Правила написання тексту документа

а) достовірність (викладені факти повинні відображати справжній стан речей);

б) точність (не допускається подвійне тлумачення слів та виразів);

в) повнота інформації (зміст документа має вичерпувати всі обставини справи);

г) стислість (у тексті не повинно бути зайвих слів, смислових повторів, надмірно довгих міркувань, інформації не по суті справи);

ґ) логічна послідовність (логічний взаємозв’язок частин тексту);

д) нормативність мовних засобів (відповідність нормам літературної мови);

е) стандартизація тексту документа.

Текст поділяють на абзаци — частини тексту, які складаються не більше, як з двох-чотирьох речень. Форми викладу в текстах документів:1) від першої особи однини, наприклад: “Вважаю за потрібне повідомити, що...”;2) від першої особи множини, наприклад: “Просимо надіслати...”,”Наказуємо...”, “Ухвалили...”. У такій формі викладають текст у спільних розпорядчих документах, службових листах, протоколах тощо.3) від третьої особи однини, наприклад: “Комісія виявила...”, “Управління вважає...”,”Відділ здійснює такі функції...”. Таку форму викладу найчастіше використовують у положеннях, інструкціях, актах, довідках тощо.

У документах заголовок пишеться з малої літери тоді, коли він розташований після назви виду документа, а з великої літери, якщо передує їй. Текст від заголовка пишеться через 3—4 інтервали. Розміщується заголовок посередині рядка або на початку рядка від межі лівого поля. Крапка після заголовка не ставиться. Доповнення можуть мати вигляд приміток, виносок, додатків.

34. Встановлення ділових контактів.

При перші зустрічі двох людей обидва партнери очікують один від одного якихось певних дій.. Чекаючи на якого-небудь дії з боку іншого людина споруджує ряд психологічних бар'єрів між ним і собою: підвищені обережність, контроль за висловлюваннями.

Таким чином, дві функції першого етапу - зняття психологічних бар'єрів і зниження напруги - об'єднуються в одну основну функцію, яка полягає в підготовці шляхів для подальшого взаємодії. Основні фактори першого етапу діляться на позитивні і негативні. Позитивні чинники - це ті умови, які викликають згоду або ведуть до накопичення погоджень з різних питань. До таких факторів належать: частота погоджень; їх взаємність і збіг; чергування погоджень з тієї та іншої сторони. Негативним чинником є, перш за все, настороженість, яка визначає виникнення бар'єрів. Важливим принципом роботи ініціатора контакту на першу етапі спілкування повинен бути вибір нейтральної теми для розмови. Це можуть бути події суспільного життя, погода, результати спортивних змагань і т.п.Ознаки I етапу: паузи після ваших питань стають коротше; починають переважати власні повідомлення співрозмовника, його пояснення і доповнення до вже сказаного; зменшується кількість односкладових відповідей і реактивних питань (питання на питання).II етап. Пошук співпадаючих інтересів. На II етапі спілкування починається пошук «точок дотику», вихідних елементів для встановлення контакту з партнером. В основі даного етапу лежить пошук збігів: збігаються теми, думки, інтереси, оцінки, переживання. Збіг виступають як платформа для зближення. Особливо значущим є інтерес типу «хобі», тому що він вільний і незалежний від особистісних особливостей, розуміється і приймається сторонами як обмін інформацією, наприклад про полювання, фотографії тощо.III етап. Визначення принципів спілкування. Основна функція III етапу - обмін інформацією та відбір цінних та провідних якостей партнера. Все, що співрозмовник запропонує вам як принципи спілкування (чесність, прямота і т.п.), повинно бути вами прийнято. Це сформує у нього готовність до у відповідь, прийняттю ваших принципів.

35. Синтаксичні конструкції ділового стилю.

