У процесі спілкування з відвідувачами всім працівникам підприємства (на прикладі підприємства ресторанного господарства) краще користуватися множинною формою особистих займенників (ми, у нас, нам і т.д.). Вказувати шлях або напрямок гостеві треба завжди рукою, а не кивком голови. Якщо в офіціанта в цей момент зайняті обидві руки, то на відповідне питання гостя він повинен відповісти описово, наприклад: «Будь ласка, другі двері із правої сторони залу».
Спілкування офіціантів між собою також повинне носити стриманий і тактовний характер. Грубими порушеннями цього правила є голосна мова, безцеремонний сміх або обмін різкостями. Необхідно також уникати тривалих переговорів між офіціантами в торговельній залі, оскільки це може негативно вплинути на обслуговування відвідувачів. У той же час необхідно всіляко вітати й заохочувати взаємну допомогу між офіціантами в процесі повсякденної роботи.
Розглянемо таку ситуацію. У зал увійшли й сіли троє молодих людей. Офіціант у цей час подавав гостям за іншим столиком першу страву із замовлення. Молоді люди, що тільки увійшли, вимогливим тоном попросили його скоріше до них підійти, тому що вони дуже поспішають. Варіанти відповідей офіціанта:
- Зараз людей обслужу й підійду до вас.
- Одну секундочку, я вже йду.
- Не хвилюйтеся, я вас обслужу швидко. Якщо дозволите, я зараз запитаю у шефа, що можна приготувати швидше.
- Який бажаєте аперитив?
Перша відповідь - сама нечемна. Остання відповідь - найкраща у даній ситуації: уже як би йде обслуговування. Правильними словами офіціант спритно взяв необхідний йому тайм-аут. Під час подачі напоїв він встигне попросити іншого офіціанта допомогти йому з холодними закусками, а гості встигнуть обміркувати своє швидке замовлення.
Якщо недостатньо ввічливий відвідувач підкликає офіціанта, постукуючи ножем по тарілці або склянці, клацаючи пальцями, то потрібно бути витриманим і чемно відповісти, що підійдете, як тільки звільнитеся. Вишукана ввічливість - краща відповідь на будь-яку безтактність.
Не рекомендується показувати споживачеві свою перевагу в чомусь, наприклад: у знанні названих страв і напоїв - краще в тактовній формі допомогти в їхньому виборі. Ніколи не потрібно нав’язувати гостям свій особистий смак, тому що смак гостей може бути навіть більше удосконаленим, як в офіціанта. Необхідно враховувати індивідуальні звички й побажання відвідувачів і в тих випадках, коли вони здаються офіціантові смішними або абсурдними. Офіціант не повинен при цьому демонструвати свого роздратування або подиву.
Люб’язність, увічливість. З поняттям привітності асоціюється люб’язність і ввічливість у тім, що при обслуговуванні навіть самих примхливих споживачів його вчинки диктуються не обов’язком, а звичкою. Увічливий офіціант у жодному разі не дасть відчути споживачеві, що про нього на якийсь час забули.
Невимушена й ділова бесіда буде додатковим фактором, що допомагає знайти індивідуальний підхід до кожного споживача або групи гостей. У ході бесіди легко з’ясувати їхнє побажання в проведенні вечора, смаки, улюблені страви й напої. Варто всіляко демонструвати свою терпимість, м’якість, лагідність, повагу до людської індивідуальності. Офіціант повинен уміти підтримати бесіду, якщо про це попросить відвідувач, але не слід втручатися в розмови гостей, якщо вони не стосуються його безпосередньо.
Якщо відвідувач незадоволений зовнішнім виглядом страви, то офіціант, запропонувавши замінити страву, може сказати мимохіть, що його приготував висококваліфікований кухар, чия праця була не раз відзначена. Такі репліки позитивно діють у напруженій обстановці, якщо вона вже виникла.
Загальне враження про роботу офіціанта або бармена псується, якщо вони мають дурні звички (підморгувати, торкати ніс або вухо, посмикувати плечем). Щоб позбутися від них, потрібно постійно контролювати свою поведінку. Професійна звичка жонглювати тацями не завжди приємна відвідувачам і може розцінюватися ними як метушливість і поспіх.
