Джерела права соц. забез. можна класифікувати за різними критеріями: за юрид. силою: закони (загальні і спеціальні) та підзаконні акти; за сферою дії: загальні (закони, угоди, постанови КМУ, н.-п. акти міністерств та відомств) та локальні (н.-п. акти органів місц. самовряд., місцевих органів держ. виконавчої влади, а також н.-п. акти, які приймаються на підприємствах, установах та організаціях); за видами відносин, які вони регулюють: такі, що регулюють відносини загальнообов’язкового держ. соц. страхування, щодо пенсійного забезпечення, щодо надання допомог, щодо надання пільг та соц. обслуговування.
------------------------------------------------------
12. Поняття та види правовідносин соціального забезпечення
Правовідносини соц. забез. - це врегульовані нормами права фактичні відносини щодо надання грош. виплат, послуг, пільг, які виникають між відповідними органами і фіз. особами, що мають на них право, при настанні соц. ризику. Залежно від того, результатом реалізації якої норми є правовідносини, їх можна поділити на правовідносини з приводу окремих видів забез. (матеріальні), процедурні правовідносини з установлення фактів та констатації обставин, що мають юрид. значення, та процесуал. правовідносини у випадках розгляду спорів між сторонами правовідносин. Основою всієї системи правовідносин соц. забез. вважаються соц.-забез. правовідносини. Це правовідносини щодо матеріал. забез. громадян, які зазнали впливу соц. ризику. Завдяки їм відбувається реалізація права особи на отримання будь-якого з видів соц. забез. Соц.-страхові відносини покликані забезпечити належний рівень фінансування та обліку соц. коштів, необхідних для матеріал. забез. громадян. Завдяки їм формується фінансова база коштів, які спрямовуються на оплату соц. забез. конкретного виду. Основне функціональне призначення процедур. правовідносин полягає в організації практичної реалізації права громадян на матеріал. забез.
-------------------------------------------------------------
13. Соціально-забезпечувал. правовідносини, їх види та підстави виникнення
Соц.-забез. є правовідносини щодо матеріал. забез. громадян, які зазнали впливу соц. ризику. Завдяки їм відбув. реалізація права особи на отримання будь-якого з видів соц. забез. Характер. рисою цих правовідносин є їх персоніфікація (індивідуалізація), яка вираж. у тому, що обсяг права на соц. забез. конкретної особи зумовлюється саме її періодом труд. діяльності та сплатою страхових внесків, розміром серед. заробітку, % втрати працездатності, сімейним станом, к-стю утриманців тощо. За тривалістю в часі соц.-забез. правовідносини можуть бути постійними або ж відбуватися як одноактна дія. Так, виплата пенсій усіх видів здійсн. щомісячно і впродовж певного терміну, на який вона призначена: напр., пенсії за віком та вислугу років признач. довічно, по інвалідності - на весь час інвалідності особи або довічно, пенсії в разі втрати годувальника - до досягнення повноліття дітьми померлого годувальника тощо. В основі соц.-забез. правовідносин лежить суб'єктивне право особи на соц. забез. певного виду та відповідний йому обов'язок держ. органів призначити чи надати його.
-------------------------------------------------------------
14. Процедурні правовідносини
Процедурні правовідносини - врегульовані галузевими нормами відносини, які виник. в результаті встанов. юрид. фактів, що є необхідними для функціонування соц.-забез. правовідносин. Вони виник. у результаті добровіл. волевиявлення особи, яка претендує на той чи ін. вид соц. забез. Зазвичай воно вираж. у формі заяви самої особи або її законних представників до відповідного уповноваж. органу про встановл. юридично значимого факту для признач. конкрет. виду соц. забез. Суб'єктами цих правовідносин є: з одного боку фіз. особа, що звертається до компетентного органу за встанов. відповідного юридично значимого факту, а з ін. - уповноважені державою органи, на які поклад. обов'язок встанов. юрид. факти та приймати рішення про призначення соц. забез. З огляду на матеріал. правовідносини, які вони обслуговують, розрізняють: процедурні правовідносини у пенсійному забез.; процедурні правовідносини у сфері соці. допомог тощо. За цільовим призначенням процедурні правовідносини соц. забез. можна класифікувати на правовідносини, які пов'язані із встановленням юрид. фактів, та правовідносини, які спрямовані на констатацію юрид. фактичного складу та призначення конкрет. виду соц. забез.
------------------------------------------------------
15. Соціально-страхові правовідносини
Соц.-страхові правовідносини - врегульовані нормами права суспільні відносини щодо збору страхових внесків та акумуляції коштів соц. страховим фондами. Завдяки цим правовідносинам реалізується право застрахованих осіб (членів їх сімей) на отримання соц. виплат за кошти соц. страхових фондів у разі настання страхового випадку. Суб'єктами соц.-страхових правовідносин є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та ін. особи, а також страхувальники і страховики. Застрахованою є фіз. особа, на користь якої здійснюється загальнообов'язкове держ. соц. страхування. Коло тих осіб, які можуть бути застрахованими, визнач. законами, які регулюють окремі види загальнообов'язкового соц. страхування. Страхувальниками виступають цільові страхові фонди: пенсійного страхування, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; страхування на випадок безробіття і страхування від нещасних випадків на виробництві та проф. захворювань.
------------------------------------------------------
27. Поняття, ознаки та види соціал. ризиків
Соц. ризик - ймовірні події, які породжуються об’єктивними соціально-значимими причинами і призводять до втрати заробітку особи, зниження доходів нижче прожит. мінімуму, необхідності в медичній допомозі та ін. соц. послугах. Ознаки соц. ризиків: 1) мають об’єктивний характер, наступають незалеж. від волі особи, 2) виникнення цих обставин завжди впливає на матеріал., життєвий рівень особи; 3) закріплені у законодавстві, їх перелік вичерпний, тобто розширеному тлумаченню не підлягає; 4) є підставою для призначення того чи ін. виду соц. забез., тобто є обов’язковою частиною юрид. складу, який спричиняє виникнення, зміну або припинення соц.-забез. правовідносин. Класифікація соц. ризиків може проводитись з різним критеріями. Так, за критерієм організаційно-правової форми розрізняють страхові та нестрахові соц. ризики. За змістом можна виділити такі соц. ризики: непрацездатність, втрата годувальника, безробіття, малозабезпеченість.
16. Юрид. факти, що передують соціально-забезпечувальним правовідносинам
Юрид. факт – це правові підстави виникнення, зміни чи припинення правовідносин. Юрид. наслідки можуть спричинятись одиничним фактором, або наступати лише в поєднанні із іншими, тобто при наявності комплексного юрид. фактичного складу. Всі соц.-забез. правовідносини виникають саме із таких складних юрид. фактів, котрі мають трьохступеневу структуру: 1. Об’єктивні підстави, закріплені в нормах права - настання соц. ризиків (настання старості, безробіття, народження і виховання дітей, смерть годувальника тимчасова непрацездатність, інвалідність, потреба в медичній допомозі та лікуванні, малозабезпеченість). Інші підстави виник. із права, - всі види труд. стажу, участь в соц. страхуванні. 2. Волевиявлення особи, яка має право на отримання відповідного виду соц. забез., або на поновлення порушеного права (заява про отримання пенсії по старості). 3. Прийняття рішення відповідним уповноваж. органом держави.