Синтаксичні засоби офіційно-ділового стилю підпорядковані адекватності комунікації, тобто спілкування. Практика контекстуального творення на цьому рівні вимагає добору із загальнонаціональної мовної системи мовних засобів, викликаних екстралінгвістичними показниками - сферою, умовами та метою спілкування.Граматичні одиниці - різні частини мови, а також синтаксична організація речення і словосполучення у взаємозв'язку створюють той стилістичний колорит мовлення, який надає тексту певного комунікаційного спрямування, забезпечує логіко-семантичну адекватність мовлення.Як і лексичні засоби, синтаксичні засоби офіційно-ділового стилю не становлять чогось неповторного - їх можна знайти в будь-якому іншому функціональному стилі. Проте в діловому мовленні вони виявляються найяскравіше, саме за їх участю забезпечується інтелектуально-комунікативна (чи регулювально-волюнтативна) функція стилю.Із морфологічних засобів офіційно-ділового стилю найхарактернішими є:перевага імені над дієсловом; широке використання віддієслівних іменників у певних жанрах, викликане прагненням до об'єктивності та узагальнення;перевага наказового способу дієслова над іншими категоріями дієслів та віддієслівними іменниками у певні періоди - періоди посилення регламентації, у конкретних жанрах як вияв імперативності;часте використання відіменних прийменників у реалізації стандарту;мінімальне застосування прислівників, особових займенників, вигуків, часток.На синтактичному рівні точність, нейтральність, стандартизованість забезпечується:використанням специфічних кліше термінологічного типу (наприклад, високі договірні сторони, укладання угоди, вжити заходів, з метою поліпшення тощо);прямим порядком слів;ретардацією - перенесенням присудка на кінець речення;частим використанням дієприслівникового та дієприкметникового зворотів;

36. Застільний етикет.

Серветку, яка призначена для індивідуального користування, необхідно покласти на коліна. Такою серветкою під час їжі не витираються. Для цього використовують паперові серветки. Їсти необхідно повільно, навіть якщо Ви дуже голодні, безшумно, не чавкати та не дути на ставу, навіть, якщо вона гаряча. Якщо страва дуже сподобалась, ні в якому разі не витирайте дно тарілки шматочком хліба. Загальні страви беруть виключно загальними приладами і кладуть на свою тарілку. Зазвичай для цього призначені спеціальні щипці, виделки, ложки та інше. Ні у якому випадку не можна брати загальні страви персональними приладами. Якщо страви стоять від Вас на великій відстані, не тягніться до них через увесь стіл. Достатньо попросити подати його вам офіціанта або сусіда. Брати хліб, печиво, тістечко, цитрусові, фрукти прийнято руками. Цукор-рафінад також беруть рукою, проте, якщо поруч лежать спеціальні щипці необхідно скористатися саме ними. Не прийнято відкушувати хліб від цілого шматка. Зазвичай хліб їдять маленькими, відламаними над своєю тарілкою, шматочками. Якщо Ви бажаєте намастити хліб маслом, то це, також, необхідно робити із відламаними шматочками, а не з цілим куснем.

37. Візитна картка.

Візитна картка широко використовується у дипломатичній практиці при підтримці зв'язків з офіційними особами, представниками диплома­тичного корпусу, ділових і суспільних кіл країни перебування. Візитна картка може "заочно" представляти власника, "діяти" від його імені. Візитна картка в деяких випадках замінює візит. Візитну картку прийнято передавати, надсилати або залишати особисто. Якщо візитна картка привозиться адресату особисто власником, що вважається виявом особливої поваги до нього, то її верхній куток (правий) або вся права частина по всій ширині загинається; вручати її безпосередньо не прийнято. Якщо візитна картка означає візит у відповідь, то вона обов'язково повинна бути завезена особисто. Вважається серйозним порушенням етикету, якщо загнуту картку доставляє водій або кур'єр. Візитні картки друкуються на цупкому папері невеликого формату розміром зазвичай 5x9 см, для жінок в якості дружини, а не в силу посади, яку вони обіймають - 4x8 см. Вищі посадові особи користуються візитними картками більшого розміру - 6x10 см. У Великобританії візитні картки жінок більші за розмірами від чоловічих. Для офіційних візитних карток найбільш прийнятний чорний текст на білому фоні. Використання кольорів допускається лише в зображенні державної символіки.

Телефонна розмова.

