі, чуйність, милосердя, дисциплінованість, совісність, доброзичливість, національна гідність, скромність, справедливість, почуття колективізму, інтелігентність, почуття патріотизму, інтернаціоналізму, материнства, екологічна та правова культура.Провідні якості моралі формуються в ранньому дитячому віці батьками, в дитячому садочку, у школі.

26. Бесіда як форма ділового спілкування.

Бесіда — це форма спілкування з метою обміну думками, інформацією, почуттями тощо. Бесіда сприяє також активізації зусиль партнерів для забезпечення співробітництва та впливу одне на одного.

Кожна бесіда — це новий акт Тому не існує загальних рецептів, які б забезпечували високу ефективність бесіди в усіх випадках. Це завжди процес творчий, що приносить радість відкриття нового вжитті, у співрозмовника й у собі. Водночас склалися певні моральні та психологічні вимоги до організації індивідуальної бесіди. Існують загальні положення, принципи, застосування яких сприяє досягненню успіху бесіди.

Велику роль у житті людей відіграють ділові бесіди Їх предметом, як правило, є конкретне діло. Серед ділових бесід розрізняють інформаційні: у "конкурентній ситуації"; "підтиском мовника"; з метою викладу своєї позиції. Виходячи з профессійної спрямованості розрізняють бесіди управлінські, педагогічні правові, медичні та ін. Тут основна увага приділяється особливостям саме ділових бесід і їх різновидам. Майже всі справи, трудові акції будь-яка спільна праця людей починаються, здійснюються і завершуються за допомогою різних за формою, змістом і функціями ділових бесід.

Індивідуальна бесіда — це діалог двох співучасників, які є значущими одне для одного і прагнуть (обоє або один) досягти певної мети. Індивідуальна бесіда стає такою формою, яка сприяє зближенню поглядів співрозмовників, встановленню між ними контакту, довіри і взаєморозуміння. Відомо, що людина один на один поводиться інакше, аніж в оточенні багатьох людей. Річ у тім, що у присутності інших вона використовує різні ролі, хоче здаватись цікавішою, привабливішою, зберегти почуття власної гідності

27. Поясни вислів: «Культура – це дзеркало людини».

Взагалі поведінка – це дзеркало людини, її думок тощо. Тому, якщо ми хочем, щоб нас поважали та ставились до нас добре, ми повинні бути прикладом для цих людей своєю культурою.

28. Техніка ділового спілкування.

До кожного акту спілкування досвідчений менеджер обов'язково готується. Він заздалегідь продумує, як розпочати розмову, як її вести і як закінчити. Для цього треба знати, що будь-який акт спілкування, як правило, складається з кількох етапів:

Перший етап — підготовка до спілкування. Якщо спілкування відбувається з ініціативи менеджера чи за попередньою домовленістю, то до нього слід добре підготуватися, бо це може мати значні наслідки для професійної діяльності співрозмовників.

Другий етап — орієнтація в ситуації і встановлення контакту. Це початок спілкування. Якщо проігнорувати цей етап, зустріч може закінчитися і не розпочавшись (через образу, брак часу тощо). На початку спілкування важливо уникати:* вибачень (це прояв невпевненості);*критики (це змусить співрозмовника захищатися);*зверхності та оцінювання (це спричинить у співрозмовника обурення).

Будь-яке спілкування починається з демонстрації поваги й уваги до співрозмовника. Найкраще знаряддя для цього — посмішка, а також наші погляди. Нерідко саме приємна посмішка, доброзичливий погляд допомагають встановити контакт з потенційним співрозмовником.

Контакт — це дотик, поєднання. Психологічний контакт — це духовний зв'язок між людьми, який забезпечує можливість взаєморозуміння і взаємовпливу. Контакт буває емоційним та інтелектуальним, епізодичним і постійним, усвідомленим і неусвідомленим, поверховим і глибинно-особистісним, вербальним та невербальним, ефективним і неефективним тощо. Контакт сприяє встановленню довіри між співрозмовниками.

Третій етап — обговорення проблеми. Цей етап передбачає аргументацію своєї позиції та контраргументацію позиції співрозмовника.

29. Що є запорукою ефективності в діловому спілкуванні.

- Дотримуйтесь терміну домовленості з точністю до хвилини. Дайте зрозуміти партнерові, що, ви надійна людина. Звертайтесь до партнерів по імені. Старанно готуйтесь до початку бесіди.

