Державна соціальна допомоганайбільш уразливих верств населення

Соціальне забезпечення

С

оціальне забезпечення є складовою частиною соціальної полі­тики держави і одночасно вважається невід'ємним компонен­том системи соціального захисту і соціальної роботи у тому числі. Соціальне забезпечення як соціальна технологія і технологія соціаль­ної роботи є одним із провідних напрямків діяльності організацій і установ Міністерства праці і соціальної політики, важливою функцією фахівців із соціальної роботи, які працюють в управліннях соціально­го захисту населення обласних, міських, районних державних адміні­страцій.

Соціальне забезпечення — комплекс заходів, спрямованих на підтримку та підвищення грошових доходів населення. Правове ре­гулювання системи соціального забезпечення проводиться завдяки Основним напрямкам соціальної політики на період до 2004 року (від 24.05.2000 №717) і на основі Законів України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" (від 1.06.2000 № 1768-III), "Про прожитковий мінімум" (від 15.07.1999 № 966-XIV), ряду нормативно-правових документів, зокрема, державної програми "Про подолання бідності" та інш.

В основі соціального забезпечення громадян знаходяться пенсійне забезпечення, система грошових допомог, адресна соціальна допомога, підвищення оплати праці. Політика збільшення грошових доходів населення здійснюється в Україні відповідно до Основних напрямів політики щодо грошових до­ходів населення України, схвалених Указом Президента України від 7 серпня 1999 року № 969 (969/99). Пенсійне забезпечення

В Україні здійснюється процес реформування у сфері пенсійного забезпечення. Головна мета пенсійної реформи — підвищення дер­жавних гарантій у досягненні більш високих соціальних стандартів.

Відповідно до Основних напрямів реформування пенсійного за­безпечення в Україні, схвалених Указом Президента України від 13 квітня 1998 року № 291 (291/98), основним змістом реформування пенсійного забезпечення є запровадження його трирівневої системи. Перший рівень — солідарна система пенсійних виплат (пенсії з.іоточних надходжень), яка є обов'язковою і передбачає поетапну оптимізацію співвідношення між середньою пенсією і середньою за­робітною платою з урахуванням тривалості страхового стажу, вели­чини заробітної плати та демографічних показників. Для цього удо коналюється механізм коригування заробітку при обчисленні пенсій здійснюється підвищення розміру трудових пенсій, що повинно забезпечити (якщо вони є основним джерелом існування) рівень жит­тя, не нижчий від прожиткового мінімуму. Законодавство про випла­ту пенсій за солідарною системою постійно вдосконалюватиметься з метою поступового переходу до системи страхування.

Для цього законодавчо врегульовано порядок визначення серед­ньомісячного заробітку для обчислення пенсій, який вираховувати­меться на підставі даних персоніфікованого обліку відомостей у сис­темі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, вста­новлення диференційованих розмірів зборів з фізичних осіб залеж­но від категорії працівників, яким призначаються підвищені розміри пенсії, та відшкодування Пенсійному фонду України витрат на фінан­сування пенсій, призначених на пільгових умовах.

Державою передбачено здійснення систематичного інформуван­ня фізичних осіб — платників збору на загальнообов'язкове дер­жавне пенсійне страхування — про дані, що містяться в їхніх обліко­вих персональних картках. У міру запровадження цього обліку функцій з призначення пенсій мають передаватись органам Пенсійного фон­ду України. Управління пенсійною системою здійснюється на основі партнерських відносин.