Якщо телефонуєте ви:

• насамперед привітайтеся, назвіть організацію, яку ви представляєте, а також своє прізвище, ім'я та по батькові. Зазвичай перші слова телефонної розмови сприймаються погано, а тому називайте своє прізвище та ім'я останнім — принаймні це буде почуто; • якщо телефонуєте в установу чи незнайомій людині, слід запитати прізвище, ім'я та по батькові свого співрозмовника. Можете також повідомити, з ким саме ви хотіли б поговорити; • якщо телефонуєте у важливій справі, запитайте спочатку, чи є у вашого співрозмовника достатньо часу для бесіди; • попередньо напишіть перелік питань, котрі необхідно з'ясувати, і тримайте цей перелік перед очима упродовж усієї бесіди: • не закінчуйте розмову першим: завжди закінчує розмову той, хто телефонує. Завершуючи розмову, неодмінно попрощайтеся, нетактовно класти слухавку, не дочекавшись останніх слів вашого співрозмовника; • у разі досягнення важливих домовленостей згодом надішліть підтвердження листом або факсовим повідомленням.

Якщо телефонують вам: • спробуйте якомога швидше зняти трубку й назвіть організацію, яку ви представляєте; • у разі потреби занотуйте ім'я, прізвище та контактний телефон співрозмовника; • розмовляйте тактовно, ввічливо: демонструйте розуміння сутності проблем того, хто телефонує; • не кладіть несподівано трубку, навіть якщо розмова є нецікавою, нудною та надто тривалою для вас. Не варто телефонувати в особистих справах зі службового телефону, а в службових справах недоречно телефонувати додому тій особі, котра має їх виконати (розв'язати). У разі, якщо вам телефонують на роботу в особистих справах, відповідайте, що ви неодмінно зателефонуєте після роботи. І насамкінець, не зловживайте займенником я, адже ваша розмова — діалог, а не монолог.

39. Як захистити та забезпечити честь та гідність себе й інших.

Гідна поведінка – основа поваги до Вас.

Диспут

Диспут — різновид дискусії, публічне обговорення тієї чи іншої важливої для присутніх проблеми, яке, як правило, завчасно готується i пов'язане з реальним життям, власним досвідом учасників.

На характер суперечки впливає багато факторів: тема диспуту, його мета, соціально-моральна значимість предмета суперечки, кількість учасників, а також — форми і методи проведення. Предметом суперечки в учнівському диспуті найчастіше бувають загальнолюдські та національні моральні цінності, які по-справжньому цікавлять школярів. На характер диспуту впливає кількість осіб, які беруть у ньому активну участь.Виділяють три основні види диспуту: суперечка-монолог (людина сперечається сама з собою, це так звана внутрішня суперечка); суперечка-діалог (полемізують дві особи). Суперечка-діалог може бути масовою (беруть участь усі учасники) і груповою (сперечається група учнів у присутності всіх учасників).Розрізняють організовані та неорганізовані (стихійні) диспути. Класний керівник передусім має турбуватися про залучення учнів до організованого диспуту. Всі старшокласники повинні пройти цю школу соціального становлення, щоб здобути належний досвід і згодом брати участь у стихійних диспутах з розрахунком на успіх.Ефективність диспуту залежить певною мірою від кількості учасників. Оптимальною є група з 15—20 осіб. Вони мають бути членами одного колективу, добре знати один одного, зважати на особливості темпераменту та характеру.Диспут вимагає значного інтелектуального й емоційного напруження. З цього погляду важливо створювати позитивну емоційну атмосферу в колективі, члени якого вступили в суперечку.При виборі теми диспуту необхідно потурбуватися, щоб предмет розмови був досить серйозним, спонукав учасників до роздумів, до бажання віднайти істину. Не варто обмежувати диспут суворими часовими рамками. Його тривалість залежить від теми, ситуації, активності та емоційного стану учасників

41. Граматична форма ділового документа.

Найчастіше виникає сумнів щодо використання роду іменників, коли це стосується назви осіб за професією. Офіційні назви посад, професій — іменники чоловічого роду, тому в ділових паперах слід вживати саме їх. Залежні слова від найменування професій узгоджуються у формі чоловічого роду. Коли ж після таких сполук на позначення жіночого роду стоїть дієслово, то воно узгоджується з прізвищем і вживається у формі жіночого роду. У ділових документах не вживають узгодження типу: наша голова наказала, старша інженер поїхала, головна лікар порадила тощо.Не рекомендується називати осіб за місцем проживання та їх професією типу: сільчани, городяни, заводчани, дистанційники, поштарі, вживаються: мешканці села, мешканці міста, робітники заводу, службовці станції, працівники пошти. Чимало помилок у вживанні давального відмінка іменників. Так, іменники чоловічого роду мають переважно закінчення -у, хоча останнім часом надається перевага закінченню -ові, -еві: ректорові, директорові.