-------------------------------------------------------------
17. Об'єкти соціально-забезпечувальних правовідносин
Об'єктами соц.-забез. правовідносин є конкретні матеріал. блага, з приводу яких вони виникають - пенсії, соц. допомоги, соц. пільги та соц. обслуговування. Пенсія - грошове зобов'язання держави чи уповноваженого нею суб'єкта, що виплачується особі для її утримання з підстав та на умовах, передбач. законом у розмірі, що залежить від страхового стажу особи та її доходу. Соц. допомога - це грошова допомога й допомога в натуральній формі, що здебільшого фінансується з бюджету та добровільних пожертвувань і сплачуються людям, які перебувають у нужді, як на основі перевірки їх доходу та засобів існування, так і за певними критеріями без перевірки доходу. Соц. пільги - передбачені законодавством можливості повного чи часткового звільнення особи від виконання обов'язку або надання додаткових прав при настанні соц. ризику за наявності у особи значних заслуг перед державою. Соц. обслуговування - діяльність держ. органів чи уповноваж. державою установ щодо надання громадянам соц.-побутових, соц.-медичних, психолого-педагогічних, соц.-правових послуг та матеріальної допомоги з метою їх соціальної адаптації та реабілітації.
-------------------------------------------------------------
18. Страховий стаж за правом соціального забезпечення
Страховий стаж – це період (строк) протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому держ. соц. страхуванню та нею сплачуються внески на страхування, якщо ін. не передбач. законодавством. Застрахованою є фіз. особа, на користь якої здійснюється загальнообов’язкове держ. соц. страхування. Ними можуть бути громадяни Укр., іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають на території Укр. Чим більша тривалість страхового стажу, тим більшими зазвичай є розміри соц. страхових виплат. Страховий стаж є юрид. фактом, з яким пов'язано призначення усіх видів пенсій у солідарній пенсійній системі, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, а також допомоги по безробіттю.
-------------------------------------------------------------
19. Спеціальний трудовий стаж та його значення для права соціал. забезпечення
Спец. труд. стаж – тривалість роботи у певних галузях народного господарства, у певних умовах праці, у визначених місцевостях чи природнокліматичних умовах, за професіями, посадами, а також деяких видів суспільно-корисної діяльності. Спец. труд. стаж, якому надається значення юрид. факту для виникнення соц.-забез. правовідносин, поділяється на 2 види: 1) спец. стаж, який дає право на признач. пільгового пенсійного забез. в солідарній системі загальнообов'язк. держ. пенсійного страхування на підставі З «Про загальнообов. держ. пенсійне страхування»; 2) так звана вислугу років як особливий вид спец. страхового стажу, що зумовлює виникнення права на пенсію за вислугу років, якщо це передбачено спец. законами.
------------------------------------------------------
20. Загальна характеристика суб'єктів права соціального забезпечення
Суб'єктами права соц. забез. є особи, які виступають носіями передбач. законом прав та обов'язків у сфері соц. захисту. Щоб стати суб'єктом права соц. забез., особа повинна бути наділена правоздатністю та галузевим правовим статусом. Правоздатність у сфері соц. забез. є складовою загальної правоздатності, яка належить до природних властивостей людини. Іншою властивістю, яка характеризує суб'єкта права, є галузевий правовий статус. Це певна сукупність закріплених у КУ та законах основних прав і обов'язків осіб у сфері соц. захисту. Правовий статус суб'єктів права соц. забез. характериз. тим, що в основу галузевого правового статусу одних суб'єктів покладено суб'єктивне право на соц. забез., яке виникає з настанням соц. ризику. А основу галузевого правового статусу ін. суб'єктів цієї галузі становить обов'язок надавати соц. забез. Тобто, суб'єктами права соц. забез. є правоздатні особи, які в силу свого галузевого правового статусу виступають носіями відповідних прав та обов'язків.
------------------------------------------------------
Класифікація суб'єктів права соц. забез.
Одним із критеріїв класифікації суб'єктів права соц. забез. може бути ф-ція, яку вони виконують у сфері соц. забез. Так, одні суб'єкти отримують різні види соц. забез., інші - виконують функції з надання такого забез., ще інші - підтверджують факти, які мають правове значення для надання соц. забез. З огляду на такі підстави суб'єктів права соц. забез. можна поділити на суб'єктів, які одержують соц. забез., і суб'єктів, які забезпечують реалізацію особою належного їй права на соц. забез. Друга група - суб'єкти, які надають соц. забез., і суб'єкти, які сприяють в його одержанні.
-------------------------------------------------------------
21. Громадяни як суб’єкти, що отримують соціальне забезпечення
Загал. суб'єктами, які отримують соц. забез., є фіз. особи, які мають правоздатність і загальний галузевий правовий статус. Основу їх галузевого правового статусу становить право на соц. забез., яке виникає на основі соц. ризику. Це передусім: пенсіонери, які одержують пенсію на загал. підставах; інваліди, що отримали інвалідність внаслідок загал. захворювання, трудового каліцтва чи проф. захворювання; тимчасово непрацездатні; безробітні; малозабезпечені; особи, які втратили годувальника внаслідок загал. захворювання або труд. каліцтва чи проф. захворювання. Загальним суб'єктом, що отримує соц. забез., вважається також сім'я.
-------------------------------------------------------------
22. Громадяни як спеціальні суб’єкти права соціального забезпечення
Спец. суб'єктами, які отримують соц. забез. є фіз. особи, для яких отримання соц. забез. залежить від наявності спец. правового статусу - інваліди та ветерани війни, ветерани військової служби, учасники бойових дій, ветерани праці, військовослужбовці та члени їх сімей, особи, які постраждали внаслідок ЧК, реабілітовані репресовані громадяни, жертви нацистських репресій тощо. Виникнення спец. правового статусу цих осіб пов'язане з наявністю відповідних юрид. фактів: виконання цими особами обов'язків, які мають важливе значення для держави або заподіяння шкоди цим особам внаслідок військових конфліктів, техногенних катастроф тощо.
-------------------------------------------------------------
Суб'єкти, які забезпечують реалізацію права на соціальне забезпечення
Суб'єктами, які забезпечують реалізацію належних особам прав на соц. забез., є суб'єкти, що безпосередньо надають таке забезпечення, і суб'єкти, які сприяють особам у його отриманні. Залежно від підстави надання соц. забез. суб'єктів, які його надають, можна поділити на тих, які це роблять відповідно до законодавства, і тих, які надають його на добровільних засадах. Такими, що надають соц. забез. є держ. органи спец. компетенції, соц. страхові фонди, спеціалізовані держ. підприємства та установи.