Пенсійний фонд України звільнений від не властивих йому виплат (виплати підвищень пенсій ветеранам війни, особам, які проживають у гірських населених пунктах, реабілітованим громадянам, допомога на дітей та державної допомоги деяким категоріям пенсіонерів, пенсій державним службовцям, соціальних пенсій, виплати допомоги з дог­ляду за одинокими інвалідами, допомоги малозабезпеченим пенсіо­нерам та допомоги пенсіонерам (надбавки на дітей), пенсій народ­ним депутатам, працівникам прокуратури, суддям та донорам). В Україні існує система виплати пенсій за інвалідністю від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань та у зв'язку з втратою годувальника із зазначених причин за рахунок коштів Фон­ду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Др угий рівень — система накопичувальних індивідуальних пенсій-^них рахунків у рамках загальнообов'язкового державного пенсійно-^го страхування, запровадження якої розпочнеться в період підне-^Сення економіки. Ця система передбачає акумулювання персоніфі­кованої частини внесків громадян на індивідуальних накопичуваль-их пенсійних рахунках та подальше інвестування цих коштів з ме-ою одержання інвестиційного доходу. Активи індивідуальних нако-^Пичувальних пенсійних рахунків визначають розмір додаткової пенси, ^а Оплачується по досягненні громадянином пенсійного віку разом ^Пенсією, що фінансується з поточних надходжень до солідарної

системи. Кошти на індивідуальному накопичувальному пенсійному ра­хунку є власністю застрахованої особи і передаються спадкоємцям у встановленому законодавством порядку. Активи таких рахунків є ефективним механізмом залучення внутрішніх інвестиційних ресурсів у національну економіку, сприяють підвищенню рівня оплати праці, а це, в свою чергу, — збільшує виплати з поточних надходжень до

солідарної системи.

Порядок функціонування першого та другого рівнів системи пен­сійного забезпечення, а також механізм переходу до обов'язкової накопичувальної системи визначається в законі "Про загальнообов'яз­кове державне пенсійне страхування".

Третій рів_ ень — система недержавного пенсійного страхування, яка забезпечуватиме виплату додаткової пенсії за рахунок добро­вільних пенсійних внесків громадян. Основою цієї системи стануть недержавні пенсійні фонди, в тому числі створені за професійними ознаками. Здійснюватиметься воно відповідно до Закону України "Про недержавні пенсійні фонди". Посилюватиметься зацікавленість громадян у довгострокових заощадженнях у недержавних пенсійних фондах. Стимулюватиметься формування професійних пенсійних фондів насамперед у галузях і на виробництвах з високим рівнем ризику втрати працездатності.

Державний нагляд і контроль за недержавним пенсійним страху­ванням мають максимально забезпечити його прозорість, упевненість громадян у надійності страхування і ґрунтуватися на законодавчих обмеженнях інвестиційної діяльності недержавних пенсійних фондів та визначеній структурі пенсійних активів.

Населення інформують про необхідність і шляхи реформування пенсійної системи, залучення до процесу реформування соціальних партнерів, об'єднань громадян, органів місцевого самоврядування. В країні передбачено створення інституту актуарних розрахунків під наглядом держави щодо фінансового забезпечення поточних і перс-

пективних виплат.

Державна соціальна допомоганайбільш уразливих верств населення

затверджених відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" для осіб, які відносяться до основних соціальних і демогра­фічних груп населення.

Середньомісячний сукупний дохід сім'ї — обчислений у середньому за місяць дохід усіх членів сім'ї з усіх джерел надходжень протягом шести місяців, що передують місяцю звернення за призначенням дер­жавної соціальної допомоги.

Розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї та її середньомісячним сукуп­ним доходом, але не може бути більшим ніж 75 відсотків прожитко­вого мінімуму для сім'ї.

До стабілізації економічного становища в Україні розмір держав­ної соціальної допомоги визначається з урахуванням рівня забезпе­чення прожиткового мінімуму.

Рівень забезпечення прожиткового мінімуму встановлюється, ви­ходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України, і затверджується одночасно з прийняттям закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Державна соціальна допомога призначається на шість місяців: одиноким особам, визнаним за результатами медико-соціальної експертизи непрацездатними, які не мають інших джерел до існуван­ня, державна соціальна допомога може бути призначена на строк визнання особи непрацездатною;

одиноким особам, які досягли 65-річного віку і не мають інших джерел до існування, державна соціальна допомога може бути при­значена довічно.