Багато помилок припадає і на вживання родового відмінка однини іменників чоловічого роду, де одні закінчуються на -а, -я {документа), інші на -у, -ю {протоколу, принципу, факту). У випадках сумніву, слід заглянути до словника.Щодо вживання прикметників, то тут можуть виникнути труднощі у використанні ступенів порівняння, оскільки в діловому мовленні частіше вживані аналітичні форми. Наприклад: повний, більш повний, найбільш повний; вичерпний, більш вичерпний, найбільш вичерпний.

42. Етикет ділових паперів.

При складанні службових листів та інших документів потрібно пам’ятати про такі правила етикету:

1. Чітко дотримуватися вимог оформления.

2. При звертаннях використовувати супровідні слова: пан, товарищ, добродій. шановний. вельмишановний.

Потрібно пам’ятати, що при безпосередньому звертанні нормою української мови є кличний відмінок.

3. Займенники Ви, Вас пишуться з великої літери.

4.Виклад змісту повинен бути обов’язково аргументованим, тому обов’язковими є посилання на інші документи: договори, розрахунки, комерційні акти та ін.).

5. Вимоги й претензії не повинні висловлюватися в категоричній формі, потрібно замінити особові форми дієслів безособовими. Наприклад, замість Ви не виконали писати Вами не виконано.

Замість ми передаємо справу до суду писати справу буде передано до суду.

При обговоренні умов бажано не вживати слово якщо, у таких випадках категоричність знімається прийменниковими сполученнями у разі, при недотриманні.

6.Підписуючи лист, можна використати словосполучення з повагою.

7. У відповіді на рекламацію потрібно повідомити про прийняття претензії до розгляду (якщо ухвала з цієї проблеми ще не прийнята); зазначити термін і спосіб задоволення претензії або суму, номер і дату платіжного доручення (якщо претензія задовольняється), зазначити мотиви відмови з відповідними посиланнями на документи, що це обгрунтовують (якщо претензія відхиляється).

43. Офіційний прийом гостей.

Насамперед перевірте, наскільки готова до приїзду гостей ваша квартира. Напевно їй потрібно якщо не косметичний ремонт, то хоча б генеральне прибирання. У першу чергу варто звернути увагу на так звані "гарячі точки", тобто місця найбільшого забруднення і захаращення. Віддраїв до блиску ванну, унітаз і раковину на кухні, протріть пил з усіх без винятку горизонтальних поверхонь, а також з корінців книжок. Перемойте весь посуд, в тому числі і келихи, які будете виставляти на стіл. Завчасно запасіться чистими комплектами рушників та постільної білизни. В ідеалі підготуйте і кілька безрозмірних футболок для сну тим, хто приїде чи прийде без змінного одягу і залишиться на ніч.

Складіть меню і напишіть список продуктів, які вам потрібно буде купити. Ви можете по-старому посадити всіх гостей за загальний стіл, з салатами, гарячим і десертом. Але якщо гостей планується більше, ніж сидячих місць, можна влаштувати модний фуршет. А саме - наготувати або купити всіляких закусок, канапе, тарталеток, і розкласти їх на широкі плоскі страви, які розставити по всій квартирі. Гості будуть переходити від страви до страви, набирати на тарілки все, чого хочеться, і в процесі спілкуватися один з одним. У будь-якому випадку, якщо прийом у вас намічається алкогольний, не забудьте виставити кілька видів спиртних напоїв, як міцних, так і легенів.

Якщо всі ваші гості давно знайомі або перебувають у родинних стосунках, проблем зі спілкуванням не повинно виникнути. Але якщо багато хто з них побачать один одного вперше, подумайте, як зробити знайомство легким і приємним. На самому початку вечора, коли вся розсядуться, можна пустити по колу м'яку іграшку: той, хто бере її, представляється і каже пару слів про себе. Такий ігровий метод зніме напругу. Ви також можете самі розсадити гостей так, щоб їм було цікаво спілкуватися з сусідами. Якщо разом з дорослими прийдуть діти, краще накрити їм стіл в іншій кімнаті, де вони зможуть грати і бігати, не заважаючи вам.