-------------------------------------------------------------
23. Суб'єкти, які сприяють реалізації права на соціальне забезпечення
Суб'єктами, які сприяють у одержанні соц. забез., є юрид. особи, які здійсн. правовстановлюючу діяльність. До них належать: органи медико-соціальної експертизи, комісії із встановлення пенсій за особливі заслуги перед Укр., органи, які видають посвідчення, що підтверджують відповідний статус тощо. Основною метою діяльності цих суб'єктів у сфері соц. забез. є прийняття індивідуальних актів застосування норм права, які мають правовстановлюючий або правопідтверджуючий характер.
-------------------------------------------------------------
24. Державні органи як суб’єкти права соціального забезпечення
Суб'єктами права соц. забез. виступають такі державні органи: Міністерство праці та соц. політики України; Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків ЧК; обласні і районні управління праці та соц. захисту; Фонд України соц. захисту інвалідів; органи держ. служби зайнятості. Основною функцією кожного з цих органів є надання населенню в межах своєї компетенції різних видів соц. забезпечення. Головними з повноважень цих суб'єктів є їх обов'язки саме у сфері соц. забезпечення громадян.
-------------------------------------------------------------
25. Соціальні страхові фонди як суб’єкти права соціального забезпечення
Соц. страхові фонди - це органи, які здійсн. керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового держ. соц. страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контролюють використання коштів, забезпеч. фінансування виплат за загальнообов'язковим держ. соц. страхуванням та ін. ф-ції згідно з затвердженими статутами. Їх правове становище визнач. Основами законодавства Укр. про загальнообов'язкове держ. соц. страхування, а також законами про окремі види соц. страхування. Завданням соц. страхових фондів є збір страхових внесків роботодавців і застрахованих осіб та надання застрахованим особам матеріал. забез. і соц. послуг при настанні страхових випадків (тимчасова непрацездатність, вагітність і пологи, догляд за малолітньою дитиною; інвалідність; хвороба; досягнення пенсійного віку; смерть годувальника; безробіття; нещасний випадок на виробництві; проф. захворювання). При настанні одного із страхових випадків відповідний соц. страховий фонд зобов. надати застрахованій особі матеріал. забез. та соц. послуги, на які вони мають право.
-------------------------------------------------------------
26. Пенсійний фонд України як суб’єкт права соціального забезпечення
ПФ здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів ПФ, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом ПФ. ПФ є самоврядною неприбутков. організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Кошти ПФ не включаються до складу Держбюджету і не підлягають оподаткуванню.
-------------------------------------------------------------
28. Непрацездатність як соціальний ризик
Непрацездатність - це такий соціально-фізіологічний стан людини, що зумовлений втратою чи зменшенням природних ф-цій організму або зниженням проф. кваліфікації та неможливістю здійснення труд. діяльності відповідно до суспільно значимих вимог. Розрізняють об'єктивно-фізіологічну непрацездатність, тобто за станом здоров'я чи при неповнолітті, та об'єктивно-юридичну, коли на законодавчому рівні дозволяється не працювати з досягненням певного віку. За тривалістю в часі непрацездатність можна поділити на постійну, стійку та тимчасову. Юрид. фактом, що лежить в основі постійної непрацездатності особи, є досягнення нею пенсійного віку або, з огляду на його соціальну природу, - старість. Юрид. фактами, що визнач. настання стійкої втрати працездатності особи, є: 1) встанов. групи інвалідності; 2) встанов. групи інвалідності та ступеня втрати проф. працездатності; 3) встанов. ступеня втрати проф. працездатності.
-------------------------------------------------------------
29. Загальна характеристика постійної непрацездатності
Юрид. фактом, що лежить в основі постійної непрацездатності особи, є досяг. нею пенсійного віку або, з огляду на його соц. природу, - старість. КУ закріплює право громадян на соц. захист у разі старості. Тим не менше, медична наука не виробила критеріїв правильного нормування чи припинення праці відповідно до фізіологіч. стану і біологічної активності людини. Дослідження доводять, що ступінь старіння (відповідно, рівень здоров'я) суттєвим чином залежить від різноманітних соц. чинників: різниці у рівні та якості життя міського і сільського населення; належності до певної соц. групи; ставлення особи до свого здоров'я; особливості харчування тощо. Фізіологічний та медико-біологічний стан визначається індивідуальними темпами старіння організму, психологічний - самооцінкою особи. А отже, старість - це природний стан організму, який часто не збігається з календарним віком особи. Саме тому виникнення у особи права на соц. забезпечення пов'язують із настанням такого юрид. факту, як пенсійний вік.
-------------------------------------------------------------
30. Поняття, ознаки та порядок встановлення стійкої непрацездатності
Стійка непрацездатність - це соціально-фізіологічний стан людини, який визначається виключно передбач. у законодавстві обставинами (інвалідність та/або ступінь проф. втрати працездатності); встанов. медико-соціальними експертними комісіями; характериз. об’єктивною втратою чи зменшенням природних ф-цій організму або зниженням кваліфікації, значним зменшенням обсягу чи припиненням труд. діяльності, а також триваючим характером цих захворювань; зумовлює нездатність особи матеріально забезпечити себе та членів своєї сім’ї на рівні прожит. мінімуму в державі. Юрид. фактами, що визначають момент настання стійкої втрати працездатності особи є: встанов. гр. інвалідності; встанов. гр. інвалідності та ступеня втрати проф. працездатності; встан. ступеня втрати проф. працездатності. Найпоширенішим з них, є інвалідність (стійкий розлад функцій організму, який призводить до повної або часткової (значної) втрати проф. працездатності чи до суттєвих обмежень життєдіяльності особи).
-------------------------------------------------------------
31. Загальна характерист. груп інвалідності
Залежно від ступеня втрати здоров'я законодавством передбачено встанов. 3 груп інвалідності. До І гр. належать особи з найважчим станом здоров'я, які повністю нездатні до самообслуговування, потребують повного постійного стороннього догляду, допомоги або нагляду, абсолютно залежні від ін. осіб або частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування, потребують постійного стороннього догляду, допомоги або нагляду, залежні від ін. осіб у забезпеченні життєво важливих соціально-побутових ф-цій. До II гр. інвалідності можуть належати особи, які мають 2 або більше хвороби, які призводять до інвалідності, наслідки травми або уроджені дефекти та їх комбінації, що в сукупності функціональних порушень призводять до значного обмеження життєдіяльності людини та її працездатності. Інваліди II гр. можуть виконувати не протипоказані їм види праці, в т. ч. і висококваліфікованої, на підприємствах, установах, де адміністрація забезпечує спец. умови (ненормов. роб. день, невеликий обсяг роботи, та ін.). Підставою для встанов. III гр. інвалідності є стійкі, помірної тяжкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або уродженими дефектами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності, в т. ч. працездатності, які потребують соц. допомоги і соц. захисту.