Відвідувач має право вимагати, щоб до нього ставилися з повагою й розумінням, тому офіціанти й бармени повинні розглядати всіх відвідувачів як своїх гостей. При цьому одним з основних принципів обслуговування є вміння знайти індивідуальний підхід до кожного гостя. За зовнішнім виглядом, манерами, поведінкою, інтонацією потрібно догадатися про характер, соціальну приналежність і настрій гостя й запропонувати відповідний стиль обслуговування.
Така поведінка офіціанта завжди діє заспокійливо на відвідувача, створює доброзичливе ставлення до даного підприємства й до стилю обслуговування.
Офіціантові рекомендується:
При обслуговуванні жінок пам’ятати, що жінки краще, ніж чоловіки, розбираються в стравах, переважно самі вибирають собі страви в меню й майже ніколи не мають потреби в допомозі офіціанта. Вони також приділяють багато уваги інтер’єру залу, естетиці сервіровки столу, зовнішньому вигляду офіціанта. Офіціант, подавши меню, відходить від стола й, помітивши, що гість закінчив вибір страв із меню, знову підходить до столу, приймає замовлення й рекомендує напої. У випадку замовлення в числі страв чаю й кави офіціант не повинен пропонувати інші напої.
При обслуговуванні гостей з дітьми мати на увазі, що діти більше рухливі й нетерплячі, нервують самі й нервують батьків, тому першими обслужити цих гостей, причому в першу чергу подати страви дітям.
При обслуговуванні людей похилого віку офіціант зобов’язаний допомогти їм у виборі дієтичних страв і напоїв.
При обслуговуванні споживачів, які вперше відвідали ресторан, що видно з їхньої деякої розгубленості, розсадити таких гостей за стіл, подати меню, з’ясувати, що вони бажають, і допомогти їм вибрати страви й напої до смаку.
Молоді відвідувачі часто приховують свою непоінформованість і тому мають потребу в тактовних консультаціях офіціанта.
Залежно від типу нервової діяльності людей можна умовно розділити відвідувачів на: самовпевнених й нерішучих, товариських і замкнутих, нервових і спокійних. До кожного типу споживачів треба застосувати свій підхід, особливу манеру обслуговування.
Самовпевнені споживачі відрізняються рішучою й твердою ходою, вільними рухами. Вони товариські, люблять першими привітати навколишніх, самостійні у виборі місця. З такими споживачами краще тримати себе тепло й сердечно, хоча й стримано, обслуговувати швидко й добре, але ненав’язливо. Головне для офіціанта - виразити свою повагу до них. Це може проявлятися у формі питання про смакові достоїнства запропонованих страв.
Нерішучі споживачі, переступивши поріг залу, починають оглядатися, готові сісти на будь-яке місце, запропоноване метрдотелем. Вони соромляться занадто пильної уваги обслуговуючого персоналу. Вибір страв для них у силу нерішучості - нелегке завдання. Тому вони звертаються за порадою до офіціанта. Його допомога тактовна і ненав’язлива сприймається із вдячністю, а швидке й культурне обслуговування - з великою вдячністю.
Товариські споживачі відрізняються від інших. Вони першими вітаються з офіціантом, невимушено посміхаються. Іноді вони заводять із офіціантом неформальну бесіду. У цьому випадку офіціант повинен тактовно перевести розмову на ділову основу. Якщо це не допоможе, краще вибачитися й сказати, що зайняті, і відійти від гостей. Через якийсь час знову підійти й прийняти замовлення. Саме в такій формі, залишаючись у службових рамках, але не кривдячи відвідувача неуважністю або байдужністю, можна уникнути зайвого тісного контакту з ним.
Відвідувачів з нестійкою нервовою системою можна відрізнити за ходою, якою вони входять у зал. Вони не завжди відповідають на привітання офіціанта, але не слід уважати це безцеремонністю. Не потрібно надавати значення й можливим реплікам на адресу офіціанта, висловленим у різкій формі. У таких споживачів рекомендується відразу ж прийняти замовлення, уникаючи зайвих розмов.
Недовірливих споживачів характеризують їхні іронічні усмішки й критичні зауваження. Вони всіляко виражають своє незадоволене відношення до якості страв, сумніваються в тім, що кухарі правильно відпускають порції. Таким відвідувачам даремно давати поради й заперечувати. Це може стати приводом до подальшої недовіри. Офіціант повинен чітко й акуратно виконувати свої функції при обслуговуванні, демонструвати свою доброзичливість і високий професіоналізм.
