Основні поняття і страхові терміни

Страховик —- страхова організація, яка приймає на себе зобов'я­зання відшкодувати збиток або сплатити страхову суму страхуваль­нику чи особі, на користь якої укладено договір страхування, при настанні страхового випадку, обумовленого в договорі страхування.

Страхувальник — фізична (що має повну громадянську дієздатність) або юридична особа, що страхує свій особистий інте­рес або інтерес третьої сторони, сплачує страхові премії (платежі) та має право, згідно із законом або на основі угоди страхування, отримати страхове відшкодування (суму) при настанні страхової події-

Застрахований — особа, в житті якої може трапитися подія, що спричинить, згідно з умовами угоди страхування, виплату страхової суми страховиком.

Об'єкти страхування — життя, здоров'я, працездатність грома-

дян, майно, матеріальні цінності і майнові інтереси громадян та юри­дичних осіб.

Страхова відповідальність (страхове покриття) — зобов'я­зання страховика сплатити страхове відшкодування або страхову суму в разі обумовлених наслідків страхового випадку. Основу стра­хової відповідальності становить встановлений умовами страхування перелік конкретних страхових подій, який обумовлює обсяг страхо­вої відповідальності.

Страховий портфель — кількість діючих угод страхування.

Страхова оцінка — вартість майна, оцінена для цілей страху­вання.

Страхова сума — сума, в межах якої страховик несе відпові­дальність згідно з угодою страхування.

Страховий тариф — ціна страхових послуг, виражена у відсот­ках від страхової суми.

Страхова премія (платіж, внесок) — грошова сума, яку стра­хувальник сплачує страховику згідно з угодою страхування.

Страховий ризик — термін, який має такі основні значення.

1. Імовірність завдання збитку внаслідок страхового випадку. Роз­рахована математично, ця імовірність є основою для обчислення стра­хових тарифів.

2. Конкретна страхова подія, від якої проводиться страхування. В такому розумінні перелік страхових ризиків становить об'єкт стра­хової відповідальності.

3. Частина вартості майна, що не охоплена страхуванням і фор­мує власний ризик страхувальника.

Страхова подія — юридичний факт, з настанням якого законо­давство або договір страхування пов'язують виникнення відповідаль­ності страховика зі сплатою страхового відшкодування.

Страховий збиток — вартість знищеного та втрачена вартість частково пошкодженого майна, визначена, виходячи з матеріального вираження шкоди, завданої страхувальнику чи третім особам, на ко­ристь яких укладено договір страхування.

Страхове відшкодування — сума, що сплачується на покриття страхового збитку. В особистому страхуванні кошти, які сплачують­ся страховиком, називаються страховою сумою.

Страховий поліс — основний страховий документ, який забез­печує всю повноту взаємної відповідальності сторін згідно з укладе­ною страховою угодою.

Страховий сертифікат — допоміжний страховий документ, що підтверджує укладання сторонами страхової угоди та підтверджує вступ Угоди в силу з моменту сплати страхової премії страхувальником.

 

Страховий акт — документ, в якому страховик або його пред­ставник фіксує факт, причину та наслідки страхового випадку.

Франшиза — обумовлена договором страхування частка стра­хового збитку, яка не підлягає відшкодуванню страховиком. Існують умовна і безумовна франшизи. При першій з них страховик звільняєть­ся від відповідальності за збиток, якщо його розмір не перевищує розміру франшизи, і збиток підлягає відшкодуванню повністю, якщо його розмір перевищує франшизу. При безумовній франшизі відпо­відальність страховика визначається розміром збитку за мінусом франшизи.

Страховий брокер — незалежна юридична або фізична особа, яка має ліцензію на проведення посередницьких операцій з укладан­ня угод між страховиком та страхувальником. Страховий брокер діє від імені та за дорученням страховика, а в перестрахуванні — від імені та за дорученням страховика за прямим страхуванням.

В основі класифікації страхування знаходяться два критерії: відмінності між об'єктами страхування та обсягами страхової відпові­дальності. У відповідності з цим застосовуються два типи класифі­кації: за об'єктами страхування та величиною небезпеки. Перший тип є загальним для всіх видів страхування, другий — охоплює тільки майнове страхування. Страхування може проводитися як в обов'яз­ковому, так і в добровільному порядку.

Принципи обов'язкового страхування.

1. Обов'язкові види страхування встановлюються законом, згідно з яким страховик зобов'язаний застрахувати відповідні об'єкти, а страхувальник — вносити відповідні платежі. Суцільне охоплення обо­в'язковим страхуванням вказаних у законі об'єктів.

2. Автоматичність розповсюдження обов'язкового страхування на об'єкти, вказані в законі.

3. Дія обов'язкового страхування не залежить від факту внесення страхових платежів. У випадку, коли страхувальник не сплатив на­лежні страхові внески, вони відшкодовуються в судовому порядку.

4. Безстроковість обов'язкового страхування.
Принципи добровільного страхування.

1. Добровільне страхування діє як в силу закону, так і на добро­вільних засадах. Закон визначає об'єкти, які підлягають добровільно­му страхуванню, та загальні умови страхування. Конкретні умови ре­гулюються правилами страхування, які розробляються страховиком.