-------------------------------------------------------------
32. Причини інвалідності
Причинами інвалідності є загал. захворювання, труд. каліцтво, проф. захворювання, інвалідність з дитинства; для військовослужбовців - поранення, контузія, одержані при захисті Батьківщини чи при виконанні ін. обов'язків військової служби, або захворювання, пов'язане з перебуванням на фронті, або каліцтво внаслідок нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військ. служби, чи захворювання, не пов'язане з перебуванням на фронті, а в спец. передбач. випадках - захворювання, набуте при виконанні обов'язків військ. служби. Ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час настання, групу інвалідності визначає медико-соціальна експертиза.
-------------------------------------------------------------
33. Поняття та загал. порядок розслідування нещасного випадку на виробництві
Нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним труд. обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть. Порядок розслідування нещас. випадків на виробництві закріп. в Положенні про розслідування та ведення обліку нещас. випадків, проф. захворювань та аварій на виробництві. Роботодавець, одержавши повідомлення про нещас. випадок, зобов. негайно наказом створити комісію з розслідування нещас. випадку у складі не мен. 3 осіб та організувати розслідування. Комісія зобов. протягом 3 діб: обстежити місце нещас. випадку, одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків нещас. випадку та причетних до нього осіб; з'ясувати обставини і причини нещас. випадку; визначити, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом; установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці; скласти акт розслідування нещас. випадку, а також акт про нещас. випадок, пов'язаний з виробництвом і передати їх на затвердження роботодавцю.
-------------------------------------------------------------
34. Поняття та загальний порядок розслідування професійного захворювання
Проф. захворювання: захворювання, яке виникло внасл. проф. діяльності застрахованого та зумовлене дією на організм виключно або переважно факторів виробництва, характерних для конкретної професії. Проф. захворювання можуть бути викликані виключно дією несприятливих виробничо-проф. факторів, а можуть бути і такими, у розвитку яких встанов. причинний зв’язок впливом певного несприятливого виробничо-проф. фактора та виключено явний вплив ін. непрофесійних факторів, що викликають аналогічні зміни в організмі. Зв'язок проф. захворювання з умовами праці працівника визнач. на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, яка склад. відповідною установою держ. санітарно-епідеміологічної служби за участю спеціалістів підприємства, профспілок та робочого органу виконавчої дирекції Фонду. Ступінь втрати проф. працездатності потерпілому проф. захворювання встанов. МСЕК за участю Фонду соц. страхування від нещас. випадків на виробництві та проф. захворювань Укр. МСЕК встанов. ступінь обмеження проф. працездатності потерпілого, визначає професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, причину, час настання та гр. інвалідності у зв'язку з ушкодженням здоров'я.
-------------------------------------------------------------
35. Поняття, порядок підтвердження тимчасової втрати непрацездатності
Тимчасова втратапрацездатності - неспроможність особи виконувати свою трудові обов’язки внаслідок короткотривалих обставин об’єктивного характеру. Тимчасова непрацездатність може бути спричинена: фізичною нездатністю особи здійснювати трудову діяльність (хвороба, травма, вагітність та пологи); неможливістю працювати у зв’язку із необхідністю здійснювати догляд за ін. членом сім’ї (хворою дитиною; хворим членом сім’ї; за дитиною до 3 років); неможливістю працювати у зв’язку із настанням обставин, спричинених діями держ. органів (карантин, накладений органами санітарно-епідеміологічної служби).
-------------------------------------------------------------
36. Поняття безробіття, часткового безробіття. Порядок визнання безробітним
Безробітними вваж. особи працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або ін. доходів і зареєстровані у Держ. службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Громадяни, що зареєстровані як безробітні, отрим. допомогу як в системі загальнообов'язкового держ. соц. страхування, так і в системі держ. підтримки. Тому безробіття є страховим і нестраховим соц. ризиком. Часткове безробіття - вимушене тимчасове скорочення нормальної або встановленої законодавством тривалості роб. часу, перерва в одержанні заробітку або скорочення його розміру через тимчасове припинення виробництва без припинення труд. відносин з причин економічного, технологічного, структурного характеру. Зареєстровані службою зайнятості громадяни набувають статусу безробітного у випадку, коли протягом 7 днів з дня реєстрації їм не було запропоновано підходящої роботи.
-------------------------------------------------------------
37. Втрата годувальника як соціал. ризик
Втрата годувальника є підставою для признач. пенсії в разі втрати годувальника та щомісячних страхових виплат, якщо годувальник помер внаслідок нещасного випадку на виробництві чи проф. захворювання. Під втратою годувальника розуміють його смерть або безвісну відсутність. Право на отримання певних видів соц. забез. мають непрацездатні члени сім’ї померлого годувальника, якщо вони знаходились на його повному утриманні або отримували від нього допомогу, котра була постійним і основним джерелом засобів до існування. Непрацездатними членами сім’ї визнаються: 1) діти, які не досягли 16 р.; діти з 16 до 18 р., які не працюють; діти, які є учнями, студентами денної ф. навчання –до завершення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 р.; 2) жінки і чоловіки пенсійного віку, якщо вони не працюють; 3) неповнолітні діти на утримання яких померлий виплачував або зобов’язаний був виплачувати аліменти; 4) дружина (чоловік), або 1 із батьків померлого чи ін. член сім’ї, якщо він не працює та доглядає дітей, сестер, братів або онуків потерпілого, які не досягли 8 р.
-------------------------------------------------------------
38. Поняття, критерії та порядок підтвердження малозабезпеченості
Малозабезпеченість: це неспроможність особи чи сім’ї з огляду на об’єктивні чинники забезпечити середньоміс. сукупний дохід на рівні прожит. мінімуму. Малозабезпечена сім’я - сім’я, яка з поваж. або незалежних від неї причин має середньоміс. сукупний дохід, нижчий від прожит. мінімуму для сім’ї. Середньоміс. сукупний дохід сім’ї – це обчислений у середньому за місяць дохід усіх членів сім’ї з усіх джерел надходжень протягом 6 міс., що передують місяцю звернення за призначенням держ. соц.допомоги. Рівень забезпечення прожит. мінімуму для призначення допомоги малозабезпеченим сім'ям визнач. законом про Держбюджет на відповід. рік. Малозабезпеченість є нестраховим соц. ризиком, оскільки фінансується за рахунок асигнувань, які враховані в розрахунках розміру коштів, передбачених з Держбюджету Укр. до бюджетів АРК, обласних, міст Києва і Севастополя у вигляді дотацій та нормативів відрахувань від загальнодержавних податків та зборів.
-------------------------------------------------------------
39. Державні соціальні стандарти та соціальні гарантії у сфері права соц. забезп.
Держ. соц. стандарти - встановлені законами, ін. н.-п. актами соц. норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних держ. соц. гарантій. Держ. соц. гарантії - встановлені законами мінімал. розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забез., соц. допомоги, розміри ін. видів соц. виплат, встановлені законами та ін. н.-п. актами, які забез. рівень життя не нижчий від прожит. мінімуму. На основі соц. стандартів визнач. розміри основних соц. гарантій. Держ. соц. стандарти обов'язково враховуються при розробці програм економ. і соц. розвитку. Базовими держ. соц. гарантіями є мінімал. зар. плата та мінімал. пенсія за віком, неоподатковуваний мінімум доходів громадян, розміри держ. соц. допомоги та ін. соц. виплат. Державні соц. гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожит. мінімуму, встановленого законом.