Пр ожитковий мінімум — вартісна величина достатнього для за­безпечення нормального функціонування організму людини, збере­ження його здоров'я завдяки набору продуктів харчування (далі — набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродо­вольчих товарів (далі — набір непродовольчих товарів) та мінімаль­ного набору послуг (далі — набір послуг), необхідних для задово­лення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у роз­рахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: А'тей віком до б років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних ^0сіб; осіб, які втратили працездатність.

Прожитковий мінімум, визначений для осіб, які відповідно до за­конодавства підлягають обов'язковому державному соціальному стра­ханню, збільшується на суму обов'язкових платежів. Прожитковий мінімум застосовується для:

• загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реа­
лізації соціальної політики та розроблення окремих державних

соціальних програм;

• встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімаль­
ної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги,
допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також
стипендій та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Консти­
туції України та законів України;

• визначення права на призначення соціальної допомоги;

• визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслу­говування та забезпечення в галузях охорони здоров'я, освіти, соціального обслуговування та інших;

• встановлення величини неоподатковуваного мінімуму доходів

громадян;

• формування Державного бюджету України та місцевих бюд­
жетів.

Для оцінки рівня життя в регіоні, розроблення та реалізації регіо­нальних соціальних програм, визначення права на призначення соці­альної допомоги, що фінансується за рахунок місцевих бюджетів, органами місцевого самоврядування може затверджуватися регіо­нальний прожитковий мінімум, не нижчий від установленого відповід­но до законодавства.

До набору послуг включаються: житлово-комунальні, транспортні, побутові послуги, послуги зв'язку, закладів культури, освіти, охоро­ни здоров'я та інші. Набір послуг формується спеціально уповнова­женими центральними органами виконавчої влади у сферах надання

відповідних послуг.

Основними принципами формування набору послуг є:

• задоволення мінімальної потреби громадян у житлі, організації побуту, користуванні транспортом, закладами культури, у підтри­манні зв'язку з навколишнім середовищем;

• задоволення потреби громадян у користуванні закладами осві­ти, охорони здоров'я;

• визначення житлово-комунальних послуг (з водопостачання,
теплопостачання, газопостачання, електропостачання, водовідве-
дення, утримання та експлуатації житла та прибудинкових тери­
торій, сміттєзбирання, утримання ліфтів), відповідно до соці­
альної норми житла та нормативів споживання зазначених по­
слуг;

• урахування особливостей потреб осіб, які належать до різних

соціальних і демографічних груп населення.

Адресна соціальна допомога. Для поліпшення соціального забезпечення громадян в Україні роз­вивається адресна соціальна допомога. Для підтримки найбільш враз­ливих верств населення функціонує система гарантованого мінімаль­ного сукупного доходу сім'ї, який досягається завдяки реалізації зав­дань, які держава ставить перед органами влади:

• поглибити адресність державної соціальної допомоги через упо­рядкування пільг та допомоги, що надаються різним категоріям населення;

• удосконалити механізм надання субсидій на оплату житла, ко­мунальних послуг, палива;

• запровадити для окремих категорій громадян залежно від рівня їхніх доходів надання субсидій на послуги, пов'язані із забезпе­ченням життєдіяльності (користування транспортом, телефо­ном тощо);

• реформувати нормативно-правову базу надання адресної соці­альної допомоги малозабезпеченим сім'ям та одиноким непра­цездатним особам на основі врахування їхнього сукупного до­ходу;

• створити систему контролю за ефективним і раціональним вико­ристанням коштів для надання державної соціальної допомоги;

• впровадити єдину обліково-інформаційну систему одержувачів
соціальної допомоги.

Однією із форм адресної соціальної допомоги є житлові субсидії, які надаються громадянам на підставі Програми житлових субсидій, яка впроваджується урядом України з травня 1995 р. Вона стала першою соціальною програмою ринкового типу, яка забезпечила адресну державну підтримку найменш забезпечених сімей і грома­дян за умов поступового підвищення частки покриття населенням собівартості житлово-комунальних послуг і енергоносіїв.