3. Вибіркове охоплення добровільним страхуванням пов'язане з тим, що не всі потенційні страхувальники бажають брати в ньому участь. Крім того, за умовами страхування діють обмеження для укладання угод.
Добровільне страхування завжди обмежене терміном страху­вання. При цьому початок і закінчення терміну обумовлюються в договорі, оскільки страхове відшкодування або страхова сума підля­гають сплаті, якщо страховий випадок трапився в період страхуван­ня. Безперервність добровільного страхування можна забезпечити тільки шляхом повторного переукладання договору на новий термін.

4. Угода добровільного страхування починає діяти тільки при сплаті разового або першого страхового внеску.

5. Розмір страхового забезпечення в добровільному страхуванні залежить від власного бажання страхувальника.

До видів страхової діяльності в особистому страхуванні відно­сяться:

• страхування життя;

• пенсійне страхування;

• страхування від нещасних випадків та хвороб;

• медичне страхування.

Кожен з цих видів страхової діяльності має свій конкретний об'єкт страхування та перелік страхових ризиків, на випадок настання яких укладаються угоди страхування.

Страхування життя.

Страхування життя пов'язане з наступними ризиками: смерть стра­хувальника (застрахованої особи); тимчасова і постійна втрата пра­цездатності; закінчення трудової діяльності у зв'язку з виходом на пенсію за віком; дожиття страхувальника до закінчення терміну стра­хування або обумовленого договором віку. Настання цих подій, крім останньої, може суттєво знизити сімейний дохід страхувальника. У зв'язку з цим важлива виплата відповідних сум за особистим страху­ванням і матеріальною підтримкою для сім'ї у важкі періоди життя.

Імовірність настання таких випадків в житті сприяє розвитку відпо­відних видів страхування. Важливими моментами при визначенні по­няття "нещасний випадок" є раптовість та короткочасність його для застрахованого.

Змішане страхування життя — найбільш поширений вид стра­хування, бо до ризику дожиття до закінчення терміну страхування можуть бути приєднані й інші ризики, пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю страхувальника.

Страхування дітей дає змогу забезпечити інтереси дитини (за­страхованої особи). В цьому випадку страхувальниками виступають батьки або інші родичі дитини, а застрахованими — діти. На користь однієї дитини може бути укладено декілька договорів одним чи різними страхувальниками.

 

Пенсійне страхування проводиться для осіб похилого віку з метою забезпечення громадян додатковим доходом при виході на пенсію.

Страхування рент здійснюється з метою отримання додатково­го доходу в обумовлені терміни г-бо довічно шляхом виплати ренти на накопичену суму.

Страхування на випадок смерті гарантує виплату відповідної суми у випадку смерті страхувальника.

Змішане страхування життя є одним з основних видів особис­того страхування. Договори страхування укладаються з працездат­ними фізичними особами. Однак страхова компанія має право ввес­ти обмеження щодо застрахованих осіб, наприклад, інвалідів, а та­кож ввести вікові обмеження. Наприклад, застрахованими не мо­жуть бути громадяни молодше 16 років та старше 70 років.

Пенсійне страхування

У випадку, коли угодою встановлюється, що зобов'язання стра­ховика здійснювати страхові виплати настає при досягненні застра­хованою особою пенсійного віку, страхові виплати дійсно набувають значення додаткової пенсії. Страхування додаткової пенсії поклика­не доповнювати систему державного пенсійного забезпечення, яко­го в сучасних умовах недостатньо для того, щоб гарантувати нор­мальний рівень життя громадянам пенсійного віку.

Договір пенсійного страхування може бути укладений як з грома­дянами (фізичними особами), так і з юридичними особами — спілка­ми, товариствами, підприємствами тощо. Договір страхування пенсії також може бути укладений однією особою на користь іншої. Стра­ховою подією є досягнення застрахованою особою пенсійного віку.

Договори страхування можуть бути укладені з дієздатними гро­мадянами. Максимальний вік застрахованої особи на момент укла­дання договору страхування для жінки звичайно обмежений 54 ро­ками, а для чоловіків — 59 роками, тобто за рік до пенсійного забезпечення. Однак існують програми пенсійного страхування, які передбачають виплату пенсії з наступного місяця після моменту сплати страхового внеску. На страхування, як правило, приймаються гро­мадяни незалежно від стану здоров'я на момент укладання угоди.

Страхова сума встановлюється в договорі страхування в розмірі ч,уми періодичних страхових виплат. В угодах пенсійного страху­вання вони можуть називатися пенсіями. Іноді в угоді страхування може бути передбачена участь особи в прибутку, який страхова організація отримує в результаті інвестування страхових внесків з цього виду страхування.

 

 

Розмір пенсії, який буде отримувати застрахована особа, зале­жить від таких обставин.

1. Розмір внесених страхових платежів.

2. Кількість років, які пройшли з моменту укладання договору страхування (та першого внеску) до початку пенсійних виплат: чим більше період накопичення, тим більше накопичена сума і тим вище може бути розмір пенсії за інших рівних умов.

3. Вік застрахованої особи: чим старше застрахована особа, тим менше період накопичення і тим більше страховий внесок, який пови­нен бути сплачений.

4. Від статі застрахованої особи: ця обставина впливає на розмір пенсії, бо вона пов'язана з тривалістю життя застрахованої особи та визначає тривалість періоду виплат пенсій і необхідний для цього страховий фонд.

Звичайно, розмір страхового внеску для жінок в 1,5 раза вище, ніж для чоловіків. Однак існують програми страхування, в яких розмір страхового внеску не залежить від статі.