Продумайте загальну програму вечора. Якщо будуть танці, підготуйте заздалегідь музику, перемежовуючи повільні композиції з енергійними. Якщо ви хочете влаштувати вікторину або конкурс, пошукайте в інтернеті на спеціалізованих сайтах цікаві сценарії. Як правило, на домашніх посиденьках завжди знаходиться людина, яка добре співає і грає на гітарі. забезпечте йому інструмент: візьміть гітару у друзів, сусідів, або попросіть привезти з собою. Всі ці розваги приємно різноманітять ваш вечір. Головне - робіть тости з піснями і танцями так, щоб гості не напилися завчасно. У той же час спочатку дайте людям поїсти, не накидайтеся на них відразу з пропозицією пограти чи потанцювати. А щоб не зіпсувати собі вечір, заздалегідь попередьте сусідів, що у вас збір гостей і буде шумно. Тоді вони не прийдуть з погрозами викликати дільничного.

44. Створення іміджу й удосконалення індивідуальності.

Програму формування іміджу можна умовно поділити на п'ять етапів:

1. Вивчення себе (перш ніж створювати імідж, треба об'єктивно оцінити свої зовнішні дані).

2. Визначення колірної гами іміджу.

3. Відображення психологічного портрета в зовнішньому вигляді (слід враховувати характер, темперамент, внутрішній світ особистості; відомо, що іміджі двох сестер-близнят з однаковою зовнішністю, але різними характерами будуть абсолютно різними).

4. Приведення іміджу у відповідність з тією соціальною роллю, яку обирають (будь-яка вибрана роль вимагає відповідних антуражу і «сценічного костюма» - Майже всім нам доводиться ставати власними костюмерами, граючи в «П'єсі зі свого життя»).

5. Вибір і створення зачіски і макіяжу (свою зовнішність можна успішно змінювати).

На основі вивчення відповідної літератури можна запропонувати наступну технологію формування іміджу, що включає шість етапів:

1. Визначення стартових умов - завдань, підготовленості людини (йому пропонується опитувальник, за допомогою якого він зможе визначити те, над чим йому необхідно працювати, щоб сформувати свій привабливий імідж).

2. Створення зовнішності (підбір одягу, макіяжу, зачіски, жестів, ходи, міміки).

3. Відпрацювання комунікативної механіки (на цьому етапі необхідно удосконалюватися в мистецтві публічних виступів, ведення переговорів та бесід і т.п.).

4. Оволодіння ефективної поведінкової технікою (вдосконалення культури поведінки, мистецтва залишати хороше враження про себе, вивчення тактики дій у конфліктних ситуаціях).

5. Вивчення законів ортобіозу (тобто здорового способу життя, неможливого без раціонального харчування, систематичних занять спортом, освоєння методів зняття напруги і розслаблення).

6. Вдосконалення професіоналізму (самоосвіта, участь у семінарах і т.д.).

Вважається, що люди судять про нас по враженню, яке ми виробляємо на них у першу п'ять-сім секунд знайомства, що знайшло відображення в старій приказці «по одягу зустрічають». Тепер «одяг» означає і костюм, і макіяж, і ходу, і міміку, і жести.

45. Реквізити у документах.

Реквізити — сукупність постійних елементів, з яких складаються документи. Сукупність реквізитів становить формуляр документів. До елементів (реквізитів) документів належать дата, підпис, адреса, заголовок та ін., а також текст. Постійні реквізити наносять, коли виготовляють уніфіковану форму чи бланк документа, а змінні - під час його складання.Кожний із реквізитів має свою довжину, визначену у формулярі-зразку. Довжина реквізиту - це кількість графічних знаків та пробілів, потрібна для запису реквізиту на документі.

