Склад системи програмування

Компілятор або транслятор

Інтегроване середовище розробки

Засоби створення і редагування текстів програми

Бібліотеки стандартних підпрограм (функцій)

Багатовіконний режим роботи

Вбудований асемблер

Вбудована довідкова служба інше

 

Мова Паскаль – це вдалий компроміс між простотою і потужністю, ефективністю, лаконічністю і багатослів’ям. У ній вперше відображено концепції структурного програмування.

Мову програмування Паскаль розробив Ніклаус Вірт у Швейцарському технологічному інституті в Цюріху на базі мови Алгол – 60. Сьогодні її широко застосовують як засіб для вивчення програмування. Вона завоювала велику популярність, що можна пояснити такими чинниками.

По-перше, мову проектували з урахуванням простоти написання транслятора (тобто програми, яка перекладає текст з мови високого рівня машинною мовою). Невеликий обсяг трансляторів дає змогу детально їх описувати і добре документувати. По-друге, ця мова значно простіша, ніж близькі за можливостями мови.

Водночас, мова Паскаль дає змогу писати складні програми, її використовують у програмному забезпеченні персональних комп’ютерів, зокрема для створення системного програмного забезпечення.

Програма для комп’ютера. Записана мовою Паскаль. Як і багатьма іншими мовами, складається з двох основних головних частин: опис дії, які яку потрібно виконати, та опис даних, з якими оперують ці дії. Дії описують з допомогою операторів, а дані – за допомогою описів і визначень.

Поділяють програму на заголовок і блок програми. У заголовку наводять ім’я програми і перечислюють її параметри. Параметри є змінні, які містять аргументи – вхідні дані та результати обчислень. Блок складається з шести розділів розташований у такій послідовності:

Блок = розділ опису позначок;

Блок = розділ визначення сталих;

Блок = розділ опису змінних;

Блок = розділ опису процедур і функцій;

Блок = розділ операторів.

Згідно з синтаксисом мови Паскаль кожна програма починається символом program, після якого зазначають її ім’я. Далів круглих дужках можна наводити параметри програми (імена файлів, через які програма спілкується з зовнішнім середовищем – операційною системою; найчастіше для нескладних програм – це імена стандартних файлів input output). Далі йде блок і закінчується програма крапкою.

Програма мовою Паскаль складається з лексем і символів – розділювачів. Лексеми Паскалю – це спеціальні символи, символи слова, імена, числа, рядки символів, позначки і дерективи.

Розділювачі. Символами – розділювачами вважають: програму, кінець рядка і коментар. Всередині лексем використання їх не допустиме, а між двома сусідніми іменами, термінальними словами або числами повинен бути хоча б один розділювач.

Коментар починається з символу { або (* і закінчується символами } або *) і може містити будь які символи, в тому числі кінець рядка за винятком } або *). Для більшої наочності програми доцільно вживати прогалини, порожні рядки (символ, “кінець рядка”) і коментарі.

Спеціальні символи і зарезервовані слова.

Під час написання програм мовою Паскаль використовуються такі спеціальні символи: + - * /: = … ^ = ' < > < < = > > = () [ ].

Зарезервовані слова – це program, begin, end, if, then, else, for та ін. Їх не можна застосовувати з іншою метою, наприклад, як імена. Вони є символами, а не послідовністю літер.

Імена. Для позначення змінних, сталих, типів, процедур, функцій використовують імена або ідентифікатори. Імена складаються з літер і цифр, однак першим символом повинна бути літера.

Числа. Числа у мові Паскаля використовують цілі та дійсні. Перед числом може стояти знак “+” або “-”. Дійсні числа записують з десятковою крапкою, з порядком, або із крапкою і порядком.