Правила обслуговування відвідувачів з важким характером:
ü надати йому можливість самому вибрати столик і страви в меню;
ü прийнявши замовлення, відразу ж виконувати його;
ü виконувати замовлення швидко й без суєти;
ü діалог зі споживачем звести тільки до відповідей на запитання;
ü давати короткі пояснення особливостей тих або інших страв, уникаючи професійних слів і виражень;
ü розмовляючи з таким споживачем, дотримуватися правила: поважати співрозмовника, зберігаючи при цьому своє достоїнство.
У своїй роботі офіціант повинен уміти користуватися спеціальними прийомами. От деякі з них.
ЗАСЛУЖИ ДОВІРУ. Вір у те, що говориш. Переконай гостя в тім, що ти - щирий друг. Чесно заяви, наприклад, що ця страва для нього буде затяжка. Замовник відкладе (усього на хвилинку) меню й гляне на тебе. Порекомендуй йому щось подешевше, зате через хвилину для відвідувача ціни відійдуть на другий план, а твої поради стануть важливими.
БУДЬ БЕЗДОГАННИМ. Важливо, щоб з перших же секунд гість зрозумів, що потрапив до енергійної й симпатичної людини. Перші слова, перша посмішка, акуратна зачіска, відпрасований одяг, чисті руки й нігті, приємна манера говорити, шляхетна постава. І ніяких брязкіток і парфумерії, що має гострий запах.
СТАНЬ ГОСПОДАРЕМ становища. Впевнено займи в розмові це місце, перетворися в людину, якій гість ніби делегував своє право на складання замовлення. Досвідчені офіціанти знають про це. Дуже часто в такий спосіб складають замовлення на великі компанії - нехай гість буде певен, що це зроблять за нього компетентні люди.
ЗБУДИ УВАГУ замовника. Весь процес поділяється на чотири стадії: увага - інтерес - бажання - замовлення. Ось зразковий діалог: О, стейк смажать на спеціальній сковороді! А на якій? - З особливого металу, з хвилястою поверхнею для смаження. - Так? - Так, виходить дуже смачна ніжна скоринка. -А картопля? - Картоплю в нас смажать у суміші зі спеціальних фритюрних олій, вона виходить золотавого кольору, дуже апетитна і хрумтить.
УМІЙ ЗАДАВАТИ ПИТАННЯ. Наприклад: чи не хочете? Чи не здається вам? Чи не думаєте ви? Такі питання допомагають уникнути спірних ситуацій і балакучості. Вони дозволяють гостеві зрозуміти, чого він хоче, викликає в нього почуття власного достоїнства.
РОЗГОВОРИ ГОСТЯ, а сам уважно слухай. Родина, робота, гроші - ці ключові питання спливають дуже швидко(особливо важлива інформація для бармена, адже він проводить у розмовах більшу частину часу.) І в той же час контролюй ситуацію за столом. Косий погляд відвідувача може сказати багато про що. Виходить, настав час згладити ситуацію.
Як бачимо, офіціант у своїй роботі повинен відповідати багатьом вимогам.
Працювати з людьми непросто. Наприклад, у ресторані або кафе серед споживачів зустрічаються люди різних характерів: зайво говіркі й мовчазні, довірливі й підозрілі, причепливі й нерішучі. І з кожним з них потрібно встановити професійний контакт, знайти припустиму модель спілкування.
Взаємини офіціанта (бармена, буфетника) зі споживачами - це реальний процес спілкування людей, що володіють індивідуальними особистими якостями, емоціями, схильностями й бажаннями. Однак для офіціанта відносини зі споживачами, їх взаємні контакти будуються не стихійно, а на основі інструкцій і приписів, що заздалегідь передбачають певну програму дій.
Спілкування офіціанта зі споживачем містить кілька фаз:
ü взаємне орієнтування (обидві сторони як би вивчають один одного, прагнуть одержати один про одного необхідні відомості, при цьому ті, що спілкуються, намагаються представити себе в більш вигідному світлі);
ü перше враження один про одного (воно необхідно для вибору тактики взаємного зближення);
ü пристосування власної поведінки до мінливих обставин;
ü реалізація проміжних завдань;
ü результат спілкування (досягнення кожним партнером своїх завдань).