-------------------------------------------------------------
40. Прожитковий мінімум – базовий державний соціальний стандарт
Прожит. мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормал. функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімал. набору непродовольчих товарів та мінімал. набору послуг, необхід. для задоволення основних соц. і культурних потреб особистості. Він визнач. на підставі формування набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів, набору послуг для 4 категорій громадян, а саме: діти до 6 р.; діти від 6 до 18р.; працездатні громадяни; громадяни, які втратили працездатність. Прожит. мінімум визнач. нормативним методом у розрахунку на місяць на 1 особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соц. і демографічних груп населення. Конкретний його розмір щороку затверджується ВРУ. Як держ. соц. стандарт прожит. мінімум використов. для: 1) загал. оцінки рівня життя в Укр., що є основою для реалізації соц. політики та створення відповідних держ. соц. програм; 2) встанов. розмірів мінімал. зар. плати та мінімал.пенсії за віком, визнач. розмірів соц. допомоги, допомоги сім'ям із дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та ін. соц. виплат; 3) визначення права на отримання соц. допомог; 4) визначення держ. соц. гарантій і стандартів обслуговування та забез. в галузях охорони здоров'я, освіти, соц. обслуговування тощо; 5) встановлення величини неоподатков. мінімуму доходів громадян; 6) формування Держбюджету Укр. та місцевих бюджетів.
-------------------------------------------------------------
41. Поняття та види організаційно-правових форм соціального забезпечення
Організаційно-правові форми соц. забез. - це способи фінансування і здійснення соц. забез. Ці форми розрізняють за наступними ознаками: 1) Спосіб акумуляції коштів, за рахунок яких фінансується соц. забезпечення; 2) Суб’єкти, як отримують забезпечення за рахунок цього виду фінансування; 3) Види забезпечення за рахунок цього фінансового джерела; 4) Органи, які надають соц. забез. У зв’язку з цим розрізняють 3 організаційно-правові форми соц. забез.: загальнообов’язкове держ. соц. страхування; фінансування з держбюджету; недержавне соц. забез.
-------------------------------------------------------------
42. Відмінність загальнообов’язкового державного соціального страхування від цивільно-правового договору страхування
Порівняно з цивіл. страхуванням цей вид соц. страхування має свої особливості. Так, загальні підстави здійснення страхових виплат визначаються спеціальним законодавством, яке регулює зазначений вид соц. страхування, а не договором. Законодавчо регулюється також порядок встановлення страхових випадків, які не можуть відрізнятися від аналогічних підстав, визначених для загальнообов'язкового держ. соц. страхування.
-------------------------------------------------------------
43. Поняття загальнообов’язкового держав. соціального страхування та його види
Загальнообов’язкове держ. соц. страхування – це система прав, обов’язків та гарантій, яка передбачає надання матеріального забезпечення та соц. послуг у разі настання страхового випадку за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків роботодавцями, а також фіз. особами на користь яких здійснюється страхування. Види загальнообов. держ. соц. страхування: пенсійне страхування, страхування на випадок безробіття, страхування від нещас. випадку на виробництві та проф. захворювання, страхування від тимчасової непрацездатності та витрат зумовлених народженням та похованням, медичне страхування. Суб’єктами загальнообов. держ. соц. страхування є застраховані особи, страхувальники, страхові фонди. Особливості загальнообов’язкового держ. соц. страхування: умови і порядок здійснення визнач. законом; участь у загальнообов’язковому державному соц. страхуванні є обов’язковою; перелік страхових випадків передбач. в законодавстві; страховий внесок не є об’єктом права власності застрахованої особи, тому, поки з цією особою щось не станеться, цією сумою можуть користуватись інші; розмір страхових виплат співвідноситься із середнім заробітком та прожит. мінімумом.
-------------------------------------------------------------
44. Організація пенсійного страхування в Україні
Загальнообов'язкове держ. пенсійне страхування здійсн. за відповідними принципами, визнач. у ЗУ «Про загальнообов'язкове держ. пенсійне страхування». Основні суб'єкти солідарної системи пенсійного страхування: застраховані особи (в окрем. випадках - члени їх сімей та ін. особи), страхувальники, ПФ, уповноваж. банк, а також підприємства, установи, організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій. Застрахованими особами у системі загальнообов. держ. пенсійного страхування є ті, що обов'язково підлягають пенсійному страхуванню, та особи, які беруть у ньому добровільну участь. Зокрема: громадяни Укр., іноземці та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності, виду діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно: займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та ін. діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності; особи, які проходять альтернат. службу; особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності та ін. Страхувальниками є роботодавці (СПД) та застраховані особи.
-------------------------------------------------------------
45. Організація солідарної системи загальнообов’язков. пенсійного страхування
ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» систему пенсійного страхування в Укр. розподілено на 3 рівні. 1 рівень - солідарна система загальнообов'язкового держ. пенсійного страхування. Вона базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соц. послуг за рахунок коштів ПФ на умовах та в порядку, передбач. ЗУ «Про загальнообов'язкове держ. пенсійне страхування». Основними суб'єктами солідарної системи пенсійного страхування закон називає: застрахованих осіб (а в окремих випадках - членів їхніх сімей та ін. осіб), страхувальників, ПФ, уповноважений банк, а також підприємства, установи, організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій.
-------------------------------------------------------------
46. Застраховані особи як суб’єкти солідарної системи пенсійного страхування
Застрахованими особами у системі загальнообов'язкового держ. пенсійного страхування є ті, що обов'язково підлягають пенсійному страхуванню, та особи, які беруть у ньому добровільну участь. Зокрема: 1) громадяни Укр., іноземці та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності, виду діяльності; 2) члени колективних та орендних підприємств, с\г кооперативів та фермерських господарств, у т. ч. тих, які обрали особливий спосіб оподаткування; 3) фіз. особи - СПД, у т. ч. ті, які обрали особливий спосіб оподаткування, та члени їх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. 4) особи, які забезпечують себе роботою самостійно: займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та ін. діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності; 5) особи, які проходять строкову військову службу у ЗСУ, СБУ, ін. військових формуваннях, а також в органах МВС; 6) особи, які проходять альтерн. службу; 7) особи, які відповідно до законів отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку; 8) особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності.