Для складання організаційно-розпорядчих документів викорис-товуються такі реквізити (усього 31 реквізит):– Державний герб України;– емблема організації (підприємства);– зображення урядових нагород;– код підприємства;– код документа;– назва міністерства чи відомства;– назва установи (організації, підприємства);– назва структурного підрозділу;– індекс підприємства зв'язку, поштова й телеграфна адреси, но-мер телетайпа (абонентського телеграфу), номер телефону, номер рахунку в банку;– назва виду документа;– дата;– індекс (вихідний номер документа);– посилання на індекс і дату вхідного документа;– місце складання чи видання;– гриф обмеження доступу до документа;– адресат;– гриф затвердження;– резолюція;– заголовок до тексту;– позначка про контроль;– текст;– позначка про наявність додатка;– підпис;– гриф погодження;– візи;– печатка;– позначка про засвідчення копії;– прізвище виконавця та номер його телефону (позначка про ви-конавця);– позначка про виконання документа й направлення його до справи;– позначка про перенесення даних на машинний носій;– позначка про надходження.

46. Стиль сучасного ділового письма.

Начинать письмо надо, отступив 5 см от верхнего края бумаги с указанием Вашего адреса (если письмо не на фирменном бланке). Адрес пишется в правом верхнем углу, причём указывается только улица, дом, город, (государство) и почтовый индекс. Никогда не пишите в указанном месте название Вашей организации и Ваше имя. Такие сведения обычно указываются в конце письма.

Існує два основні види офіційної кореспонденції:а) офіційне листування між державними установами різних країн, іноземними представництвами та їх посадовими особами (ноти, меморандуми, пам’ятні записки); цей вид кореспонденції використовується головним чином у дипломатичній практиці;б) ділові (комерційні) листи, що мають напівофіційний характер і широко практикуються при організації ділових контактів між фірмами, організаціями тощо.

Ведення ділової кореспонденції — це справжнє мистецтво, оволодіти яким вдається далеко не кожно­му. Ділова кореспонденція має бути обличчям, виразним і неповторним, вашим чи вашої установи. Навіть пам’ятаючи, що діловий лист усе-таки діловий і не дозволяє виходити за певні стилістичні та тематичні рамки, при бажанні й у ньому можна показати, що за ним також приховується особистість.

47. Усталені словосполучення ділового стилю.

У мові ділових паперів є досить обмежений за своїм складом і обсягом набір усталених словосполучень, покликаних обслуговувати адміністративно-виробничі ситуації, де вони часто повторюються. Це словосполучення типу взяти до уваги, довести до відома, взяти за основу, залишити нерозв’язаним, взяти на себе зобов’язаннята інші. Серед цих стійких словосполучень є такі, що вживаються в схожих ситуаціях, але різняться своїм лексичним складом. Якщо зміст їх не конкретно-предметний, якщо словосполучення виконує роль своєрідної лексичної прокладки, містка для збереження цілісності змісту документа, то мимоволі виникає небезпека змішування близькозначних словосполучень, а це веде за собою зниження загального рівня документа. Так, наприклад, з двох близьких за значенням усталених словосполучень відігравати роль і мати значення складають одне неправильне відігравати (або грати) значення”. До того ж плутають грати роль - так можна сказати про гру актора й відігравати роль - брати участь у чомусь. Особливо багато неточностей, а то й грубих помилок з’являється при некваліфікованому перекладі усталених словосполучень з російської мови на українську. Так, наприклад, быть на хорошем счету - бути на доброму рахунку замість мати добру славу (репутацію), во что бы то ни стало - у що б то не стало замість за всяку ціну, держаться в стороне - триматися в стороні замість бути осторонь, принимать участие - приймати участь замість брати участь тощо.