При спілкуванні проявляється форма відносин людей один до одного: їхня культура, виховання, моральні переконання, звички. Якщо в ролі офіціанта людина чуйна і уважна до споживачів, то його настрій, привітне вираження обличчя викликають щиросердечний підйом у споживачів,
Контакт між ними будується по одному з наступних напрямків:
ü добрий настрій - подяка - вдячність;
ü роздратування - спалах - образа - конфлікт.
Помічено, що у відповідь на привітний прийом з боку офіціанта споживачі самі стають доброзичливими й намагаються зробити щось приємне для обслуговуючого персоналу. Варто пам’ятати, що наявність у співрозмовників почуття взаємоповаги завжди приводить до створення атмосфери доброзичливості.
Часте почуття взаємоповаги між офіціантом і споживачами переростає в теплу, сердечну дружбу.
Процес навчання працівників повинен включати вивчення особливостей гостей, що користуються послугами даного підприємства. Взаємозв’язок між навчанням і гостинністю найкраще може бути продемонстровано при спілкуванні офіціанта з іноземним відвідувачем. Спілкування, у якому була б можливість виявити гостинність і повагу, не може відбутися доти, поки офіціант не буде мати хоча б загального уявлення про мову народу, культурні особливості і традиції країни, з якої прибув гість. Щирого бажання офіціанта або метрдотеля бути корисним і гостинним ще недостатньо. Голосно й повільно сказати «Чим можу бути корисний?» - недостатньо, якщо гість не володіє мовою й не розуміє сказаного.
Щоб компетентно справлятися зі своїми обов’язками, офіціант повинен володіти цілим рядом якостей і вмінь, у тому числі приємною зовнішністю, чесністю, працьовитістю й пунктуальністю. Крім того, офіціант повинен стежити за своїм зовнішнім виглядом і бути завжди охайним.
Розвиток почуття привітності залежить і від форм навчання працівника. Офіціант, що сам не вечеряв при свічках, не їв омарів і не замовляв страв французької кухні, навряд чи зрозуміє, чого від нього бажають, коли гість забажає для себе відповідного обслуговування. Добре підготовлені офіціанти можуть керуватися власними позитивними відчуттями й легко усувати проблеми, оскільки самі були в подібних ситуаціях.
Професійний офіціант зобов’язаний знати технологію приготування страв, що подаються до столу, продукти, з яких вони готуються, і правила сервіровки столу для подавання цих страв.
Гарні офіціанти повинні бути в курсі того, як організований і працює ресторан, які обов’язки персоналу.
Фактори, що визначають готовність до якісного обслуговування:
ü Виконання працівником сервісу індивідуальних побажань кожного відвідувача.
ü Акуратність.
ü Постійний контроль за якістю роботи.
ü Точне розподілення часу.
ü Професійна і соціальна компетентність. Професійні якості офіціанта оцінюються за його вміннями давати поради, швидкістю обслуговування, турботою про відвідувача і чистотою в роботі.
Вміння дати пораду - це необхідна інформація; надання допомоги в прийнятті тих чи інших рішень; знання актуальних побажань відвідувачів; обізнаність про наявність продуктів; поняття про кулінарне і гастрономічне ноу-хау.
Швидкість обслуговування - це створення відповідних умов для роботи, скорочення часу очікування, вміння швидко працювати руками, рухатися і переміщуватись.
Турбота про відвідувачів - основа, точність і акуратність, безшумність в роботі, прагнення не заважати гостю і не бути по відношенню до нього набридливим.
Чистота в роботі - це порядок і дотримання гігієни.
Соціальна компетенція - це налагодження контактів з відвідувачами і уважність в роботі.
Контакти - це перш за все комунікабельність, вміння залишатись самим собою, ввічливе поводження з відвідувачами, витримка, гарний зовнішній вигляд.
Уважність - вміння ладити з гостями, уловлювати їх бажання, турбота по відношенню до них.
Багато підприємств чітко виробили свої стандарти необхідного рівня обслуговування, викладені у формі настільної книги для працівників і вказівок для них, щоби забезпечити максимальне задоволення побажань відвідувачів.
Потрібно пам'ятати, що приваблення кожного нового гостя в п'ять раз важливіше, чим утримання постійного відвідувача.
Задоволений відвідувач прийде до вас ще раз.