-------------------------------------------------------------
47. Страхувальники як суб’єкти солідарної системи пенсійного страхування
Страхувальниками є особи і органи, які сплачують страхові внески. Закон називає декілька їх видів: роботодавці; юрид. особи, в т. ч. військові частини та органи, які виплачують зар. плату, грошове забез., допомогу; Фонд соц. страхування від нещасних випадків на виробництві та проф. захворювання Укр. - для працюючих осіб, за яких роботодавець сплачує внески в сумі меншій, ніж сума внеску із заробітку, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я; застраховані особи, а також особи, які забезпеч. себе роботою самостійно. Страхувальники зобов'язані зареєструватися у територіальних органах ПФ в порядку, визначеному правлінням ПФ, як платники страхових внесків у 10-денний термін із дня: отримання свідоцтва про держ. реєстрацію як СПД; отримання дозволу на провадження нотаріальної та ін. діяльності; прийняття рішення про створ. установи, організації, філії, представництва, ін. відокремленого підрозділу; зміни юрид. статусу чи адреси, якщо відповідно до закону держ. реєстрація таких установ, організацій та відокремлених підрозділів не проводиться; укладення труд. договору з найманим працівником.
-------------------------------------------------------------
48. Добровільна участь в системі загальнообов’язков. пенсійного страхування
Добровільна участь у загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванні передбачає укладення договору про таку участь із ПФ на термін не менше 1 року. Договором про добровільну участь може бути передбачена одноразова сплата застрахованою особою страхових внесків за попередні періоди. При цьому сума сплачених страхових внесків за кожний місяць не може бути меншою мінімального страхового внеску. Договір про добровільну участь набирає чинності з дня його підписання сторонами. Він може бути достроково розірваний застрахованою особою або органом ПФ у випадках, передбачених законом.
-------------------------------------------------------------
49. Припинення участі в системі загальнообов’язков. пенсійного страхування
Незалежно від форми участі застрахованих осіб у загальнообов'язковому держ. пенсійному страхуванні їх статус як суб'єктів цього виду страхування припиняється: - у разі, якщо особа, яка підлягає загальнообов'язковому держ. пенсійному страхуванню, втратила визначений законом статус застрахованої особи; - у разі закінчення терміну дії договору про добровільну участь або дострокового розірвання цього договору; - у разі, якщо застрахованій особі призначено пенсію і вона не продовжує працювати або якщо застрахована особа набула права на довічну пенсію чи одноразову виплату; - у разі смерті застрахованої особи. Особа, яка припинила участь у системі загальнообов. держ. пенсійного страхування, може поновити свою участь у ньому з набуттям нею статусу, згідно з яким вона підлягає такому страхуванню або шляхом укладення в установленому порядку договору про добровільну участь.
-------------------------------------------------------------
50. Умови запровадження в Україні обов’язкової накопичувальної системи
Накопичувальна система передбачає накопичення пенсійних коштів на персональних рахунках застрахованих осіб, і здійснення пенсійних виплат за рахунок цих коштів. ЗУ «Про загальнообов. держ. пенсійне страхування» передбачено, що накопичувальна система в Укр. буде запроваджена за умови економ. зростання нашої держави, якщо протягом 2 років ВВП зростатиме не менше ніж на 2% порівняно з попереднім періодом. Крім того, запровадження накопичувальної системи пенсійного страхування можливе у разі: 1) повного впровадження системи персоніфікованого обліку та створення системи автоматизованого звітування щодо стану накопичувальних пенсійних рахунків застрахованих осіб з урахуванням стану пенсійних активів; 2) створення програмно-технічного комплексу для системи збирання страхових внесків до Накопичувального фонду, сумісного з системою електронних переказів банків; 3) прийняття законодавчих актів, необхідних для функціонування накопичувальної системи пенсійного страхування; 4) призначення всіх членів Ради Накопичувального фонду; 5) проведення тендерів та уклад. договорів з компаніями управління активами, зберігачем та аудитором Накопичувального фонду; 6) набуття досвіду роботи системи недержавного пенсійного забезпечення; 7) забезпечення фінансування з держбюджету втраченої частини страхових коштів у солідарній системі у зв'язку з перерахуванням частини страхових внесків до Накопичувального фонду.
-------------------------------------------------------------
51. Субєкти накопичувальної системи загальнообов’язков. пенсійного страхування
Основними суб'єктами системи обов'язкового накопичувального пенсійного страхування є застраховані особи, страхувальники, страховик (Накопичувальний фонд), а також юрид. особи, які здійснюють адміністративне управління Накопичувальним фондом та управління його пенсійними активами, зберігач і страхові організації. За деякими винятками, застрахованими особами в обов'язковій накопичувальній системі є ті самі особи, які визначені такими у солідарній системі страхування. Страхувальниками виступають самі застраховані, оскільки вони безпосередньо сплачують внески на цей вид страхування. Накопичувальний ПФ - самостійний суб'єкт пенсійного страхування, що у накопичувальній системі виконує роль страховика. Це цільовий позабюджетний фонд, який здійснює акумулювання страхових внесків застрахованих осіб, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках та інвестуються з метою отримання інвестиційного доходу на користь застрахованих осіб. Пенсійні активи цього Фонду використ. для оплати договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, а у випадках, передбач. законом, - членам їх сімей чи спадкоємцям та на ін. цілі. НПФ створюється ПФ як цільовий позабюджетний фонд. Важливу роль у накопичувальній системі пенсійного страхування відіграють страхові організації. Це - відповідні юридичні особи, виключним видом діяльності яких є страхування життя. Вони здійсн. страхування і виплату довічних пенсій.
-------------------------------------------------------------
52. Організація загальнообов’язкового соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням
Цей вид соц. страхування регулюється ЗУ «Про загальнообов'язкове держ. соц. страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням». Ним передбачаються заходи матеріал. забез. громадян у зв'язку з втратою зар. плати внасл. тимчас. втрати працездатності, вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, а також часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народж. дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, тощо. Застрахованими особами Закон називає: осіб, які працюють на умовах труд. договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фіз. осіб, у т. ч. в іноземних дипломат. та консул. установах, а також обрані на виборні посади в органах держ. влади, органах місц. самовряд.; членів колективних підприємств, с\г та ін. виробничих кооперативів. Особи, які забезпеч. себе роботою самостійно, мають право на матеріальне забез. та соц. послуги за умови сплати страхових внесків на добровіл. засадах до Фонду соц. страхування з тимчасової втрати працездатності.
-------------------------------------------------------------
53. Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності
Ним передбачено відшкод. шкоди, заподіяної життю і здоров'ю застрахованої особи при виконанні нею обов'язків за труд. договором та в ін. випадках, шляхом надання потерпілому або ін. особам, які відповідно до закону мають на це право, страхових виплат, а також компенсації додаткових затрат необхід. для відновлення життєдіяльності, лікування, а також на соц. і труд. реабілітацію. Суб'єктами страхування від нещас. випадку є застраховані громадяни (члени їх сімей та ін. особи), страхувальники (роботодавці) та страховик - Фонд соц. страхування від нещасних випадків на виробництві та проф. захворювань Укр. Об'єктом страхування є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність. Обов'язковому страхуванню від нещас. випадку підлягають: особи, які прац. на умовах труд. договору (контракту); учні та студенти навч. закладів, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають проф. навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах; особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудов. закладах та залуч. до труд. діяльності на виробництві цих установ або на ін. підприємствах за спец. договорами.