Адресний характер допомоги означає, що її призначають конк­ретній сім'ї за зверненням власника чи наймача житла від імені всіх прописаних там осіб. Допомогу надають в безготівковому вигляді шляхом зменшення розміру зазначених вище платежів громадян на Утримання житла за рахунок місцевого бюджету.

Головним критерієм для отримання субсидії є рівень доходів сім'ї ^ВіДносно вартості цих платежів в межах визначених нормативів спо­ювання.

Субсидія є безповоротною допомогою, як і інші форми соціальної

допомоги, наприклад, на дітей, для малозабезпечених громадян

тощо. При її призначенні громадяни не беруть на себе зобов'язання

щодо її повернення. Це принципово відрізняє субсидію від позик,

кредитів та інших видів договірних зобов'язань, коли особа мусить

повертати отримані на певних умовах кошти. Отримання субсидії не пов'язане і не тягне за собою зміни форми власності житла.

Субсидію призначають на такі різновиди послуг та витрат: корис­тування чи утримання (для власників) житла; водопостачання; тепло­постачання; газопостачання; _лдовідведення; електропостачання; ви­везення побутового сміття та рідких нечистот; придбання скраплено­го газу; придбання твердого та пічного побутового (рідкого) палива.

Субсидію надають на всі різновиди послуг, перелічені вище, за умови, що сім'я ними користується (на них нараховують плату). Суб­сидію на придбання твердого та пічного побутового (рідкого) палива призначають лише в тому разі, коли житло не забезпечене тепло-, газо- або електропостачанням для опалення.

Коли для опалення житлового приміщення одночасно використову­ють тверде та пічне побутове (рідке) паливо, природний газ і електро­енергію, субсидію надають тільки на один вид палива. Інші види по­слуг — радіо, антена, телефон тощо — не підлягають субсидіюванню.

Право на отримання субсидії мають особи, які проживають у житлі будь-якої форми власності — державної, громадської, колек­тивної чи приватної. Сюди належить житловий фонд місцевих рад, підприємств і організацій, творчих спілок, житлово-будівельних та житлових кооперативів, гуртожитки, приватизовані і викуплені квар­тири, приватні будинки тощо.

Призначення субсидій здійснюють відділи (управління) субсидій районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адмініст­рацій та виконавчих комітетів місцевих рад. У сільській місцевості прийом заяв та передачу їх до відділів субсидій здійснюють особи, уповноважені виконавчими органами сільських чи селищних рад.

Головною умовою призначення субсидії є наявність різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги, скраплений газ та паливо (в межах норм володіння і користування загальною площею житла та нормативів користування комунальними послугами) і обся­гом обов'язкового відсотка платежу, який зобов'язана сплачувати сім'я в разі призначення субсидії. Розмір цього відсотка встановлює Кабінет Міністрів України. Постановою KM №1156 від 27 липня 1998 р. його визначено в розмірі 20 та 15 відсотків середньомісячного чи річного сукупного сімейного доходу. Окрім цього, необхідною умо­вою для призначення субсидії є працевлаштування або навчання всіх прописаних у житлі осіб працездатного віку.

Субсидію не призначають, якщо у житлових приміщеннях (будин­ках) прописані працездатні громадяни працездатного віку, що не працювали і не навчались на денних відділеннях вищих та професій­но-технічних навчальних закладів, час навчання в яких зараховують до трудового стажу, впродовж трьох місяців, що передують місяцю звертання за призначенням субсидії, та які не зареєстровані у службі зайнятості населення як такі, що шукають роботу.

Таким чином, впродовж трьох місяців перед звертанням за допо­могою всі дорослі члени сім'ї мають працювати (отримувати доходи) або навчатися у згаданих навчальних закладах, або бути зареєстро­ваними у службі зайнятості. При цьому навчання на курсах автоводіїв чи курсах крою та шиття не дає право на субсидію. Вищі та інші недержавні навчальні заклади (приватного характеру) повинні мати акредитацію ДАК Міністерства освіти і науки України. Довідатися про наявність акредитації можна в Міністерстві освіти і науки Украї­ни чи в обласному управлінні освіти.