- Будьте цікавим співрозмовником. Якщо ви створите хороші умови, партнерові буде приємно мати з вами справу. Не будьте набридливим, не виявляйте занадто суєти. Внесіть трохи гумору. Дотримуйтесь дружнього тону, усміхайтесь, якщо обставини розмови Вам дозволять це зробити.

- Говоріть спокійно, чітко і переконливо. Тримайтесь незалежно, не дозволяйте партнеру довести Вас до роздратованого стану чи “збити з пантелику”. Стримуйте емоції і хвилювання, спокійно реагуйте на його висловлювання.

- Не уникайте обговорення складних питань. Якщо він робить заяву, яку Ви вважаєте неправильною, то краще починайте зі слів: “Я вважаю інакше, проте я можу помилятися. Давайте перевіримо факти!” Ці слова можуть обеззброїти співрозмовника, який чекає заперечення.

Ділова розмова – це відкритий діалог. Стимулюйте партнера більше висловлюватися. Уважно слухайте його, якщо у розмові беруть участь кілька осіб, стимулюйте кожного висловлюватися, за собою залишайте право висловитися останнім.

Висловлюйтесь конкретно, а не абстрактно. При собі майте відповідні документи, щоб гідно підтвердити розмову фактами.

Ведіть розмову енергійно, конкретно. Більше оперуйте питаннями, щоб партнер погоджувався з вами.

30. Робота і стиль одягу.

Сьогодні класичний стиль одягу допускає тільки два види аксесуарів. Це наручний годинник і обручки у чоловіків і жінок, які перебували у шлюбі. Всі інші прикраси, включаючи ланцюжки, браслети, персні і великі сережки, слід залишати вдома. Також класичний стиль одягу, який диктує діловий етикет, не допускає використання різних нашийних хусток і шарфиків. З-під ділового піджака повинна бути видна тільки блузка або сорочка. Чоловікам дозволяється носити непомітні і невеликі за розмірами запонки для сорочки. Також можуть бути використані шпильки і затиски для краваток. Жінки можуть скористатися скромними сережками та аксесуарами для створення зачіски з волосся. Всі ці предмети не повинні бути яскравими, великими і кидатися в очі.

31. Місце релігійності і духовності у житті.

Духовність визначають як здатність людини творити духовний світ. Передусім ця здатність виявляється в самовдосконаленні, бо духовний світ перебуває всередині кожного з нас - це наші думки, мрії, враження, почуття, зрештою - наше прагнення досягти ідеалу, вгати кращими, досконалішими. Для багатьох людей духовне життя пов'язане зі служінням Богу. Такий прояв духовності називають релігією. Духовність - вияв внутрішнього світу людини; здатність до творення духовного світу, до самовдосконалення. Релігійний - 1. Який вірить у Бога й старанно виконує всі релігійні обряди. 2. Який стосується релігії, ґрунтується на релігії.

32. Норми поведінки керівника.

Керівник не повинен виявляти особистих симпатій, провокувати ситуації, що можуть призвести до міжособистісних ексцесів (пересудів, взаємних випадів, істерик тощо). Вихований, інтелігентний керівник завжди перший вітається з підлеглими. Якщо він зустрічається з жінкою або людиною, старшою за віком, він теж вітається першим. Якщо до керівника в кабінет заходить інша людина, яку він викликав (або навіть не викликав), він пропонує їй сісти. Якщо керівник веде бесіду з підлеглим, він не повинен довго розмовляти по телефону чи мовчки переглядати папери. Якщо розмову закінчено, керівник може першим встати з-за столу, щоб дати Це зрозуміти іншому. Керівник не повинен припускатися грубощів, принижувати людську гідність свого підлеглого. Якщо керівник пообіцяв щось зробити, то обов'язково і своєчасно мусить це зробити, а якщо щось не виходить, то слід вибачитися і пояснити причину. Керівник має завжди пам'ятати, що недоброзичливе або образливе слово боляче вражає людину і вона ще довго через це страждатиме. Саме образа нерідко провокує виникнення конфлікту. Але якщо це вже сталося, то інтелігентна людина-керівник не забуде вибачитися перед підлеглим. Поведінка керівника, його ставлення до роботи та до людей є прикладом для підлеглих.