48. Правила поведінки на вулиці, в транспорті, громадських місцях.*

Поступаючись місце жінкам, галантний чоловік доторкається до капелюха, потім він встає якомога далі від неї і не дивиться в її бік. Ніхто не очікує, що, повертаючись з роботи, чоловік поступиться місцем будь-який жінці, що стоїть поряд (нехай совість підкаже, як йому поступити). Але пристойності зобов'язують його поступитися місцем втомленій матері з маленьким або немовлям, вагітній жінці, старому або інваліду. Іноді можна спостерігати, як чоловіки схоплюються при вигляді хороших дівчат, які цілком можуть і постояти, у той час, як літні жінки часто стоять. Немає потреби говорити, що юнак чи дівчина не повинні сидіти в громадському транспорті, якщо літні жінки або жінки з дітьми на руках стоять. Той, кому поступилися місцем, дякує, але ніколи не починає розмови з тим, хто поступився місцем. Якщо чоловік поступається місцем жінці, яку супроводжує інший чоловік, останній повинен висловити подяку. Чоловіки іноді помилково вважають, що при виході з транспорту треба пропустити вперед жінку, яку вони супроводжують. Це невірно, чоловік повинен вийти перші, а потім допомогти своїй супутниці. На незнайомих чоловіків це правило не поширюється, вони просто пропускають жінок при виході, якщо не виникає ніяких очевидних труднощів. Чоловік може допомогти жінці з багажем або з маленькою дитиною, якщо цього не зроблять водій чи кондуктор, але він повинен при цьому вести себе дуже коректно, не нав'язуватися з розмовою, а надавши допомогу, не намагатися без необхідності зав'язати знайомство.

Согласно правилам хорошего тона, посетитель музея, прежде чем отправиться осматривать экспонаты, должен пройти в гардероб, чтобы снять верхнюю одежду и оставить большую поклажу (сумки, портфели, пакеты и т. п.). Сориентироваться в больших музеях и на выставках помогут специальные каталоги-путеводители, продающиеся при входе в выставочные залы. В таком случае нет необходимости стараться увидеть все сразу за время одного посещения. Лучше всего выбрать какой-либо один зал и внимательно ознакомиться с его экспонатами. В следующее посещение музея или выставки можно будет осмотреть другой зал и т. д.

49. Логічна послідовність документа.

Логічна послідовність як необхідна ознака кожного ділового документа реалізується за допомогою причинно-наслідкових зв'язків у межах одного речення чи в повному тексті. Крім причинно-наслідкових зв'язків, логічна послідовність може виражатися за допомогою протиставлення. Наприклад: Підготовчі курси технологічного інституту повідомляють про набір слухачів, проте слід зауважити, що приймаються особи, які закінчили середню школу чи інший середній навчальний заклад.Важливим у документі може бути й суворе дотримання певної послідовності викладу матеріалу, підкреслення наступності чи черговості подій або явищ. Це досягається за допомогою слів: спочатку, водночас, потім тощо.Наприклад: Довго стоїть на ґанку не наважуючись зайти, а потім, підібгавши вуста, надавши своєму зораному зморшками обличчю гідності, одважується (Є. Гуцало).Одним із способів вираження логічної послідовності є виділення мети за допомогою слів: тому, тому що, для цього, з цією метою та ін. Наприклад: Необхідно навчати студентів мистецтву слова — найдавнішому засобу виховання, тому що мова не тільки засіб спілкування, а й море інформації про світ, про свій народ, його культуру, традиції, звичаї.Загальна логічна послідовність документів досягається за допомогою слів на позначення результативності (таким чином, у результаті, отже, тощо). Наприклад: Отже, ліцензійна торгівля охоплює переважно електротехнічну й електронну промисловість, загальне машино-, приладобудування, автомобільну, авіаракетну промисловість, хімію й нафтохімію, біотехнологію, ресурсозберігаючі технології (підр.).

50. Правила поведінки співробітника.*

Відомо, що до числа людей, з якими ми пов´язані долею, належать наші товариші по службі, співробітники, колеги поспільній діяльності. Науковий, виробничий колектив, у якому ми вирішили працювати, — це наш другий дім, сім´я і школа.

Будь-який колектив об´єднує людей різного віку, статі, рівня освіченості й вихованості, культури, інтелігентності. Порядність починається з того, як людина дотримується свого слова, наскільки чесно, сумлінно, професійно виконує свої обов´язки.

Чесний, скромний і чемний трудівник установи, підприємства шанує тих, хто поруч, і допомагає менш досвідченим виконувати нелегкі службові обов´язки. Він не дозволить собі заважати іншим порожніми балачками, спізнюватися на роботу, прогулювати, пиячити, палити в робочому приміщенні, перекладати свою відповідальність на інших, але й іншим не дозволить байдикувати.

Інтелігентна, порядна людина ніколи не дозволить собі поширювати плітки про співробітників, не сприятиме чварам у колективі, вона готова замінити хворого товариша по службі, заступитися за колегу, з яким обійшлися несправедливо.