Виняток з цього правила становлять сім'ї, до складу яких вхо­дять особи: які доглядають дітей до досягнення ними трирічного віку; які доглядають дітей і час догляду яких зараховують до трудо­вого стажу (маються на увазі випадки, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслі­док Чорнобильської катастрофи"); які доглядають дітей, що потре­бують догляду впродовж часу, визначеного медичним висновком лікувально-консультаційної комісії, але не більше, ніж до досягнення ними шестирічного віку; які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають їх; які доглядають інвалідів першої групи або осіб, які досягли 80-річного віку, або дітей-інвалідів віком до 16 років.

Крім того, можуть бути й інші складні обставини, внаслідок яких особа може не мати 3-місячного терміну роботи, навчання чи пере­бування на обліку безробітних і звертатися за допомогою. В цих випадках субсидії можуть призначати відділи субсидій як виняток на підставі відповідних рішень районних, районних у містах Києві і Се­вастополі державних адміністрацій та виконавчих органів міських і районних рад, або утворених ними комісій, виходячи з конкретних обставин.

Загальну площу житла, на яку призначають субсидію, обмежують нормою володіння — для власників житла чи користування — для наймачів житла. Це означає, що субсидію надають на площу, яка не перевищує встановлених нормативів. При призначенні субсидії норму ^володіння чи користування загальною площею житла встановлено в Розмірі 21 кв. м на кожного прописаного у житлі, додатково 10,5 кв. ^м на всіх прописаних, а для осіб, які проживають в однокімнатній квартирі, — на загальну площу незалежно від розміру квартири.

В окремих випадках, виходячи з конкретних обставин, що скла­вся в сім'ї, субсидії можуть призначати на більшу, понаднормову

площу житла. Це відбувається за ухвалою відповідних державних адміністрацій та виконавчих органів місцевих рад або комісій, які вони утворюють. Положення про ці комісії затверджують органи, які їх утворили. Призначення субсидій в цьому випадку відбувається за рахунок коштів, передбачених для надання субсидій.

Такі рішення можуть також стосуватися певних категорій сімей. Наприклад, місцевими виконавчими органами влади, в складі яких є відділи субсидій, може бути встановлено додаткову норму житлової площі для нарахування субсидій сім'ям, які складаються лише з не­працюючих пенсіонерів та непрацездатних осіб тощо.

А саме: за користування чи утримання житла (повсякденно вжи­вають узагальнену назву — квартплата) — відповідно до загальної площі житлового приміщення, за теплопостачання — відповідно до опалюваної площі; за водо- та газопостачання, водовідведення — відповідно до кількості осіб, прописаних на житловій площі, або за лічильниками; за електроенергію та в деяких випадках за інші послу­ги — за лічильниками.

В окремих випадках особа може бути прописана у житлі, але з різних причин не проживати в ньому. При цьому плату за послуги, яку нараховують відповідно до кількості осіб (водо- та газопоста­чання, водовідведення), на неї не нараховують. Цей факт потребує відображення у довідках про склад сім'ї, наявність прописки особи та про розмір житлово-комунальних платежів, в яких має бути вка­зано, що платежі на неї не нараховують. Доходи цієї особи при розра­хунку субсидії до уваги не беруть і довідку про них не вимагають.

Плату за користування чи утримування житла в усіх випадках нара­ховують на всю площу, однак за понаднормову площу цю плату стягу­ють у більшому розмірі, відповідно до коефіцієнта, що встановлено урядом України. Субсидії призначають на норму володіння чи користу­вання загальною площею житла. Однак, оскільки в деяких випадках місцеві адміністрації чи виконавчі органи рад можуть зробити виняток і призначити субсидію незалежно від неї, треба враховувати, що плату за понаднормову площу нараховують за коефіцієнтом.