-------------------------------------------------------------
54. Організація загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття
Вона передбачає систему прав, обов'язків і гарантій, що покликані забезпечити матеріал. допомогу особам, які втрат. роботу, та надання соц. послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового держ. соц. страхування Укр. на випадок безробіття. Застрахованими у цьому виді соц. страхування є особи, які працюють на умовах труд. договору (контракту), враховуючи й тих, що проходять альтерн. службу, а також особи, які працюють неповний роб. день або тиждень, та на ін. підставах, передбач. законодавством про працю. Не підлягають страхуванню особи, які досягли пенсійного віку, чи в яких виникло право на працю, іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють в Укр. Добровільно можуть застрахуватися громадяни Укр., які працюють за її межами та не застраховані в системі соц. страхування на випадок безробіття країни, в якій вони перебувають, а також особи, які забезпечують себе роботою самостійно. Страхувальниками у цьому виді страхування є роботодавці та застраховані особи, які сплач. страхові внески.
-------------------------------------------------------------
55. Організація недержавного пенсійного страхування
Система недерж. пенсійного забез. - це складова системи накопичувального пенсійного забез., яка ґрунтується на засадах добровільної участі фіз. та юрид. осіб у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недерж. пенсійного забез. додаткових до загальнообов. держ. пенсійного страхування пенсійних виплат. Основу системи недерж. пенсійного страхування становлять недержавні ПФ, які за типами поділяються на відкриті, корпоративні та професійні. У межах цієї системи особи, що працюють, мають можливість, у разі бажання і досить високого заробітку, додатково до заощаджень у Накопичувальному фонді перераховувати внески до обраного ними недержавного ПФ. Важливим є те, що система недерж. ПФ дозволяє залучати також і кошти роботодавців до формування пенсійних заощаджень їхніх працівників і таким чином ще більше сприяти підвищенню рівня життя громадян. Розмір пенсії у такій системі залежить від розміру страхових внесків та терміну, протягом якого ці внески накопичувались, і отриманого на них інвестиційного доходу.
-------------------------------------------------------------
56. Субєкти недержавного пенсійного страхування
Субєкти недержавного пенсійного страхування: недержавні ПФ; страхові організації, які уклали договори страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті; банківські установи, що уклали договори про відкриття пенсійних депозитних рахунків; вкладники та учасники ПФ; вкладники пенсійних депозитних рахунків; фіз. та юрид. особи, які уклали договори страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті; засновники ПФ; роботодавці - платники до корпоративних пенсійних фондів; самоврядні організації суб'єктів, які надають послуги у сфері недержавного пенсійного забезпечення; органи державного нагляду і контролю у сфері недержавного пенсійного забезпечення; адміністратори пенсійних фондів; компанії з управління активами; зберігачі; аудитори та особи, які надають консультаційні й агентські послуги.
-------------------------------------------------------------
57. Недержавні пенсійні фонди та їх види
Недержавним ПФ є юрид. особа, яка має статус неприбуткової організації, функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників ПФ з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам цього фонду у визнач. законом порядку. Недержавний ПФ здійснює акумуляцію пенсійних внесків, розміщення пенсійних активів, а також виплату недержавних пенсій учасникам фонду. Всі недержавні ПФ поділяються на відкриті, корпоративні та професійні і відрізняються залежно від кола осіб, які можуть бути їх засновниками та учасниками. Відкритий ПФ передбачає участь у ньому будь-яких фіз. осіб незалежно від місця та характеру їхньої роботи.Засновником корпоративного ПФ є 1 або декілька юрид. осіб-роботодавців, до яких можуть приєднуватися також роботодавці-платники. Учасниками цього фонду можуть бути лише фіз. особи, що перебувають або перебували у труд. відносинах з роботодавцями-засновниками та роботодавцями - платниками цього фонду. Професійний ПФ може бути заснований об'єднаннями юрид. осіб - роботодавців, об'єднаннями фіз. осіб або фіз. особами, пов'язаними проф. діяльністю. Учасниками такого фонду можуть бути лише фіз. особи, що мають спільні проф. інтереси, визначені у статуті фонду.
-------------------------------------------------------------
58. Асигнування з бюджету як організаційно-правова форма соціального забезпечення
Асигнування з бюджету - це система правових відносин щодо виділення й використання коштів Держбюджету та місц. бюджетів для забезпечення соц. захисту населення. Переважна частина видів соц. забез. фінансується з Держбюджету або за рахунок коштів місцевих бюджетів. Іноді використ. для фінансування соц. виплат так звані міжбюджетні трансферти. Це відповідні кошти, які безоплатно та безповоротно передаються з бюджету одного рівня до ін. Асигнування з Держбюджету може здійснюватися як безпосередньо, так і через спеціально утворені соц. фонди, які не є страховими і формуються переважно за рахунок бюджетних коштів. За рахунок коштів бюджетів здійснюється соц. забез. незастрахованих осіб в системі соц. страхування. Коло цих осіб, а також види соц. забез., які їм надаються визнач. спец. законами. Основна мета здійснення соц. забез. за рахунок бюджету – матеріал. підтримка осіб, в яких при настанні соц. ризику знижуються доходи, або підвищення доходів особам, в яких вони нижчі прожит. мінімуму.
-------------------------------------------------------------
60. Поняття та правові ознаки страхових пенсійних виплат
Страхові пенсії – це щомісячні грошові виплати в системі загальнообов. держ. пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім’ї у випадках, передбач. законом. Важливою умовою признач. страхової пенсії є страховий стаж особи, тобто період сплати нею (або її роботодавцем) страхових внесків до відповідного ПФ. Характер. ознакою страхових пенсій є те, що вони виплач.я за рахунок держ. та недерж. соц. страхових фондів. У солідарній пенсійній системі здійснення пенсійних виплат проводиться з ПФ або з Фонду загальнообов. соц. страхування від нещасних випадків на виробництві; у накопичувальній - за рахунок Накопичувального пенсійного фонду; у недержавній - за рахунок коштів недержавних ПФ. Для страхових пенсій характерним є те, що розмір їх співвідносний з середнім заробітком особи. На відміну від багатьох ін. соц. виплат, пенсійні кошти у накопичувальних пенсійних системах є приватного власністю особи.
-------------------------------------------------------------
59. Структура системи страхового пенсійного забезпечення в Україні
Страхове пенсійне забез. в Укр. здійсн. за трирівневою системою. 1 рівень передбачає виплату пенсій за рахунок загальнообов. держ. пенсійного страхування. Воно відбув. завдяки покриттю видатків на виплату пенсій із поточних надходжень, що їх сплачують працюючі особи у вигляді страхових внесків. Пенсійні виплати тут здійсн. за рахунок страхових внесків, які обов'язково чи добровільно сплачуються працюючими громадянами (їх роботодавцями) та акумулюються у ПФУ. 2 рівень становить накопичувальна система загальнообов. держ. пенсійного страхування. В її основу покладено акумулювання коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат. На 3 рівні перебуває система недержав. пенсійного забезпечення. Вона є складовою частиною системи накопичувального пенсійного забез. й ґрунт. на засадах добровіл. участі у ній фіз. та юрид. осіб, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недерж. пенсійного забез. додаткових до загальнообов. держ. пенсійного страхування пенсійних виплат.
