Високий ступінь розвитку виробництва і товарного обміну робить присутність комерційних посередників у системах розподілу та товароруху очевидним. Тому, не маючи жодних доказів проти об'єктивної необхідності комерційного посередництва, відзначимо, що, на жаль, у загальній теорії логістики комерційному посередництву, або «торгівельній логістиці», не приділяється достатньої уваги.
Комерційне посередництво є процесом надання послуг з організації товарного обміну на еквівалентній основі товаровиробникам і споживачам. Послуги, що надаються комерсантами споживачам, створюють умови для того, щоб матеріальні блага, вироблені у масовому порядку багатьма підприємствами, розміщені на значній території, були доступними у такій кількості та якості, у такому місці і в такий час, які зручні для цих споживачів. Комерсанти беруть на себе виконання таких операцій, як складання і дроблення партій товарів, їх транспортування і зберігання, формування товарного асортименту, комплектування товарів і багато іншого. Отже, можна дійти висновку, що торгівля як форма комерційного посередництва є процесом перепродажу товарів на умовах, максимально наближених до потреб товаровиробників (продавців) і споживачів (покупців). Процес торгівлі як такий переважно зводиться до фізичного переміщення товарів із сфери виробництва у сферу споживання.
Із зростанням ролі торгівлі в економіці посилюється й тенденція все більш активного залучення комерсантів до процесу товарного обміну.
До основних функцій посередницької логістики можна віднести:
1) планування та організація закупівель товарів у товаровироб
ників (продавців);
2) планування та організація доставки закуплених товарів на ба
зи і склади комерційних посередників;
3) організація приймання, розміщення, зберігання товарів на ба
зах і складах комерційних посередників;
4) управління товарними запасами у сфері торгівлі;
5) планування та організація продажу товарів покупцям;
6) організація передпродажного та післяпродажного обслугову
вання споживачів.
Наведений перелік функцій посередницької логістики не є вичерпним, тому що його визначає сукупність зовнішніх і внутрішніх факторів торгівлі, в першу чергу форми її організації.
Кількість та об'єднання комерційних посередників у каналах товароруху можуть бути найрізноманітнішими. Вони визначаються товарною номенклатурою, характером виробництва і споживання, географією продавців і покупців і багатьма іншими факторами. Відповідно до цього відрізняються і форми організації логістики посередництва під якими ми розуміємо взаємопов'язані та взаємо-зумовлені поєднання різноманітних логістичних елементів у складі логістичних ланцюгів і систем.
Поряд з каналами товароруху однією з основних ознак класифікації форм організації посередницької логістики є галузева спеціалізація комерційного посередництва. Для двох основних секторів економіки (виробництво засобів виробництва і виробництво товарів народного споживання) існують власні моделі організації логістики посередництва:
• у секторі виробництва засобів виробництва — матеріально-
технічне постачання і збут;
• у секторі виробництва товарів народного споживання — то
ргівля, яка сприймається у даному випадку у вузькому смислі, тоб
то як торгівля товарами народного споживання.
На організацію логістики посередництва впливають також форми власності підприємств комерційного посередництва.
Організація логістики посередництва передбачає таку послідовність логістичних операцій:
1) планування закупівель товарів для подальшого перепродажу.
Для цього потрібно знати платоспроможний попит покупців і мати
необхідні ресурси для задоволення виявленого попиту;
2) вибір форм організації закупівель. Ефективність логістики
посередництва багато в чому залежить від наявності альтернатив у
плануванні та організації закупівель;
3) організація закупівель товарів для подальшого перепродажу.
Бажано дотримуватись прийнятого плану та оптимальних форм ор
ганізації закупівель, оперативно реагуючи на зміни зовнішнього і
внутрішнього середовища посередницької логістики;
4) вибір форм управління запасами. Тут можливе використання
різної політики підприємства комерційного посередництва. Ефек
тивною визнається така політика, за якою максимум надійності у
поставках товарів споживачам забезпечується при наявності мінімуму товарного запасу;
5) управління запасами товарів. Сукупність заходів передбачає
підтримання запасів на оптимальному рівні. Крім того, ця логісти-
чна операція включає все, що пов'язано із складською переробкою
товарів, навіть викладку їх на полицях магазинів чи спеціальних
стендах;
6) вибір форм організації поставок. Головним напрямком дія
льності комерційних посередників є продаж (поставка) товарів
споживачам. Існує велике різноманіття способів продажу (поста
вок), що дозволяє встановити придатний для кожного покупця ва
ріант, який до того ж буде вигідним підприємству комерційного
посередництва;
7) планування та організація поставок товарів. План поставок
повинен бути збалансованим за ресурсами (фінансовими і трудо
вими), технологією товароруху, контрагентами та іншими елемен
тами;
8) вибір форм обслуговування споживачів. Посередницька логі
стика набуває досконалих форм, коли забезпечує не тільки закупі
вельну і постачальницьку діяльність, а й максимально можливий
комплекс послуг, пов'язаних з фізичним переміщенням товарів і
підготовкою їх до споживання. При виборі форм обслуговування
споживачів необхідно керуватися принципом оптимальної достат
ності, суть якого полягає в тому, що та чи інша послуга вигідна як
посереднику, так і покупцеві;
9) організація обслуговування споживачів. Після прийняття рі
шення щодо запровадження тієї чи іншої послуги повинна бути
розроблена технологія її надання і створені необхідні організацій
но-економічні передумови.
Основна принципова відмінність логістичної організації торгівлі від традиційної — це потенційна можливість одержання ефекту інтеграції зусиль усіх учасників процесу фізичного переміщення товарів у сфері комерційного посередництва.