Окремий порядок розрахунку субсидії застосовують у випадку, коли для опалення будинків використовують природний газ. Норми споживання населенням природного газу встановлено Постановою кабінету Міністрів України від 8 червня 1996 р. № 619 "Про затвер­дження норм споживання природного газу населенням у разі відсут­ності газових лічильників".

Розмір квартирної плати (плати за користування чи утримання житла), а також величина (коефіцієнт) збільшення оплати за надлиш­ки площі встановлює Кабінет Міністрів України. По наднормова площа
відрізняється від додаткової, яку надають окремим категоріям населення — митцям, науковцям, винахідникам та іншим, і оплачують за звичайним тарифом.

Розмір комунальних тарифів на водопостачання та водовідведен­ня, підігрів води, теплопостачання, вивезення побутового сміття та рідких нечистот установлюють на обласному рівні, тобто Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Тарифи можуть бути різними для різних міст та селищ області, більше того, в межах населених пунктів їх також можуть розрізняти в залежності від постачальників. Працівни­кам міських та районних відділів субсидій треба мати всі відповідні розпорядження адміністрацій щодо тарифів.

Є два конкретні і один загальний винятки зі встановленої норми володіння чи користування загальною площею житла при призна­ченні субсидії.

Перший — для громадян, які проживають в однокімнатній квар­тирі, субсидію призначають на всю загальну площу незалежно від розміру квартири.

Другий полягає в тому, що у випадку, коли особа, яка перебуває в шлюбі, проживає окремо від чоловіка (дружини) (факт проживан­ня встановлюють лише за пропискою), субсидію призначають лише на норму володіння чи користування загальною площею без ураху­вання додаткових 10,5 кв. м загальної площі. При цьому є ще дві додаткові умови, за яких це правило діє: особа, яка звернулася за субсидією, не отримує аліментів (виплат) на утримання неповнолітніх дітей; особа має бути вповноваженим власником чи наймачем жит­ла, на якого (яку) відкрито особовий рахунок. Якщо особа отримує аліменти або проживає разом з батьками або іншими повнолітніми членами сім'ї, то субсидію призначають на загальних підставах.

Третій, загальний, виняток полягає в тому, що в окремих випад­ках, виходячи з конкретних обставин, субсидії можуть призначати відділи (управління) субсидій незалежно від розміру загальної площі житла. Це роблять на підставі рішень місцевих органів виконавчої влади (районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій та виконавчих органів міських і районних рад) або комісій, які вони утворюють, за рахунок коштів, передбачених для надання субсидій.

Розмір субсидії на оплату житлово-комунальних послуг розрахо­вують на підставі середньомісячного, а для придбання палива — на підставі річного сукупного доходу всіх прописаних в житлі, на яких нараховують плату за ці послуги. У першому випадку його обчислю­ють на підставі даних про доходи зазначених осіб за три календарні

 

місяці, що передують звертанню за субсидією. В іншому — на підставі доходів за попередній календарний рік. Є також інші правила обчис­лення доходів у складніших випадках — для приватних підприємців, творчих працівників, сезонників.

У випадках, коли на житловій площі прописані неповнолітні осо­би, які не працюють і не навчаються, призначення субсидій має свої особливості. Неповнолітніми особами за статтею 187 Кодексу за­конів про працю України та статтею 11 Цивільного кодексу України є особи віком до 18 років. Вони можуть навчатися у середньому, середньо-технічному або вищому навчальному закладі, працювати або навчатися і працювати одночасно. До досягнення повноліття (тоб­то до 18 років) за ними зберігається право перебувати на повному утриманні своїх батьків, опікунів або попечителів. Тому до них не застосовують вимогу бути зареєстрованими у службі зайнятості, навіть коли вони не працюють і не навчаються. Але зважаючи на те, що неповнолітні особи віком від 16 років (згідно зі статтею 188 Кодексу законів про працю України) можуть працювати і мати власні доходи, при зверненні за субсидією заявник повинен надати відділу довідку про доходи таких осіб, або документ, що підтверджує денну форму їх навчання, а у випадках, коли такі особи не навчаються і не працю­ють, — розписку про відсутність у них доходів.