Найкращу частину свого життя ми проводимо на роботі, на службі. Добре і приємно працювати у колективі, де царює взаємоповага, адже це запорука доброго настрою.

Тому дуже важливо, щоб товариші по службі були стриманими, делікатними у суперечках, конфліктних ситуаціях, що виникають на роботі. Виникають ці ситуації тому, що через власну доброту ми найчастіше вибачаємо людей безтактовних, грубих, бо наївно вважаємо, наче їхнє небажання стримати себе зумовлене їхньою гарячністю чи то розладом нервової системи. Але насправді натура тут ні до чого, такий товариш по службі просто погано вихований або зовсім не вихований, егоїстичний, і часом свідомо не бажає й не намагається контролювати свої емоції.

У деяких колективах, на жаль, і досі вистачає любителів неодмінно відзначати знайомство з новими співробітниками пияцтвом. При цьому недосвідчений новачок встановлює, як правило, невтішні знайомства, втягується у стосунки, в яких ще не може дати собі раду і зрештою дістає більше прикростей, ніж користі.

У кожній професії рано чи пізно настає період, коли співробітникові доводиться докладати всіх зусиль заради власного самоствердження як майстра своєї справи. Цей етап здатний подолати лише той, у кого є воля, завзятість у досягненні мети. Решта залишаються дилетантами, здатними лише вряди-годи виявити свої здібності, до того ж вони постійно заздрять тим, кому більше поталанило, запитуючи себе: а чим я гірший, чому не я, чому не мені? У народі кажуть:

Етикет службових взаємин зобов´язує службовця бути однаково шанобливим із усіма відвідувачами, готовим прийняти якнайщирішу участь у їхніх проханнях і скаргах. Абсолютно неприпустимо виявляти до когось підкреслену люб´язність і послужливість, а з іншими поводитися зарозуміло й зверхньо.

Службовий етикет містить серйозні вимоги й до культури поведінки відвідувача. Той, хто прийшов до установи, здебільшого поводиться як гість у домі малознайомого хазяїна: без дозволу співробітників не заходить до кабінету, негрюкає в двері й не ляскає ними, шанобливо вітається з тими, до кого звертається, терпляче очікує, якщо службовці зайняті невідкладною справою, не влаштовує сцен у разі відмови.

Люб´язність товаришів по службі виявляється в такому: якщо призначив комусь час — обов´язково прийди; якщо пообіцяв чи пообіцяла щось зробити — неодмінно зроби. Ці елементарні принципи службового етикету є обов´язковими для всіх.

Жінки й дівчата на службі завжди заслуговують на особливу повагу з боку чоловіків-співробітників. Ясна річ, ця повага має бути взаємною. У жінок-співробітниць на роботі такі ж обов´язки, як і в чоловіків. Але дівчина, жінка і на роботі залишається людиною, котру легко образити й принизити. Культурний співробітник притримає перед нею двері, пропустить уперед, підведеться з місця, якщо вона підійшла і стоїть біля нього й обов´язково допоможе, якщо вона потребуватиме його допомоги. Утім, численні форми етикету не мають заважати головному — роботі.

У взаєминах між співробітниками не завадить пам´ятати: кажи, що знаєш, роби, що маєш.

 

51. Деякі особливості використання займенників в діловому мовленні.

Займенник — це самостійна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх. Своє конкретне лексичне значення займенник набуває лише в контексті, коли його співвідносять з певними частинами мови. У діловому спілкуванні надається перевага використанню різних форм та розрядів займенників множини, зокрема особових.Наприклад: ми запланували; ми підписали; нас повідомили; вони використали.Слід зазначити, що російським прислівникам по-моєму, по-вашему, по-нашему в українській мові відповідають особові займенники, що стоять у знахідному відмінку з прийменником на.Наприклад: На нашу думку; На ваш розсуд; Як на мене

52. Записна книжка, діловий блокнот, авторучка.

Це важливі атрибути кожної ділової людини. Записна книжка, авторучка, діловий блокнот повинні бути завжди при діловій людині, адже вони, по-перше, створюють позитивний імідж ділової людини, допомагають при ділових зустрічах та в житті взагалі.