-------------------------------------------------------------
61. Субєкти права на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної пенсійної системи
1) громадяни Укр., які застраховані на підставі ЗУ «Про загальнообов. держ. пенсійне страхування» та досягли встановл. пенсійного віку чи визнані інвалідами у встанов. порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей; 2) особи, яким до дня набрання чинності ЗУ «Про загальнообов. держ. пенсійне страхування» була призначена пенсія відпов. до ЗУ «Про пенсійне забезпечення» (крім соц. пенсій) або була призначена пенсія за ін. законодав. актами, але вони мали право на признач. пенсії за ЗУ «Про пенсійне забезпечення», - за умови, якщо вони не отримують пенсії з ін. джерел, а також у випадках, передбач. Законом, - члени їхніх сімей.
-------------------------------------------------------------
62. Загальні умови пенсійного забезпечення за солідарною пенсійною системою
Загальними умовами для призначення та виплати пенсій є: 1) настання відповідного соц. ризику: досягнення загал. чи спец. пенсійного віку; настання інвалідності внаслідок загал. захворювання (травми, не пов'язаної з виробництвом чи з дитинства); втрата годувальника; 2) наявність у особи необхідного пенсійного страхового стажу. Базовою величиною для обчислення розміру пенсій за солідарною системою виступає зар. плата особи - майбутнього пенсіонера.
-------------------------------------------------------------
63. Пенсійний страховий стаж
Пенсійний страховий стаж - період, протягом якого особа підлягала загальнообов. держ. пенсійному страхуванню чи щомісяця сплачувала страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімал. страховий внесок. Пенсійний страховий стаж обчисл. в місяцях і становить суму місяців трудової діяльності особи (чи прирівняних до неї періодів), за які сплачено мінімал. страховий внесок. До пенсійного страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності (або у зв'язку з втратою годувальника), крім наявного у особи пенсійного страхового стажу, на загальних засадах зараховується також період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою загального пенсійного віку (або період з дня смерті годувальника до дати, коли б годувальник досяг загал. пенсійного віку).
-------------------------------------------------------------
64. Коефіцієнт страхового стажу
Коефіцієнт страхового стажу визнач. за встановленою формулою та познач. числом із заокругленням до 5 знаків після коми. Кс = См х Вс / 100 х 12, де: Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців пенсійного страхового стажу особи; Вс - величина оцінки 1 року пенсійного страхового стажу особи (у %), яка диференціюється залежно від того, до якого періоду існування пенсійної системи Укр. належить її страховий стаж. Так, за період участі тільки в солідарній системі величина оцінки 1 року (Вс) страхового стажу дорівнює 1 %, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування - 0,8 %. Для особи, яка брала участь у солідарній і накопичувальній пенсійних системах, визначається 1 коефіцієнт пенсійного страхового стажу як сума коефіцієнта страхового стажу за період участі тільки в солідарній системі та коефіцієнта страхового стажу, визначеного за період участі в солідарній і накопичувальній системах.
-------------------------------------------------------------
65. Порядок визначення заробітної плати для обчислення пенсій в солідарній пенсійній системі
Зар. плата застрахованої особи для обчислення пенсії (Зп) визнач. як добуток серед. зар. плати працівників, зайнятих у галузях економіки Укр., за 1 рік, що передує року звернення за призначенням пенсії (Зс) та серед. коефіцієнта зар. плати особи за період її пенсійного страхового стажу. Середній коефіцієнт визнач. як частка суми коефіцієнтів зар. плати за кожний місяць (Ск = Кзі + Кз2 + КзЗ +... + Кзп) та к-сті місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти зар.плати (доходу) застрахованої особи (К). Тобто, Зп = Зс х (Ск: К). У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про середню зар. плату працівників, зайнятих у галузях економіки Укр., за попередній рік для визначення зар. плати враховується наявна середня зар. плата працівників, зайнятих у галузях економіки Укр., за місяці поперед. року з наступним перерахунком зар. плати для обчислення пенсії після отримання даних про серед. зар. плату працівників, за 1 рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.
-------------------------------------------------------------
66. Пенсії за віком
Пенсія за віком як вид соц. забез. має ознаки, котрі відрізняють її від ін. соц. виплат. По-перше, вона признач. довічно, по-друге, право на отримання цієї пенсії обумовлюється страховим стажем, по-третє, пенсія признач. особам, котрі досягли певного віку. Пенсії за віком можуть призначатись на загал. і пільгових підставах. За загал. правилом, особи мають право на признач. пенсії за віком після досягнення чол. 60р., жінками - 55р. Мінімал. розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 р. трудового стажу, встанов. у розмірі прожит. мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому за кожний повний рік страхового стажу понад 25 р. чоловікам і 20 р. жінкам пенсія за віком збільшується на 1% розміру пенсії, обчисленої відповідно до закону, але не більше ніж 1% мінімал. розміру пенсії за віком. За наявності страхового стажу меншої тривалості пенсія за віком встанов. в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімал. пенсії за віком.
-------------------------------------------------------------
67. Пенсії по інвалідності
Пенсія по інвалідності признач. в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загал. захворювання за наявності страхового стажу відповідної тривалості. Пенсія по інвалідності від нещас. випадку на виробництві та проф. захворювання признач. відповідно до ЗУ "Про загальнообов. держ. соц. страхування від нещас. випадку на виробництві та проф. захворювання, які спричинили втрату працездатності". Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встанов. інвалідність, визнач. органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством. Пенсії по інвалідності внаслідок загал. захворювання признач. за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності: до досягнення особою 23 р. включно - 2 р.; від 24 р. до досягнення особою 26 р. включно - 3 р.; від 27 р. до досягнення особою 31 р. включно - 4 р.; для осіб 32 р. і старших - 5 р. Пенсія по інвалідності внаслідок нещас. випадку на виробництві чи проф. захворювання признач. незалежно від тривалості труд. стажу. Пенсія по інвалідності залежно від гр. інвалідності признач. в таких розмірах: інвалідам 1 гр. - 100% пенсії за віком; 2 гр. - 90%; 3 гр. - 50% пенсії за віком. Пенсія по інвалідності признач. на весь строк встановлення інвалідності. Інвалідам - чоловікам старше 60 р. і жінкам старше 55 р. пенсії по інвалідності признач. довічно.
-------------------------------------------------------------
68. Пенсії у зв'язку з втратою годувальника
Пенсія в разі втрати годувальника – це щомісячна виплата непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Умови призначення: 1) належно підтверджена смерть годувальника,визнання його у встановленому законом порядку безвісно відсутнім або оголошення померлим; 2) наявність у годувальника на день смерті законо