Якщо у житлових приміщеннях (будинках) прописані неповнолітні діти, які залишилися без батьківської опіки, тоді субсидію признача­ють. Заяву подає опікун або орган місцевої виконавчої влади, який виконує його функції за відсутності опікуна. Субсидію розрахову­ють, виходячи з розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника та інших соціальних виплат, які отримує опікун на підопічних дітей.

Якщо неповнолітні діти, маючи батьків, прописані в житловому приміщенні (будинку) самі, тоді субсидію не призначають. Субсидія може бути призначена лише особі, на яку відкрито особовий раху­нок: уповноваженому власнику (співвласнику) житла; наймачу дер­жавного або громадського житлового фонду; членові житлово-буді­вельного кооперативу; власнику будинку, квартири чи кімнати. У тих випадках, коли власник особового рахунку тимчасово відсутній (пе­ребуває в лікарні, у відрядженні тощо) і не може подати заяву на призначення субсидії, необхідно, щоб він оформив доручення у вста­новленому порядку на іншу особу. У разі смерті особи, на яку відкри­то особовий рахунок, надання субсидії не припиняють за умови, Ш° у житловому приміщенні (будинку) прописані інші особи, яким нара­ховують плату за житлово-комунальні послуги. До встановлення права власності на житло у разі смерті повноважного власника (співвлас­ника) житла, власника (співвласника) житлового приміщення, на яко-
го було відкрито особовий рахунок, субсидію призИ^аЧають °Д^н'й '³ дієздатних осіб, яка на момент смерті власника житло!³⁰"^{73 п}Р^ИмІЩЄння (будинку) була в ньому прописана. Проте, якщо вгіР^одовж восьми місяців від дня відкриття спадщини не визначено 0 У^стан°вленому порядку повноважного власника (співвласника) >і^^иТ.^ла' ^{Власника} (співвласника) житлового приміщення, надання субсИД" ^пР^игіиняють.

При визначенні розміру субсидії середньомісячні ^сУ^кУПний до­ход розраховують, виходячи з кількості осіб, які, п°"^ие^^ше' ^пР^опи" сані, а по-друге, на яких нараховують плату за послУ^'.

У разі зміни цін та тарифів на оплату послуг, на ^^К| "Р^зпачено
субсидію, відділи субсидій зобов'язані самостійно провести пере­
рахунки без звертань заявників. В інших випадках л^еР^еР^{ахунки с}Уб~
сидій роблять лише за звертаннями заявників_____ отри^мУ^вачів субсидії".

Соціальне страхування

С

трахування — це сукупність особливих, замкнутих перероз подільчих відносин між його учасниками з приводу формуван­ня за рахунок грошових та інших внесків цільового страхового фон­ду, призначеного для відшкодовування можливого надзвичайного або іншого збитку підприємствам і організаціям та для надання грошової допомоги громадянам.

Функції страхування:

Ризикова — головна функція, бо страховий ризик, як імовірність настання збитку, безпосередньо пов'язаний з основним призначен­ням страхування — наданням грошової допомоги потерпілим. В ме­жах цієї функції відбувається перерозподіл грошової форми вар­тості серед учасників страхування у зв'язку з наслідками настання страхових подій.

Попереджувальна — спрямована на фінансування за рахунок частини коштів страхового фонду заходів, спрямованих на зменшен­ня страхового ризику.

Контрольна функція полягає в суворому дотриманні цільового формування та використання коштів страхового фонду. На основі законодавчих та інструктивних документів здійснюється фінансовий контроль за правильним проведенням страхових операцій.

Роль страхування в забезпеченні безперервності та збалансова­ності суспільного виробництва проявляється в кінцевих результатах його проведення: оптимізація сфери застосування страхування: по­казники розвитку страхових операцій; повнота та своєчасність відшко­дування збитку та втрат; участь тимчасово вільних коштів страхово­го фонду в його інвестиційній діяльності.